Постанова

від 02.03.2015 по справі 910/24969/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Справа № 910/24969/14

Вищий господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіЄвсікова О.О., суддівКролевець О.А., Попікової О.В., розглянувши касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р. (головуючий суддя Станік С.Р., судді Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю.) на ухвалуГосподарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. (суддя Зеленіна Н.І.) у справі№ 910/24969/14 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" доПриватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" простягнення 7.941.649,50 дол. США та 6.407.619,50 грн.,

за участю представників: позивачаЗемляна І.О., Шматко В.О., відповідачаМіщенко І.С., Рєзніков В.І.,

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. у справі № 910/24969/14, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014р., за клопотанням позивача вжито заходів забезпечення позову, а саме:

1) Накладено арешт в межах суми 7.941.649,50 (сім мільйонів дев'ятсот сорок одна тисяча шістсот сорок дев'ять) доларів США 50 центів та 6.407.619,51 (шість мільйонів чотириста сім тисяч шістсот дев'ятнадцять) гривень 51 коп. на все рухоме та нерухоме майно, що належить на праві власності Приватному акціонерному товариству "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" (02225, м. Київ, вул. Архітектора Ніколаєва, буд.7, ідентифікаційний код юридичної особи 33939991), у тому числі на:

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІС КЕПІТАЛ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38517051) у розмірі 6.993.000,00 грн. (шість мільйонів дев'ятсот дев'яносто три тисячі гривень 00 коп.), що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "ОРІС КЕПІТАЛ";

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.82, офіс 256, код ЄДРПОУ 38392711) у розмірі 5.501.200,00 грн. (п'ять мільйонів п'ятсот одна тисяча двісті гривень 00 коп.), що становить 100 % статутного капіталу ТОВ "Ліберс";

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтус Істейт" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38887590) у розмірі 6.299.010,00 грн. (шість мільйонів двісті дев'яносто дев'ять тисяч десять гривень 00 коп.), що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Альтус Істейт";

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Манорс" (12643, Житомирська область, Брусилівський район, село Скочище, станція Скочище, код ЄДРПОУ 38096250) у розмірі 1.199,88 грн. (одна тисяча сто дев'яносто дев'ять гривень 88 коп.), що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Манорс";

- частку у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружин-Агро" (13600, Житомирська область, Ружинський район, смт.Ружин, вул.Леніна, буд.68, код ЄДРПОУ 33621793) у розмірі 34.996,50 грн. (тридцять чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто шість гривень 50 коп.), що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Ружин-Агро";

а також на все інше майно, що буде виявлено державним виконавцем під час виконання ухвали суду про забезпечення позову.

2) Накладено арешт, в межах суми заборгованості в розмірі, що еквівалентна сумі 7.941.649,50 (сім мільйонів дев'ятсот сорок одна тисяча шістсот сорок дев'ять) доларів США 50 центів та 6.407.619,51 (шість мільйонів чотириста сім тисяч шістсот дев'ятнадцять гривень 51 коп.) на грошові кошти, що знаходяться на рахунках в установах банків, які належить відповідачу за переліком:

- № 26003100211556 в КРД AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" м. Київ, МФО 322904, гривня;

- № 26045771211556 в КРД AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" м. Київ, МФО 322904, гривня;

- № 2604700211556 в КРД AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" м. Київ, МФО 322904, гривня;

- № 26007057003603 в Ф"РОЗРАХ. ЦЕНТР"ПАТКБ"ПРИВАТБАНК", м. Київ, МФО 320649, долар США;

- № 26004060402830 в Ф"РОЗРАХ. ЦЕНТР"ПАТКБ"ПРИВАТБАНК", м. Київ, МФО 320649, гривня;

- № 26054060221500 в Ф"РОЗРАХ. ЦЕНТР"ПАТКБ"ПРИВАТБАНК", м. Київ, МФО 320649, гривня;

- № 2600401211556 в КРД AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" м. Київ, МФО 322904, гривня;

- № 2600300211556 в КРД AT "РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ" м. Київ, МФО 322904, долар США, євро, гривня;

- № 26003269028700 в AT "УКРСИББАНК" МФО 351005, долар США, євро, гривня;

- № 260060089276 в КИЇВС.РД"РАЙФФАЙЗЕН БАНК АВАЛЬ", м. Київ, МФО 322904, гривня;

- № 2604932204001 в АБ "КИЇВСЬКА РУСЬ" у м. Києві, МФО 319092, гривня;

- № 2600732204003 в АБ "КИЇВСЬКА РУСЬ" у м. Києві, МФО 319092, євро;

- № 2600632204002 в АБ "КИЇВСЬКА РУСЬ" у м. Києві, МФО 319092, долар США;

- № 2600532204001 в АБ "КИЇВСЬКА РУСЬ" у м. Києві, МФО 319092, гривня;

- № 2600319253 в ВАТ "СЕБ БАНК", м. Київ, МФО 300175, долар США, гривня,

а також на грошові кошти, що знаходяться на рахунках, які будуть виявлені державним виконавцем під час виконання ухвали суду про забезпечення позову.

3) Заборонено Реєстраційній службі Головного управління юстиції у м. Києві (адреса місцезнаходження: 03151, м. Київ, вул. Марини Раскової, 15; адреса для листування 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-д) вносити будь-які зміни та відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно наступних юридичних осіб:

- Товариства з обмеженою відповідальністю "ОРІС КЕПІТАЛ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38517051);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліберс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.82, офіс 256, код ЄДРПОУ 38392711);

- Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтус Істейт" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38887590).

4) Заборонено Реєстраційній службі Брусилівського районного управління юстиції Житомирської області (12600 Житомирська обл., Брусилівський p., смт. Брусилів, вул. Лєрмонтова, 3) вносити будь-які зміни та відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Манорс" (12643, Житомирська область, Брусилівський район, село Скочище, станція Скочище, код ЄДРПОУ 38096250).

5) Заборонено Реєстраційній службі Ружинського районного управління юстиції Житомирської області (13600 Житомирська обл., Ружинський p., смт. Ружин, вул. О.Бурди, 23) вносити будь-які зміни та відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців відносно юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ружин-Агро" (13600, Житомирська область, Ружинський район, смт. Ружин, вул. Леніна, буд.68, код ЄДРПОУ 33621793).

Не погоджуючись з даними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду та постанову апеляційної інстанції скасувати, у задоволенні заяви позивача про забезпечення позову відмовити повністю, стягнути на користь відповідача суму сплаченого судового збору.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що апеляційним господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 67 ГПК України, оскільки вжито заходів до забезпечення позову виключно на підставі припущень, без належних доказів наявності фактичних обставин, які свідчать про можливість утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. На думку заявника касаційної скарги, виконання відповідачем зобов'язань за кредитним договором та можливим рішенням суду про стягнення заборгованості за ним є забезпеченими договорами застави, іпотеки, поруки тощо. Також скаржник стверджує про порушення судами встановленої ст. 21 Закону України «Про виконавче провадження» та абз. 3 п. 3.5.3 Інструкції з організації примусового виконання рішень підвідомчості виконання ухвал суду про забезпечення позову, оскільки таке покладається на територіальні органи ДВС, а не на Департамент ДВС Міністерства юстиції України.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Публічне акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана", в якому просило стягнути 7.941.649,50 дол. США та 6.407.619,51 грн. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором №1173-КД від 11.04.2013 р. з подальшими змінами та доповненнями.

До позову було подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову, в якій позивач просив суд накласти арешт в межах суми позову на майно, що належить на праві власності відповідачу (у тому числі на частки у статутних капіталах), грошові кошти відповідача, що знаходяться на рахунках в установах банків, а також заборонити реєстраційним службам вносити зміни та відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно визначених юридичних осіб.

Заява обґрунтована тим, що предметом позовних вимог є стягнення з відповідача значного розміру грошових коштів - 7.941.649,50 дол. США та 6.407.619,51 грн. за кредитним договором, а тому у випадку задоволення позовних вимог останній має сплатити ці кошти на користь позивача. Вжиття заходів до забезпечення позову, на думку заявника, необхідне для охорони матеріально-правових інтересів позивача та створення реальної можливості для виконання рішення у справі, оскільки створюється реальна загроза щодо порушення права позивача на отримання коштів.

Статтею 67 ГПК України встановлено вичерпний перелік заходів забезпечення позову, серед яких, зокрема, накладення арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачу та заборона іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Як роз'яснено у п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК ).

Як стверджує позивач, станом на 04.11.2014 р. заборгованість відповідача за кредитним договором № 1173-КД (далі - Договір), з подальшими змінами та доповненнями, складає:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту - 7.199.375,00 доларів США та 6.129.637,20 грн.;

- прострочена заборгованість за непогашеними відсотками за користуванням кредитом - 414.774,38 долара США та 266.909,40 грн.;

- прострочена заборгованість за непогашеною комісією за встановлення ліміту кредитування - еквівалент 50.000,00 доларів США;

- заборгованість за сумою пені за порушення строків сплати боргових зобов'язань - еквівалент 277.500,12 долара США та 11.072,91 грн.

З огляду значну суму заборгованості відповідача та ухилення від сплати боргу позивач вважає, що відповідач може вжити заходів з приховування або реалізації належного йому майна з метою ухилення від виконання своїх грошових зобов'язань за Договором з огляду на наступне.

Умовами п. 10.3.5 Договору встановлено обов'язок Позичальника повідомляти Банк письмово про зміну свого місцезнаходження, організаційно-правової форми, внесення будь-яких змін до установчих документів та/або реєстраційних документів Позичальника, а також про порушення справи про банкрутство, прийняття рішення про реорганізацію або ліквідацію, якщо не відбулося відносно Позичальника та/або третіх осіб, які забезпечують виконання ним своїх зобов'язань за цим Договором. Таке повідомлення разом з оригіналами або належним чином засвідченими копіями відповідних підтверджуючих документів має бути надіслане Позичальником в строк не пізніше 3 (трьох) банківських днів з моменту настання відповідної події.

Однак у жовтні 2014 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з'явилась інформація про зміну у юридичної особи відповідача адреси місцезнаходження, керівника та складу акціонерів (учасників), про що, в порушення умов Договору, Банк повідомлено не було.

Крім того позивач вказує, що умови Договору неодноразово переглядались сторонами, про що укладено шість додаткових угод до Договору. Саме враховуючи неможливість відповідача своєчасно повертати залучені кредитні кошти, позивач переглядав умови кредитування і як наслідок сторони затверджували новий графік погашення заборгованості, однак і такий не виконувався відповідачем.

Так, позивач стверджує, що заборгованість за кредитом, що є предметом спору, має значний характер та починаючи з 01.09.2014 р. (дати першого платежу за графіком до Договору) позичальник не виконує належним чином свої зобов'язання за Договором та не виконує графік погашення кредиту.

При оформленні кредиту відповідач надавав банку фінансову звітність як надприбуткове товариство, що підтверджується фінансовим звітом станом на 31.03.2013 р. та свідчило про високий рівень платоспроможності підприємства і надавало стовідсоткову гарантію повернення кредиту. На перше півріччя 2014 року також чистий дохід від реалізації продукції товариства, згідно зі звітом про фінансові результати за І-ше півріччя 2014 р., складав 296.130.000,00 грн.

У той же час, з метою забезпечення виконання відповідачем зобов'язань за Договором, було укладено ряд договорів застави: договір застави рухомого майна № 1205-ЗРМ від 15.04.2013 р., предметом котрого є рухоме майно в кількості 52 одиниці, загальна балансова вартість яких становить 12.932.759,18 грн.; договір застави транспортних засобів №1300-3T3 від 03.06.2013 р., предметом якого є рухоме майно в кількості 9 одиниць, загальна оціночна вартість яких становить 1.184.312,00 грн.; договір застави рухомого майна № 1936-3PM від 24.04.2014 р., предметом якого є рухоме майно в кількості 14 одиниць, загальна балансова вартість яких становить 21.869.536,70 грн.; договір застави № 2079-ЗМУ (майбутнього урожаю) від 14.07.2014 р., предметом якого є майбутній врожай кукурудзи, який очікується у 2014 р., від сівби з полів площею 12 057,60 га, урожайністю 98,9 ц/га, періодом збору урожаю вересень-грудень 2014 р., загальною кількістю 118 164,48 тон, який засіяно на полях (земельних ділянках пайщиків), наданих ПАТ "Технологічна Аграрна Компанія Об'єднана" на підставі договорів; загальна оціночна вартість майбутнього урожаю становить 197.455.412,95 грн. Загальна вартість заставного майна на момент підписання Договору складала 35.986.607,88 грн. (с/г техніка, транспортні засоби) та 197.455.412,95 грн. (майбутній врожай).

Проте за договорами застави, предметом яких є сільськогосподарська техніка та транспортні засоби, зменшилась балансова вартість та станом на час розгляду заяви про забезпечення позову загальна балансова вартість заставної с/г техніки та транспортних засобів складала 29.573.280,66 грн.

При цьому за договором застави №2079-ЗМУ від 14.07.2014 р. (предметом якого є застава майбутнього врожаю кукурудзи оціночною вартістю у 197.455.412,95 грн., вирощеного на 125 полях, які знаходяться в Брусилівському районі Житомирської області) після набуття права власності Заставодавцем на предмет застави в результаті збору врожаю, Заставодавець зобов'язується надати Заставодержателю відповідні документи, що підтверджують місцезнаходження та належне зберігання предмету застави (п. 2.4 Договору застави). Проте, за твердження позивача, відповідач вимоги пункт 2.4 Договору застави не виконав, документи щодо місця зберігання врожаю 2014 року не надав, у зв'язку з чим банк не має жодної інформації щодо предмета застави та його вартості.

За таких обставин позивач посилається на недостатність вартості заставного майна для забезпечення виконання зобов'язання за Договором у повному обсязі.

Також в обґрунтування заявлених вимог банк посилався на те, що станом дату укладання додаткової угоди № 6 до Договору відповідачем було надано інформацію щодо розрахунку заборгованості за кредитами за 6 місяців 2014 року, з якої вбачається наявність кредитних зобов'язань останнього перед іншими банками, яка станом на 01.06.2014 р. складала 59.587.729,12 доларів США.

За інформацією з Державного реєстру судових рішень, наданої позивачем, відносно відповідача порушено декілька судових проваджень щодо стягнення заборгованостей на загальну суму 7.416.801,99 грн.

З урахуванням викладеного, позивач стверджує, що відповідач ухиляється від виконання грошових зобов'язань перед позивачем, іншими юридичними особами та фінансовими установами. При цьому існує можливість відчуження відповідачем всього належного йому майна та виведення грошових коштів, тому, в разі невжиття заходів забезпечення позову, позивач буде позбавлений можливості реально захистити свої порушені права та отримати реальне задоволення своїх вимог в повному обсязі.

Відповідно до статті 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову.

За загальними правилами особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 ГПК, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК).

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Така ж позиція викладена в п. п. 1, 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 р. № 16 (зі змінами та доповненнями).

Судом апеляційної інстанції враховано твердження позивача про те, що станом на час розгляду клопотання про забезпечення позову йому невідомий повний обсяг всього наявного у відповідача майна, що зумовило об'єктивну необхідність накладення арешту на усе належне відповідачу майно, а також грошові кошти, що належать відповідачу та знаходяться на рахунках у фінансових установах, в межах суми заборгованості.

Суди попередніх інстанцій взяли до уваги, що в забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором укладено ряд правочинів, а саме: договір застави майнових прав № 1178-ЗМП від 11.04.2013 р., предметом якого є застава майнових прав за контрактом, оціночна вартість предмета застави станом на 11.04.2013 р. - 13.500.000,00 дол. США; іпотечний договір № 1221-ІП від 24.04.2013 р., який укладено між позивачем та Колєснік Л.П, предметом іпотеки за яким є житловий будинок з оціночною вартістю 17.285.568,00 грн., а також договори поруки з поручителями: Колеснік Д.В., Пучінкіним Ю.А., ТОВ "Інкон", ТОВ "Агроспілка-Нова", ТОВ "Агроспілка", ТОВ "СП "Агроекс". Однак, враховуючи, що позивач у даній справі звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення коштів з відповідача як безпосереднього позичальника за кредитним договором, не заявляючи при цьому вимог за забезпечувальними правочинами щодо звернення стягнення за рахунок забезпечувального майна, та оскільки обрання способу захисту прав є прерогативою позивача і виключно ним на власний розсуд в позовній заяві визначається коло вимог і обґрунтовується суть порушення його прав та інтересів, апеляційним судом правомірно відхилено доводи відповідача, заявлені в обгрунтування підстав для скасування ухвали про забезпечення позову, про можливість задоволення вимог позивача забезпечувальними правочинами.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що станом на момент звернення позивача з відповідним позовом відповідач мав частку у статутному капіталі наступних товариств:

- TOB "ОРІС КЕПІТАЛ" (01033, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38517051) у розмірі 6.993.000,00 грн., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "ОРІС КЕПІТАЛ";

- ТОВ "Ліберс" (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, буд.82, офіс 256, код ЄДРПОУ 38392711) у розмірі 5.501.200,00 грн., що становить 100 % статутного капіталу ТОВ "Ліберс";

- ТОВ "Альтус Істейт" (01032, м. Київ, вул. Жилянська, буд.106-Б, код ЄДРПОУ 38887590) у розмірі 6.299.010,00 грн., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Альтус Істейт";

- ТОВ "Манорс" (12643, Житомирська область, Брусилівський район, село Скочище, станція Скочище, код ЄДРПОУ 38096250) у розмірі 1.199,88 грн., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Манорс";

- ТОВ "Ружин-Агро" (13600, Житомирська область, Ружинський район, смт.Ружин, вул.Леніна, буд.68, код ЄДРПОУ 33621793) у розмірі 34.996,50 грн., що становить 99,9 % статутного капіталу ТОВ "Ружин-Агро".

Стаття 167 ГК України визначає, що до корпоративних прав відноситься також право на отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону. Отже, відповідачу належать права на частку активів підприємств, у яких він є учасником/співзасновником/власником, за рахунок яких може бути виконане рішення суду у даній справі.

Відповідно до п. 4 ст. 191 ЦК України підприємство або його частина можуть бути об'єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Як передбачено ст. 57 Закону України "Про господарські товариства" , звернення стягнення на частину майна товариства з обмеженою відповідальністю, пропорційну частці учасника товариства у статутному капіталі, за його особистими боргами допускається лише в разі недостатності у нього іншого майна для задоволення вимог кредиторів. Кредитори такого учасника мають право вимагати від товариства виплати вартості частини майна товариства, пропорційної частці боржника у статутному капіталі товариства, або виділу відповідної частини майна для звернення на нього стягнення.

Положеннями ч. 3 ст. 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" визначено, що зміни до установчих документів юридичної особи підлягають обов'язковій державній реєстрації шляхом внесення відповідних змін до записів Єдиного державного реєстру в порядку, встановленому цим Законом.

За таких обставин, у випадку неповернення відповідачем суми заборгованості за Договором та ухваленням відповідного рішення на користь позивача останній матиме можливість претендувати на належні відповідачу корпоративні права як учасника або власника підприємств, для задоволення наявних грошових вимог.

Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій щодо пов'язаності заходів забезпечення позову з предметом позовних вимог та наявності достатніх підстав вважати, що невжиття таких заходів, у разі задоволення позовних вимог, значно утруднить або зробить неможливим виконання такого рішення.

Місцевий суд, як і суд апеляційної інстанції, встановили, що позивачем підтверджено належними та допустимими доказами наявність обставин, з якими закон пов'язує необхідність вжиття відповідних заходів до забезпечення позову.

При цьому суди дійшли вірного висновку про те, що обраний спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, а отже існує конкретний зв'язок між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, а тому вжиті заходи до забезпечення позову спроможні забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Судом апеляційної інстанції відзначено, що застосування заходів до забезпечення позову не порушить прав та охоронюваних законом інтересів відповідача у справі чи інших осіб, що не є учасниками даного судового процесу, не призведе до втручання у звичайну діяльність відповідача, а лише запровадить тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Отже, враховуючи, що об'єктом вжиття заходів забезпечення позову у даній справі є рухоме та нерухоме майно, у тому числі частки у статутних капіталах, та грошові кошти в межах суми заборгованості, правомірними є накладення арешту на таке майно та грошові кошти, заборона реєстраційним службам, що, відповідно до покладених на них обов'язків, здійснюють реєстрацію змін та відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, вносити будь-які зміни та відомості щодо юридичних осіб, частки у статутних капіталах яких станом на дату розгляду заяви належали відповідачу.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Втім, як зазначено судами, відповідачем жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст. 33 , 34 ГПК України на спростування тверджень позивача щодо необхідності вжиття заходів до забезпечення позову ані на стадії розгляду заяви судом першої інстанції, ані під час апеляційного провадження надано не було.

Враховуючи специфіку вжитих заходів до забезпечення позову, значну суму боргу та необхідності проведення значного обсягу дій з примусового виконання даного судового акта, місцевим господарським судом, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, доручено проведення виконавчих дій на примусове виконання заходів, які вжиті судом ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. у справі № 910/24969/14, відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

За приписами ст. 2 Закону України "Про виконавче провадження " (далі - Закон) примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці). За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження у встановленому Міністерством юстиції України порядку можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких включаються державні виконавці одного або кількох органів державної виконавчої служби. Постановою директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України або начальника управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, Головного управління юстиції в області, містах Києві та Севастополі на керівника групи можуть покладатися права і повноваження у виконавчому провадженні, встановлені цим Законом, для начальників відділів примусового виконання рішень та заступників начальників районних, районних у містах, міських (міст обласного значення), міськрайонних управлінь юстиції - начальників відділів державної виконавчої служби (далі - начальники відділів).

Згідно з п. 3.5.1 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 р. № 512/5 проведення державним виконавцем виконавчих дій на території органу ДВС, який підпорядкований іншому регіональному органу ДВС, здійснюється за погодженням з ДВС України.

Відповідно до 3.5.3 Інструкції підвідомчість виконавчих проваджень відділам примусового виконання рішень ДВС України та регіональних органів ДВС визначається згідно зі статтею 21 Закону.

Виконавчі провадження, що перебувають на виконанні в територіальних органах ДВС, можуть передаватися до відділів примусового виконання рішень ДВС України та регіональних органів ДВС в установленому розділом VI цієї Інструкції порядку.

Виконання судових ухвал про забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти чи інше майно боржника на суми, визначені у пункті 2 частини першої та пункті 2 частини другої статті 21 Закону, здійснюється територіальними органами ДВС.

Відповідно до 5.1 Інструкції за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення, або у разі виконання зведеного виконавчого провадження при органах ДВС за відповідною постановою можуть утворюватися виконавчі групи, до складу яких входять державні виконавці одного або кількох органів ДВС.

Пунктом 5.2 вказаної Інструкції визначено обставини, що ускладнюють виконання рішення, зокрема, наявність майна боржника на території різних адміністративно-територіальних одиниць та якщо виконавчі провадження відносно солідарних боржників відкрито в різних органах ДВС.

Відповідно до 5.4 згаданої Інструкції виконавча група може бути утворена за рішенням Голови ДВС України - при будь-якому органі ДВС з числа державних виконавців будь-якого органу ДВС.

З огляду на наведене доводи скаржника про обов'язковість доручення виконання ухвали про забезпечення позову відділу державної виконавчої служби, зокрема, Деснянського району міста Києва, судом відхиляються з огляду на покладення обов'язку з виконання рішень, сума зобов'язання за якими становить десять та більше мільйонів гривень або еквівалентну суму в іноземній валюті законом, як актом вищої юридичної сили, на відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за приписами п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України "Про виконавче провадження ". Одночасно колегія суддів відзначає, що, як вбачається з реквізитів майна відповідача, щодо якого застосовані заходи забезпечення позову, в т. ч. рахунків в різних банківських установах, здійснення виконавчих дій за ухвалою суду має здійснюватись на території кількох різних адміністративно-територіальних одиниць, в т. ч. за межами м. Києва.

Беручи до уваги заявлені позовні вимоги, суд касаційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що розмір заборгованості за кредитним договором є значним, наведені заявником обставини дають підстави зробити достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі частки у статутних капіталах товариств) та грошові кошти в межах суми 7.941.649,50 доларів США та 6.407.619,51 грн., які належать відповідачу можуть зникнути або їх кількість може зменшитись на момент виконання рішення, що, у свою чергу, може утруднити виконання рішення суду у даній справі в разі задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості.

Таким чином, застосувавши заходи до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно та грошові кошти вартістю, що не перевищує розміру позовних вимог, та заборонивши реєстраційній службі вносити зміни та відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців відносно визначених юридичних осіб, господарський суд першої інстанції дотримався умов щодо обґрунтованості та адекватності обраного заходу заявленій позовній вимозі, врахувавши при цьому спроможність забезпечити фактичне виконання судового рішення, у разі задоволення позову.

Відтак, задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції обґрунтованого виходив з того, що невжиття судом відповідних заходів, передбачених законом, ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду.

Згідно зі ст. 111-7 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на обмеженість процесуальних дій касаційної інстанції, пов'язаних із встановленням обставин справи та їх доказуванням, колегія суддів відхиляє всі інші доводи скаржника, які фактично зводяться до оцінки доказів та необхідності встановлення обставин справи вже по суті спору, що абсолютно неможливо на стадії касаційного провадження, тим більше в разі, коли спір ще остаточно не розглянуто судом першої інстанції.

Відповідно до ст. 111-9 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

На думку колегії суддів, висновок судів про наявність фактичних та правових підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову є законним, обґрунтованим, відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування оскаржуваних ухвали та постанови не вбачається.

Керуючись статтями 66, 67 85, 111-5, 111-7, 111-9, 111-11, 111-13 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Технологічна аграрна компанія об'єднана" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 26.11.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 р. у справі № 910/24969/14 - без змін.

Головуючий суддя О.О. Євсіков суддіО.А. Кролевець О.В. Попікова