Ухвала

від 23.04.2015 по справі 826/15278/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15278/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Губська О.А.

У Х В А Л А

Іменем України

23 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Грибан І.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаІванової Х.О. представника відповідачаМісюль А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Август і Ко" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Август і Ко" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів України у місті Києві (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Оболонському районі), в якому, з урахуванням подальшого збільшення позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 02 квітня 2013 року №00002222260, №00002202260, №00002212260, та від 25 жовтня 2013 року №00008812220.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 листопада 2013 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 серпня 2014 року у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 30 жовтня 2014 року № К/800/46881/14 зазначені судові рішення скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити.

В судове засідання з'явився представник позивача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник відповідача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, постанова суду - без змін з таких підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, податковим органом проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплатою податків і зборів по взаємовідносинах із товариством з обмеженою відповідальністю "Рекламно-маркетингове агентство "Монамі" за період із 01 травня по 30 вересня 2010 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Шляховик-Авто" за період із 01 грудня 2009 року по 31 травня 2010 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Віасат" за період із 01 по 30 червня 2011 року, приватним підприємством "Клер Шато Фіорд" за період із 01 по 31 грудня 2010 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд" за період із 01 листопада 2009 року по 31 березня 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс" за період із 01 по 28 лютого 2011 року, товариством з обмеженою відповідальністю "Дженіт Флай" за період із 01 по 30 вересня 2011 року та товариством з обмеженою відповідальністю "Дормашавто" за період із 01 червня 2010 року по 30 листопада 2011 року за результатами якої 27 лютого 2013 року складено акт № 199/22-6/36630046.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 44.1 ст. 44, підпункт 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток у загальному розмірі 388925 грн. 00 коп., у тому числі за: IV квартал 2009 року - 29792 грн. 00 коп.; І квартал 2010 року - 32095 грн. 00 коп.; ІІ квартал 2010 року - 20194 грн. 00 коп.; ІІІ квартал 2010 року - 52166 грн. 00 коп.; IV квартал 2010 року - 30284 грн. 00 коп., І квартал 2011 року - 67735 грн. 00 коп.; ІІ квартал 2011 року - 88176 грн. 00 коп.; ІІІ квартал 2011 року - 42043 грн. 00 коп.; IV квартал 2011 року - 26440 грн. 00 коп. та п.п. 198.3, 198.6 ст. 198, п. 201.4, 201.6, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 264233 грн. 00 коп., у тому числі за: березень 2010 року - 4246 грн. 00 коп.; травень 2010 року - 15780 грн. 00 коп.; червень 2010 року - 8356 грн. 00 коп.; липень 2010 року - 12399 грн. 00 коп.; серпень 2010 року - 8811 грн. 00 коп.; жовтень 2010 року - 578 грн. 00 коп.; грудень 2010 року - 23649 грн. 00 коп.; січень 2011 року - 15603 грн. 00 коп.; лютий 2011 року - 21061 грн.00 коп.; березень 2011 року - 17524 грн. 00 коп.; квітень 2011 року - 26736 грн. 00 коп.; травень 2011 року - 34375 грн. 00 коп.; червень 2011 року - 15564 грн. 00 коп.; липень 2011 року - 8015 грн. 00 коп.; серпень 2011 року - 12005 грн. 00 коп.; вересень 2011 року - 16540 грн. 00 коп.; жовтень 2011 року - 3319 грн. 00 коп.; листопад 2011 року - 19672 грн. 00 коп., а також завищено заявлену суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 60243 грн. 00 коп., у тому числі за: червень 2010 року - 39720 грн. 00 грн.; вересень 2010 року - 20523 грн. 00 грн.

Такі висновки мотивовано відсутністю факту реального здійснення позивачем господарських операцій, а відтак безпідставністю формування позивачем витрат та податкового кредиту з ПДВ по спірним господарським операціям.

В обґрунтування доводів щодо безтоварності операцій позивача, відповідач посилається на акти про неможливість проведення зустрічної звірки та акти перевірки контрагентів позивача, в яких встановлено нікчемність укладених правочинів, відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів/послуг та не доведено реальності господарських операцій, і зазначено про порушення кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс" та ТОВ "Дженіт Флай", а також постановою про порушення кримінальної справ відносно директора ТОВ "Євтроклас трейд" за фактом умисного ухилення від сплати податків.

На підставі зафіксованих в акті порушень, відповідачем 02.04.2013 прийнято податкові повідомлення-рішення:

№00002222260, яким зменшено на 60243,00 грн. суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість,

№00002202260, яким збільшено на 297578,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у тому числі на 264233,00 грн. за основним платежем та на 33345,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами),

№00002212260, яким збільшено на 430060,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 388925,00 грн. за основним платежем та на 41135,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), копії яких також наявні в матеріалах справи.

За результатами адміністративного оскарження первинну скаргу задоволено частково, податкові повідомлення-рішення від 02.04.2013 №00002202260 та №00002222260 залишено без змін, а податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013 року №00002212260 скасовано в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 29792 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 7448 грн.

Рішенням Міністерства доходів і зборів України "Про результати розгляду повторної скарги" від 12.08.2013 року №8689/6/99-99-10-01-15 оскаржувані податкові повідомлення-рішення з урахуванням Рішення прийнятого за розглядом первинної скарги залишено без змін, а скаргу - без задоволення, у зв'язку з чим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 №00008812220 (т.5 а.с.10), яким збільшено на 392820,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 359133 грн. за основним платежем та на 33687 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Не погоджуючись з прийнятими контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Законів України "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України в частині заниження податку на прибуток, а також заниження податку на додану вартість є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, а тому оскаржувані податкові повідомлення рішення прийняті відповідачем правомірно.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду виходить з такого.

Відповідно до статті 138 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України), зокрема п. 138.1 витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктами 138.5, 138.10 - 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Відповідно до пп.138.1.1 ПК України витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно із п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу валових витрат витрати, які не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, підставою для формування валових витрат є наявність первинних бухгалтерських документів, що підтверджують понесені підприємством валові витрати. При цьому слід враховувати, що в податковому обліку відображаються виключно господарські операції, вчинені підприємством в рамках господарської діяльності.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналогічні положення закріплені відповідно приписами статей 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

За змістом частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Відтак, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень .

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат .

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем сформовано спірні суми податкового кредиту, а також віднесено до складу валових витрат/витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування вартість придбаних у постачальників товарів та послуг, за результатами фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Рекламно-маркетингове агентство "Монамі", товариством з обмеженою відповідальністю "Шляховик-Авто", товариством з обмеженою відповідальністю "Віасат", приватним підприємством "Клер Шато Фіорд", товариством з обмеженою відповідальністю "Різано Трейд", товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Вайліс", товариством з обмеженою відповідальністю "Дженіт Флай", товариством з обмеженою відповідальністю "Дормашавто".

Так, між ТОВ "Август і Ко" (замовник) та ТОВ "Клер Шато Фіорд" (виконавець) укладено договір про надання послуг фасування від 22 листопада 2010 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати наступні послуги: калібровка насіння соняшника та фасування (розміщення товару в споживчу тару або пакувальний матеріал з попереднім або одночасним дозуванням) в поліетиленові мішки вагою 25 кілограм у мішку.

На підтвердження реального руху активів в процесі здійснення цієї господарської операції, позивачем надано податкову накладну на загальну суму 27 080,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 4 513,33 грн.).

Крім того, відповідно до рахунків-фактур, видаткових накладних та податкових накладних протягом грудня 2010 року ТОВ "Клер Шато Фіорд" поставило загальні військові набори сухих продуктів, ядро волоського горіха, дріжджі, чай, сухофрукти на загальну суму 54 863,18 грн. (в т.ч. ПДВ - 9 143,87 грн.)

Також, судом вірно встановлено, що між ТОВ "Август і Ко" (замовник) та ТОВ "Дженіт Флай" (виконавець) укладено договір про надання рекламних послуг від 1 вересня 2011 року, відповідно до якого виконавець зобов'язується надати рекламні послуги, а саме: розробити дизайн флаєра; виготовити 10 000 екземплярів флаєрів розміром 148х120; розповсюдити рекламні листівки замовника біля станцій метро міста Києва.

На підтвердження реальності даної операції позивачем надано акт здачі-прийняття виконаних робіт (надання послуг), згідно з яким виконавець надав обумовлені договором послуги на загальну суму 12 300,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 050,00 грн.), та податкову накладну, виписану контрагентом позивача, на зазначену вище суму.

Крім того, відповідно до рахунку-фактури, видаткової накладної та податкової накладної, що датовані лютим 2011 року, ТОВ "Компанія "Вайліс" поставило позивачу сервер, жорсткі диски, контролер, операційну систему на загальну суму 21 350,00 грн., (в т.ч. ПДВ - 3 558,33 грн.).

Також між ТОВ "Август і Ко" (рекламодавець) та ТОВ "РМА "Монамі" (розповсюджувач) укладено договір від 01.05.2010 №0501/10, згідно з яким розповсюджувач за дорученням рекламодавця проводить рекламні кампанії в інтересах рекламодавця (його клієнтів) на рекламних місцях. З додаткових угод до вказаного договору та актів прийому-передачі робіт вбачається, що протягом травня, липня та вересня 2010 року розповсюджувач надавав послуги з виготовлення та розміщення на зареєстрованих рекламних поверхнях спеціальних конструкцій по місту Києву у кількості 56 штук.

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано виписані його контрагентом податкові накладні на загальну суму 95 195,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 15 865,83 грн.).

Судом вірно встановлено, що між ТОВ "Август і Ко" (замовник) та ТОВ "Агентство "Віасат" (виконавець) укладено договір 01 червня 2011 року №0601/11 на проведення маркетингових досліджень, відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надати маркетингові послуги з дослідження світового та українського ринків волоського горіха в 2011 році та перспективи його розвитку на наступний 2012 рік.

На підтвердження дійсного надання виконавцем обумовлених договором послуг, в матеріалах справи наявні рахунок фактура та податкова накладна на загальну суму 12 600,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 100,00 грн.).

Крім того, між ТОВ "Август і Ко" (замовник) та ТОВ "Дормашавто" (виконавець) укладено договір щодо поставки товару 07 червня 2010 року, договір на вантажно-розвантажувальні роботи від 04 січня 2011 року №0104/11.

На підтвердження реального руху активів у процесі здійснення господарської операції позивачем надано видаткові накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), відповідно до яких контрагент позивача поставив останньому автомобільні товари (фільтри, колодки, оливи, трубки паливні, термостати, тосол тощо) та виконав вантажні роботи із залученням спецтехніки.

Поряд з цим, відповідно до актів здачі-прийняття робіт ТОВ "Дормашавто" надавало малярно-рихтувальні роботи, послуги з передпродажної підготовки автомобілів та встановлення ГБО (пропан).

ТОВ "Дормашавто" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 988 595,40 грн. (в т.ч. ПДВ - 164 765,00 грн.).

Також, між позивачем (замовник) та ТОВ "Шляховик-Авто" (постачальник) укладено договір від 01 грудня 2009 року №011209, за умовами якого постачальник постачає товар, кількість, асортимент та ціна якого вказується у додаткових угодах та прибутково-видаткових документах.

З наявних у матеріалах справи копій видаткових накладних та податкових накладних слідує, що ТОВ "Шляховик-Авто" за січень-травень 2010 року поставило позивачу автомобільні товари (фільтри, патрубки, свічі тощо) на загальну суму 13 794,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 299,00 грн.).

Крім того, з наявних у справі матеріалів судом правильно встановлено, що між позивачем та ТОВ "Різано Трейд" укладено договори від 12 листопада 2009 року №1211/09 та від 01 грудня 2009 року №0112/09 щодо поставки товарів та договір про надання послуг фасування від 01 січня 2010 року №123.

На підтвердження обставин реального здійснення цих операцій позивачем надано копії видаткових накладних, згідно з якими протягом січня 2010 року - березня 2011 року ТОВ "Різано Трейд" поставило позивачу продукти харчування в асортименті (ядро волоського горіха, чай, борошно, томатна паста, соя, сметана, макарони тощо), а також акти надання послуг за грудень 2010 року, з яких слідує, що контрагент надав позивачу послуги з фасування сипучих продуктів. У зв'язку із цим ТОВ "Різано Трейд" виписало позивачу податкові накладні на загальну суму 706848,00 грн. (в т.ч. ПДВ - 117 808,00 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Водночас, суд першої інстанції обґрунтовано наголосив, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

Дослідивши надані позивачем документи щодо його господарських взаємовідносин із ТОВ "Рекламно-маркетингове агентство "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Віасат", ПП "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай", ТОВ "Дормашавто", зокрема видаткові та податкові накладні, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт, акти виконаних робіт, а також документи на підтвердження оплати товарів та послуг і подальшого руху активів - в даному випадку банківські виписки та таблицю, в якій зазначено про рух товарів від ТОВ "Дормашавто", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Шляховик-Авто" до інших підприємств, на які звернув увагу судів Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 30 жовтня 2014 року № К/800/46881/14, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами реальність здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети її здійснення, не доведено дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій та господарську мету таких операцій.

Обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, оскільки саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат, водночас надані позивачем первинні документи, не дають можливості встановити реальність здійснених операцій, а лише фіксують господарські операцій з підприємствами-контрагентами.

Так, позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів у розумінні статті 70 КАС України на підтвердження мети використання в господарській діяльності придбаних автомобільних товарів та продуктів харчування, рекламних послуг, маркетингових послуг, малярних послуг, послуг з передпродажної підготовки автомобілів, вантажних послуг та послуг з фасування.

Матеріалами не підтверджено зв'язок діяльності позивача із отриманими рекламними послугами та маркетинговими дослідженнями, не видається за можливе встановити що саме було предметом реклами, відсутні докази розміщення реклами на відповідних конструкціях, відсутні також і документи, на підтвердження обставин щодо перевезення, зберігання придбаних товарів, не підтверджено обставини, які обумовили необхідність отримання малярних послуг, послуг з передпродажної підготовки автомобілів, вантажних послуг та послуг з фасування та матеріальне підтвердження їх надання (в тому числі, звіт маркетингового дослідження, докази належності позивачу автомобілів) та їх подальшого використання у власній діяльності.

Крім того, суд першої інстанції вірно акцентував увагу на відсутності доказів, які б давали можливість ідентифікувати участь наведених вище контрагентів позивача у виконанні робіт та наданні послуг.

При цьому надана позивачем таблиця в якій зазначено про рух товарів від ТОВ "Дормашавто", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Шляховик-Авто" до інших підприємств, фактично не підтверджує безпосередню господарську мету придбання товарів та послуг, тому обґрунтовано відхилена судом першої інстанції.

Отже, матеріалами справи не підтверджується, що господарські операції позивача з ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай" та ТОВ "Дормашавто" носять реальний характер, а придбані товари/послуги використані в межах господарської діяльності або придбавались з такою метою.

Позивачем, як суб'єктом, який отримує податкову вигоду, не доведено дійсний рух активів між учасниками відповідних операцій, тобто відповідності об'єктивного змісту операцій із вказаними контрагентами, задекларованому.

За таких обставин видаються обґрунтованими висновки податкового органу, з яким погодився і суд першої інстанції про безпідставне віднесення до складу витрат та податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаного товару по відносинам позивача з ТОВ "РМА "Монамі", ТОВ "Шляховик-Авто", ТОВ "Агентство "Віасат", ТОВ "Клер Шато Фіорд", ТОВ "Різано Трейд", ТОВ "Компанія "Вайліс", ТОВ "Дженіт Флай" та ТОВ "Дормашавто", у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій.

Крім того, враховуючи, що за результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013 року №00002212260 скасовано в частині грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 29792 грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції у сумі 7448 грн. і у зв'язку з цим, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.10.2013 №00008812220 (т.5 а.с.10), яким збільшено на 392820,00 грн. суми грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у тому числі на 359133 грн. за основним платежем та на 33687 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), то податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013 року №00002212260 в силу положень підпункту 60.1.2 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України вважається відкликаним та не може бути скасованим у судовому порядку.

Стосовно кримінальної справи, провадження в якій порушено за фактом фіктивного підприємництва ПП Клер Шато Фіорд», ТОВ «Компанія «Вайліс», ТОВ «Дормашавто», то, на час розгляду апеляційним судом даної адміністративної справи, докази щодо наявності вироку по кримінальній справі відсутні.

При цьому, колегія суддів враховує, що обставини порушення такої кримінальної справи можуть свідчити про недотримання позивачем принципу належної обачності при виборі контрагентів.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідачем доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, та відсутністю у зв'язку із цим підстав для задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Август і Ко" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 р. у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Август і Ко" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2015 року - без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов І.О. Грибан

Повний текст ухвали виготовлено 27 квітня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Грибан І.О.