Ухвала від 24.02.2015 по справі 803/233/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2015 р. № 876/2919/14 Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Ніколіна В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі за адміністративним позовом Любомльського районного центру зайнятості Волинської області до Ягодинської митниці Міндоходів про стягнення коштів, -

встановив:

03.02.2014 Любомльський РЦЗ звернувся в суд з адміністративним позовом до Ягодинської митниці Міндоходів у якому просив стягнути з відповідача на користь центру зайнятості кошти в сумі 5844,80 грн виплаченого забезпечення.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилався на те, що згідно з наказом Ягодинської митниці від 30.06.2011 № 466-к ОСОБА_1 звільнений з посади старшого інспектора митного оформлення № 1 митного поста «Ковель» Ягодинської митниці. У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до позивача за сприянням у працевлаштуванні. За відсутності підходящої роботи йому з 11.07.2012 була надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. З 03.06.2012 ОСОБА_1 на підставі його заяви було припинено виплату допомоги по безробіттю. За період перебування ОСОБА_1 на обліку Любомльському районному центрі зайнятості йому було виплачено допомогу по безробіттю у сумі 5844,80 грн. Разом з тим, актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 12.11.2013 № 120 було встановлено, що ОСОБА_1 наказом Ягодинської митниці від 03.06.2013 № 344-к поновлений на роботі з 30.06.2011 відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, що співпадає з періодом його перебування на обліку в Любомльському районному центрі зайнятості як безробітного. У зв'язку з цим позивачем 04.12.2013 було прийнято рішення про повернення Ягодинською митницею коштів, які були виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, а 06.12.2013 відповідачу було надіслано повідомлення з вимогою про повернення коштів у сумі 5844,80 грн. Однак, відповідач коштів не повернув, повідомивши Любомльський районний центр зайнятості про відсутність коштів для відшкодування допомоги по безробіттю, яка була виплачена ОСОБА_1

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.02.2014 позов задоволено.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає, що така прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що судом першої інстанції не було враховано того, що в кошторисі Ягодинської митниці Міндоходів не передбачено коштів для відшкодування центру зайнятості виплаченої допомоги по безробіттю. Крім того, вказує на пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду, оскільки про поновлення позивача на роботі позивачу було відомо ще у червні 2013 року.

Представник апелянта у судове засідання не прибув, хоча належним чином повідомлений про його дату, час та місце, що підтверджується наявною у справі розпискою.

Представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що цю справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, а усі особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, хоча належним чином повідомлені, у відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 197 КАС України апеляційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи та обговоривши підстави і межі апеляційних вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволеною бути не може.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що згідно з наказом Ягодинської митниці від 30.06.2011 № 466-к ОСОБА_1 звільнений з посади старшого інспектора митного оформлення № 1 митного поста «Ковель» Ягодинської митниці.

У липні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до позивача за сприянням у працевлаштуванні. За відсутності підходящої роботи йому з 11.07.2012 надано статус безробітного та призначено виплату допомоги по безробіттю. З 03.06.2013 ОСОБА_1 на підставі його заяви було припинено виплату допомоги по безробіттю. За період перебування ОСОБА_1 на обліку в Любомльському районному центрі зайнятості йому було виплачено допомогу по безробіттю у сумі 5844,80 грн.

Разом з тим, актом розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення від 12.11.2013 № 120 було встановлено, що ОСОБА_1 наказом Ягодинської митниці від 03.06.2013 № 344-к був поновлений на роботі з 30.06.2011 відповідно до ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012, що співпадає з періодом перебування ОСОБА_1 на обліку в Любомльському районному центрі зайнятості як безробітного. У зв'язку з цим позивачем 04.12.2013 прийнято рішення про повернення Ягодинською митницею коштів, які були виплачені ОСОБА_1 як допомога по безробіттю, а 06.12.2013 відповідачу було надіслано повідомлення з вимогою про повернення коштів у сумі 5844,80 грн.

Однак, відповідач коштів не повернув, повідомивши Любомльський районний центр зайнятості про відсутність коштів для відшкодування допомоги по безробіттю, яка була виплачена ОСОБА_1

Суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, оскільки виходячи з положень ч. 4 ст. 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у разі поновлення на роботі безробітного за судовим рішенням із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг. Враховуючи те, що ОСОБА_1 було поновлено на роботі на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність обов'язку у Ягодинської митниці Міндоходів відшкодувати Любомльському РЦЗ виплачену ОСОБА_1 допомогу по безробіттю.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі відсутності підходящої роботи рішення про надання громадянам статусу безробітних приймається державною службою зайнятості за їх особистими заявами з восьмого дня після реєстрації у центрі зайнятості за місцем проживання як таких, що шукають роботу. Реєстрація громадян провадиться при пред'явленні паспорта і трудової книжки, а в разі потреби - військового квитка, документа про освіту або документів, які їх замінюють.

Вимогами статті 25 цього Закону, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такий вид компенсації при втраті роботи, як виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю. Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до підпункту 2 пункту 5.5 розділу 5 Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі поновлення безробітного на роботі за рішенням суду (з дня поновлення на роботі).

Підпунктом 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян. які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219 громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня поновлення безробітного на роботі за рішенням суду. При цьому в картці робиться запис про прийняття на роботу, зазначаються дата та номер наказу. Повернення виплачених безробітному коштів здійснюється відповідно до частини 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Частиною 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» із роботодавця утримується сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду.

Згідно з пунктами 7, 8, 9 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Державної податкової адміністрації України від 13 лютого 2009 року № 60/62, постановою правління Пенсійного фонду України від 13 лютого 2009 року №7-1 (далі - Порядок розслідування), рішення про повернення коштів особою чи роботодавцем оформлюється наказом. Протягом двох робочих днів після прийняття рішення центр зайнятості надсилає особі чи роботодавцю рекомендованим листом повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства. Рішення центру зайнятості щодо повернення коштів може бути оскаржено в центрі зайнятості вищого рівня або в судовому порядку.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що обов'язок по компенсації Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду законодавством покладається на роботодавця, яким в цьому випадку виступає Ягодинська митниця Міндоходів.

Як вбачається із матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до Любомльського центру зайнятості було звільнення його з посади старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста «Ковель» Ягодинської митниці з 30.06.2011. Проте, ОСОБА_1 оскаржив накази Державної митної служби України, Ягодинської митниці про припинення перебування його на державній службі. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2011 у справі № 2а/0370/2106/11 адміністративний позов про поновлення на посаді та стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу задоволено повністю: визнано протиправними та скасовано наказ Державної митної служби України від 25.06.2011 № 1321-к «Про припинення державної служби» та наказ Ягодинської митниці від 30.06.2011 № 466-к «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 25.06.2011 № 1321-к «Про припинення державної служби» в частині припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_1; поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого інспектора сектору митного оформлення № 1 митного поста «Ковель» Ягодинської митниці з 30.06.2011, стягнуто з Ягодинської митниці на його користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 4409,80 грн. Постанова Волинського окружного адміністративного суду від 18.08.2011 набрала законної сили на підставі ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 10.04.2012 (а.с. 16-17).

Наказом Ягодинської митниці від 03.06.2013 № 344-к «Про оголошення наказу Держмитслужби України від 01.06.2013 № 846-к «По особовому складу митних органів» ОСОБА_1 поновлено на посаді старшого інспектора сектора митного оформлення № 1 митного поста «Ковель» Ягодинської митниці з 30.06.2011 (а.с. 14). Отже, ОСОБА_1 поновлений на посаді за рішенням суду.

За період з 11 липня 2012 року по 03 червня 2013 року ОСОБА_1 була виплачена допомога по безробіттю у сумі 5844,80 грн, що підтверджується додатком до персональної картки ОСОБА_1 та довідкою від 27 січня 2014 року № 40 (а.с. 22, 32-35).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову та стягнення з Ягодинської митниці Міндоходів коштів в сумі 5844,80 грн.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції щодо безпідставності посилання відповідача на відсутність у його кошторисі відповідних коштів, оскільки Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не передбачає жодних умов за яких роботодавець може бути звільнений від обов'язку відшкодування виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг безробітному у разі поновлення його на роботі за рішенням суду, а відсутність коштів не може бути підставою для невиконання вимог Закону.

Також необґрунтованими є посилання апелянта на пропуск строку звернення до адміністративного суду, оскільки положення ч. 2 ст. 99 КАС України визначено, що шестимісячний строк звернення суб'єкта владних повноважень до адміністративного суду обчислюється з дня виникнення у нього права на таке звернення.

Виходячи з положень Порядку розслідування, зверненню центру зайнятості до суду передує певна процедура, а саме: проведення розслідування, прийняття рішення про повернення коштів, надіслання роботодавцю повідомлення про необхідність протягом 15 календарних днів з дня отримання повідомлення повернути незаконно виплачені кошти. У разі відмови особи повернути кошти, а також у разі неповернення їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

Таким чином, право позивача на звернення до суду з розглядуваним позовом виникло після спливу 15-денного строку та отримання відповідачем повідомлення про необхідність відшкодування коштів у добровільному порядку.

Як вбачається із наявної у матеріалах справи копії повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 19 зворот), повідомлення про необхідність повернення коштів у добровільному порядку Ягодинська митниця отримала 09.12.2013, а тому позивач звернувшись до суду з позовом 03.02.2014, не пропустив строк визначений ч. 2 ст. 99 КАС України.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив позовні вимоги, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

апеляційну скаргу Ягодинської митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2014 року у справі № 803/233/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі.

На ухвалу протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

В.В. Ніколін