Постанова

від 06.10.2015 по справі 2а-18901/11/2670

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 жовтня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Самсіна І.Л., суддів:Гриціва М.І., Коротких О.А., Кривенка В.В., Маринченка В.Л., Панталієнка П.В., Прокопенка О.Б., Терлецького О.О., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) БК Панорамабуд до державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві (далі - ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и л а:

ТОВ БК Панорамабуд звернулося до суду з позовом до ДПІ про скасування податкового повідомлення-рішення від 7 грудня 2011 року № 0003692305/67111.

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що зазначене рішення винесене на підставі помилкового висновку акта перевірки про відсутність у ТОВ БК Панорамабуд права на віднесення сум податку на додану вартість (далі -ПДВ), сплаченого контрагенту, до податкового кредиту. При цьому, ТОВ БК Панорамабуд послалося на те, що його податковий кредит підтверджений податковими накладними, виписаними платником ПДВ. Зазначене товариство також стверджувало про те, що податкові накладні відповідають встановленим вимогам.

ДПІ проти позовних вимог заперечувала з огляду на те, що у ході проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198 , пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі - ПК). При цьому ДПІ посилалася на обставини, встановлені в акті перевірки контрагента ТОВ БК Панорамабуд , розкриваючи його фінансово-господарську діяльність, вказуючи на те, що у контрагента ТОВ РІП звітність сформована безпідставно, а згідно з базою даних Інформаційно-пошукова система місцезнаходження ТОВ РІП не встановлено.

Суди встановили, що ДПІ провела невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ БК Панорамабуд з питань достовірності нарахування ПДВ за період з 1 по 30 квітня 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 22 листопада 2011 року № 8145/2305/36628812 (далі - Акт).

У ході перевірки встановлено, що ТОВ БК Панорамабуд порушила пункти 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пункт 201.1 статті 201 ПК, в результаті чого встановлено заниження ПДВ за період з 1 по 30 квітня 2011 року на 864 666 грн 67 коп.

На підставі висновків Акта відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 7 грудня 2011 року № 0003692305/67111, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 ПК збільшив позивачу суму грошового зобов'язання зі сплати ПДВ на 864 667 грн 67 коп., з яких 864 666 грн 67 коп. - за основним платежем та 1 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Як убачається з матеріалів справи, 11 березня 2011 року між ТОВ БК Панорамабуд і ТОВ РІП укладено договір підряду. Згідно з умовами вказаного договору ТОВ РІП приймає на себе обов'язки з виконання будівельно-монтажних робіт житлового будинку з об'єктами загального обслуговування, офісними приміщеннями та підземною автостоянкою по вул. Леруцького, 9 (секція Б ) в Дарницькому районі м. Києва.

На виконання вказаних робіт ТОВ РІП виписало податкові накладні від 29 квітня 2011 року № 297, 30 квітня 2011 року №№ 298, 299, які зазначені в Акті. На підставі цих податкових накладних позивач за вказаними операціями відніс до складу податкового кредиту суми ПДВ за квітень 2011 року в розмірі 864 666 грн 67 коп.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 27 лютого 2012 року позов задовольнив повністю: визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення ДПІ від 17 лютого 2011 № 0003692305/67111.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 24 вересня 2013 року скасував постанову суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 16 лютого 2015 року скасував постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та залишив у силі постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2012 року.

Не погоджуючись із постановою касаційного суду, ДПІ звернулась із заявою про її перегляд Верховним Судом України з підстави неоднакового застосування Вищим адміністративним судом України пунктів 198.1-198.3, 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК.

На обґрунтування заяви ДПІ надала копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 25 березня, 20 листопада 2013 року (справи №№ К-29155/10-С, К/800/50725/13 відповідно) та постанови цього ж суду від 24 січня 2013 року (справа № К-31852/10), які, на її думку, підтверджують неоднакове застосування касаційним судом одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Перевіривши наведені у заяві доводи, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися виключно з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

Усуваючи розбіжності у правозастосуванні судом касаційної інстанції у подібних правовідносинах, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України виходить із такого.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно статті 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон № 996-ХІV) первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6 статті 198 ПК).

Згідно із підпунктом а пункту 201.1 статті 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) у паперовому вигляді.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи-продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник ПДВ, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК).

На виконання вказаної норми ПК Міністерство фінансів України наказом від

1 листопада 2011 року № 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах; далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

У ході розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що директором ТОВ РІП є ОСОБА_9

Разом з тим в актах приймання виконаних будівельних робіт, довідках про вартість виконаних будівельних робіт, протоколі погодження договірної ціни до акта приймання виконаних робіт по будівництву житлового будинку по АДРЕСА_1 відсутні прізвища уповноважених на їх підписання осіб, що унеможливлює їх ідентифікацію.

Згідно з наданими ОСОБА_9 20 липня 2011 року поясненнями останній вказав, що не є директором ТОВ РІП , підприємство не реєстрував, жодних наказів чи протоколів на призначення директора та головного бухгалтера не складав та не підписував документів, не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

Крім того, підписи на первинних документах (договорах, актах виконаних робіт, податкових накладних за квітень 2011 року) зроблені не директором ОСОБА_9

У постанові Верховного Суду України від 5 березня 2012 року

(справа № 21-421а11) міститься правовий висновок, відповідно до якого податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Отже, оскільки у справі, яка розглядається, містяться відомості про те, що ОСОБА_9 - директор ТОВ РІП (контрагента ТОВ БК Панорамабуд ) - заперечує свою участь у створенні та діяльності ТОВ РІП , зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, то перевірка та встановлення такої обставини має значення для правильного вирішення спору.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суди першої та касаційної інстанцій належним чином не перевірили такі фактичні дані.

Верховний Суд України позбавлений процесуальної можливості встановлювати обставини, давати оцінку доказам, а відтак позбавлений можливості постановити рішення у справі у зв'язку з неповним встановленням обставин справи.

За змістом частини першої статті 241 КАС справи розглядаються Верховним Судом України за правилами, встановленими главами 2 і 3 розділу IV цього Кодексу.

Оскільки частиною другою статті 227 КАС передбачено, що порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, є підставою для скасування судових рішень і направлення справи на новий судовий розгляд, а Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та ухвалити нове судове рішення без їх наявності, це, на думку колегії суддів, є підставою для скасування всіх судових рішень, постановлених у цій справі, і направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л а:

Заяву державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві задовольнити.

Постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 27 лютого 2012 року, постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 24 вересня 2013 року та ухвалу Вищого адміністративного суду України від 16 лютого 2015 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий І.Л. Самсін Судді: М.І. Гриців О.А. Коротких В.В. КривенкоВ.Л. Маринченко П.В. ПанталієнкоО.Б. Прокопенко О.О. Терлецький