cpg1251
ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2015 року Справа № 917/2162/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коробенка Г.П. - головуючого (доповідач), Прокопанич Г.К., Шаргала В.І. розглянувши матеріали касаційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 у справігосподарського суду Полтавської області за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Укрекотек", дотовариства з обмеженою відповідальністю "Полтава-Сад", простягнення грошових коштів, за участю представників сторін:
позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явився
ВСТАНОВИВ:
ТОВ "Укрекотек" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до ТОВ "Полтава-Сад" про стягнення заборгованості за неналежне виконання умов договору підряду №103 від 03.11.2012 у розмірі 141518, 03 грн., з яких: 68 076, 22 грн. - інфляційні, 64 858, 28 грн. - пеня, 8 583, 53 грн. - 3% річних.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 18.12.2014 у справі №917/2162/14 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Полтава-Сад" на користь ТОВ "Укрекотек" 68076,22 грн. інфляційних, 8583,53 грн. - 3 % річних, 1533,19 грн. судового збору. У частині стягнення пені у розмірі 64858,28 грн. - у позові відмовлено.
Вказане рішення суду в частині задоволення позову мотивоване неналежним виконанням відповідачем умов договору підряду №103 від 03.11.2012, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України; в частині відмови в позові - тим, що спір щодо стягнення пені на користь позивача вирішено у справі № 917/306/14, тому підстави для стягнення пені за межами строків, визначених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, відсутні.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 рішення господарського суду Харківської області від 18.12.2014 у справі №917/2162/14 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в розмірі 64858,28 грн. та викладено резолютивну частину рішення в наступній редакції. Позов задовольнити повністю. Стягнуто з ТОВ "Полтава-Сад" на користь ТОВ "Укрекотек" 68076,22 грн. інфляційних, 8583,53 грн. - 3 % річних, 64858,28 грн. пені.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ТОВ "Полтава-Сад" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі, мотивуючи скаргу тим, що постанова суду апеляційної інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 35 ГПК України, ч. 6 ст. 232 ГК України. Зокрема, як зазначається скаржником: суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 64 858, 28 грн. (понад встановлений шестимісячний строк для такого нарахування), оскільки пеня за договором підряду вже стягнута з врахуванням ч.6 ст. 232 ГК України у іншій господарській справі, а суд апеляційної інстанції не звернув уваги на даний факт, що призвело до винесення незаконного рішення; суд апеляційної інстанції незаконно ототожнив поняття строку позовної давності для стягнення пені (ст.ст. 256, 258 ЦК України) та періоду нарахування пені, передбаченого ч.6 ст. 232 ГК України, що, як зазначає скаржник, є різними по своїй правовій природі поняттями.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2012 між ТОВ "Укрекотек" (підрядник) та ТОВ "Полтава-Сад" (замовник) укладено договір підряду №103 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, підрядник зобов'язується виконати послуги з теплоізоляції ангару розташованого на території ТОВ "Полтава-Сад", за адресою: Полтавська область, Полтавський район, с. Головки, а замовник зобов'язується передати підрядникові об'єкт для виконання робіт, та прийняти якісно виконані роботи та оплати їх у сумі, передбаченої цим договором.
Згідно п.1.3., 1.4. договору замовник не пізніше 2-х днів після набрання чинності цим договором передає підрядникові об'єкт у відповідальне відання; не пізніше 2-х днів після отримання об'єкту підрядник приступає до виконання ремонтних робіт.
Строк завершення робіт на об'єкті - 15 лютого 2013 року (п. 1.5 договору).
Вартість робіт по договору становить 389 675,00 грн., у т.ч. ПДВ - 64945,83 грн. (п. 2.1 договору).
Позивач (ТОВ "Укрекотек") відповідно до договору підряду від 03.11.2012 №103 виконав для відповідача (ТОВ "Полтава-Сад") роботи на загальну суму 389675,00 грн.
ТОВ "Полтава-Сад" взятих на себе договірних зобов'язань не виконало.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 28.04.2014 у справі №917/306/14, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.07.2014, стягнуто з ТОВ "Полтава-Сад" на користь ТОВ "Укрекотек" 389675 грн. 00 коп. основного боргу, 27193 грн. 98 коп. пені, 10729 грн. 41 коп. річних, 8551 грн. 61 коп. витрат з оплати судового збору.
У зв'язку з тим, що заборгованість за договором поставки від 03.11.2012 №103 в сумі 389675,00 грн. відповідачем була сплачена лише 06.10.2014, ТОВ "Полтава-Сад" звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 68076,22 грн. за період з 01.10.2013 по 01.10.2014, 8583,53 грн. 3% річні за період з 11.01.2014 по 05.10.2014, 64858,28 грн. пені за період з 20.10.2013 по 05.10.2014.
Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахування встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Дослідивши обставини справи господарський суд попередніх інстанцій дійшов правильного висновку щодо стягнення інфляційних та річних, оскільки саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Відповідно до п. 4.2. договору підряду №103 від 03.11.2012 при простроченні сплати авансу і прострочені остаточного розрахунку за виконанні роботи за договором замовник сплачує підрядникові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, а також пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення.
За таких обставин, враховуючи здійснену судом перевірку розрахунків, колегія погоджується з висновком про задоволення позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в розмірі 68076,22 грн. за період з 01.10.2013 по 01.10.2014 та 3% річних в розмірі 8583,53грн. за період з 11.01.2014 по 05.10.2014.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Як було зазначено у п.4.2. договору сторони передбачили, що при простроченні сплати авансу і прострочені остаточного розрахунку за виконанні роботи за договором замовник сплачує підрядникові зокрема пеню, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час прострочення .
Отже, сторони в договорі передбачили інший порядок визначення періоду можливого нарахування штрафних санкцій (за весь час прострочення) ніж той, який зазначений в ч. 6 ст. 232 ГПК України.
За таких обставин, висновки суду апеляційної інстанції про стягнення з відповідача пені в розмірі 64858, 28 грн. за період з 20.10.2013 по 05.10.2014 колегія також визнає правильними.
Також судом апеляційної інстанції обґрунтовано прийнято до уваги положення ст. 256, п.1 ч. 2 ст. 258, ч.3 ст. 267 ЦК України, та відсутність у справі заяви відповідача про застосування строку позовної давності щодо стягнення пені у встановленому порядку.
Зважаючи на викладене, колегія вважає, що апеляційним господарським судом дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, постанова відповідає чинному законодавству України та обставинам справи і підстави для її скасування відсутні .
Посилання позивача у касаційній скарзі на порушення судом апеляційної інстанції положень ст. 35 ГПК України та ч. 6 ст. 232 ГК України, яку господарським судом вже було застосовано щодо періоду нарахування пені в іншій господарській справі, колегія до уваги не приймає, оскільки зазначені обставини були предметом дослідження під час апеляційного перегляду даної справи, яким апеляційний суд дав належну оцінку.
Керуючись ст. 111 5 , 111 7 , 111 8 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні касаційної скарги відмовити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 у справі №917/2162/14 залишити без змін.
Головуючий суддя : Г.П. Коробенко
Судді: Г.К. Прокопанич
В.І. Шаргало
Суд | Вищий господарський суд України |
Дата ухвалення рішення | 04.06.2015 |
Оприлюднено | 05.06.2015 |
Номер документу | 44543186 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Вищий господарський суд України
Коробенко Г.П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні