Постанова

від 26.02.2015 по справі 917/2162/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" лютого 2015 р. Справа № 917/2162/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Бородіна Л.І., суддя Гетьман Р.А.,

при секретарі Катренко І.С.,

за участю представників:

від апелянта (позивач) - не з'явився,

від відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (вх.№879 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2014р. у справі № 917/2162/14,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек", м. Херсон,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", с. Розсошенці, Полтавської області, Полтавська область,

про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.12.2014р. у справі №917/2162/14 (суддя Сірош Д.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", вул. Облачна, 1, с.Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751 (р/р 2600379685001 в АБ "Київська Русь" м. Київ, МФО 319092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек", вул. Карантинний острів, 1, м. Херсон, 73021 (р/р 26005212255 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 68076,22 грн. інфляційних, 8583,53 грн. - 3 % річних, 1533,19 грн. судового збору. У частині стягнення пені у розмірі 64858,28 грн. - у позові відмовлено.

Місцевий господарський суд, враховуючи вимоги ст. 625 Цивільного кодексу України, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 8583,53 грн. 3% річних та 68076,22 грн. інфляційних. При цьому, на думку суду, оскільки спір щодо стягнення пені на користь позивача вирішено у справі № 917/306/14, тому підстави для стягнення пені за межами строків, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відсутні.

Не погодившись частково з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2014р. у справі № 917/2162/14 в частині відмови у стягненні пені у розмірі 64858,28 грн. та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" 64858,28 грн. пені; витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Зокрема, на думку апелянта, оскільки п. 4.2 укладеного між сторонами договору підряду від 03.11.2012р. № 103 встановлена умова щодо стягнення у разі прострочення сплати і прострочення остаточного розрахунку за виконані роботи за договором пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення, таким чином місцевий господарський суд неправомірно відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 64858,28 грн. пені.

У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" просить рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2014р. у справі № 917/2162/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

На думку відповідача, оскільки факти щодо застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України при визначенні періоду нарахування пені за порушення зобов'язання за договором підряду від 03.11.2012р. встановлені рішенням господарського суду Полтавської області у справі № 917/306/14, таким чином господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, справу призначено до розгляду.

Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" подано оригінал платіжного доручення від 18.02.2015р., яким доплачено судовий збір у справі у встановленому порядку та розмірі (вх.№ 3200).

В судове засідання представники сторін не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце розгляду справи належним чином повідомлені, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апелянта, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

03.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (замовник) укладено договір підряду, відповідно до п. 1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується виконати послуги з теплоізоляції ангару, розташованого тна території Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", а замовник зобов'язується передати підрядникові об'єкт для виконання робіт та прийняти якісно виконані роботи та оплатити їх у сумі, передбаченої цим договором.

Відповідно до умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (Підрядник) зобов'язувалося виконати роботи з теплоізоляції ангару, розташованого на території Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава - Сад" за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Головки, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава - Сад" (Замовник) зобов'язувалося прийняти і оплатити виконані роботи.

При цьому сторони узгодили, зокрема, наступне:

- замовник не пізніше 2-х днів після набрання чинності цим договором передає Підрядникові об'єкт у відповідальне відання; не пізніше 2-х днів після отримання об'єкту підрядник приступає до виконання ремонтних робіт (п. 1.3, п. 1.4 договору);

- строк завершення робіт на об'єкті - 15 лютого 2013 року (п. 1.5 договору);

- вартість робіт по договору становить 389 675,00 грн., у т.ч. ПДВ - 64945,83 грн. (п. 2.1 договору).

У зв'язку з порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" взятих на себе договірних зобов'язання, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрекотек» звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення заборгованості в сумі 389675,00 грн. основного боргу, 27787,72 грн., пені за період з 16.02.2013р. по 12.08.2013р., 10729.41 грн. 3% річних.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2014р. у справі № 917/306/14 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" 389675грн. 00 коп. основного боргу, 27193грн. 98 коп. пені, 10729грн. 41 коп. річних, 8551грн. 61 коп. витрат з оплати судового збору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2014р. у справі № 917/306/14 рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2014р. у справі № 917/306/14 залишено без змін.

У зв'язку з тим, що заборгованість за договором поставки від 03.11.2012р. №103 в сумі 389675,00 грн. сплачена лише 06.10.2014р., що підтверджується копією платіжного доручення від 06.10.2014р. № 5661, яке міститься в матеріалах справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення з відповідача 68076,22 грн. інфляційних втрат в розмірі 68076,22 грн. за період з 01.10.2013р. по 01.10.2014р., 8583,53 грн. 3% річні за період з 11.01.2014р. по 05.10.2014р., 64858,28 грн. пені за період з 20.10.2013р. по 05.10.2014р.

Не погодившись частково з рішенням господарського суду Полтавської області від 18.12.2014р. у справі № 917/2162/14, яким частково задоволено позовні вимоги, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" звернулося з апеляційною скаргою до Харківського апеляційного господарського суду.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності до ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язок.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2014р. у справі №917/306/14 встановлено, що позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрекотек") відповідно до договору підряду від 03.11.2012р. №103 виконав для відповідача (Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад") роботи на загальну суму 389675,00 грн., що підтверджується актом приймання виконаних робіт будівельних робіт за лютий 2013р. від 11.02.2013р. та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за лютий 2013р. від 11.02.2013р. (а.с. 11-14).

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, факти, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2014 р. у справі № 917/306/14, яке набрало законної сили щодо стягнення заборгованості в сумі 389675,00 грн., яка виникла через несвоєчасне виконання своїх зобов'язань ТОВ "Полтава-сад", не підлягають доведенню при вирішенні даної справи.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Положення статті 525 Цивільного кодексу України визначають, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст.ст. 611, 612 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Згідно з п. 5.1. вказаної постанови кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї.

Також, в п. 7.1. зазначеної постанови саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 4.2. укладеного між сторонами договору при простроченні сплати авансу і прострочені остаточного розрахунку за виконанні роботи за договором замовник сплачує підрядникові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а також пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.

При цьому, оскільки заборгованість за вказаним договором підряду сплачено лише 06.10.2014р., що підтверджується копією платіжного доручення від № 5661, таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 68076,22 грн. за період з 01.10.2013р. по 01.10.2014р. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, відповідно до п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши розрахунок, здійснений апелянтом, колегія суддів дійшла висновку, що з відповідача за період з 11.01.2014 р. по 05.10.2014 р. підлягає до стягнення 8583,53грн 3% річних.

Враховуючи викладене, рішення господарського суду першої інстанції в цій частині є законним та обгрунтованим.

Щодо відмови місцевим господарським судом в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 68076,22 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Як встановлено колегією суддів, пунктом 4.2. договору сторони узгодили, що при простроченні сплати авансу і прострочені остаточного розрахунку за виконанні роботи за договором замовник сплачує підрядникові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а також пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення .

Отже, наведеною умовою сторони узгодили право на стягнення з замовника суми пені за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, без обмеження, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Таким чином, враховуючи заявлені період нарахування та суму пені, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої до стягнення пені у розмірі 64858,28 грн.

Щодо посилання відповідача на встановлення рішенням господарського суду Запорізької області від 28.04.2014р. у справі № 917/306/14, яке залишене без змін Харківського апеляційного господарського суду, факту неможливості стягнення з нього пені за межами строку, встановленого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, колегія суддів зазначає наступне.

Юридичний факт - це конкретна життєва обставина, що є підставою виникнення, зміни або припинення правовідносин.

При цьому, правозастосування - владна діяльність компетентних органів та посадових осіб з прийняття індивідуального юридичного рішення в юридичній справі на основі юридичних фактів і конкретних правових норм.

В даному випадку, при винесенні місцевим господарським судом рішення від28.04.2014р. у справі № 917/306/14 має місце застосування господарським судом на підставі обставин справи положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, а не встановлення фактичних обставин справи, на які посилається відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

При цьому, колегія суддів зазначає, що узгоджена між сторонами умова договору підряду від 03.11.2012р. № 103 щодо можливості стягнення з винної особи пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення свідчить про те, що вказаною умовою сторони передбачили інший порядок визначення періоду можливого нарахування штрафних санкцій ніж той, який зазначений в ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, згідно з ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Враховуючи, що вказаний спір є предметом розгляду в межах справи №917/2162/14, а також те, що відповідачем у справі до господарського суду першої інстанції не подано заяву про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені у встановленому порядку, таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" щодо стягненні пені в розмірі 64858,28 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

За наведених підстав, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" підлягає задоволенню, рішення господарського суду Полтавської області від 18.12.2014р. у справі № 917/2162/14 частковому скасуванню.

Керуючись ст.ст. 49, 91, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 4 ч.1 ст. 104, ст.ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014р. р. у справі №917/2162/14 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 64858,28 грн., виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (вул. Облачна, 1, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751 (р/р 2600379685001 в АБ "Київська Русь" м. Київ, МФО 319092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (вул. Карантинний острів, 1, м. Херсон, 73021 (р/р 26005212255 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 68076,22 грн. інфляційних, 8583,53 грн. - 3 % річних, 64858,28 грн. пені.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" (вул. Облачна, 1, с. Розсошенці, Полтавський район, Полтавська область, 38751 (р/р 2600379685001 в АБ "Київська Русь" м. Київ, МФО 319092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек" (вул. Карантинний острів, 1, м. Херсон, 73021 (р/р 26005212255 в АТ "Райффайзен Банк Аваль", м. Київ, МФО 380805) 2830,39 грн. витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви, 913,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги

Доручити господарського суду Полтавської області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 03.03.2015р.

Головуючий суддя В.В. Лакіза

Суддя Л.І. Бородіна

Суддя Р.А. Гетьман