Постанова

від 23.02.2015 по справі 2а-7351/10/1070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"23" лютого 2015 р. м. Київ К/9991/55855/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Норця В.М.

третьої особи Грищука О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Київської митниці Державної фіскальної служби (правонаступника Київської обласної митниці)

на постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2010

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011

у справі №2а-7351/10/1070

за позовом Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області

до Дочірнього підприємства «Атлантик Фармз»

третя особа Київська обласна митниця

про стягнення податкової заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011, позов задоволено частково. Стягнуто з ДПІ «Атлантик Фармз» на користь Державного бюджету України заборгованості зі сплати ввізного мита у розмірі 29783,50 грн. У задоволені решти позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою третьої особи, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняття нового рішення про задоволення позову в повному обсязі, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст.55 КАС України у справі проведено заміну сторони позивача на Миронівську об?єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області та третьої особи - на Київську митницю Державної фіскальної служби.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

У серпні 2008 року позивачем проведено виїзну документальну перевірку ДП «Атлантик Фармз», за результатами якої встановлено порушення відповідачем вимог статті 18 Закону України від 19.03.1996 № 93/96-ВР «Про режим іноземного інвестування», а саме: відчуження 02.03.2006 пневматичної подвійної дискової сіялки марки «Fargo Аіг» модель 2800/3350, яка була отримана 02.04.2004 як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями без сплати ввізного мита, про що ДПІ у Миронівському районі повідомило Київську обласну митницю листом від 13.08.2008 №1596/23-134.

За результатами розгляду вказаного листа, Київська обласна митниця керуючись вимогами підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 та підпункту 17.1.9 пункту 17.1 статті 17 Закону України від 21.12.2000 № 2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов?язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181-Ш) надіслала до ДПІ у Миронівському районі подання від 05.09.2008 про здійснення заходів з погашення податкового боргу відповідача зі сплати податку на додану вартість у розмірі 95445,00 грн. та зі сплати ввізного мита в сумі 22725,00 грн., а також прийняла податкові повідомлення форми «Р» від 05.09.2008 №5 та 6, згідно з якими,відповідно до пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш відповідачеві визначено суму штрафних санкцій зі сплати ввізного мита в сумі 45450,00 грн. та податку на додану вартість у розмірі 190890, 00 грн.

03.11.2008 відповідачем погашено визначені зобов?язання по сплаті ввізного мита в сумі 22725,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 45450,00 грн.

У зв?язку з порушенням строків сплати податкових зобов?язань митним органом прийняті податкові повідомлення, яким визначено штрафні санкції за пп.17.1.7 п.17.1 ст.17 Закону №2181-Ш, від 10.11.2008 №9 на суму 11362,50 грн. та від 10.11.2008 №10 на суму 9090,00 грн.

Суд першої інстанції, з доводами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по сплаті нарахованих штрафних санкцій та пені за несвоєчасне погашення нарахованих зобов??язань по сплаті ввізного мита за операціями відчуження товарно-матеріальних цінностей, переданих до статутного фонду відповідача як внесок іноземного інвестора, до закінчення трьохрічного строку з часу зарахування інвестиції.

Щодо нарахування відповідачу податкових зобов?язань та штрафних санкцій з податку на додану вартість, то за висновками судів попередніх інстанцій положення пп.3.2.8 п.3.2 ст.3 Закону України «Про податок на додану вартість» визначають, що не є об?єктом оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутного фонду юридичної особи для формування її цілісного майнового комплексу в обмін на емітовані нею корпоративні права у т.ч. при ввезенні основних фондів на митну територію України та не містять будь-яких обмежень щодо відчуження іноземної інвестиції та обов?язку сплатити податок на додану вартість, у разі відчуження майна.

Однак, з такими висновками судів попередніх інстанцій судова колегія не погоджується, з огляду на таке.

Згідно з п. 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податковим боргом (недоїмкою) є податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону №2181-Ш сумою податкового боргу визнається узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею.

Відповідно до останнього абзацу пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 цього Закону день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження податкового зобов'язання платника податків.

Відповідно до пп. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону №2181-Ш у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Таким чином, факт узгодження податкового зобов'язання має наслідком обов'язок платника податку сплатити таке зобов'язання у встановлений законом строк. Своєю чергою, невиконання обов'язку зі сплати узгодженого податкового зобов'язання у встановлений законом строк має наслідком включення такого зобов'язання до податкового боргу платника податків, процедура стягнення якого визначається законом.

Враховуючи, що податкове повідомлення від 05.09.2008 №6 та податкові вимоги від 12.09.2008 №1/211, від 13.10.2008 №2/225 позивачем отримані та не оскаржені, відповідні податкові зобов'язання є узгодженими та підлягають сплаті.

Таким чином, після узгодження податкових зобов'язань у відповідача виник обов'язок їх сплатити у встановлені законом строки і за закінченням таких строків узгоджені податкові зобов'язання стали податковим боргом, зважаючи на факт несплати відповідачем податкового боргу, надіслання (вручення у порядку абз. 4 пп. 6.2.4 п. 6.2 ст. 6 Закону) позивачем першої та другої податкових вимог відповідачеві, позов про стягнення такого боргу підлягає задоволенню.

Факт узгодження податкового зобов'язання, несплата його у встановлений законом строк та набрання таким зобов'язанням якості податкового боргу виключає підстави для оцінки судом правомірності визначення податковим органом податкового зобов'язання у справі, де предметом позову є стягнення такого податкового боргу, у зв?язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли помилкових висновків про необґрунтованість нарахування відповідачу податкових зобов?язань з податку на додану вартість та відмовили в задоволенні вимог про стягнення податкової заборгованості в сумі 286335 грн.

Доказів оскарження повідомлень митного органу у судовому порядку, відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 229, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської обласної митниці Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 23.12.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 15.03.2011 скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення заборгованості з податку на додану вартість в розмірі 286335 грн.

Прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Атлантик Фармз» (08800, Київська обл.., м.Миронівка вул.Степова, 8, ід.код 30830730) на користь Державного бюджету України заборгованість з податку на додану вартість в розмірі 286335 (Двісті вісімдесят шість тисяч триста тридцять п?ять) грн.

В іншій частині рішення судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Постанова вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун