Ухвала

від 16.02.2015 по справі 2а-18901/11/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"16" лютого 2015 р. м. Київ К/800/59094/13

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

представника позивача Ходзицкого Д.В.

представника відповідача Кириленка М.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Панорамабуд»

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013

у справі №2а-18901/11/2670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Панорамабуд»

до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду від 27.02.2012 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 17.02.2011 № 0003692305/67111.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

ТОВ «БК «Панорамабуд» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, наголошуючи на тому, що первинними документами - актами приймання виконаних робіт форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3, податковими накладними підтверджено вчинення господарських операцій - виконання ТОВ «РІП» будівельно-монтажних робіт на об'єктах за адресою: м.Київ, вул. Ревуцького, 9.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення за податковим повідомленням-рішенням від від 17.02.2011 № 0003692305/67111 грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 864667,67 грн., в т.ч. 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки невиїзної документальної позапланової перевірки позивача за період з 01.04.2011 по 30.04.2011, викладені в акті від 22.11.2011 № 8145/2305/36628812, про порушення вимог п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що полягало у неправомірному віднесенні до складу податкового кредиту за квітень 2011 року податку на додану вартість в сумі 864666,67 грн. на підставі податкових накладних, виданих ТОВ «РІП».

Відповідач вважає, що позивач не має права на податковий кредит через нікчемність договорів підряду від 11.03.2011 між ним (генпідрядник) та ТОВ «РІП» (субпідрядник) в силу вимог ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України, які вчинювались з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, оскільки не мали реального характеру.

Висновок про нереальний характер господарських операцій відповідач обґрунтовує тим, що в акті перевірки контрагента позивача - ТОВ «РІП» від 08.08.2011 № 1803/23-03/32163147 є посилання на інформацію, викладену у службовій записці ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м.Києва від 21.07.2011 № 4528/ДПІ/26-10, про те, що директор ТОВ «РІП» ОСОБА_4 не має стосунку до створення підприємства та ведення господарської діяльності, первинні документи не підписував, що підтверджується висновком спеціаліста ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м.Києва від 18.11.2011 № 486.

При перевірці правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, правової оцінки встановлених судами обставин при вирішенні справи в оскаржуваній частині суд касаційної інстанції виходить з такого.

Надаючи оцінку формуванню платником податку на додану вартість податкового кредиту слід застосовувати положення ст. 198 Податкового кодексу України.

За умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання робіт, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за відсутністю з боку такого платника порушення вимог норм вказаної статті закону при формуванні податкового кредиту, підстави для позбавлення його права на зазначений кредит відсутні.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку підрядних робіт має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише зафіксованими в акті перевірки контрагента порушеннями останнім вимог законодавства щодо створення підприємства та ведення господарської діяльності.

Платник податку (покупець) не має обов'язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства та здійснення ним господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені порушення продавцем.

Допущені продавцем певні порушення законодавства тягнуть негативні наслідки для цього продавця та не впливають на право покупця на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, адже законами іншого не передбачено.

Відповідно до частин першої та другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 № 755-IV якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальника чи сприяння ухиленню постачальником товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит та праві на отримання бюджетного відшкодування. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Податковий орган не довів при вирішенні справ у судах попередніх інстанцій те, що правочини вчинено позивачем з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Усі документи в їх сукупності, складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції, належать до первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності. Тому, питання реального вчинення господарських операцій має з'ясовуватися на підставі оцінки усіх таких доказів в їх сукупності.

Судом першої інстанції досліджено питання щодо фактичного вчинення господарських операцій з виконання будівельно-монтажних робіт на об'єктах за адресою: м.Київ, вул. Ревуцького, 9 у межах господарської діяльності, в результаті чого встановлено, що такі операції мали реальний характер, придбані у межах господарської діяльності, підтверджені відповідними первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку: актами приймання виконаних робіт форми № КБ-2в, довідками про вартість виконаних будівельних робіт форми № КБ-3, податковими накладними. При цьому судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «РІП» мало ліцензію на будівельну діяльність від 21.10.2008 № 409772, видану Міністерством регіонального розвитку та будівництва України. Ці документи оцінені судом першої інстанції в їх сукупності як такі, що підтверджують реальне здійснення підрядних робіт.

Суд апеляційної інстанції не спростував встановлених судом першої інстанції в результаті дослідження та оцінки доказів в їх сукупності - первинних документів, що містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, обставин щодо виконання будівельно-монтажних робіт, та помилково оцінив як такі, що не підтверджують господарські операції, акти приймання виконаних будівельних робіт, довідки про вартість виконаних будівельних робіт, протокол погодження договірної ціни до акту приймання виконаних робіт по будівництву житлового будинку по вул. Ревуцького, 9 в м.Києві, через не зазначення в них прізвища особи, яка їх підписала.

Частина друга статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачає, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити як особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Зі змісту цієї норми випливає, що наявність особистого підпису особи на первинних документах є достатнім. Також у первинних документах дозволено замість підпису вказувати інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Крім того, у разі якщо первинні документи мають дефекти щодо інформації про фізичних осіб, якими підписано первинні документи, суди не можуть їх не брати до уваги у разі якщо зазначена у первинних документах інформація дозволяє можливість ідентифікувати суб'єктів господарювання, адже саме підприємство, яке наділено цивільною правоздатністю та дієздатністю з моменту створення, здійснює господарські операції у межах господарської діяльності.

Суд апеляційної інстанції вказав на обставини, на які посилався податковий орган в акті перевірки, щодо відсутності у підприємства-контрагента адміністративно-господарських можливостей для виконання господарських зобов'язань, що є загальним посиланням без конкретних обґрунтувань та доказів, а також без врахування встановлення судом першої інстанції обставин, що це підприємство мало ліцензію на будівельну діяльність.

Зважаючи на викладене, необґрунтована постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а помилково скасована постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БК «Панорамабуд» задовольнити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24.09.2013 скасувати та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду від 27.02.2012.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун