Постанова

від 18.11.2019 по справі 826/11615/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 листопада 2019 року

Київ

справа №826/11615/14

адміністративне провадження №К/9901/9618/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт лідер на постанову Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Губської О.А., суддів Парінова А.Б., Беспалова О.О. від 26 лютого 2015 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт лідер до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю Спорт лідер (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві (далі - відповідач, Інспекція) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000021530.

Обґрунтовуючи позовну заяву, посилалось на безпідставність висновків Інспекції про порушення позивачем положень податкового законодавства та формування податкового кредиту з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за результатами господарських операцій із контрагентом, які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними та їх виконання підтверджується сукупністю відповідних доказів.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року позов задоволено; визнано протиправним та скасовано оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що залучені до матеріалів справи документи є достатніми та належними доказами реальності господарських операцій по поставці ТОВ Тріал-трейд (код ЄДРПОУ 38650881) позивачу спортивних товарів в асортименті й їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, тому Товариство правомірно включило до складу податкового кредиту суми ПДВ за наслідком таких відносин. Зазначив, що податковий орган не надав суду доказів на підтвердження документування безтоварних операцій з метою формування фіктивного податкового кредиту та укладення нікчемного правочину, який завідомо порушує публічний порядок та суперечить інтересам держави і суспільства. По суті ж, як встановлено судом, перевірка Товариства проводилася без дослідження та аналізу первинних документів позивача по взаємовідносинах із контрагентом, а висновок про порушення позивачем правил формування податкового кредиту ґрунтується лише на інформації, отриманій за результатами здійснених заходів з податкового контролю контрагента.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 26 лютого 2015 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позовних вимог Товариства.

Застосувавши положення пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пунктів 201.8, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України), статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), апеляційний суд дійшов протилежних висновків та зазначив у своєму рішенні про те, що реальність операцій між позивачем та ТОВ Тріал-трейд по поставці товарно-матеріальних цінностей не підтверджується належними та допустимими доказами, які повинні супроводжувати фактичне виконання такого роду відносин. Посилався на відсутність доказів підтвердження руху товарів від продавця до покупця, складських документів, технічної документації на товар, виробничих документів, а також на обставини придбання позивачем товару за ціною, яка нижче середньоринкової; недекларування контрагентом своїх зобов`язань зі сплати ПДВ. Відтак, за висновком суду, операції між Товариством та контрагентом не створюють наслідків для податкового обліку й у позивача відсутні підстави для формування податкового кредиту з ПДВ.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство подало касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій просило його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

У доводах касаційної скарги по суті порушує питання щодо неправильного застосування апеляційним судом норм податкового і пов`язаного з ним законодавства, що регулюють підстави, умови, порядок, правильність і обґрунтованість обчислення, відображення і сплату сум податкових зобов`язань з ПДВ. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, адже невірно оцінив залучені до справи докази та фактичні обставини справи, які свідчать про те, що операції між позивачем та його контрагентом фактично проведені та документально оформлені, Товариством дотримано передбачені ПК України умови для формування податкового кредиту з ПДВ, у зв`язку з чим, на його думку, відсутні підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення. Також, на думку позивача, висновок суду апеляційної інстанції про економічну недоцільність господарської операції є необґрунтованими та суперечать законодавству.

Інспекція у письмових запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечила, вважаючи їх безпідставними, а рішення суду апеляційної інстанції, яке просить залишити без змін, - обґрунтованим та законним.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд виходить з наступного.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності декларування від`ємного значення ПДВ за вересень, жовтень, листопад 2013 року, за результатами якої складено акт від 30 січня 2014 року №235/26-56-15-01-15/35017070, у якому встановлено порушення пункту 185.1 статті 185, пункту 198.3 статті 198, пунктів 200.1, 200.3, 200.4 статті 200 ПК України, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2013 року на суму 11996,00 грн.

У акті перевірки Інспекція дійшла висновку про неправомірне формування Товариством податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинам із ТОВ Тріал-трейд . На обґрунтування цього контролюючий орган послався на те, що у складеному ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві акті від 20 грудня 2013 року №2983/26-55-22-01/38650881 Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Тріал-трейд встановлено відсутність реального здійснення операцій цим платником податків у період з 01 серпня 2013 року по 31 жовтня 2013 року.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 13 лютого 2014 року №0000021530, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 11996,00 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 2999,00 грн.

В аспекті заявлених вимог, з огляду на фактичні обставини, установлені судами, Верховний Суд дійшов висновку про таке.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт а).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону №996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як визначено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту у суб`єкта господарювання виникає у разі: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у її межах.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкового кредиту.

Судами в ході розгляду справи встановлено, що між Товариством (покупець) та ТОВ Тріал-трейд (постачальник) укладено договір від 05 вересня 2013 року №19, відповідно до якого постачальник зобов`язувався поставити і передати у власність покупцю на умовах та у строки, визначені договором, спортивний товар в асортименті, а покупець прийняти товар у власність і оплатити його на умовах даного договору. Доставка товару покупцю здійснюється за рахунок постачальника на об`єкт за адресою: м. Київ, просп. Перемоги, 67. Ціна на товар встановлюється продавцем у прайс-листах та зазначається у видаткових накладних. Вартість кожної окремої партії товару визначається у відповідній видатковій накладній.

За висновком суду першої інстанції фактична поставка позивачу товару вказаним постачальником підтверджується залученими до матеріалів справи: рахунками-фактурами від 23 вересня 2013 року: №РФ-0000008 та №РФ-0000009; видатковими накладними від 23 вересня 2013 року №РН-0000008 та від 23 вересня 2013 року №РН-0000009. ТОВ Тріал-трейд видано позивачу податкові накладні від 23 вересня 2013 року №7 та №11.

Вказані документи, як зазначено судом, містять всі необхідні реквізити, відповідають вимогам Закону №996-XIV, тобто є первинними документами у розумінні цього Закону. Виписані контрагентом податкові накладні містять усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 201.1 статті 201 ПК України, й на момент їх складення контрагент позивача був зареєстрований у якості юридичної особи та платником ПДВ.

Розрахунки за отриманий товар, як свідчать установлені судом першої інстанції обставини, здійснювались безготівково, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення від 08 жовтня 2013 року №294 на суму 71975,83 грн.

На підтвердження можливості зберігання придбаного у контрагента товару до матеріалів справи залучено копію договору оренди нежитлового приміщення від 23 березня 2013 року №163, укладеного із ТОВ Інструментальний завод , за умовами якого позивач приймає в оренду нежитлове приміщення площею 930 кв.м. за адресою м. Київ, просп. Перемоги, 67 для використання під склад. Приміщення передано Товариству згідно акту прийняття-здачі приміщення від 01 квітня 2013 року.

З`ясовано, що придбаний товар був реалізований позивачем третім особам, на підтвердження чого надані відповідні податкові та видаткові накладні.

На підставі зазначених обставин та наведених доказів, оцінка яким була надана з дотриманням норм процесуального законодавства, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що господарські операції між позивачем та ТОВ Тріал-трейд документально підтверджені і фактично здійсненні з метою використання в оподатковуваних операціях.

Касаційний суд погоджується із висновком цього суду про те, що відповідачем - суб`єктом владних повноважень, на якого положеннями частини 2 статті 71 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення оскаржуваних рішень) покладено обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, в ході розгляду справи не доведено обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування відповідних сум податкового кредиту з ПДВ.

Як встановлено судом першої інстанції, перевірка Товариства проводилася без дослідження та аналізу первинних документів позивача по взаємовідносинах із контрагентом, а висновок контролюючого органу про порушення Товариством податкового законодавства ґрунтується лише на інформації, зазначеній в акті про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Тріал-трейд .

У той же час, акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб`єкта господарювання є документом, який складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести таку звірку, свідчить про неможливість співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб`єкта господарювання для цілей документального підтвердження чи спростування його господарських відносин з платниками податків, а отже й про неможливість формування відповідної податкової інформації по таким взаємовідносинам. Відтак при неможливості звірки контролюючим органом не можуть формуватися висновки за аналогією акта документальної перевірки, яка проводиться у тому числі й на підставі первинних документів, що використовуються в бухгалтерському та податковому обліку, а тому неможливість проведення зустрічної звірки контрагента не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства.

За відсутності в матеріалах справи будь-яких доказів, які б свідчили, що господарські операції позивача із вказаним контрагентом були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди, обізнаності платника щодо протиправного характеру діяльності підприємств у ланцюгах постачання, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності, наявності недоліків у первинних документах тощо, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про незаконність оскаржуваного податкового повідомлення - рішення, підставою для прийняття якого стали лише припущення контролюючого органу та недоведені обставини.

Суд же апеляційної інстанції не врахував усю сукупність обставин, що мають значення для оцінки поведінки платника (позивача) у сфері оподаткування, й не навів обґрунтованих мотивів, які свідчать про нереальне виконання контрагентом своїх зобов`язань та формування Товариством сум податкового кредиту із порушенням вимог законодавства.

Дійшовши висновку про відсутність ділової та економічної доцільності у здійсненні операцій з огляду на придбання позивачем товару за ціною, яка нижче середньоринкової, апеляційний суд не навів норм законодавства, у відповідності до яких такі обставини позбавляють платника податку права на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товарів (робіт, послуг), до податкового кредиту. При цьому, надаючи оцінку таким обставинам, які не досліджувались контролюючим органом у ході проведення перевірки позивача та не були підставою для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а лише наведені відповідачем у апеляційній скарзі на рішення суду першої інстанції, суд не вказав поважних причин, за яких на стадії апеляційного перегляду підлягають врахуванню такі обставини, у тому числі в контексті положень статті 195 КАС України (в редакції, чинній на час апеляційного провадження у цій справі).

Не можна визнати обґрунтованими й посилання апеляційного суду на обставину недекларування контрагентом своїх зобов`язань зі сплати ПДВ, адже, як встановлено судом першої інстанції, у ході проведення перевірки не встановлено відхилень в частині формування податкового кредиту та податкових зобов`язань Товариства та ТОВ Тріал-трейд . До того ж зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку (покупця) права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого права і має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З урахуванням наведеного висновок суду апеляційної інстанції не ґрунтується на правильному застосуванні норм права, у зв`язку з цим його постанова підлягає скасуванню із залишенням у силі рішення суду першої інстанції, що відповідає закону й було скасовано помилково.

Згідно статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 359 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Спорт лідер задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2015 року скасувати, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2014 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.А. Васильєва

В.П. Юрченко ,

Судді Верховного Суду