Рішення

від 27.02.2015 по справі 905/1029/14-908/3741/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 33/88/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2015 Справа № 905/1029/14-908/3741/14

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Констрак" (53860, м. Зеленодольськ Дніпропетровської області, вул. Садова, 1, оф. 1)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Зуївський енергомеханічний завод" (86783, м. Харцизьк, м. Зугрес Донецької області, вул. Леніна, 18-А);

про стягнення суми

Суддя Мірошниченко М.В.

Секретар судового засідання Хилько Ю.І.

За участю представників сторін:

від позивача: Молчанов Д.І. - довіреність б/н від 15.10.2014 р.;

від відповідача: не з'явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Констрак" звернулося в господарський суд Донецької області із позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зуївський енергомеханічний завод" заборгованості за договором поставки № 009/1 від 29.02.2012 р. в розмірі 323522,74 грн., з яких: 291248,58 грн. сума основного боргу, 20803,47 грн. сума пені, 11191,13 грн. сума 3% річних та 279,56 грн. сума втрат від інфляції.

Обґрунтовуючи позов позивач посилався на те, що на виконання умов укладеного між сторонами договору № 009/1 від 29.02.2012 р. позивач, за ТТН № Р22 від 07.03.2012 р. та видатковою накладною № 14 від 07.03.2012 р. поставив відповідачу Товар на загальну суму 416069,40 грн. Згідно платіжного доручення № 718 від 06.03.2012 р., відповідач здійснив часткову оплату (30% від вартості Товару) на суму 124 820,82 грн. Решта боргу в сумі 291248,58 грн. залишилась несплаченою. За твердженням позивача, невиконання відповідачем своїх зобов'язань за Договором є підставою для покладення на останнього додаткової відповідальності у вигляді передбачених законом та договором санкцій. Посилаючись на вищевикладене, на підставі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230 Господарського кодексу України, позивач просить позов задовольнити. Також, позивач просить відшкодувати йому витрати на послуги адвоката у розмірі 9000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2014 р. порушено провадження у справі № 905/1029/14 за позовом ТОВ "Констрак" до ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод", справу призначено до розгляду на 04.03.2014 р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 03.03.2014 р. було відмовлено у прийнятті зустрічної позовної заяви ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" до ТОВ "Констрак" про визнання договору поставки № 009/1 від 29.02.2013 р. недійсним.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 04.03.2014 р. зупинено провадження по справі № 905/1029/14 за позовом ТОВ "Констрак" про стягнення з ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" суми 332522,74 грн. до повернення матеріалів справи № 905/1029/14 до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2014 р. по даній справі, апеляційну скаргу ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.03.2014 р. у справі № 905/1029/14 повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2014р. касаційну скаргу ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" на ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 11.03.2014р. повернуто скаржнику без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 22.05.2014 р. по даній справі, касаційну скаргу ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" на ухвалу Донецького апеляційного господарського від 11.03.2014 р. у справі № 905/1029/14 повернуто без розгляду.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 11.06.2014 р. поновлено провадження у справі № 905/1029/14, розгляд справи призначено на 18.06.2014 р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено на 14.07.2014 р.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.06.2014 р. на підставі ст. 79 ГПК України було зупинено провадження по справі № 905/1029/14 до повернення матеріалів справи № 905/1029/14 до господарського суду Донецької області.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 11.07.2014 р. по даній справі, касаційну скаргу ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" на ухвалу Донецького апеляційного господарського від 11.03.2014 р. у справі № 905/1029/14 повернуто без розгляду.

Листом Вищого господарського суду України від 18.09.2014 р., відповідно до ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції" та розпорядження Вищого господарського суду України від 02.09.2014 р., справу господарського суду Донецької області № 905/1029/14 направлено для розгляду в господарський суд Запорізької області.

01.10.2014 р. відповідно до ч. 3 ст. 2-1 ГПК України, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України № 30 від 26.11.2010 р., справу № 905/1029/14-908/3741/14 призначено до розгляду судді Мірошниченку М.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.10.2014 р. справу № 905/1029/14-908/3741/14 прийнято до провадження суддею Мірошниченко М.В., розгляд справи призначено на 04.11.2014 р.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 04.11.2014 р. на підставі ст. 77 ГПК України, у зв'язку із нез'явленням у судове засідання представника відповідача, неподанням ним витребуваних доказів та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 25.11.2014 р. об 12-45 год.

З огляду на неможливість розгляду даної справи в господарському суді через витребування її до суду апеляційної інстанції, ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 р. провадження по справі № 905/1029/14-908/3741/14 було зупинено до процесуального розгляду Харківським апеляційним господарським судом апеляційної скарги ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод", м. Зугрес, м. Харцизьк Донецької області на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.03.2014 р. про повернення зустрічної позовної заяви по справі № 905/1029/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Констрак", м. Зеленодольськ Дніпропетровської області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зуївський енергомеханічний завод", м. Зугрес, м. Харцизьк Донецької області про стягнення суми 332522,74 грн. та повернення матеріалів справи до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 р. апеляційну скаргу ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" на ухвалу господарського суду Донецької області від 03.03.2014 р. про повернення зустрічної позовної заяви по справі № 905/1029/14 повернуто заявнику без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.12.2014 р. касаційну скаргу ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" на ухвалу Харківського апеляційного господарського суду від 24.11.2014р. по справі № 905/1029/14-908/3741/14 повернуто скаржнику.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015 р. апеляційну скаргу ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 р. по справі № 905/1029/14-908/3741/14 повернуто заявнику, матеріали справи № 905/1029/14-908/3741/14 направлено до господарського суду Запорізької області.

16.02.2015 р. справа № 905/1029/14-908/3741/14 надійшла до господарського суду Запорізької області.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.02.2015 р. було поновлено провадження по справі № 905/1029/14-908/3741/14 з 27.02.2015р. Розгляд справи в судовому засіданні призначено на 27.02.2015 р. о 10 год. 00 хв.

Відповідач - вимоги суду, викладені в ухвалах від 01.10.2014 р., від 04.11.2014 р. та від 16.02.2015 р. щодо надання письмового відзиву та витребуваних судом документів не виконав, процесуальним правом на участь представника в судовому засіданні не скористався, про причини неявки суд не повідомив.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.10.2014 р. місцезнаходження ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" визначено в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за адресою: 86783, м. Зугрес, м. Харцизьк Донецької області, вул. Леніна, 18-А.

На вказану адресу відповідачу направлялися ухвали суду від 01.10.2014 р., від 04.11.2014 р. та від 16.02.2015р.

Згідно Акту господарського суду Запорізької області від 03.10.2014 р., ухвалу господарського суду Запорізької області від 01.10.2014 р. у справі 905/1029/14-908/3741/14 про призначення розгляду справи у судовому засіданні було конвертовано з зазначенням адреси ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод": 86783, м. Зугрес, м. Харцизьк Донецької області, вул. Леніна, 18-А та передано до поштового відділення м. Запоріжжя № 1, яке знаходиться за адресою: 69001, м. Запоріжжя, вул. Перемоги, 40. Проте, працівниками поштового відділення міста Запоріжжя № 1 було відмовлено в прийнятті вказаного поштового відправлення з посиланням на відсутність поштового обігу з м. Зугрес, м. Харцизьк Донецької області.

17.02.2015 р. господарським судом Запорізької області Даний було складено Акт про те, що поштове відправлення (ухвала у справі № 905/1029/14-908/3741/14 від 16.02.2015р.), не прийнято до пересилання УДППЗ «Укрпошта» та повернулось до господарського суду Запорізької області 17.02.2015 р. на підставі листа Запорізької дирекції УДППЗ "Укрпошта" від 20.01.2015 р. № 04-16-83.

У відповідності до Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 01.12.2014р. «Про внесення змін і доповнень до Інформаційного листа ВГСУ від 12.09.2014р. № 01-06/1290/14 «Про Закон України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням АТО», інформація про час і місце судового засідання призначеного на 27.02.2015р. на 10год 00 хв. (зміст ухвали суду від 16.02.2015р.) була розміщена 20.02.2015р. на сторінці господарського суду Запорізької області офіційного веб - порталу «Судова влада в Україні» в мережі Інтернет.

За таких обставин, судом вжиті усі можливі і достатні заходи для повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 905/1029/14-908/3741/14, внаслідок чого відповідач є повідомленим належним чином.

При цьому суд зазначає, що подання відповідачем апеляційної скарги на ухвалу господарського суду Запорізької області від 10.11.2014р., яка була повернута без розгляду ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.02.2015р., свідчить про обізнаність відповідача із фактом розгляду справи № 905/1029/14-908/3741/14 в господарському суді Запорізької області.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За таких обставин, суд визнав за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті, за відсутності відповідача.

24.11.2014р. до господарського суду надійшло письмове клопотання позивача, в якому останній посилаючись на ст.ст. 22, 90 ГПК України просить: прийняти до розгляду зустрічний позов ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод»; в разі подання повторних апеляційних та касаційних скарг щодо оскарження повернення зустрічної позовної заяви, передавати до суду вищої інстанції лише копії матеріалів справи; застосувати всі можливі заходи впливу та реагування, що надані господарським судом законом з метою запобігання зловживанню відповідачем своїми процесуальними правами; винести окрему ухвалу відносно відповідача з метою вказівки на неприпустимість зловживання правом на апеляційне та касаційне оскарження процесуальних документів; притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 185-3 КупАП посадових осіб відповідача за прояв неповаги до суду, який полягає у систематичному надсиланні неналежно оформлених процесуальних документів у справі.

Клопотання позивача мотивоване тим, що відповідач зловживає наданими йому процесуальними правами і замість усунення недоліків зустрічного позову (який було повернуто без розгляду), неодноразово подавав апеляційну та касаційні скарги. Крім того, позивач зазначив, що відповідач не виконує обов'язку встановленого ст. 22 ГПК України щодо добросовісного користування наданими йому процесуальними правами, а систематично подає апеляційні та касаційні скарги із неналежно оформленими процесуальними документами, що призводить до протидії всебічному, повному та обєктивному дослідженню усіх обставин справи по суті спору.

Розглянувши клопотання позивача, суд знаходить підстави для його часткового задоволення.

З огляду на факт того, що ухвалою господарського суду Донецької області від 03.03.2014р. зустрічну позовну заяву ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» про визнання недійсним договору поставки від 29.02.2013р. на підставі п.п.3, 4, 6 ч.1 ст. 63 ГПК України було повернуто заявнику без розгляду, у господарського суду відсутні процесуальні підстави для прийняття зустрічного позову до розгляду, оскільки повторно відповідач до суду зустрічний позов не подавав. В цій частині клопотання позивача слід залишити без задоволення.

Що стосується клопотання про направлення до судів вищих інстанцій копії матеріалів справи, то по-перше, у відповідності до ч.3 ст. 91, ч.2 ст. 109 ГПК України, діючий процесуальний закон свідчить про обов'язок суду надіслати до суду вищої інстанції апеляційну (касаційну) скаргу разом зі справою. По-друге, після поновлення провадження у справі ухвалою від 16.02.2015р., відповідачем не оскаржено, а судом вищої інстанції не було витребувано матеріали справи. Підстави для задоволення клопотання в цій частині відсутні.

Щодо можливості застосування всіх можливих заходів впливу та реагування, які надані законом з метою запобігання зловживанню відповідачем процесуальними правами, а також щодо можливості винесення окремої ухвали відносно відповідача, суд зазначає, що будь-яких інших заходів (крім встановлених ст. 90 ГПК України) діючий Господарський процесуальний кодекс України не передбачає, а тому клопотання в цій частині судом задоволено, про що відносно ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» 27.02.2015р. винесено окрему ухвалу.

Що стосується притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 185 - 3 КУпАП посадових осіб відповідача, то господарський суд не здійснює судочинства на підставі Кодексу України про Адміністративні Правопорушення, а тому не має відповідної процесуальної компетенції, внаслідок чого клопотання в цій частині залишено без задоволення.

Також до господарського суду 12.02.2015р. надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 905/1029/14-908/3741/14 одразу після повернення матеріалів справи з Харківського апеляційного господарського суду. Клопотання було задоволено і після надходження матеріалів справи 16.02.2015р. до господарського суду Запорізької області, ухвалою суду від 16.02.2015р. провадження у справі № 905/1029/14-908/3741/14 на підставі ст. 79 ГПК України було поновлено, розгляд справи призначено на 27.02.2015р.

За клопотанням присутнього у судовому засіданні представника позивача судовий процес ведеться без застосування засобів технічної фіксації.

В судовому засіданні 27.02.2015р. представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судовому засіданні 27.02.2015 р. прийнято і оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну і резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Матеріали справи свідчать, що 29.02.2012 р. між ТОВ «Констрак» (Постачальником, позивачем у справі) та ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" (Замовником, відповідачем у справі) було укладено договір поставки № 009/1 (далі - Договір), за умовами якого Постачальник зобов'язався продати та передати у власність Замовника Товар, а Замовник зобов'язався прийняти та оплатити Товар.

Характеристики та ціна Товару зазначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною Договору (п.1.3 Договору).

Відповідно до п. 2.6 Договору загальна ціна Договору складає 416069,40 грн.

Згідно із п. 3.2 Договору Замовник здійснює оплату Товару у безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на підставі рахунку-фактури на Товар на поточний рахунок Постачальника, зазначений в реквізитах цього Договору.

Відповідно до п. 3.4 Договору Замовник здійснює оплату Товару наступним чином: 30% від вартості Товару перераховуються авансом; 24% від вартості Товару перераховуються протягом 30-ти календарних днів з моменту перерахування першого авансу; 24% від вартості Товару перераховуються протягом 60-ти календарних днів з моменту перерахування першого авансу; 22% від вартості Товару перераховуються протягом 90 календарних днів з моменту перерахування першого авансу за умови виконання Постачальником п. 1.2 цього Договору.

За затримку виконання умов пунктів 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4 Договору Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару за кожний день затримки. Пеня нараховується у випадку, якщо затримка складає більше двох тижнів та не може перевищувати 5% від вартості неоплаченого Товару (п. 7.2 Договору).

Як встановлено судом, протягом дії Договору сторонами було підписано Специфікацію № 1 на суму 416069,40 грн.

Згідно Виписки з особового рахунку позивача в банку станом на 06.03.2012 р., відповідач 06.03.2012 р. здійснив оплату частини вартості Товару за Договором в сумі 124820,82 грн.

Відповідно до вказаної вище Специфікації, позивачем було поставлено відповідачу Товар на суму 416069,40 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною від 07.03.2012 р. та видатковою накладною № 14 від 07.03.2012 р.

Товар отримано представником відповідача за Довіреністю № 255 від 06.03.2012 р. (виданої на ім'я заступника головного енергетика Сірий Д.М.).

28.09.2012 р. Сторонами було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору, якою, фактично сторони змінили порядок та умови оплати, відтермінувавши її здійснення наступним чином:

п. 3.4.1 Договору - 30% від вартості Товару перераховуються авансом;

п. 3.4.2 Договору - 35% вартості Товару перераховуються протягом 7 календарних днів з моменту підписання Акта приймання-передачі Товару після гарантійного ремонту;

п. 3.4.3 Договору - 35% вартості Товару перераховуються протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акта приймання-передачі Товару після гарантійного ремонту.

Встановлений наведеними положеннями Договору Акт приймання передачі Товару після гарантійного ремонту був підписаний Сторонами 02.10.2012 р.

Проте, залишок суми основного боргу в розмірі 291248,58 грн., відповідачем сплачено не було.

Направлені позивачем на адресу відповідача листи (вих. від 18.04.2012 р., від 08.05.2012 р., від 10.05.2012 р., від 08.11.2012 р., від 09.11.2012 р.) та Претензія (вих. № 01/21 від 21.11.2012р.) з вимогою сплатити борг за Договором, були залишена останнім без задоволення.

Позовні вимоги про стягнення з ТОВ "Зуївський енергомеханічний завод" заборгованості за договором поставки № 009/1 від 29.02.2012 р. в розмірі 323522,74 грн., з яких: 291248,58 грн. сума основного боргу, 20803,47 грн. сума пені, 11191,13 грн. сума 3% річних та 279,56 грн. сума втрат від інфляції, стали предметом судового розгляду у даній справі.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини… Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні приписи містить ст. 193 Господарського кодексу України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Факт поставки, кількість та вартість переданого за Договором Товару на загальну суму 416069,40 грн. підтверджується долученими до матеріалів справи товарно-транспортною накладною від 07.03.2012 р. та видатковою накладною № 14 від 07.03.2012р.

Товар отримано уповноваженою особою відповідача. В матеріалах справи міститься Довіреність на отримання Товару № 255 від 06.03.2012 р. (виданої на ім'я Сірий Д.М.).

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

За умовами розділу 3 Договору та Додаткової угоди № 1 від 28.09.2012 р. до Договору, Замовник здійснює оплату за товар у наступному порядку: 30% від вартості Товару перераховуються авансом; 35% вартості Товару перераховуються протягом 7 календарних днів з моменту підписання Акта приймання-передачі Товару після гарантійного ремонту; 35% вартості Товару перераховуються протягом 30 календарних днів з моменту підписання Акта приймання-передачі Товару після гарантійного ремонту.

Як підтверджується матеріалами справи, встановлений наведеними положеннями Договору Акт приймання передачі Товару після гарантійного ремонту був підписаний Сторонами 02.10.2012 р.

Отже, згідно із зазначеними вище умовами, 35% вартості Товару (145624,29 грн.) мали бути перераховані до 10.10.2012 р., а інші 35% вартості Товару (145624,29 грн.), мали бути перераховані до 02.11.2012 р.

Відтак, станом на дату звернення позивача з даним позовом до суду, строк оплати за вказаними вище ТТН та видатковою накладною - наступив.

Відповідач свої зобов'язання щодо оплати отриманого Товару, всупереч умов Договору та вимог закону, належним чином не виконав.

Згідно долученої до матеріалів справи Виписки з особового рахунку позивача в установі банку станом на 06.03.2012 р., відповідач 06.03.2012 р. здійснив оплату частини вартості Товару за Договором в сумі 124820,82 грн.

Решта боргу в сумі 291248,58 грн., залишилась несплаченою.

Таким чином, враховуючи неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині оплати отриманого Товару, та вищезазначені приписи норми чинного законодавства України, суд констатує правомірність заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача суми основної заборгованості в розмірі 291248,58 грн., а тому задовольняє її у повному обсязі.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов'язання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені статтею 625 Цивільного кодексу України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За таких обставин, враховуючи встановлений факт несвоєчасного виконання відповідачем грошових зобов'язань, вимоги про стягнення з нього 3% річних та втрат від інфляції заявлені позивачем обґрунтовано.

Разом з тим, перевіривши розрахунок 3% за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд відзначає, що вимога про їх стягнення підлягає частковому задоволенню. Так, за заявлений позивачем період часу (з 10.10.2012 р. по 31.01.2014 р.) належний до стягнення розмір суми 3% річних становить 11186,44грн., але не 11191,13 грн. як заявлено позивачем у позові, тому в решті позовної вимоги про стягнення 3% річних слід відмовити, як заявленої та нарахованої необґрунтовано.

Вимога ж про стягнення втрат від інфляції (за період з жовтня 2012 р. по листопад 2013 р.) в сумі 279,56 грн., задовольняється у повному обсязі. Розрахунок судом перевірено та визнано вірним.

Відповідно до положень ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 ГК України).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, статтею 3 Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога про стягнення пені заявлена позивачем на підставі пункту 7.2 Договору, за змістом якого, за затримку виконання умов пунктів 3.4.2, 3.4.3, 3.4.4 Договору Замовник сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості Товару за кожний день затримки. Пеня нараховується у випадку, якщо затримка складає більше двох тижнів та не може перевищувати 5% від вартості неоплаченого Товару.

З огляду на вищевикладене, враховуючи умови Договору та приписи чинного законодавства, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені в сумі 20803,47 грн. нарахованої за період з 10.10.2012 р. по 10.04.2013 р., заявлена правомірно, а тому підлягає задоволенню. При цьому, суд відзначає, що розрахунок пені було здійснено позивачем з урахуванням вимог ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», п. 6 ст. 231 ГК України та п. 7.2 Договору.

Стосовно витрат на послуги адвоката.

Відповідно до положень Господарського процесуального кодексу України, зокрема ст. 44 ГПК України до судових витрат, пов'язаних з розглядом справи в господарському суді, належать витрати з оплати судового збору, суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи; витрати пов'язані з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження; витрати на оплату послуг перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи.

Підпунктом 6.3. пункту 6 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" № 7 від 21.02.2013 р. (далі - постанова Пленуму ВГСУ № 7) передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК. Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій. У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум. За змістом частини третьої статті 48 та частини п'ятої статті 49 ГПК у їх сукупності можливе покладення на сторони у справі як судових витрат тільки тих сум, які були сплачені стороною за отримання послуг саме адвоката (у розумінні пункту 1 статті 1 та частини першої статті 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність"), а не будь-якої особи, яка надавала правову допомогу стороні у справі. Аналогічну правову позицію викладено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 р. № 6-рп/2013 у справі № 1-4/2013.

Згідно наданих позивачем доказів, 21.01.2014 р. ТОВ "Констрак" (Клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Головань і партнери» було укладено договір про надання правової допомоги № 4680000191.

Відповідно до п. 10.2 Додатку до Договору № 4680000191 від 21.01.2014 р. (Загальні умови надання юридичних послуг Адвокатським об'єднанням «Головань і партнери»), за надання юридичних послуг (правової допомоги) Клієнт у спорі з ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» (щодо поставки компресорного обладнання за договором № 009/1 від 29.02.2012 р.), Клієнт сплачує Адвокатському об'єднанню гонорари у такому розмірі

п. 10.2.1 - 9000,00 грн. за юридичні послуги (правову допомогу) під час вирішення господарського спору у першій інстанції та під час перегляду рішення у апеляційному порядку;

п. 10.3 - оплата кожної з наведених у п. 10.2 Умов частин гонорару здійснюється шляхом авансових платежів.

27.01.2014 р. Клієнт та Адвокатське об'єднання «Головань і партнери» склали Акт про те, що Клієнт перерахував, а Адвокатське об'єднання отримало 9000,00 грн. авансу (попередньої оплати) адвокатських послуг згідно з п. 10.2.1 Загальних умов, за юридичні послуги (правову допомогу) Клієнту у спорі з ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» (щодо поставки компресорного обладнання за договором № 009/1 від 29.02.2012 р.).

Зазначена сума є належною оплатою за надання Клієнту юридичних послуг у судовому спорі з ТОВ «Зуївський енергомеханічний завод» (щодо поставки компресорного обладнання за договором № 009/1 від 29.02.2012 р.).

Також, позивачем надано копію платіжного доручення № 316 від 27.01.2014 р. на суму 9000,00 грн., що свідчить про наявність документального підтвердження таких витрат.

Судом встановлено, що при зверненні з даним позовом до суду, позивачем, було помилково включено до суми позовних вимог - суму 9000,00 грн. судових витрат за послуги адвоката. У зв'язку з цим, при сплаті судового збору, позивач виходив не з суми ціни позову 323522,74 грн., а з суми 332522,74 грн., що потягло за собою його переплату.

Згідно із пунктом 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Зокрема, згідно пп. 2.2.1 п. 2.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру, ставка судового збору становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Отже, за вимогами про стягнення 323522,74 грн. (291248,58 грн. сума основного боргу, 20803,47 грн. сума пені, 11191,13 грн. сума 3% річних та 279,56 грн. сума втрат від інфляції), позивач повинен був сплатити 6470,45 грн. судового збору (2 відсотки ціни позову), а сплатив 6650,45 грн. (платіжне доручення № 331 від 31.01.2014 р.). Тобто, сума переплати складає 180,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено Законом.

За таких обставин, з урахуванням суми позовних вимог (323522,74 грн.) сума судового збору становить 6470,45 грн., у зв'язку з чим, позивачу підлягає поверненню 180,00 грн. зайво сплаченого судового збору.

Таким чином, із урахуванням ст. 7 Закону України «Про судовий збір» надміру сплачений судовий збір в сумі 180,00 грн. підлягає поверненню позивачу з державного бюджету, про що слід видати ухвалу згідно ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Згідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. В даному випадку спір був доведений до суду з вини відповідача, оскільки внаслідок несвоєчасного виконання ним зобов'язання, позивач змушений був звернутись до господарського суду за судовим захистом порушеного права. Таким чином, судові витрати у справі (судовий збір у сумі 6470,45 грн. та витрати на послуги адвоката в сумі 9000,00 грн.) покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зуївський енергомеханічний завод" (86783, м. Харцизьк, м. Зугрес Донецької області, вул. Леніна, 18-А, код ЄДР 37517071, рахунки в установах банку не відомі) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Констрак" (53860, м. Зеленодольськ Дніпропетровської області, вул. Садова, 1, оф. 1, код ЄДР 34440070, р/р № 26007501345474 в АТ «ОТП Банк», м. Київ, МФО 300528) суму 291248 (двісті дев'яносто одна тисяча двісті сорок вісім) грн. 58 коп. основного боргу, суму 20803 (двадцять тисяч вісімсот три) грн. 47 коп. пені, суму 279 (двісті сімдесят дев'ять) грн. 56 коп. втрат від інфляції, суму 11 186 (одинадцять тисяч сто вісімдесят шість) грн. 44коп. три відсотки річних, суму 6470 (шість тисяч чотириста сімдесят) грн. 45 коп. судового збору та суму 9000 (дев'ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Видати ухвалу на повернення з державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю "Констрак" (53860, м. Зеленодольськ Дніпропетровської області, вул. Садова, 1, оф. 1, код ЄДР 34440070) суми 180 (сто вісімдесят) грн. 00 коп. надміру сплаченого судового збору платіжним дорученням № 331 від 31.01.2014 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення оформлено у повному обсязі та підписано згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 02.03.2015 р.

Суддя М.В. Мірошниченко