Постанова

від 26.12.2014 по справі 804/15478/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 грудня 2014 р. Справа № 804/15478/14 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіЦарікової О.В., секретаря судового засіданняБезрученко К.В., за участю: представника позивача Гончаренко І.Б., представника відповідача Синявського І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс - Пак» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.09.2014 № 0007342201, № 0007352201,

ВСТАНОВИВ:

22 вересня 2014 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс -Пак» (далі - ТОВ «Фудсервіс - Пак») до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 13.11.2014, 26.12.2014 (вх. № 87298/14)) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.09.2014 № 0007352201 (форми «Р») в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1151442, 84 грн., з яких 921944,07 грн. - основний платіж, 229498,77 грн. - штрафні санкції; № 0007342201 ( форми «Р») в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 248923,00 грн., з яких 199138,40 грн. - основний платіж, 49784,60 грн. - штрафні санкції.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що відповідачем було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фудсервіс - Пак», за результатами якої складено акт від 22.05.2014 № 3488/22-01/32887747. В означеному акті податковий орган дійшов наступних висновків: 1) ТОВ «Фудсервіс - Пак» у період: червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року не включило до доходів суму безповоротної фінансової допомоги у розмірі 3 714085,00 грн., отриману внаслідок реалізації товару «кінцевим споживачам»; 2) ТОВ «Фудсервіс - Пак» завищено суми валових витрат у розмірі 1 093130,00 грн. та податкового кредиту у розмірі 199138,00 грн., у зв'язку із відсутністю первинних документів щодо підтвердження придбання пакувальних матеріалів у ТОВ МНВП «Аріс ЛТД» за період: 2011 - 2013 роки (підприємство не надало оригінали документів для перевірки); 3) ТОВ «Фудсервіс - Пак» завищено суми витрат у розмірі 3833,00 грн. та податкового кредиту у розмірі 766, 60 грн., внаслідок віднесення собівартості ТМЦ по операціям із придбання у ТОВ «Старт - Д», які не мають реального характеру. За таких обставин, податковим органом були винесені оскаржувані податкові повідомлення - рішення (форми «Р») від 11.09.2014 № 0007352201, № 0007342201.

Щодо першого порушення позивач зазначив, що ТОВ «Фудсервіс - Пак» здійснювало реалізацію товару зі складу замовникам за публічним договором приєднання, які замовляли товар у позивача за допомогою Інтернету. Реалізація товару фізичним особам підтверджується документами експрес - доставки ТОВ «Нова пошта», а отримання коштів відображено як оплата за реалізовані товари фізичним особам, а тому розрахунок за отриманий товар не може розглядатися як безповоротне надання коштів.

Щодо другого порушення, визначеного податковим органом, позивач зазначив, що за результатами взаємовідносин із Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузевим науково - виробничим підприємством «Аріс» ЛТД були складені первинні документи, наявність яких передбачено податковим законодавством для даного виду правочинів, а тому всі валові витрати визначені правомірно, а сформований податковий кредит є наслідком сплати ПДВ постачальнику - платнику ПДВ.

Стосовно взаємовідносин позивача із ТОВ «Старт - Д», позивач, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 13.11.2014, від 26.12.2014 (вх. № 87298/14) зазначив, що ним не оскаржуються податкові повідомлення - рішення від 11.09.2014 № 0007342201 та №0007352201 ( форми «Р») в частині взаємовідносин із ТОВ «Старт-Д».

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.09.2014 відкрито провадження у справі № 804/15478/14 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 10.10.2014.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених в письмових запереченнях, які містяться в матеріалах справи. Відповідач зазначив, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Фудсервіс - Пак», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт від 22.05.2014 № 3488/22-01/32887747. Відповідач вказав, що в ході перевірки контролюючим органом було встановлено ряд порушень норм податкового законодавства. Так, в ході перевірки встановлено, що ТОВ «Фудсервіс - Пак» у період: червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад 2012 року здійснювало роздрібний продаж товарів кінцевому споживачу зі складу підприємства. Патентів на здійснення даного виду діяльності підприємство не має. РРО або каса підприємства для здійснення розрахунків не використовувалася. Згідно банківських виписок, рахунків - фактур та видаткових накладних ідентифікувати покупців не має можливості, оскільки в графі «покупець» значиться «кінцевий споживач». У зв'язку з тим, що грошові кошти, отримані підприємством позивача від невизначених осіб, то вони вважаються безповоротною фінансовою допомогою, сума коштів, отриманих у перевіряємому періоді, становить 3714085,00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузевим науково - виробничим підприємством «Аріс» ЛТД, відповідач зазначив, що під час перевірки не підтверджено фактичне отримання товару, а саме: відсутні товарно -транспортні накладні, акти приймання - передачі товару, інші первинні документи, на підтвердження отримання товару. У видаткових накладних відсутні реквізити щодо місця їх складання, дані про осіб, які здійснили відвантаження та приймання товару, не зазначено номер та дата довіреності, відсутні висновки державної санітарно - епідеміологічної експертизи. У наданих відомостях руху товару відсутні дані щодо осіб, які здійснювали передачу товару та прийом товару (посади та ПІБ) та відсутні підписи відповідальних осіб.

Крім того, в ході перевірки ТОВ «Фудсервіс - Пак» не підтверджено фактичну поставку товарно - матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Старт - Д».

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила суд задовольнити адміністративний позов повністю.

Представник відповідача проти заявленого адміністративного позову заперечив, просив відмовити в його задоволенні повністю.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс - Пак» (ідентифікаційний код юридичної особи 32887747), зареєстроване Виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 19.04.2004 за № 12241200000002223, взято на податковий облік 22.04.2004 та перебуває на обліку у Державній податковій інспекції у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в тому числі, як платник податку на додану вартість.

Судом встановлено, що Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Фудсервіс - Пак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, результати якої оформлені актом від 22.05.2014 № 3488/22-01/32887747 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Фудсервіс - Пак» (код за ЄДРПОУ 32887747), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2011 по 31.12.2013».

В означеному акті зазначено, що в ході перевірки контролюючим органом встановлено, що ТОВ «Фудсервіс - Пак» у період: червень, липень, серпень, вересень, жовтень та листопад 2012 року здійснювало роздрібний продаж товарів (кава та чай) кінцевому споживачу зі складу підприємства. Патентів на здійснення даного виду діяльності підприємство не має. РРО або каса підприємства для здійснення розрахунків не використовувалася. Згідно банківських виписок, рахунків - фактур та видаткових накладних неможливо ідентифікувати покупців, оскільки в графі «покупець» значиться «кінцевий споживач».

Податковий орган також посилається на відсутність довіреностей покупців на одержання товару.

Контролюючим органом встановлено, що товар списано без наявності всіх первинних документів, оформлених згідно норм чинного законодавства. Враховуючи викладене, неможливо підтвердити реальність здійснення господарських операцій з продажу товарів ТОВ «Фудсервіс - Пак» кінцевому споживачу.

Таким чином, згідно звітності з податку на прибуток та ПДВ за перевіряємий період, даних бухгалтерських рахунків 361, 281, 702, 311 та беручи до уваги перелічені вимоги Цивільного Кодексу України, встановлено наявність фінансово - господарських відносин між ТОВ «Фудсервіс - Пак», як продавця, та невідомих осіб - покупців у межах виконання договорів купівлі - продажу, вимоги до виконання яких зазначено у главі 54 Цивільного Кодексу України. У зв'язку з тим, що грошові кошти, отримані ТОВ «Фудсервіс - Пак» від невизначених осіб - вони вважаються безповоротною фінансовою допомогою.

Резюмуючи викладене, контролюючий орган зазначив, що на порушення п.п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 Податкового кодексу України, у 2013 році до рядку 2 Декларації «Інші доходи» підлягають включенню доходи у сумі 3714085, 00 грн. у вигляді безповоротної фінансової допомоги.

Також, у акті перевірки від 22.05.2014 № 3488/22-01/32887747 (стор. 14 акту) зазначено, що ТОВ «Фудсервіс - Пак» у перевіряємому періоді проводило придбання пакувальних матеріалів у підприємства ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД (код 14090946) на загальну суму 1093130,00 грн.

Як зазначив податковий орган, ним в ході перевірки надавався запит від 14.05.2014 № 16278/10/04-63-22-01-22 про надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинам з ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД, а саме: щодо отримання (оприбуткування) та списання пакувальних матеріалів (обліку та документального оформлення, руху активів та залишків матеріалів окремо за кожний квартал перевіряємого періоду по рахункам бухгалтерського обліку та в розрізі найменувань, кількості і вартості та завірені належним чином копії документів, перелічених в акті. Станом на 22.05.2014 підприємством не надано відповідь та підтверджуючі документи.

За таких обставин, неможливо встановити зміст вищевказаних господарських операцій та їх використання у господарській діяльності ТОВ «Фудсервіс - Пак».

З огляду на встановлене, контролюючий орган дійшов висновку, що на порушення п.138.2, п. 138.4 ст. 138, п. п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, ТОВ «Фудсервіс - Пак» завищено суму витрат на загальну суму 1 093130, 00 грн., в тому числі по періодам: за 3 квартал 2011 року в сумі 8585,00 грн., за 4 квартал 2011 року в 8585,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 147930,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 2265,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 9745,00 грн., за 4 квартал 2012 року 234385,00 грн. та за 2013 рік в сумі 681635,00 грн., внаслідок віднесення до складу витрат собівартості придбаних пакувальних матеріалів у ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД».

Також, на порушення п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, ТОВ «Фудсервіс - Пак» завищено податковий кредит на загальну суму 199138,00 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2011 року в сумі 1133,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 283,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 250,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 567,00 грн., за березень 2012 року в сумі 8334,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 19586,00 грн., за травень 2012 року в сумі 453,00 грн., за липень 2012 року в сумі 425,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 767,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 250,00 грн., за січень 2013 року в сумі 11467,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 3821,00 грн., за березень 2013 року в сумі 188,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 22489,00 грн., за червень 2013 року в сумі 26837,00 грн., за липень 2013 року в сумі 2247,00 грн., за серпень 2013 року в сумі 24800,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 9612,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 31412,00 грн., за листопад 2013 року в сумі 16900,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 18084,00 грн., внаслідок формування податкового кредиту відповідних періодів за рахунок сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ НВП «Аріс» ЛТД.

На підставі порушень, висвітлених в акті перевірки від 22.05.2014 № 3488/22-01/32887747, Державною податковою інспекцією у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області винесені податкові повідомлення - рішення від 11.09.2014 ( форми «Р»):

- № 0007342201, за яким ТОВ «Фудсервіс - Пак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем на суму у розмірі 199905,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 49976, 25 грн.;

- № 0007352201, за яким ТОВ «Фудсервіс - Пак» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму, у розмірі 922749,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 229700,00 грн.

Дослідивши надані сторонами докази та фактичні обставини даної справи, суд не погоджується із висновками відповідача, зробленими в акті від 22.05.2014 № 3488/22-01/32887747, у зв'язку з наступним.

Судом встановлено, що видами діяльності ТОВ «Фудсервіс - Пак» (код ЄДРПОУ 32887747) за КВЕД є : Виробництво чаю та кави (код КВЕД 10.83); Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 46.39); Пакування ( основний) (код КВЕД 82.92); Неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які містяться в матеріалах справи.

У акті перевірки від 22.05.2014 № 3488/22-01/32887747 зазначено, що ТОВ «Фудсервіс - Пак» у перевіряємому періоді здійснювало реалізацію товару - роздрібний продаж чаю та кави кінцевому споживачу зі складу.

У зв'язку з тим, що у підприємства позивача відсутні довіреності на відпуск товару, в платіжних дорученнях відсутні реквізити платників, у внутрішніх видаткових документах підприємства відсутні відомості про осіб, що придбали товар, податковий орган дійшов висновку, що сума виручки, за наслідками таких операцій є безповоротною фінансовою допомогою.

Проте, такий висновок податкового органу є помилковим, з огляду на наступне.

Під час розгляду справи, судом з'ясовано, що споживачами здійснювалося замовлення товарів за допомогою Інтернету та телефонного зв'язку. Споживач надавав свої вихідні дані, після чого підприємством позивача за вказаними даними (прізвище, ім'я та по - батькові) виставлявся рахунок на оплату, згідно якого покупець через банк проводив оплату, після чого йому відправлявся товар за допомогою служби кур'єрської доставки ТОВ «Нова пошта».

Як визначено пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), продаж (реалізація) товарів - будь - які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно -правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Частина 1 статті 698 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) містить визначення договору роздрібної купівлі - продажу, так, за договором роздрібної купівлі -продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Частиною 2 вказаної статті ЦК України, прямо встановлено, що договір роздрібної купівлі - продажу є публічним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання (ч. 1 ст. 706 ЦК України).

В матеріалах справи містяться платіжні - доручення (а.с. 101 - 227, т. 1), на підставі яких покупці здійснювали оплату на користь ТОВ «Фудсервіс - Пак» за товар.

Аналізуючи вищенаведені норми чинного законодавства, можна дійти висновку, що вони не містять застереження щодо необхідності ідентифікації кінцевого споживача при здійсненні роздрібної реалізації товарів за публічним договором. Крім того, нормами цивільного законодавства не встановлено обов'язковість письмової форми для даного виду договору.

Щодо посилання податкового органу на відсутність довіреностей на осіб, яким був відпущений товар, то суд зазначає, що оскільки придбання товарів при роздрібній торгівлі здійснюється особами, зазвичай, для власного споживання, вимога податкового органу щодо наявності довіреностей на осіб - одержувачів товару є безпідставною та не містить під собою правового обґрунтування.

Платіжні доручення, на підставі яких проводилася оплата за придбаний товар у ТОВ «Фудсервіс - Пак» містять обов'язкові реквізити, що встановлені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01.06.2011 № 174 ( далі - Інструкції).

Так, відповідно до пункту 1. 3. Розділу ІV зазначеної Інструкції, касові документи мають містити такі обов'язкові реквізити: найменування банку, який здійснює касову операцію, дату здійснення операції, зазначення платника та отримувача, суму касової операції, призначення платежу, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

До обов'язкових реквізитів касових документів, які оформляються для зарахування суми готівки на відповідні рахунки (крім зазначених вище), також належать номер рахунку отримувача та найменування і код банку отримувача.

Посилання відповідача на неможливість визначення особи, яка здійснювала платіж на підставі платіжних доручень, наданих підприємством позивача, на підтвердження здійснення роздрібного продажу, з огляду на те, що у деяких платіжних документах платником за товар рахується банк (платіжне доручення № @2PL499624 від 29.11.2013, №149 від 20.11.2013, № IB03243502 від 23.12.2013, № 141 від 21.10.2013, № 1000771008 від 25.10.2013) не беруться судом до уваги, оскільки у зазначених платіжних документах у розділі «платник» визначено або назву установи банку, або транзитний рахунок, в той час як у розділі «призначення платежу» зазначено реквізити фізичної особи - платника, що в свою чергу вказує на проведення оплати на користь позивача саме фізичними особами за придбаний товар.

Крім того, згідно пояснень позивача, на розрахунковий рахунок ТОВ «Фудсервіс -Пак» згідно договору про надання послуг по прийому платежів № 673/PFO-2012 від 10.12.2012, ПАТ «Кредит Дніпро» були зараховані кошти за товари та продукти харчування від фізичних осіб за платіжними дорученнями, зазначеними у наведеній таблиці (а. с. 244 - 249, т. 3).

Статтею 135 ПК України встановлено порядок визначення доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, такі доходи враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2. ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 135.5 ст. 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У п. п. 14.1.257 п. 14.1. ст. 14 ПК України законодавцем визначено, що фінансова допомога це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема,: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

З аналізу наведеної норми ПК України можна дійти висновку, що для віднесення грошових коштів до сум безповоротної фінансової допомоги повинні бути наявні певні умови: укладені договори дарування, інші договори, за якими не передбачається грошова або інша компенсація такої допомоги чи її повернення, або без укладення таких договорів.

Статтею 717 ЦК України встановлено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь - яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

В даному ж випадку, ТОВ «Фудсервіс - Пак» отримало грошові кошти від споживачів в межах публічного договору роздрібної купівлі - продажу, що в своє чергу призвело до виникнення у позивача обов'язку передати товар.

Згідно з п. 137.1. ст. 137 ПК України встановлено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Разом з тим, позивач зазначає, і відповідачем не заперечується, що отримані суми відображені першим в податковому обліку в повному обсязі.

Щодо взаємовідносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузевим науково - виробничим підприємством «Аріс» ЛТД (далі - ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД ( код ЄДРПОУ 14090946), суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується наявними матеріалами справи, після закінчення дії договору № 5 від 30.01.2012 на виготовлення продукції (з до виробничою підготовкою), між позивачем (як замовником) та ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД (як виконавцем) укладений договір на виготовлення продукції (з довиробничою підготовкою) від 16.04.2013 № 19, предметом якого є виготовлення і передача виконавцем замовнику пакетів, в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в Специфікаціях та заявках замовника, що є невід'ємними частинами цього Договору ( п. 1 договору від 16.04.2013 № 19).

Отже, за умовами вказаного договору від 16.04.2013 № 19, ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД здійснювало виготовлення на замовлення ТОВ «Фудсервіс - Пак» пакетів, у які позивач здійснював фасування чаю та кави для подальшої реалізації вроздріб.

Протягом перевіряємого періоду з 01.01.2011 по 31.12.2013, на підставі зазначених договорів, ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД поставило позивачу пакети на загальну суму 1093130,00 грн., що підтверджується первинними документами: податковими накладними видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт виконання робіт з переддрукарської підготовки підтверджується податковими накладними, акта здачі - прийняття робіт (надання-послуг), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Послуги та товари, отримані від ТОВ МНВП «Аріс ЛТД», позивачем оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами у справі.

Транспортування товару від ТОВ МНВП «Аріс ЛТД» до позивача (безпосередньо до складу) здійснювалася за допомогою служби кур'єрської доставки «Нова пошта», на підставі укладеного між ТОВ МНВП «Аріс ЛТД» та ТОВ «Нова Пошта» договору від 02.06.2011 № 12447 про надання транспортно - експедиторських послуг.

Вказані обставини підтвердив також і працівник ТОВ «Фудсервіс - Пак» ОСОБА_5, який з 29.11.2011 по 02.12.2013 працював завідуючим складом. У своїх письмових поясненнях від 12.11.2014, які містяться в матеріалах справи, він зазначив, що до його посадових обов'язків входить, зокрема, приймання на склад товарів, які надходять від постачальників згідно накладних та актів, відвантаження товарів згідно накладних ТОВ «Фудсервіс - Пак». Товари (упаковка) від ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД» надходили через ТОВ «Нова Пошта» і під час приймання таких товарів ОСОБА_5 розписувався на товарно - транспортних накладних про отримання товару.

ОСОБА_5 був викликаний судом у якості свідка та допитаний судом. Свідок ОСОБА_5 по суті наданих йому питань у судовому засіданні пояснив, що ним від кур'єра ТОВ «Нова Пошта» отримувалися товари від ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД - пакувальні матеріали, на підтвердження чого він розписувався в товарно - транспортних накладних та видаткових накладних.

Посилання відповідача на ненадання документів позивачем під час перевірки на запит відповідача спростовуються матеріалами справи. Більш того, позивачем надані всі документи під час рохгляду справи, також вказані документи були надані і під час проведення податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки у липні 2014 року, результати якої оформлені актом від 29.07.2014 №5312/22-01/32887747, про що зазначено у розділі 3. Результати перевірки вказаного акту (стор. 3 акту) та міститься перелік таких документів.

Доводи відповідача щодо відсутності необхідних реквізитів у актах приймання -передачі робіт (наданих послуг), інших первинних документах, на підтвердження отримання товару, відсутності у видаткових накладних реквізитів щодо місця їх складання, даних про осіб, які здійснили відвантаження та приймання товару, не зазначення номеру та дати довіреностей, відсутності висновків державної санітарно - епідеміологічної експертизи, відсутність у відомостях руху товару даних про осіб, які здійснювали передачу товару та прийом товару (посади та ПІБ) та підписів відповідальних осіб не приймаються судом як аргумент відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ МНВП «Аріс ЛТД» з огляду на наступне.

Судом з'ясовано, що у актах здачі - прийняття робіт (переддрукарська підготовка) до договору № 5 від 30.01.2012 та договору № 19 від 16.04.2013 зазначено вид робіт «переддрукарська підготовка - 1 грн.», після чого вказана загальна вартість робіт за весь об'єм. Підприємство - виконавець ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД з цього приводу надало пояснення та вказало, що у вказаних актах у якості одиниці виміру використовувалася «гривня», що дорівнює одиниці виміру «послуга».

Відносно відсутності реквізитів у деяких документах, суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закону) визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно зі ст. 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п. 1.2 ст. 1, п. 2.1 ст. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення).

Відповідно до п. 2.1 ст. 2 Положення, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

В Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 06.05.2011 № 742/11/13-11 зазначено, що згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

В той же час, у відповідності до Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1936/11/13-11 від 01.11.2011 «Щодо підтвердження даних податкового обліку» документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо. При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само, помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, у разі фактичного здійснення господарських операцій, навіть при відсутності окремих реквізитів у первинних документах чи при відсутності якогось із таких документів взагалі, позбавлення покупця права на податковий кредит є порушенням його права на відшкодування, оскільки під час вчинення господарських операцій ним постачальнику були сплачені суми податку на додану вартість, а останнім були складені та видані податкові накладні.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту, згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України, виникає у разі здійснення операцій в т.ч. з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Відповідно до пункту 198.2. статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Нормами статті 201 ПК України визначено перелік документів, що є підставою для нарахування податкового кредиту.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2014 суд витребовував у контрагента позивача ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД документи, на підтвердження здійснення господарських операцій з позивачем.

На виконання ухвали суду ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД» надало суду письмові пояснення від 05.12.2014 (вх. № 81732/14), в яких зазначило, що останнє мало взаємовідносини із ТОВ «Фудсервіс - Пак» відповідно до договору на виготовлення продукції № 5 від 30.01.2012 та договору на виготовлення продукції № 19 від 16.04.2013.

ТОВ «Фудсервіс - Пак» є покупцем пакетів, виготовлених із власної сировини ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД, для виробництва яких необхідно було виконувати переддовиробничу підготовку.

Вказаним підприємством були надані документи, на підтвердження господарських операцій: штатний розклад, заявки на виробництво, договори оренди від 01.11.2009 № 79/09 та від 01.06.2013 № 95/13 на підтвердження наявності виробничих приміщень; договір від 30.01.2012 № 5, копії яких містяться в матеріалах справи.

Приймання на склад та відвантаження товару зі складу здійснювалося ОСОБА_5, який є завідуючим складом ТОВ «Фудсервіс - Пак». Зазначений факт встановлений судом під час розгляду справи.

Стосовно відсутності висновків державної санітарно - епідеміологічної експертизи суд зазначає, що перевірка наявності вказаних висновків не входить до кола питань, які входять до меж контролю податкових органів відповідно до ст. 19 та ст. 20 ПК України. Окрім того, зазначені висновки надані позивачем та містяться в матеріалах справи.

Як встановлено п. 138.1 ст. 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 ст. 138 ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.4. та п. 138.5 ст. 138 ПК України встановлено, що витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку.

Підпунктом 139.1.9. пункту 139.1 ст. 139 ПК України, визначено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Позивач надав суду документи, на підтвердження використання придбаних у ТОВ МНВП «Аріс» ЛТД товарів у власній господарській діяльності - для розфасовування чаю та кави, та подальшої реалізації кінцевого продукту на адресу: ТОВ «Адвентіс» згідно договору постачання № 101548 від 09.11.2012; СПД ФЛ ОСОБА_6 за договором поставки № 13 від 12.12.2012; ПП «Таврія 1» за договором № 308 від 10.09.2012; ТОВ «Таврія - В» згідно договору № 360 від 10.09.2012; ПП «Таврія Плюс» згідно договору № 433 від 10.09.2012; ТОВ «Трускавецькурорт - Постач» згідно договору постачання № 56/12 від 01.09.2012; ТОВ «Фудсервіс Трейд» за договором купівлі - продажу № 150 від 01.12.2012.

Під час розгляду справи судом встановлено рух активів від ТОВ МНВП «Аріс»ЛТД до ТОВ «Фудсервіс - Пак», а також підтверджено, що операції між вказаними підприємствами мали реальний характер.

Крім того, суд зазначає, що за наслідками вказаних взаємовідносин позивачем до бюджету сплачений податок на прибуток.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зазначає, що в ході судового розгляду даної справи доводи податкового органу, що покладені в основу акту від 22.05.2014 № 3488/22-01/32887747 не знайшли свого підтвердження, за наведених обставин ТОВ «Фудсервіс-Пак» підставно та правомірно віднесено до складу витрат на собівартість придбаних товарів у перевіряємому періоді суму у розмірі 921944,00 грн. та сформовано податковий кредит на суму 199138,00 грн.

Враховуючи все вищевикладене, виходячи із розрахунків сум оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 11.09.2014: № 0007352201 (форми «Р»), № 0007342201 (форми «Р»), наданих податковим органом під час розгляду справи (а.с. 33, 34, т. 3) та беручи до уваги те, що у заяві про уточнення позовних вимог позивач припустився помилки про обрахуванні сум, які були покладені в основу оскаржуваних податкових повідомлень - рішень по кожному контрагенту позивача, суд дійшов висновку про часткове задоволення заявлених позовних вимог та наявність підстав для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.09.2014: № 0007352201 (форми «Р») в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1151442,75 грн., з яких 921944, 00 грн. - за основним платежем, 229498,75 грн. - за штрафними санкціями; № 0007342201 ( форми «Р») в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 248922,50грн., з яких 199138,00 грн. - за основним платежем та 49784,50 грн. - за штрафними санкціями.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Виходячи з цього, суд вважає за необхідне присудити з Державного бюджету України на користь позивача витрати у розмірі 4872,00 грн.

Керуючись ст. ст. 11, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 159 -163, 186, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс -Пак» до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень - рішень від 11.09.2014 №0007352201, № 0007342201 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.09.2014 № 0007352201 ( форми «Р») в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1151442,75 грн., з яких 921944,00 грн. - за основним платежем, 229498,75 грн. - за штрафними санкціями.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11.09.2014 № 0007342201 (форми «Р») в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 248922,50 грн., з яких 199138,00 грн. - за основним платежем та 49784,50 грн. - за штрафними санкціями.

В решті заявлених позовних вимог відмовити повністю.

Присудити з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фудсервіс - Пак» судові витрати з оплати судового збору у розмірі 4872 (чотири тисячі вісімсот сімдесят дві) грн. 00 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 29 грудня 2014 року.

Суддя О.В. Царікова