Ухвала

від 23.06.2015 по справі 804/15478/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

23 червня 2015 рокусправа № 804/15478/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю"Фудсервіс-Пак" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю"Фудсервіс-Пак" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень - задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11 вересня 2014 року №0007352201 (форми "Р") в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1151442,75 грн., з яких 921944,00 грн. - за основним платежем, 229498,75 грн. - за штрафними санкціями; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області від 11 вересня 2014 року №0007342201 (форми "Р") в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 248922,50 грн., з яких 199138,00 грн. - за основним платежем та 49784,50 грн. - за штрафними санкціями. В решті заявлених позовних вимог позивача відмовлено.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду подала апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду першої інстанції у даній справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.

Позивач своїм правом на апеляційне оскарження не скористався і не оскаржив рішення суду першої інстанції в частині незадоволених позовних вимог. У разі часткового оскарження судового рішення, суд апеляційної інстанції не має права робити правові висновки щодо неоскарженої частини судового рішення.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах оскарження та доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, повноважними особами ДПІ у Жовтневому районі Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Фудсервіс - Пак" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої оформлені актом від 22 травня 2014 року №3488/22-01/32887747 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Фудсервіс - Пак" (код за ЄДРПОУ 32887747), з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року".

В акті перевірки податковим органом зафіксовано допущені позивачем порушення: п. 138.2, п. 138.4 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого позивачем завищено суму витрат на загальну суму 1 093130, 00 грн., в тому числі по періодам: за 3 квартал 2011 року в сумі 8585,00 грн., за 4 квартал 2011 року в 8585,00 грн., за 1 квартал 2012 року в сумі 147930,00 грн., за 2 квартал 2012 року в сумі 2265,00 грн., за 3 квартал 2012 року в сумі 9745,00 грн., за 4 квартал 2012 року 234385,00 грн. та за 2013 рік в сумі 681635,00 грн., внаслідок віднесення до складу витрат собівартості придбаних пакувальних матеріалів у ТОВ МНВП "Аріс" ЛТД"; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ "Фудсервіс - Пак" завищено податковий кредит на загальну суму 199138,00 грн., в тому числі по періодам: за серпень 2011 року в сумі 1133,00 грн., за вересень 2011 року в сумі 283,00 грн., за жовтень 2011 року в сумі 250,00 грн., за листопад 2011 року в сумі 567,00 грн., за березень 2012 року в сумі 8334,00 грн., за квітень 2012 року в сумі 19586,00 грн., за травень 2012 року в сумі 453,00 грн., за липень 2012 року в сумі 425,00 грн., за листопад 2012 року в сумі 767,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 250,00 грн., за січень 2013 року в сумі 11467,00 грн., за лютий 2013 року в сумі 3821,00 грн., за березень 2013 року в сумі 188,00 грн., за квітень 2013 року в сумі 22489,00 грн., за червень 2013 року в сумі 26837,00 грн., за липень 2013 року в сумі 2247,00 грн., за серпень 2013 року в сумі 24800,00 грн., за вересень 2013 року в сумі 9612,00 грн., за жовтень 2013 року в сумі 31412,00 грн., за листопад 2013 року в сумі 16900,00 грн., за грудень 2013 року в сумі 18084,00 грн., внаслідок формування податкового кредиту відповідних періодів за рахунок сум податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ НВП "Аріс" ЛТД.

На підставі вказаного акту перевірки, податковим органом були винесені податкові повідомлення - рішення від 11 вересня 2014 року (форми "Р"):

№0007342201, за яким ТОВ "Фудсервіс - Пак" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість: за основним платежем на суму у розмірі 199905,00 грн. та нараховано штрафні санкції у розмірі 49976,25 грн.;

№0007352201, за яким ТОВ "Фудсервіс - Пак" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за основним платежем на суму, у розмірі 922749,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 229700,00 грн..

Правомірність та обґрунтованість податкових повідомлень-рішень, прийнятих на підставі вказаного акту перевірки, є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено обґрунтованість та законність висновків викладених в акті перевірки на підставі якого були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, як встановлено судом апеляційної інстанції, видами діяльності ТОВ "Фудсервіс - Пак" (код ЄДРПОУ 32887747) за КВЕД є: Виробництво чаю та кави (код КВЕД 10.83); Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 46.39); Пакування ( основний) (код КВЕД 82.92); Неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90), що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які містяться в матеріалах справи.

У акті перевірки від 22 травня 2014 року №3488/22-01/32887747 зазначено, що ТОВ "Фудсервіс - Пак" у перевіряємому періоді здійснювало реалізацію товару - роздрібний продаж чаю та кави кінцевому споживачу зі складу.

З огляду на те, що у підприємства позивача відсутні довіреності на відпуск товару, в платіжних дорученнях відсутні реквізити платників, у внутрішніх видаткових документах підприємства відсутні відомості про осіб, що придбали товар, податковий орган дійшов висновку, що сума виручки, за наслідками таких операцій є безповоротною фінансовою допомогою.

Однак, колегія суддів не погоджується з даною позицією податкового органу, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, споживачами здійснювалося замовлення товарів за допомогою Інтернету та телефонного зв'язку. Споживач надавав свої вихідні дані, після чого підприємством позивача за вказаними даними (прізвище, ім'я та по - батькові) виставлявся рахунок на оплату, згідно якого покупець через банк проводив оплату, після чого йому відправлявся товар за допомогою служби кур'єрської доставки ТОВ "Нова пошта".

У відповідності до положень пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України), продаж (реалізація) товарів - будь - які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі - продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно -правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажем товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно - правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Згідно до ч. 1 ст. 698 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов'язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов'язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов'язується прийняти товар і оплатити його.

Частиною 2 вказаної статті ЦК України, прямо встановлено, що договір роздрібної купівлі - продажу є публічним.

Відповідно до ч. 1 ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем у момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов'язання (ч. 1 ст. 706 ЦК України).

В матеріалах справи містяться платіжні - доручення (а.с. 101 - 227, т. 1), на підставі яких покупці здійснювали оплату на користь ТОВ "Фудсервіс - Пак" за товар.

Виходячи зі змісту вказаних вище норм законодавства, колегія суддів зауважує на тому, що вони не містять застереження щодо необхідності ідентифікації кінцевого споживача при здійсненні роздрібної реалізації товарів за публічним договором. Крім того, нормами цивільного законодавства не встановлено обов'язковість письмової форми для даного виду договору.

Стосовно посилання податкового органу на відсутність довіреностей на осіб, яким був відпущений товар, колегія суддів зазначає, що оскільки придбання товарів при роздрібній торгівлі здійснюється особами, зазвичай, для власного споживання, вимога податкового органу щодо наявності довіреностей на осіб - одержувачів товару є безпідставною та не містить під собою правового обґрунтування.

Як було досліджено судом апеляційної інстанції, платіжні доручення, на підставі яких проводилася оплата за придбаний товар у ТОВ "Фудсервіс - Пак" містять всі обов'язкові реквізити, що встановлені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01 червня 2011 року №174 (далі - Інструкції).

Посилання відповідача на неможливість визначення особи, яка здійснювала платіж на підставі платіжних доручень, наданих підприємством позивача, на підтвердження здійснення роздрібного продажу, з огляду на те, що у деяких платіжних документах платником за товар рахується банк (платіжне доручення №@2PL499624 від 29 листопада 2013 року, №149 від 20 листопада 2013 року, №IB03243502 від 23 грудня 2013 року, №141 від 21 жовтня 2013 року, №1000771008 від 25 жовтня 2013 року) не беруться судом до уваги, оскільки як вже зазначалося судом першої інстанції, у зазначених платіжних документах у розділі "платник" визначено або назву установи банку, або транзитний рахунок, в той час як у розділі "призначення платежу" зазначено реквізити фізичної особи - платника, що в свою чергу вказує на проведення оплати на користь позивача саме фізичними особами за придбаний товар.

Крім того, згідно пояснень позивача, на розрахунковий рахунок ТОВ "Фудсервіс -Пак" згідно договору про надання послуг по прийому платежів №673/PFO-2012 від 10 грудня 2012 року, ПАТ "Кредит Дніпро" були зараховані кошти за товари та продукти харчування від фізичних осіб за платіжними дорученнями, зазначеними у наведеній таблиці (а.с. 244-249, т. 3).

Статтею 135 ПК України встановлено порядок визначення доходів, які враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податком на прибуток, такі доходи враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 135.2. ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 135.5 ст. 135 ПК України встановлено, що інші доходи включають, зокрема, вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

У пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України законодавцем визначено, що фінансова допомога - це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Безповоротна фінансова допомога - це, зокрема,: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів.

З огляду на викладені норми податкового права, судом першої інстанції було зроблено вірний висновок, що для віднесення грошових коштів до сум безповоротної фінансової допомоги повинні бути наявні певні умови: укладені договори дарування, інші договори, за якими не передбачається грошова або інша компенсація такої допомоги чи її повернення, або без укладення таких договорів.

Статтею 717 ЦК України встановлено, що за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Договір, що встановлює обов'язок обдарованого вчинити на користь дарувальника будь - яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Судом встановлено, що ТОВ "Фудсервіс - Пак" отримало грошові кошти від споживачів в межах публічного договору роздрібної купівлі - продажу, що в своє чергу призвело до виникнення у позивача обов'язку передати товар.

Згідно з п. 137.1. ст. 137 ПК України встановлено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Разом з тим, як зазначає позивач та не заперечується відповідачем, отримані суми відображені ним в податковому обліку в повному обсязі.

Що ж стосується взаємовідносин позивача із ТОВ Міжгалузевим науково - виробничим підприємством "Аріс" ЛТД (код ЄДРПОУ 14090946), колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV передбачено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи викладене, для підтвердження даних податкового обліку необхідно брати до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

У відповідності до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно до ст. 134 ПК України, об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст. 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є правовою підставою формування податкового обліку платника податків.

Варто також відзначити, що у відповідності до положень п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України визначається, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податків податкового кредиту з податку на додану вартість і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Так, як вбачається з матеріалів справи, після закінчення дії договору №5 від 30 січня 2012 року на виготовлення продукції (з довиробничою підготовкою), між позивачем (як замовником) та ТОВ МНВП "Аріс" ЛТД (як виконавцем) укладений договір на виготовлення продукції (з довиробничою підготовкою) від 16 квітня 2013 року №19, предметом якого є виготовлення і передача виконавцем замовнику пакетів, в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в Специфікаціях та заявках замовника, що є невід'ємними частинами цього Договору (п. 1 договору від 16 квітня 2013 року №19).

Отже, за умовами вказаного договору від 16 квітня 2013 року №19, ТОВ МНВП "Аріс" ЛТД здійснювало виготовлення на замовлення ТОВ "Фудсервіс - Пак" пакетів, у які позивач здійснював фасування чаю та кави для подальшої реалізації вроздріб.

Протягом перевіряємого періоду з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, на підставі зазначених договорів, ТОВ МНВП "Аріс" ЛТД поставило позивачу пакети на загальну суму 1093130,00 грн., що підтверджується первинними документами: податковими накладними, видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт виконання робіт з переддрукарської підготовки підтверджується податковими накладними, актами здачі - прийняття робіт (надання-послуг), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Послуги та товари, отримані від ТОВ МНВП "Аріс ЛТД", позивачем оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами у справі.

Транспортування товару від ТОВ МНВП "Аріс ЛТД" до позивача (безпосередньо до складу) здійснювалася за допомогою служби кур'єрської доставки "Нова пошта", на підставі укладеного між ТОВ МНВП "Аріс ЛТД" та ТОВ "Нова Пошта" договору від 02 червня 2011 року №12447 про надання транспортно - експедиторських послуг.

Разом з тим, позивач надав суду документи, на підтвердження використання придбаних у ТОВ МНВП "Аріс" ЛТД товарів у власній господарській діяльності - для розфасовування чаю та кави, та подальшої реалізації кінцевого продукту на адресу: ТОВ "Адвентіс" згідно договору постачання №101548 від 09 листопада 2012 року; СПД ФЛ ОСОБА_1 за договором поставки №13 від 12 грудня 2012 року; ПП "Таврія 1" за договором №308 від 10 вересня 2012 року; ТОВ "Таврія - В" згідно договору №360 від 10 вересня 2012 року; ПП "Таврія Плюс" згідно договору №433 від 10 вересня 2012 року; ТОВ "Трускавецькурорт - Постач" згідно договору постачання №56/12 від 01 вересня 2012 року; ТОВ "Фудсервіс Трейд" за договором купівлі - продажу №150 від 01 грудня 2012 року.

Виходячи зі змісту досліджених судом первинних документів, колегія суддів робить висновок про те, що всі первинні документи, надані позивачем (як суду, так і перевіряючим в ході перевірки) відповідають вимогам, встановленим Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не викликають сумнівів щодо їх достовірності та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій між сторонами.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що незначні порушення, допущені в процесі складання первинних документів, недоліки при їх оформленні, не можуть бути належними і допустимими доказами безтоварності (фіктивності) господарських операцій, оскільки оцінюються судом в сукупності з іншими доказами та документами, які підтверджують здійснення зазначених операцій.

Отже, судом апеляційної інстанції встановлено рух активів від ТОВ МНВП "Аріс"ЛТД до ТОВ "Фудсервіс - Пак", а також підтверджено, що операції між вказаними підприємствами мали реальний характер.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених судом обставин справи та норм права викладених вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що доводи податкового органу, покладені в основу акту від 22 травня 2014 року №3488/22-01/32887747 не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, оскільки судом було встановлено, що позивачем цілком правомірно було віднесено до складу витрат на собівартість придбаних товарів у перевіряємому періоді суму у розмірі 921944,00 грн. та сформовано податковий кредит на суму 199138,00 грн..

Згідно до п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, проаналізувавши вищевикладені обставини справи та правовідносини, що їм відповідають та оцінивши докази надані сторонами по справі у їх сукупності, колегія суддів робить висновок про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 вересня 2014 року №0007352201 (форми "Р") в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1151442,75 грн., з яких 921944,00 грн. за основним платежем, 229498,75 грн. за штрафними санкціями та податкове повідомлення - рішення від 11 вересня 2014 року №0007342201 (форми "Р") в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 248922,50 грн., з яких 199138,00 грн. за основним платежем та 49784,50 грн. за штрафними санкціями, прийняті ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області не відповідають п.п. 1,3 ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки винесені відповідачем на підставі, у межах повноважень, але не у спосіб, передбачений законодавством та без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, отже тому є протиправними та підлягають скасуванню в цій частині.

Отже, колегія суддів зазначає, що в межах апеляційної скарги порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому апеляційну скаргу відповідача слід відхилити, а оскаржуване судове рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області - залишити без задоволення .

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року - залишити без змін .

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її постановлення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: І.Ю. Богданенко