Постанова

від 26.02.2015 по справі 826/11615/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11615/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Губська О.А.

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіГубської О.А. суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. при секретарі судового засіданняНечай Ю.О. за участю: представника позивачаШутий Д.С. представника відповідачаМельник А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт лідер" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 року №0000021530, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 №0000021530.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив його скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судове засідання з'явився представник відповідача, апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Представник позивача до суду з'явився, проти апеляційної скарги заперечував та просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, постанова суду - скасуванню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт лідер" з питань достовірності декларування від'ємного значення з податку на додану вартість та бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за вересень, жовтень, листопад 2013 року, за результатами якої складено акт від 30.01.2014 №235/26-56-15-01-15/35017070, згідно з висновками якого, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 11996,00 грн.

Такі висновки мотивовано відсутністю реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентом - ТОВ "Тріал-трейд".

На підставі висновків акту від 30.01.2014 відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.02.2014 №0000021530, яким позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 206315,00 грн. у тому числі: 165052,00 грн. - основний платіж, 41263,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Вважаючи, що спірне податкове повідомлення-рішення прийнято відповідачем незаконно та необґрунтовано, позивач звернувся до суду із позовом про його скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між товариством з обмеженою відповідальністю "Спорт лідер" та товариством з обмеженою відповідальністю "Тріал-трейд" не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 06.02.2014 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Сільвер Ком" про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 06.02.2014 №17526552209.

Надаючи правову оцінку висновкам суду першої інстанції, доводам апеляційної скарги, виходячи з наявних у справі матеріалів, колегія суддів зазначає наступне.

Приписами п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПК України) встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК України Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з приписами п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит, а також на зменшення оподатковуваного доходу на суму понесених витрат є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже в даному випадку правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень повинен довести відповідач як суб'єкт владних повноважень.

В той же час, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

З наявного у матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що до видів економічної діяльності позивача віднесено оптову торгівлю іншими товарами господарського призначення (основний) (46.49);

роздрібна торгівля іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах (47.78);

Вантажний автомобільний транспорт (49.41); інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (52.29).

Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ "Спорт лідер" (покупець) та ТОВ "Тріал-трейд" (постачальник) укладено договір від 05.09.2013 №19, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупцю на умовах та у строки визначені договором спортивний товар в асортименті, а покупець прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору. Згідно з пунктом 2.6 Договору зобов'язання постачальника з поставки кожної окремої партії товару вважається виконаним з моменту підписання сторонами видаткової накладної. Приймання-передача товару по асортименту та кількості здійснюється повноважними представниками сторін на підставі видаткової накладної, приймання-передача по якості - на підставі документів, які засвідчують якість товару (пункт 2.7).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що сама по собі наявність належним чином оформлених первинних документів не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування валових витрат підприємства чи правомірність включення сум сплаченого податку на додану вартість у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги) до складу податкового кредиту, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, наприклад, у випадку, коли не проводилися самі операції.

На підтвердження реального руху активів в процесі здійснення господарських операції за цим договором позивачем надано суду копії: договору від 05.09.2013 №19; видаткових накладних, відповідно до яких позивачу було поставлено товар (взуття для сноуборду, кріплення лиж, захисні окуляри моно лижі, а також велосипеди, дошки для віндсерфінгу тощо) на загальну суму 71975,86 грн. (в т.ч. ПДВ 11995,97 грн.); податкових накладних, а також платіжного доручення на суму 71975,83 грн.

Окрім того, позивачем на підтвердження можливості зберігання придбаного у контрагента товару надано копію договору оренди нежитлового приміщення від 21.03.2013 №163 та акту прийняття-здачі приміщення від 01.04.2013.

На підтвердження обставин подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності, позивач надав податкові та видаткові накладні, відповідно до яких було поставлено товар, третім особам.

Дослідивши надані позивачем документи первинного бухгалтерського обліку по господарським відносинам із ТОВ "Тріал-трейд", судова колегія вважає, що позивачем, як суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, не доведено реальності цих операцій.

Зокрема, позивач не надав доказів які б підтверджували обставини щодо руху товарів від продавця до покупця, не надано складські документи, технічну документацію на товар, виробничі документи.

Також не надано і доказів на підтвердження факту відображення цих операцій у власному бухгалтерському обліку.

Крім того, з наявних у справі копій видаткових накладних вбачається, що позивач придбавав у контрагента взуття для сноуборду, кріплення лиж, захисні окуляри моно лижі, а також велосипеди, дошки для віндсерфінгу тощо.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта, що ціни на вказані товари, які наведено у видаткових накладних, об'єктивно не можуть відповідати дійсності, навіть станом на вересень 2013 року.

З наданих позивачем на підтвердження подальшого використання придбаного товару у власній господарській діяльності видаткових накладних встановити, що реалізовані на користь третіх осіб товари, були отримані від ТОВ «Тріал-Трейд» з наданих позивачем доказів встановити не вбачається можливим.

Більше того, з цих документів слідує, що позивач повинен був поставити придбаний у ТОВ «Тріал-Трейд» товар фактично за тими ж цінами, за якими його було придбано, хоча середня ринкова вартість таких товарів значно вища, що свідчить про відсутність ділової мети та економічної доцільності у таких операціях.

Також, судова колегія враховує, що згідно з обліковою карткою ТОВ «Тріал-Трейд» з ПДВ а 2013 рік, підприємство, за період щодо якого здійснено податкову перевірку позивача, не декларувало зобов'язань з ПДВ.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджуються обставини щодо реальності задекларованих господарських операцій, наявності ділової мети у розглядуваних операціях, а також те, що об'єктивний зміст вчинених операцій відповідає задекларованому.

Отже наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується реальність здійснення господарських операцій і досягнення позивачем законної мети її здійснення, не доведено і дійсного руху активів між учасниками відповідних операцій, тобто, у колегії суддів відсутні підстави для висновку, що об'єктивний зміст операцій позивача із вказаними контрагентами відповідає задекларованому.

В той же час, знайшли своє підтвердження висновки акту перевірки від 30.01.2014 №235/26-56-15-01-15/35017070, згідно з висновками якого, контролюючим органом встановлено порушення позивачем вимог податкового законодавства, зокрема пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за жовтень 2013 року на суму 11996,00 грн.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення прийнято правомірно.

Підсумовуючи викладене, оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом першої інстанції всупереч вимог статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, в силу яких судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, оскільки судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є зокрема: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з неповним з'ясуванням обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, то колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню.

Керуючись ст.ст. 198, 202, 205, 207, 212, 254, 267 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління міністерства доходів і зборів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт лідер" до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міністерства доходів і зборів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.02.2014 року №0000021530 - задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року - скасувати .

Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Спорт лідер" відмовити повністю

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддяО.А. Губська СуддіА.Б Парінов О.О. Беспалов

Повний текст постанови виготовлено 2 березня 2015 року

Головуючий суддя Губська О.А.

Судді: Парінов А.Б.

Беспалов О.О.