Постанова

від 27.02.2015 по справі 826/19145/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 лютого 2015 року 15:43 № 826/19145/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Скочок Т.О., при секретарі Новик В.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 року № 161626552208, - В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» (надалі - позивач, ТОВ «Юнігіфт») з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (надалі - відповідач, ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.11.2014 року № 161626552208.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.12.2014 року відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що висновки акта ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 06.11.2014 року № 1050/26-55-22-08/35917297, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки з питань дотримання ТОВ «Юнігіфт» вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з контрагентом ТОВ «Флайт Медіа» за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року, а саме: в частині завищення валових витрат за період ІІ - ІІІ квартали 2011 року за наслідками господарських взаємовідносин з постачальником товарів ТОВ «Флайт Медіа», згідно договору від 01.03.2011 року за № 010311, документально і нормативно не підтверджуються. На переконання представника позивача, реальність вказаного правочину підтверджується наявними у позивача належним чином оформленими первинними документами (зокрема: рахунками-фактурами, видатковими та податковими накладними, платіжними дорученнями). Однак, у зв'язку з допущенням податковим органом порушень у процедурі проведення документальної перевірки ТОВ «Юнігіфт» було позбавлено можливості надати вказані документи безпосередньо до перевірки вчасно. Що ж до висновків податкового органу про порушення позивачем норм ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, то вони ґрунтуються виключно на висновках акта ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 08.02.2012 року № 60/23-3/35998554, без дослідження первинної документації.

У судове засідання 30.01.2015 року з'явилися представники сторін.

Представник позивача у вказаному судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд задовольнити їх з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, підтримавши доводи, викладені у письмових запереченнях проти позову, в яких зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень у зв'язку з виявленими під час перевірки порушеннями податкового законодавства з боку ТОВ «Юнігіфт».

Крім того, 30.01.2015 року в судовому засіданні судом заслухані пояснення свідка ОСОБА_1, яка повідомила про порядок проведення оспорюваної фінансово-господарської операції.

Суд у судовому засіданні 30.01.2015 року на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши наявні в матеріалах справи документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін та свідка ОСОБА_1, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 28.10.2014року по 06.11.2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, згідно норм пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі наказу від 28.10.2014 року № 3149 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка з питань дотримання ТОВ «Юнігіфт» вимог податкового законодавства при проведення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Флайт Медіа» (ідентифікаційний код 35998554) за період з 01.06.2011 року по 31.08.2011 року, за результатами якої складений Акт від 06.11.2014 року № 1050/26-55-22-08/35917297 (надалі - акт перевірки).

У тексті акта перевірки, копія якого наявна в матеріалах справи, містяться висновки контролюючого органу про завищення позивачем, в порушення норм ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 і п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) валових витрат за період ІІ - ІІІ квартали 2011 року на загальну суму 2 224 132,00 грн. та завищення податкового кредиту за місяці червень-серпень 2011 року на загальну суму податку на додану вартість 444 826,00 грн. - в порушення норм п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198 ПК України. Епізоди даних податкових правопорушень відповідач пов'язує з фактом неправомірного врахування ТОВ «Юнігіфт» при визначенні об'єктів оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість витрат на придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Флайт Медіа», що на думку перевіряючого, не підтверджується документально, а саме: до перевірки не були надані первинні документи по господарських операціях позивача з ТОВ «Флайт Медіа» (на стор. 1 акта перевірки зазначено, що повідомлення про початок документальної позапланової невиїзної перевірки № 749/26-55-22-08 від 28.10.2014 року та копію наказу № 3149 від 28.10.2014 року про проведення такої перевірки було направлено на податкову адресу ТОВ «Юнігіфт» (м. Київ, вул. Кіквідзе, 18) 28.10.2014 року. Отримання вказаного поштового відправлення підтверджується позивачем 31.10.2014 року.

Також, перевіряючим були враховані обставини та висновки, викладені в акті ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області від 08.02.2012 року № 60/23-3/35998554 про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ «Флайт Медіа» (ідентифікаційний код 35998554) з питань дотримання вимог податкового законодавства за червень 2011 року та серпень 2011 року. За висновками цього акта регіональної податкової інспекції встановлено: порушення норм ч. 5 ст. 203, ч. 1 і 2 ст. 215, ст. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Флайт Медіа» при придбанні та продажу товарів (послуг). Товар (послуги) за вказаними правочинами не був переданий в порушення ст.ст. 662, 655 і 656 Цивільного кодексу України; відсутність об'єктів оподаткування податком на додану вартість при придбанні та реалізації товарів (послуг) за червень і серпень 2011 року. В свою чергу, дані висновки ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ Міндоходів у Київській області зумовлені відсутністю ТОВ «Флайт Медіа» за місцезнаходженням на момент проведення документальної перевірки та ґрунтувалися на висновках актів податкових органів про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів Товариства по ланцюгу постачання товарів (робіт, послуг).

На підставі вищевикладеного, працівник ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві дійшов висновку про відсутність у ТОВ «Юнігіфт» достатніх правових підстав для формування сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість за рахунок нереальних правочинів з постачальником ТОВ «Флайт Медіа».

За результатами проведеної документальної перевірки ТОВ «Юнігіфт» перевіряючий дійшов висновку про заниження позивачем податку на прибуток за ІІ - ІІІ квартал 2011 року на суму 511 550,00 грн. і заниження податку додану вартість за червень-серпень 2011 року на загальну суму 444 826,00 грн.

24.11.2014 року ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі вказаного акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення за № 161626552208, яким визначила ТОВ «Юнігіфт» до сплати суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 511 550,00 грн., в т.ч. 511 550,00 грн. за основним платежем.

Вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з позовом до суду.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

У розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (надалі - ПК України), який набрав чинності 01 січня 2011 року, «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Об'єкт оподаткування цим податком визначений у ст. 134 ПК України, а саме: згідно пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 цього Кодексу, об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Порядок обчислення податку на прибуток визначений ст. 152 ПК України.

При цьому, відповідно до п 138.1 ст. 138 цього Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Склад витрат і порядок їх визначення закріплений в ст. 138 зазначеного Кодексу.

Одночасно, нормою абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Нормами пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

При цьому, у листі від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів .

Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011року № 1936/11/13-11).

За приписами норм п. 44.1 і п. 44.3 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абз. 2 п. 44.1 ст. 44 ПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV, первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, згідно норм до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин) (далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), «господарські операції» - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Крім того, у відповідності до положень норм п. 3 - 5 ст. 9 цього Закону інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Аналіз викладених норм Закону № 996-ХІV та норм Положення свідчить про те, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції (в т.ч. з придбання маркетингових послуг), яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011року № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що 01.03.2011 року між ТОВ «Юнігіфт» (Покупець), в особі директора ОСОБА_3, і ТОВ «Флайт Медіа» (Постачальник), в особі директора Охрименка А.Ф., був укладений договір поставки за № 010311, за умовами якого Постачальник, в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується виготовити, поставити та передати у власність Покупця продукцію в кількості та асортименті, визначених у рахунках-фактурах та видаткових накладних, а Покупець, в свою чергу, прийняти та своєчасно оплатити такий товар (п. 1 цього Договору). Кількість, асортимент, одиниця виміру, ціна за одиницю товару наводиться в рахунках-фактурах та видаткових накладних (п. 2.5 і п. 3.2 даного Договору).

Відповідно до п. 2.1 - 2.3 зазначеного Договору, сторонами передбачено, що строки поставки товару визначаються за допомогою факсимільного зв'язку, пошти, електронної пошти. Умови поставки тлумачаться згідно Інкотермс 2000. Про передбачувану дату поставки Постачальник має повідомити Покупця по факсу або електронним повідомленням.

Оплата вартості поставленого товару здійснюється Покупцем на підставі рахунку-фактури в безготівковій формі шляхом переказу коштів на банківський рахунок Постачальника (п. 4.1 і 4.2 Договору).

На підтвердження фактів отримання товарів від ТОВ «Флайт Медіа» і проведення розрахунків за такі поставлені товари позивач надав до суду копії наступних документів:

- рахунків-фактур від 01.06.2011 року № СФ-180 на суму 278292,00 грн., від 07.06.2011 року № СФ-220 на суму 187 880,56 грн., від 09.06.2011 року № СФ-201 на суму 170 169,24 грн., від 22.06.2011 року № СФ-204 на суму 124 182,00 грн., від 23.06.2011 року № СФ-207 на суму 172 308,00 грн., від 24.06.2011 року № СФ-208 на суму 204 262,56 грн., від 26.06.2011 року № СФ-209 на суму 218137,62 грн., від 05.07.2011 року № СФ-243 на суму 147 367,32 грн., від 08.08.2011 року № СФ-260 на суму 192031,20 грн., від 22.08.2011 року № СФ-310 на суму 247 272,00 грн., від 26.08.2011 року № СФ-315 на суму 314 640,00 грн., від 29.08.2011 року № СФ-316 на суму 412 416,00 грн., (в тексті яких відсутні відомості про П.І.П. і посаду особу, що підписала такі документи, а також відсутні посилання на реквізити цивільно-правового договору, що мав бути підставою для формування таких рахунків);

- видаткових накладних від 01.06.2011 року № РН-008 на суму 278 292,00 грн., від 07.06.2011 року № РН-010 на суму 187 880,56 грн., від 09.06.2011 року № РН-011 на суму 170 169,24 грн., від 22.06.2011 року № РН-012 на суму 124 182,00 грн., від 23.06.2011 року № РН-013 на суму 172 308,00 грн., від 24.06.2011 року № РН-014 на суму 204 262,56 грн., від 26.06.2011 року № РН-015 на суму 218 137,62 грн., від 05.07.2011 року № РН-018 на суму 147 367,32 грн., від 08.08.2011 року № РН-025 на суму 192 031,20 грн., від 22.08.2011 року № РН-027 на суму 247 272,00 грн., від 26.08.2011 року № РН-028 на суму 314 640,00 грн. та від 29.08.2011 року № РН-029 на суму 412 416,00 грн., всього на загальну суму 2 224 132,08 грн. (без урахування ПДВ), складених на підставі рахунків-фактур. При цьому, з тексту первісно поданих до позовної заяви копій видаткових накладних неможливо ідентифікувати особу та обсяг її повноважень (реквізити доручення не вказано) на отримання товарів від Постачальника, а щодо поданих 27.02.2015 року представником позивача через канцелярію суду копій видаткових накладних, із зазначенням про дооформлення останніх у зв'язку із зауваженнями відповідача, слід зазначити, що згідно приписів п. 2.2 Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення, а, відтак, вказані положення не допускають подальше дооформлення первинних документів (зокрема, і видаткових накладних), а тому подані 27.02.2015 року представником позивача через канцелярію суду копії видаткових накладних суд не приймає до уваги;

- податкових накладних від 01.06.2011 року № 3 на суму 278 292,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 46 382,00 грн.), від 07.06.2011 року № 11 на суму 187 880,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 31 313,43 грн.), від 09.06.2011 року № 13 на суму 170 169,24 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 361,54 грн.), від 22.06.2011 року № 29 на суму 124 182,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 20 697,00 грн.), від 23.06.2011 року № 30 на суму 172 308,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 28 718,00 грн.), від 24.06.2011 року № 34 на суму 204262,56 грн. (в т.ч. ПДВ - 34 043,76 грн.), від 26.06.2011 року № 41 на суму 218 137,62 грн. (в т.ч. ПДВ - 36 356,27 грн.), від 05.07. 2011 року № 4 на суму 147 367,32 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 561,22 грн.), від 08.08.2011 року № 11 на суму 192 031,20 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 005,20 грн.), від 22.08.2011 року № 22 на суму 247 272,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 41 212,00 грн.), від 26.08.2011 року № 25 на суму 314 640,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 52 440,00 грн.) та від 29.08.2011 року № 28 на суму 412416,00 грн. (в т.ч. 68 736,00 грн.), де в ряд. «Вид цивільно-правового договору» містяться посилання на реквізити зовсім іншого договору, ніж той, що є предметом розгляду в межах даної справи, а саме - на договір поставки від 20.05.2011року № 200511;

- платіжних доручень від 01.09.2011 року № 401 на суму 139146,00 грн., від 01.09.2011 року № 402 на суму 139 146,00 грн., від 08.07.2011 року № 318 на суму 110 000,00 грн., від 14.07.2011 року № 333 на суму 77 880,56 грн., від 05.09.2011 року № 411 на суму 147 000,00 грн., від 05.09.2011 року № 412 на суму 23 169,24 грн., від 14.07.2011 року № 334 на суму 124 182,00 грн., від 05.09.2011 року № 413 на суму 147 000,00 грн., від 05.09.2011 року №414 на суму 25308,00 грн., від 15.09.2011 року № 430 на суму 147 000,00 грн., від 15.09.2011 року № 431 на суму 57 262,56 грн., від 20.09.2011 року № 438 на суму 147 000,00 грн., від 20.09.2011 року № 439 на суму 71 137,62 грн., від 22.09.2011 року № 444 на суму 147 367,32 грн., від 22.09.2011 року № 445 на суму 96015,60 грн., від 22.09.2011 року № 446 на суму 96 015,60 грн., від 30.09.2011 року № 464 на суму 100 000,00 грн., від 04.10.2011 року № 467 на суму 147 272,00 грн., від 13.10.2011 року № 485 на суму 100 000,00 грн., від 13.10.2011 року № 487 на суму 114 640,00 грн., від 13.10.2011 року № 488 на суму 100 000,00 грн., від 24.10.2011 року № 504 на суму 108 000,00 грн., від 24.10.2011 року № 503 на суму 108 000,00 грн., від 25.10.2011 року № 508 на суму 147 000,00 грн., від 25.10.2011 року № 509 на суму 49 416,00 грн., про перерахування коштів на користь ТОВ «Флайт Медіа» за сувенірну продукцію (вартість товару з ПДВ) згідно відповідних рахунків-фактур, та з відмітками банку про проведення платежів;

- оборотно-сальдової відомості по рахунку бухгалтерського обліку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» відносно контрагента ТОВ «Флайт Медіа» за 2011 рік (де наявні посилання лише на реквізити рахунків-фактур, без посилань на реквізити конкретного договору поставки).

Дослідивши вказані первинні документи суд приходить до висновку про відсутність можливості ідентифікувати такі документи як такі, що були оформлені на виконання та/або на підставі договору поставки від 01.03.2011 року № 010311.

Додатково, 30.01.2015 року в судовому засіданні у даній справі, були заслухані свідчення ОСОБА_1, зі слів якої протягом періоду з 01.07.2008 року по 30.11.2014 року працювала на ТОВ «Юнігіфт» на посаді головного бухгалтера за сумісництвом (позивачем до матеріалів справи надана копія наказу ТОВ «Юнігіфт» від 01.07.2008 року № 01/07-2 К щодо призначення ОСОБА_1 на вказану посаду, однак, без надання пред'явлення оригіналу та/або копії відповідного трудового договору з позаштатним працівником). Зокрема, ОСОБА_4 зазначила, що отримання товарів (сувенірної продукції виготовленої на замовлення) від постачальника ТОВ «Флайт Медіа» здійснювалося нею в офісі ТОВ «Юнігіфт» та підпис, що наявний на вище перелічених видаткових накладних належить саме їй. Право ОСОБА_1 на отримання товарно-матеріальних цінностей від постачальника за договором поставки від 01.03.2011 року засвідчувалося довіреністю б/н від 01.03.2011 року. При цьому, дані щодо вказаної довіреності до журналу реєстрації довіреностей, ведення якого на підприємстві в 2011 році було передбачено Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 16. 05.1996 року № 99, що був зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318, зі слів ОСОБА_1 не вносилися.

Інших первинних документів та документів організаційно-розпорядчого характеру, листування, оформлених на підставі договору поставки від 01.03.2011 року за № 010311, зокрема: прибуткових накладних, оборотно-сальдових відомостей по рахункам бухгалтерського обліку, журналів ордерів та ін. бухгалтерської документації станом на відповідні дати з відомостями про оприбуткування та ведення обліку (в т.ч. з подальшим списанням за результатами використання в господарській діяльності) на підприємстві спірної продукції, та/або договір поставки від 20.05.2011 року № 200511, позивач суду не надав, а також не зазначив про причини неможливості їхнього подання.

Згідно усних пояснень представника позивача, наданих 22.01.2015 року в судовому засіданні у справі, виготовлена на замовлення та поставлена ТОВ «Флайт Медіа» на користь ТОВ «Юнігіфт» продукція рекламного характеру (канцелярські товари, поліграфічна продукція та інша продукція з певними логотипами) була в подальшому реалізована позивачем одному зі своїх основних контрагентів-замовників - ТОВ «КРКА» в рамках договору від 18.01.2011 року № 180111.

На підтвердження вказаного вище позивачем були надані суду копії первинних документів (видаткові накладні) по взаємовідносинах з ТОВ «КРКА», до яких суд ставиться критично, оскільки безпосередньо зі змісту останніх не вбачається причинно-наслідковий зв'язок між спірними господарськими операціями та наведеними документами.

Враховуючи вищенаведений аналіз наявних в матеріалах справи первинних документів, що були надані позивачем, судом вбачається, що позивачем в ході судового розгляду справи, не були надані документи, зокрема первинні та розрахункові, які б в дійсності підтверджували факти поставки ТОВ «Флайт Медіа» товарів на користь ТОВ «Юнігіфт» за договором поставки від 01.03.2011 року за № 010311.

З огляду на те, що позивачем не підтверджено реальність фінансово-господарських операцій з його контрагентом (ТОВ «Флайт Медіа») належними первинними документами та зв'язок їх з його господарською діяльністю, суд дійшов висновку про правомірність висновків відповідача про завищення позивачем валових витрат за перевіряємий період по господарських операціях з ТОВ «Флайт Медіа», та відповідно донарахування контролюючим органом позивачу суми податку на прибуток із застосуванням штрафної (фінансової) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням від 24.11.2014 року № 161626552208.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, суд, оцінюючи спірні дії відповідача, виходить з критеріїв оцінки рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, встановлених ч. 3 ст. 2 КАС України, до яких, зокрема, відносяться вчинення дій на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для вчинення дії.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а, відтак, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнігіфт» (ідентифікаційний код: 35917297, адреса: 01103, м. Київ, вул. Кіквізде, 18) судовий збір у розмірі 4 384,80 грн. (чотирьох тисяч трьохсот вісімдесяти чотирьох грн. 80 копійок) на р/р №31218206784007, отримувач коштів - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код отримувача - (код за ЄДРПОУ) 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019, код класифікації доходів бюджету - 22030001, призначення платежу: «Судовий збір, за позовом

---

(П.І.Б. чи назва установи, організації позивача), Окружний адміністративний суд міста Києва, код ЄДРПОУ 34414689».

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.О. Скочок