Постанова

від 27.02.2015 по справі 826/15278/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

27 лютого 2015 року 09:16 справа №826/15278/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Август і Ко" доДержавної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Август і Ко" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Август і Ко") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі), в якому, з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №00002222260, №00002202260, №00002212260, та від 25 жовтня 2013 року №00008812220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року №К/800/46881/14 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Автоматизованою системою документообігу Окружного адміністративного суду міста Києва адміністративну справу передано на розгляд судді Кузьменку В.А.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 грудня 2014 року адміністративну справу №826/15278/13-а прийнято до провадження та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 29 січня 2015 року представник позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача до суду не прибув.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника відповідача та беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 29 січня 2015 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 02 квітня 2013 року №00002212260 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ТОВ "Август і Ко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 430 060,00 грн., в тому числі за основним платежем - 388 925,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 41 135,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 02 квітня 2013 року №00002202260 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України ТОВ "Август і Ко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 297 578,00 грн., в тому числі за основним платежем - 264 233,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 345,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ДПІ у Оболонському районі від 02 квітня 2013 року №00002222260 згідно з пунктом 54.3 статті 54, пунктом 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ТОВ "Август і Ко" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень та вересень 2010 року на суму 60 243,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №00002212260 ДПІ у Оболонському прийнято нове податкове повідомлення рішення від 25 жовтня 2013 року №00008812220, яким ТОВ "Август і Ко" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на 3902 820,00 грн., в тому числі за основним платежем - 359 133,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 33 687,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта від 27 лютого 2013 року №199/22-6/36630046 "Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки ТОВ "Август і Ко", код ЄДРПОУ 36630046 з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків і зборів по взаємовідносинам з ТОВ "РМА "Монамі" за період з 01.05.10р. по 30.09.10р., ТОВ "Шляховик-Авто" за період з 01.12.09р. по 31.05.10р., ТОВ "Агентство "Віасат" за період з 01.06.11р. по 30.06.11р., ТОВ "Клер Шато Фіорд" за період з 01.12.10р. по 31.12.10р., ТОВ "Різано Трейд" за період з 01.11.09р. по 31.03.11р., ТОВ "Компанія "Вайліс" за період з 01.02.11р. по 28.02.11р., ТОВ "Дженіт Флай" 01.09.11р. по 30.09.11р., ТОВ "Дормашавто" за період з 01.06.10р. по 30.11.11р." (далі по тексту - акт перевірки).

У висновках акта перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток за 2009, 2010 та 2011 роки на суму 388 925,00 грн., та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", пунктів 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.4, 201.6 та 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 264 233,00 грн., у тому числі за березень, травень, червень, липень, серпень, жовтень та грудень 2010 року, січень-листопад 2011 року, та завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за червень та вересень 2010 року у розмірі 60 243,00 грн.

Встановлені в акті перевірки порушення відповідач мотивує надходженням актів про неможливість проведення зустрічної звірки та актів перевірки контрагентів позивача, в яких встановлено нікчемність укладених правочинів, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів/послуг та не доведено реальності господарських операцій, і зазначено про порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс" та ТОВ "Дженіт Флай", а також постановою про порушення кримінальної справ відносно директора ТОВ "Євтроклас трейд" за фактом умисного ухилення від сплати податків.

Наведена інформація, на думку відповідача, вказує на відсутність факту реального здійснення господарських операцій та виключає можливість ТОВ "Факторіал-2005" формувати витрати та податковий кредит з податку на додану вартість по спірним господарським операціям.

Позивач вважає протиправними спірні податкові повідомлення-рішення, виходячи з наступного: господарські операції з ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай" та ТОВ "Дормашавто" підтверджені первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Август і Ко" дотримано передбачені умови для формування витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість, позивач не може нести відповідальність за порушення податкової дисципліни постачальниками; контрагенти-постачальники на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як юридична особа та платники податку на додану вартість, відповідач не мав повноважень на винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі Акта перевірки.

Доводи відповідача, викладені в письмовому запереченні проти позову, повністю співпадають з висновками акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позовні вимоги ТОВ "Август і Ко" є необґрунтованими, керуючись наступним мотивами.

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ "Август і Ко" та його контрагентами - ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай" та ТОВ "Дормашавто", мету придбання та обставини використання придбаних товарів, послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (зокрема, чи були платниками податку на додану вартість).

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Август і Ко" (замовник) та ТОВ "Клер Шато Фіорд" (виконавець) укладено договір про надання послуг фасування від 22 листопада 2010 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати наступні послуги: калібровка насіння соняшника та фасування (розміщення товару в споживчу тару або пакувальний матеріал з попереднім або одночасним дозуванням) в поліетиленові мішки вагою 25 кілограм у мішку.

Згідно з актом надання послуг за грудень 2013 року виконавець виконав обув лені договором послуги та виписав позивачу податкову накладну на загальну суму 27 080,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 4 513,33 грн.

Крім того, відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних протягом грудня 2010 року ТОВ "Клер Шато Фіорд" поставило загальні військові набори сухих продуктів, ядро волоського горіха, дріжджі, чай, сухофрукти на загальну суму 54 863,18 грн., у тому числі податок на додану вартість - 9 143,87 грн.

Між ТОВ "Август і Ко" (замовник) та ТОВ "Дженіт Флай" (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 01 вересня 2011 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати рекламні послуги, а саме: розробити дизайн флаєра; виготовити 10 000 екземплярів флаєрів розміром 148х120; розповсюдити рекламні листівки замовника біля станцій метро міста Києва.

Згідно з актом здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг) за вересень 2011 року виконавець надав обумовлені договором послуги та виписав податку накладну на загальну суму 12 300,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 050,00 грн.

Відповідно до рахунку-фактури, видаткової накладної та податкової накладної, що датовані лютим 2011 року, ТОВ "Компанія "Вайліс" поставило позивачу сервер, жорсткі диски, контролер, операційну систему на загальну суму 21 350,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 3 558,33 грн.

01 травня 2010 року між ТОВ "Август і Ко" (рекламодавець) та ТОВ "РМА "Монамі" (розповсюджувач) укладено договір №0501/10 про надання рекламних послуг, за умовами якого розповсюджувач за дорученням рекламодавця проводить рекламні кампанії в інтересах рекламодавця (його клієнтів) на рекламних місцях. З додаткових угод до вказаного договору та актів прийому-передачі робіт вбачається, що протягом травня, липня та вересня 2010 року розповсюджувач надавав послуги з виготовлення та розміщення на зареєстрованих рекламних поверхнях спеціальних конструкцій по місту Києву у кількості 56 штук.

ТОВ "РМА "Монамі" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 95 195,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 15 865,83 грн.

Між ТОВ "Август і Ко" (замовник) та ТОВ "Агентство "Віасат" (виконавець) укладено договір на проведення маркетингових досліджень від 01 червня 2011 року №0601/11, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати маркетингові послуги з дослідження світового та українського ринків волоського горіха в 2011 році та перспективи його розвитку на наступний 2012 рік.

Згідно з рахунком-фактурою та податковою накладною у червні 2011 року ТОВ "Агентство "Віасат" надало маркетингові дослідження на загальну суму 12 600,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 100,00 грн.

Між ТОВ "Август і Ко" (замовник) та ТОВ "Дормашавто" (виконавець) укладено договір щодо поставки товару 07 червня 2010 року, договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 04 січня 2011 року №0104/11.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ "Дормашавто" згідно з видатковими накладними, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) за період з червня 2010 року по 30 листопада 2011 року поставило позивачу автомобільні товари (фільтри, колодки, оливи, трубки паливні, термостати, тосол тощо) та виконано вантажні роботи із залученням спецтехніки; за цей же період відповідно до актів здачі-прийняття робіт ТОВ "Дормашавто" надавало малярно-рихтувальні роботи, послуги з передпродажної підготовки автомобілів та встановлення ГБО (пропан).

ТОВ "Дормашавто" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 988 595,40 грн., у тому числі податок на додану вартість - 164 765,00 грн.

01 грудня 2009 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Шляховик-Авто" (постачальник) укладено договір №011209, за умовами якого постачальник постачає товар, кількість, асортимент та ціна якого вказується у додаткових угодах та прибутково-видаткових документах.

Як свідчать копії видаткових накладних та податкових накладних, ТОВ "Шляховик-Авто" за січень-травень 2010 року поставило позивачу автомобільні товари (фільтри, патрубки, свічі тощо) на загальну суму 13 794,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 2 299,00 грн.

Між позивачем та ТОВ "Різано Трейд" укладено договори від 12 листопада 2009 року №1211/09 та від 01 грудня 2009 року №0112/09 щодо поставки товарів та договір про надання послуг фасування від 01 січня 2010 року №123.

Відповідно до видаткових накладних протягом січня 2010 року - березня 2011 року ТОВ "Різано Трейд" поставило позивачу продукти харчування в асортименті (ядро волоського горіха, чай, борошно, томатна паста, соя, сметана, макарони тощо), а згідно з актом надання послуг за грудень 2010 року надало послуги з фасування сипучих продуктів.

ТОВ "Різано Трейд" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 706 848,00 грн., у тому числі податок на додану вартість - 117 808,00 грн.

По вказаним вище господарським операціям позивач відносив до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування вартість придбаних у постачальників товарів та послуг.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

За правилами підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні норми стосовно порядку формування валових витрат містить і Податковий кодекс України.

Так, підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає витрати як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За правилами пунктів 138.4 та 138.5 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг; інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Згідно з пунктом 138.6 статті 138 Податкового кодексу України собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України встановлює, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Наведені правові норми свідчать, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

Суд враховує наявність в матеріалах справи первинних документів по відносинам із постачальниками, однак звертає увагу, що формальна наявність у покупця первинних документів, необхідних для віднесення певних сум до складу витрат відповідного періоду не є безумовною підставою формування витрат, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та придбання товарів/послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності платника податку.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів та послуг з його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Позивач зазначив, що товари і послуги придбавались у ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай" та ТОВ "Дормашавто" з метою їх використання у господарській діяльності підприємства, на підтвердження чого надав суду таблицю, в якій зазначено про рух товарів від ТОВ "Дормашавто", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Шляховик-Авто" до інших підприємств з посиланням на виписки банку, та відповідні виписки банку.

Разом з тим, надані позивачем первинні документи, на думку суду, не дають суду можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з підприємствами-контрагентами.

Так, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би підтверджував рух активів у процесі здійснення господарських операцій та мету використання в господарській діяльності позивача придбаних автомобільних товарів та продуктів харчування, рекламних послуг, маркетингових послуг, малярних послуг, послуг з передпродажної підготовки автомобілів, вантажних послуг та послуг з фасування.

Позивач не надав суду письмових пояснень та відповідних доказів щодо перевезення, зберігання та подальшого руху придбаних товарів, щодо необхідності замовляння рекламних послуг, маркетингових послуг, малярних послуг, послуг з передпродажної підготовки автомобілів, вантажних послуг та послуг з фасування та матеріальне підтвердження їх надання (наприклад, звіт маркетингового дослідження, докази належності позивачу автомобілів).

Крім того, суду не надано доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь зазначених підприємств-контрагентів у виконанні робіт або послуг.

При цьому про необхідність надання відповідних доказів позивачу неодноразово наголошувалось як при першому так і підчас нового розгляду даної справи.

Враховуючи викладене, судом не встановлено, а позивачем не доведено, що здійснені ним господарські операції з ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай" та ТОВ "Дормашавто" носять реальний характер, а придбані товари/послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Таким чином, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи.

Суд встановив, що частина спірної суми податку на додану вартість у складі податкового кредиту сформована позивачем на підставі норм Закону України "Про податок на додану вартість", решта ж на підставі норм Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для нарахування податкового кредиту, відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

За приписом підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Закон України "Про податок на додану вартість" передбачає тільки один випадок не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг) - це не підтвердження таких сум податковими накладними чи митними деклараціями (підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7).

Згідно з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну назву отримувача; ж) ціну продажу без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Аналогічні норми стосовно формування податкового кредиту з податку на додану вартість містить і Податковий кодекс України.

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу зазначених норм вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є відповідність податкової накладної порядку її заповнення та подальше використання придбаних товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як вбачається з обставин справи, позивач в податкових деклараціях з податку на додану вартість за відповідні періоди в складі податкового кредиту відобразив суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай" та ТОВ "Дормашавто", у зв'язку з придбанням товарів та послуг.

Суд звертає увагу, що навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі недоведеності факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як зазначено вище при розгляді питання правомірності формування витрат, судом не встановлено факту використання в межах господарської діяльності позивача товарів та послуг, придбаних у ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай" та ТОВ "Дормашавто", що виключає можливість формування податкового кредиту з податку на додану вартість по вказаним операціям.

З огляду на зазначене, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Закону України "Про податок на додану вартість" Податкового кодексу України та заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість є правомірним.

Крім того, в частині позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №00002212260 суд звертає увагу, що останнє було частково скасоване за результатами адміністративного оскарження на підставі рішення Головного управління Міністерства доходів і зборів України від 27 червня 2013 року №3311/7/12-1-03.

Як встановлює підпункт 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує раніше прийняте податкове повідомлення-рішення про нарахування суми грошового зобов'язання або податкову вимогу.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №00002212260 вважається відкликаним та не може бути скасованим у судовому порядку.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ТОВ "Август і Ко" про скасування податкових повідомлень-рішень документально не підтверджуються і не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, ДПІ у Оболонському районі не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Август і Ко" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

В задоволенні адміністративного позову Товариству з обмеженою відповідальністю "Август і Ко" відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко