Постанова

від 16.10.2019 по справі 804/15478/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

16 жовтня 2019 року

Київ

справа №804/15478/14

адміністративне провадження №К/9901/6507/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року у складі судді Царікової О.В., та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у складі суддів Дадим Ю.М., Уханенка С.А., Богданенка І.Ю., у справі № 804/15478/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудсервіс-Пак" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

22 вересня 2014 року, з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог від 13 листопада 2014 року та від 26 грудня 2014 року, Товариство з обмеженою відповідальністю Фудсервіс-Пак (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень податкового органу від 11 вересня 2014 року № 0007352201 (форми Р ) в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1 151 442, 84 грн, з яких 921 944,07 грн - основний платіж, 229 498,77 грн - штрафні (фінансові) санкції, №0007342201 (форми Р ) в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 248923,00 грн, з яких 199138,40 грн - основний платіж, 49784,60 грн - штрафні (фінансові) санкції, з мотивів безпідставності їх прийняття.

26 грудня 2014 року Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, частково задовольнив позов Товариства, визнав протиправним та скасував податкове повідомлення - рішення від 11 вересня 2014 року № 0007352201 ( форми Р ) в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 1151442,75 грн, з яких 921944,00 грн - за основним платежем, 229498,75 грн - за штрафними санкціями, № 0007342201 (форми Р ) в частині визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 248922,50 грн, з яких 199138,00 грн - за основним платежем та 49784,50 грн - за штрафними санкціями. В решті заявлених позовних вимог відмовив повністю.

Ухвалюючи судові рішення суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що доводи податкового органу, що покладені в основу акту від 22 травня 2014 року №3488/22-01/32887747 не знайшли свого підтвердження, за наведених актом перевірки та встановлених судами обставин Товариством підставно та правомірно віднесено до складу витрат на собівартість придбаних товарів у перевіряємому періоді суму у розмірі 921944,00 грн та сформовано податковий кредит на суму 199138,00 грн.

13 липня 2015 року податковий орган подав касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Товариства відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування касаційної скарги відповідач наводить обставини справи, шляхом відтворення частини акта перевірки та нормативно-правове обґрунтування вимог касаційної скарги шляхом викладення тексту норм покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Податковий орган відтворює обставини справи та доводить, що Товариство у період червня-листопада 2012 року здійснювало роздрібний продаж товарів (кава та чай) кінцевому споживачу зі складу, неможливість ідентифікувати покупців (кінцевих споживачів), що унеможливлює визнання отриманих коштів доходом від операційної діяльності в розумінні пункту 135.4 статті 135, пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України та вказує на отримання позивачем безповоротної фінансової допомоги в розумінні підпункту 135.5.4 пункту 135.3 статті 135 цього кодексу. Сума грошових коштів отриманих від кінцевих споживачів на розрахунковий рахунок складає 3 714 085 грн.

Також наведені доводи щодо правопорушень за взаємовідносинами позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю Аріс ЛТД , які полягають у невідповідності первинних документів встановлених до них вимогам, а саме не надання товарно-транспортних накладних, актів прийому-передачі товару, інших первинних документів, які б підтверджували отримання товару, у зв`язку з чим відсутня інформація щодо місця відправлення та отримання товару, відсутності реквізитів щодо місця їх складання, дані про осіб, які здійснювали відвантаження товару та прийом (посада та ПІБ), не вказано дата та номер довіреності, не надано висновків державної санітарно-епідеміологічної експертизи, як зазначено в підпункті 5.10 договорів від 16 квітня 2013 року.

15 липня 2015 року Вищий адміністративний суд України ухвалою відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу та витребував справу №804/15478/14 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

05 серпня 2015 року Товариство надало заперечення на касаційну скаргу податкового органу до Вищого адміністративного суду України, у якому позивач просить касаційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції - без змін.

22 січня 2016 року справа №804/15478/14 надійшла на адресу Вищого адміністративного суду України.

22 січня 2018 року справа №804/15478/14 разом із матеріалами касаційної скарги №К/9901/6507/18 передані до Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди попередніх інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 32887747, перебуває на податковому обліку з 21 квітня 2004 року, є платником податку на додану вартість з 12 листопада 2010 року. Видами діяльності Товариства є виробництво чаю та кави (код КВЕД 10.83), неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 46.39), пакування ( основний) (код КВЕД 82.92), неспеціалізована оптова торгівля (код КВЕД 46.90).

Податковим органом у квітні-травні 2014 проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, результати якої викладені в акті перевірки від 22 травня 2014 року №3488/2201/32887747 (далі акт перевірки).

11 вересня 2014 року керівник податкового органу прийняв податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акта перевірки.

Податковим повідомленням-рішенням №0007352201 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 922 749 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 229700 грн. Правовою підставою збільшення податку наведені положення підпунктів 14.1.36, 14.1.191, 14.1.231 пункту 14.1 статті 14, статті 44, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 153, пунктів 138.2, 138.4 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Податковим повідомленням-рішенням №0007342201 збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 199905 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 49976 грн 25 коп. Правовою підставою збільшення суми грошового зобов`язання визначені положення підпунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 цього кодексу.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Товариство у перевіряємому періоді здійснювало реалізацію товару - роздрібний продаж чаю та кави кінцевому споживачу зі складу. Відсутність довіреності на відпуск товару, реквізитів платників в платіжних дорученнях, відомостей про осіб у внутрішніх видаткових документах підприємства, що придбали товар, зумовили висновок податкового органу про те, що сума виручки, за наслідками таких операцій є безповоротною фінансовою допомогою.

Такий висновок податкового органу визнаний судами попередніх інстанцій помилковим, з огляду на те, що під час розгляду справи судом з`ясовано, що споживачами здійснювалося замовлення товарів за допомогою Інтернету та телефонного зв`язку. Споживач надавав свої вихідні дані, Товариством за вказаними даними (прізвище, ім`я та по - батькові) виставлявся рахунок на оплату, згідно якого покупець через банк проводив оплату, після чого йому відправлявся товар за допомогою служби кур`єрської доставки ТОВ Нова пошта .

Оцінюючи спірні правовідносини суди попередніх інстанцій висновувалися на системному аналізі положень підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, якою визначено правове значення продажу (реалізації) товарів, частини першої статті 698 Цивільного кодексу України, яка містить визначення договору роздрібної купівлі - продажу, частини другої цієї статті, якою встановлено, що договір роздрібної купівлі - продажу є публічним, положення частини першої статті 633, частини першої статті 706 цього кодексу, який зумовив висновок про те, що наведені норми не містять застереження щодо необхідності ідентифікації кінцевого споживача при здійсненні роздрібної реалізації товарів за публічним договором, нормами цивільного законодавства не встановлено обов`язковість письмової форми для даного виду договору.

Судами попередніх інстанцій встановлена оплата покупцями товару, яка здійснена на користь Товариства, яка підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними - доручення, які містять обов`язкові реквізити, що встановлені Інструкцією про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного Банку України від 01 червня 2011 року № 174.

Посилання відповідача на неможливість визначення особи, яка здійснювала платіж на підставі платіжних доручень, наданих платником податку, на підтвердження здійснення роздрібного продажу, з огляду на те, що у деяких платіжних документах платником за товар рахується банк, не беруться судом до уваги, оскільки у зазначених платіжних документах у розділі платник визначено або назву установи банку, або транзитний рахунок, в той час як у розділі призначення платежу зазначено реквізити фізичної особи - платника, що в свою чергу вказує на проведення оплати на користь позивача саме фізичними особами за придбаний товар.

Посилання податкового органу на відсутність довіреностей на осіб, яким був відпущений товар, визнано судами попередніх інстанцій неприйнятним з огляду на те, що, оскільки придбання товарів при роздрібній торгівлі здійснюється особами, зазвичай, для власного споживання, вимога податкового органу щодо наявності довіреностей на осіб - одержувачів товару є безпідставною та не містить під собою правового обґрунтування.

Також здійснений буквальний та системний аналіз положень статті 135 Податкового кодексу України, якою встановлено порядок визначення доходів, які враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток, такі доходи враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2. статті 135 Податкового кодексу України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Суд з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини справи та дотримання позивачем наведених норм вважає належним включення Товариством до складу рядка 02 Дохід від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів, робіт, послуг)) Декларації з податку на прибуток підприємства за 2013 рік суму доходу у розмірі 3095071 грн від реалізації товару кінцевим споживачам. Отримання коштів за товар та надходження готівки підтверджено актом перевірки даних бухгалтерських рахунків 361, 281, 702, 311.

Суд визнає, що інші доходи, зокрема операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги в розумінні підпункту 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України у межах спірних відносин відсутні. Умови для віднесення отриманих позивачем грошових коштів за товар до сум безповоротної фінансової допомоги, а саме укладення договорів дарування, інших договорів, за якими не передбачається грошова або інша компенсація такої допомоги чи її повернення, або без укладення таких договорів відсутні, оскільки Товариство отримало грошові кошти від споживачів в межах публічного договору роздрібної купівлі - продажу, що в своє чергу призвело до виникнення у позивача обов`язку передати товар.

Актом перевірки встановлено та під час судового розгляду підтверджено дотримання позивачем пункту 137.1 статті 137 Податкового кодексу України, якою встановлено, що дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар, отримані суми відображені Товариством в податковому обліку в повному обсязі.

Щодо взаємовідносин позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю Міжгалузевим науково - виробничим підприємством Аріс ЛТД.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем (як замовником) та ТОВ МНВП Аріс ЛТД (як виконавцем) укладений та виконаний договір на виготовлення продукції (з довиробничою підготовкою) від 16 квітня 2013 року № 19, предметом якого є виготовлення і передача виконавцем замовнику пакетів, в асортименті, кількості та за цінами, визначеними в Специфікаціях та заявках замовника, що є невід`ємними частинами цього Договору, у які позивач здійснював фасування чаю та кави для подальшої реалізації вроздріб.

Протягом періоду перевірки, з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, на підставі договору від 16 квітня 2013 року № 19 та діючого до цього договору № 5 від 30 січня 2012 року на виготовлення продукції (з до виробничою підготовкою), ТОВ МНВП Аріс ЛТД поставило позивачу пакети на загальну суму 1 093 130,00 грн, що підтверджується первинними документами, а саме податковими накладними, видатковими накладними.

Факт виконання робіт з переддрукарської підготовки підтверджується податковими накладними, акта здачі-прийняття робіт (надання-послуг), належним чином засвідчені копії яких містяться в матеріалах справи.

Також встановлено, що послуги та товари, отримані від ТОВ МНВП Аріс ЛТД , позивачем оплачені в повному обсязі, що не заперечується сторонами у справі.

Транспортування товару від ТОВ МНВП Аріс ЛТД до позивача (безпосередньо до складу) здійснювалося за допомогою служби кур`єрської доставки Нова пошта , на підставі укладеного між ТОВ МНВП Аріс ЛТД та ТОВ Нова Пошта договору від 02.06.2011 № 12447 про надання транспортно-експедиторських послуг, що підтверджено показами особи яка отримувала товари, пакувальні матеріали, на підтвердження чого він розписувався в товарно-транспортних накладних та видаткових накладних.

Посилання відповідача на ненадання документів позивачем під час перевірки на запит відповідача спростовуються матеріалами справи. Більш того, позивачем надані всі документи під час розгляду справи, також вказані документи були надані і під час проведення податковим органом документальної позапланової виїзної перевірки у липні 2014 року, результати якої оформлені актом від 29 липня 2014 року №5312/22-01/32887747, про що зазначено у розділі 3. Результати перевірки вказаного акту (стор. 3 акту) та міститься перелік таких документів.

Доводи відповідача щодо відсутності необхідних реквізитів у актах приймання-передачі робіт (наданих послуг), інших первинних документах, на підтвердження отримання товару, відсутності у видаткових накладних реквізитів щодо місця їх складання, даних про осіб, які здійснили відвантаження та приймання товару, не зазначення номеру та дати довіреностей, відсутності висновків державної санітарно - епідеміологічної експертизи, відсутність у відомостях руху товару даних про осіб, які здійснювали передачу товару та прийом товару (посади та ПІБ) та підписів відповідальних осіб не прийняті судами попередніх інстанцій, як аргумент відсутності фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ МНВП Аріс ЛТД з огляду на те, що у актах здачі - прийняття робіт (переддрукарська підготовка) до договору № 5 від 30.01.2012 та договору № 19 від 16.04.2013 зазначено вид робіт переддрукарська підготовка - 1 грн. , після чого вказана загальна вартість робіт за весь об`єм. Підприємство - виконавець ТОВ МНВП Аріс ЛТД з цього приводу надало пояснення та вказало, що у вказаних актах у якості одиниці виміру використовувалася гривня , що дорівнює одиниці виміру послуга .

Оцінюючи посилання податкового органу на відсутність реквізитів у деяких документах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само, помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що у разі фактичного здійснення господарських операцій, навіть при відсутності окремих реквізитів у первинних документах чи при відсутності якогось із таких документів взагалі, позбавлення покупця права на формування витрат та податкового кредиту є порушенням цього права.

Судами попередніх інстанцій за результатами аналізу положень підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, пунктів 138.2, 138.4, 138.5 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, встановлено, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності та перелік документів, за якими включаються сплачені суми до складу витрат та податкового кредиту.

Також, судами попередніх інстанцій встановлено укладення та виконання позивачем договорів на виготовлення продукції із його контрагентом ТОВ МНВП Аріс ЛТД від 30 січня 2012 року та від 16 квітня 2013 року, за якими Товариство є покупцем пакетів, виготовлених із власної сировини його контрагентом, для виробництва яких необхідно виконувати передвиробничу підготовку. Неприйнятними визнані доводи податкового органу щодо відсутності висновків державної санітарно- епідеміологічної експертизи, з огляду на їх наявність та ту обставину, що ці висновки не входять до кола питань, які належать до контролю податкових органів відповідно до статей 19 та 20 Податкового кодексу України.

Предметом судових досліджень стали також документи, на підтвердження використання Товариством придбаних у ТОВ МНВП Аріс ЛТД товарів у власній господарській діяльності - для розфасовування чаю та кави, та подальшої реалізації кінцевого продукту на адресу споживачів.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій висновувалися на доведеності поставки контрагентами позивача товару та послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що дослідженнями акта перевірки та долученими до матеріалів справи відповідними первинними документами підтверджений рух придбаного позивачем товару та послуг.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність у позивача відповідних первинних документів як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій, якими зафіксовані факти їх здійснення, відповідно до частини першої та другої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Здійснення позивачем господарських операцій, їх реальний характер, встановлено судами попередніх інстанцій, що доводить правомірність формування позивачем, як витрат так і податкового кредиту по факту придбання товару, послуг та спростовує висновки податкового органу про податкові правопорушення покладені в основу прийняття податкових повідомлень-рішень.

Відсутність підстав збільшення грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість спірними податковими повідомленнями-рішеннями унеможливлює застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Суд зазначає, що відповідачем касаційною скаргою не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, внаслідок чого, у цій частині касаційна скарга є невмотивованою.

Відповідач касаційною скаргою просить про переоцінку, додаткову перевірку доказів стосовно здійснення господарських операцій із контрагентом позивача, що знаходиться за межами касаційного перегляду, встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України.

Верховний Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга відповідача залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26 грудня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі № 804/15478/14 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду