Постанова

від 04.03.2015 по справі 920/1661/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "04" березня 2015 р.                                                                        Справа № 920/1661/14   Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Россолов В.В. , суддя  Тихий П.В. при секретарі Деппа-Крівіч А.О., за участю представників сторін: прокурор: Ногіна О.М., посвідчення № 008307, від 09.10.12р. позивача - не з'явився, 1-го відповідача - не з'явився, 2-го відповідача - не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром" (вх.№ 768 С/1-42) на рішення господарського суду Сумської області від 26.11.14 р. у справі № 920/1661/14 за позовом: В.о. прокурора м. Суми в інтересах держави в особі Сумської міської ради та Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми, до 1) комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми, 2) товариства з обмеженою відповідальністю "БК-АЛЬПРОМ", м. Суми, про визнання недійсними договорів оренди нерухомого майна, ВСТАНОВИЛА: Рішенням господарського суду Сумської області від 26.11.14 р. по справі № 920/1661/14 (суддя Є.А. Жерьобкіна ) позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального Підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради в доход державного бюджету (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 1827 грн. 00 коп. судового збору. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "БК-АЛЬПРОМ" в доход державного бюджету (рахунок 31218206783002, МФО 837013, ЄДРПОУ 37970593, отримувач - УДКС у м. Суми (м. Суми), 22030001) 1827 грн. 00 коп. судового збору. Товариство з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром" з вказаним рішенням суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати. 27 лютого 2015 року прокурором м. Суми були надані заперечення на апеляційну скаргу (вх.№3269.) 04 березня 2015 року Комунальним підприємством "Сумижитло" було надано пояснення по справі (вх.№3571). У судове засідання, яке відбулось 04 березня 2015 року з'явився прокурор, інші сторони по справі свої правом на участь у судовому засіданні не скористались, будучи належним чином повідомленим про час та місце судового засідання. Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції"   у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Враховуючи те, що явка позивачів, першого та другого відповідача не була визнана обов'язковою, а також те, що їх неявка не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за їх відсутності за наявними матеріалами у справі. Розглянувши матеріали справи колегія суддів встановила наступні обставини справи. Згідно зі свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 30.08.2005року у комунальній власності територіальної громади м. Суми перебувають будівлі житлово-експлуатаційної дільниці (нежиле приміщення) площею 1796,6 кв.м. за адресою: вул. Д.Коротченка, буд. 19, м. Суми (а.с. 82). Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 12.11.2007 року у комунальній власності територіальної громади м. Суми перебуває нежиле приміщення загальною площею 53,3 кв.м. за адресою: вул. Д.Коротченка, буд. 19, м. Суми (а.с. 89). 01.08.2011року між Управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради та КП "Сумижитло" Сумської міської ради укладено договір № УМКВг-006, відповідно до умов якого управління передало підприємству в користування майно на праві господарського відання відповідно до додатку № 1 до договору. Згідно з актом прийняття - передачі майна від 08.01.2013року (зі змінами), що є додатком № 1 до договору, першому відповідачу, в тому числі передано у господарське відання та на баланс майно комунальної власності, що знаходить за адресою: вул. Д.Коротченка, буд. 19, м. Суми площею 292,5 кв.м. (№№ 23, 23а, 23б, 24, 25, 39-49, 55, 57-60, 87, 88, 88 а, 89), площею 335,7 кв.м. ( №№ 62, 62а, 63-75, 83, 84, 85), площею 18, 0 кв.м. (гараж). (а.с. 79). Згідно з листом Управління майна комунальної власності від 07.11.2014року № 162/14юр, приміщення, що знаходяться за адресою: вул. Д.Коротченка, буд. 19, м. Суми повернуті на оперативний облік та на баланс Управління майна комунальної власності 25.09.2014року (а.с. 71). Відповідно до п. 7.3. договору № УМКВг-006, перший відповідач має право, за письмовою згодою Управління майна комунальної власності Сумської міської ради здавати в оренду майно фізичним та юридичним особам. Кошти, отримані від оренди комунального майна мають спрямовуватися на його відновлення та утримання в належному технічному стані у розмірі - 70 %, та до міського бюджету у розмірі - 30 %, про що укладається відповідна додаткова угода. З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2013 року, між відповідачами було укладено договори оренди нерухомого майна № 32/1, № 32/2, № 32/3, згідно з умовами яких перший відповідач передає, а другий відповідач приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених договором нежитлові вбудовані приміщення за адресою: вул. Д.Коротченка, буд. 19, м. Суми, в тому числі за договором № 32/1 - приміщення площею 88,8 кв.м. на першому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі; за договором № 32/2 - приміщення площею 300,1 кв.м., розташовані на другому поверсі адміністративної будівлі, за договором № 32/3 - приміщення площею 287,1 кв.м. Майно передається в оренду для розміщення суб'єктів господарювання, що надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (п. 1.1 договорів). Строк дії договору встановлюється з 8 квітня 2013 року до 28 лютого 2016 року. (п. 10.1. договорів). Факт передачі майна в оренду підтверджується відповідними актами прийняття передачі нерухомого майна від 08.04.2013 року (Том 1 а.с. 18, 26, 34). В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що оспорювані договори оренди мають бути визнані судом недійсними, оскільки вони укладені з порушенням норм чинного законодавства, зокрема ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ч. 1 ст. 287 Господарського кодексу України. Суд першої інстанції з огляду на доведеність та фактичність позовних вимог здійснив задоволення позову, визнав недійсним з моменту укладення договір оренди нерухомого майна № 32/1 від 08.04.2013року, укладений між комунальним підприємством "Сумижитло" Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК-АЛЬПРОМ", договір оренди нерухомого майна № 32/2 від 08.04.2013року, укладений між Комунальним Підприємством "Сумижитло" Сумської міської ради, договір оренди нерухомого майна № 32/3 від 08.04.2013року, укладений між Комунальним Підприємством "Сумижитло" Сумської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю "БК-АЛЬПРОМ". Не погоджуючись з даним висновком суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром" в обґрунтуванні апеляційної скарги наголошує на : 1)помилковості визначення прокурором органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. 2)неправомірності застосування положення статті 287 Господарського кодексу України 3)помилковості висновку суду щодо неправомірності встановлення орендної плати за спірними договорами з урахуванням пільгової ставки у розмірі 5%. Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду погоджується з рішенням господарського суду Сумської області від 26.11.14 р. у справі № 920/1661/14 в повному обсязі виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи правова вимога позивача полягає у визнанні недійсних договорів оренди нерухомого майна. Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Згідно ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 2. 5. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду від 29 травня 2013 року N 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону. Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачає вимогу, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Згідно зі ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Таким чином, підставою задоволення позовних вимог є встановлення судом порушення відповідачами в момент укладення спірних договорів вимог законодавства. Судом першої інстанції правомірно встановлено, що оспорювані договори за своєю юридичною природою є договорами оренди (найму), а враховуючи, що передане в оренду нерухоме майно є комунальною власністю, до спірних правовідносин необхідним є застосовання положення Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Частинами 1 та 2 ст. 136 ГК України передбачено, що право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства. Відповідно до ст. 287 Господарського кодексу України орендодавцями щодо державного та комунального майна є, в тому числі органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим або місцевими радами управляти майном, - відповідно щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим або є у комунальній власності; державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом. Як визначено ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції станом на 02.10.2012 року), орендодавцями, в тому числі є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності; підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна. Згідно зі ст. 4 Закону, об'єктами оренди, в тому числі є нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств. Статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції станом на 02.10.2012року) передбачено порядок укладання договору оренди, в тому числі: -фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у   статті 5 цього Закону (ч. 1 ст. 9 Закону); -органи, уповноважені управляти майном, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, розглядають подані матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів повідомляють підприємство про своє рішення (надання дозволу щодо укладення договору оренди або відмову). При розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій (ч. 3 ст. 9 Закону); -орендодавець протягом п'яти днів після погодження умов договору оренди з органом, уповноваженим управляти відповідним майном (у випадках, передбачених цим Законом, - органом Антимонопольного комітету України), а в разі якщо заява про оренду майна не потребує узгодження (щодо оренди окремого індивідуально визначеного майна, крім нерухомого), протягом 15 днів після дати її реєстрації розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Протягом 10 робочих днів після розміщення оголошення орендодавець приймає заяви про оренду відповідного майна. Протягом трьох робочих днів після закінчення строку приймання заяв орендодавець своїм наказом ухвалює рішення за результатами вивчення попиту на об'єкт оренди. У разі якщо подано лише одну заяву, конкурс на право оренди не проводиться і договір оренди укладається із заявником. У разі надходження двох і більше заяв орендодавець оголошує конкурс на право оренди (ч. 4 ст. 9 Закону). Згідно з п.п. 3.1.-3.3. Порядку передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 26 жовтня 2011 р № 896-МР, фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з зазначеним у цьому Порядку переліком орендодавцеві. Орендодавець розглядає подані йому матеріали щодо оренди окремого індивідуально визначеного чи нерухомого майна і протягом п'ятнадцяти днів після надходження матеріалів приймає рішення щодо можливості укладення договору оренди або відмову. При розгляді матеріалів щодо передачі в оренду нерухомого майна можуть враховуватися пропозиції місцевої державної адміністрації, відповідного органу місцевого самоврядування щодо розміщення бюджетних установ і організацій. У разі, якщо орендодавець визнав за можливе передати майно в оренду, він протягом 15 днів після дати реєстрації заяви про оренду окремого індивідуально визначеного чи нерухомого майна розміщує в офіційних друкованих засобах масової інформації та на веб-сайті Сумської міської ради оголошення про намір передати майно в оренду або відмовляє в укладенні договору оренди і повідомляє про це заявника. Втім колегія суддів звертає увагу на наявний в матеріалах справи (Том 1 а.с. 42) лист Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради від 30.05.2014 року №№ 1526/15.01.-04. Так в даному листі Комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради зазначило про відсутність документів, що підтверджують факти розміщення в засобах масової інформації та на сайті підприємства оголошень про наміри передати в оренду нерухоме майно, що перебувало на їх балансі, перед укладанням договорів з орендарями цих об'єктів протягом 2012 -2013 років. Безпосередньо у відзиві від 19 листопада 2014 року (Том 1 а.с. 115-116) Комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради підтверджує факт взагалі нерозміщення в офіційних засобах масової інформації та на сайті підприємства оголошень про наміри передати в оренду нерухоме майно, а також не проведення конкурсу на право оренди. Підтвердження факту нерозміщення в офіційних засобах масової інформації та на сайті підприємства оголошень про наміри передати в оренду нерухоме майно було здійснено Комунальним підприємством "Сумижитло" Сумської міської ради й у листі від 17.11.2014 року №1275/15.01-05. Будь-які докази, яким могло було бути спростовано вказаний факт, сторонами не подано, такі докази відсутні у матеріалах справи. Твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром" в обґрунтуванні апеляційної скарги на хибність даного висновку суду колегія суддів вважає безпідставним, оскільки останнім було виключно надано припущення щодо можливості існування документів, які б підтверджували б оприлюднення в офіційних друкованих засобах масової інформації на веб сайтах Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради оголошення про намір передати в оренду нерухоме майно. Втім жодного письмового доказу, який би ставив під сумнів як твердження Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради про відсутність такої інформації так і висновку суду першої інстанції з приводу даного питання, Товариством з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром" надано не було. За таких обставин, враховуючи той факт, що орендодавець в порушення приписів ч.4 ст. 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» та п. 3.3. Порядку передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми, не розмістив на веб-сайтах орендодавців оголошення про намір передати майно в оренду, суд першої інстанції дійшов правомірного висноку, що останнім порушено порядок укладання договору оренди передбачений вищевказаною нормою Закону, що фактично призвело до порушення конкурсних засад передачі комунального майна, звуження кола потенційних орендарів. В той же час колегія суддів звертає увагу на порушення відповідачем приписів статті 287 Господарського кодексу України. З матеріалів справи вбачається, що 08.04.2013 року, між відповідачами було укладено договори оренди нерухомого майна № 32/1, № 32/2, № 32/3, згідно з умовами яких перший відповідач передає, а другий відповідач приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених договором нежитлові вбудовані приміщення за адресою: вул. Д.Коротченка, буд. 19, м. Суми, в тому числі за договором № 32/1 - приміщення площею 88,8 кв.м. на першому поверсі двоповерхової адміністративної будівлі; за договором № 32/2 - приміщення площею 300,1 кв.м., розташовані на другому поверсі адміністративної будівлі, за договором № 32/3 - приміщення площею 287,1 кв.м. Згідно положень ст. 287 Господарського кодексу України, ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»   (у редакції станом на 02.10.2012року), орендодавцями комунального майна є в тому числі підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна. Судом встановлено, що загальна площа нерухомого майна, яке за оспорюваними договорами було передано другому відповідачу в оренду, складає 676 кв.м., в тому числі 300,1 кв.м. - за договором № 32/2, 287,1 кв.м. - за договором № 32/3. Зазначені обставини свідчать про укладення договорів оренди № 32/1, № 32/2, № 32/3 від 08.04.2013року з порушенням положень ст. 287 Господарського кодексу України, ст. 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Стверджуючи про неправомірність застосування положення статті 287 Господарського кодексу України, Товариство з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром" зазначає, що приміщення передані в оренду є індивідуально визначеним майном, з визначеними характерними родовими ознаками. Втім як вбачається з матеріалів справи, об'єкти нерухомості які передавались в оренду є приміщеннями, які знаходяться на першому та другому поверсі адміністративної будівлі по вул. Д.Коротченка, буд. 19, м. Суми. Тобто Товариству з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром" було передано в оренду приміщення в межах однієї будівлі(нерухомого майна). Крім того, колегія суддів погоджується з правовим висновком суду першої інстанції щодо неправомірного застосування при розрахунку розміру орендної плати пільгової ставки у розмірі 5%. Як вбачається зі змісту матеріалів справи, при розрахунку місячної орендної плати за спірними договорами оренди нерухомого майна (Том 1 а.с.19 , 27,35) було застосовано розмір орендної ставки (Cop)-5%. Застосування пільгової ставки у розмірі 5%, передбачено для суб'єктів господарювання, що надають послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності згідно з Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Суми та пропорції її розподілу та Типового договору оренди нерухомого комунального майна, затвердженою рішенням Сумської міської ради № 1186-МР від 01.02.2012року зі змінами внесеними згідно з рішенням Сумської міської ради № 1502-МР від 30.05.2012року. Також слід зазначити, що згідно з п. 1.1. договорів оренди, майно передається в оренду для розміщення суб'єктів господарювання, що надають послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Разом з тим колегія суддів звертає увагу, що згідно з інформацією, наданою Сумською міською радою у листі № 469 від 04.05.2014року, протягом 2012-2014 років послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності м. Суми надають тільки два підприємства: КП «Сумижитло» Сумської міської ради та ТОВ «КК Коменерго-Суми». Вказане також зафіксовано у акті ревізії Державної фінансової інспекції у Сумській області № 05-08/10 від 13.10.2014року (Том 1 а.с. 121-135). В свою чергу, з вказаного вище вбачається, що ТОВ «БК-Альпром» на момент укладення спірних договорів у встановленому законом порядку не визначалось суб'єктом, що надає такі послуги, органами місцевого самоврядування з останнім не укладався договір комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій комунальної власності територіальної громади м. Суми. В поясненнях по справі Комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради від 03 березня 2015 року (вх.№3571), в підтримку правової позиції апеляційної скарги ТОВ «БК-Альпром», зазначається про правомірність обрання розміру орендної ставки (Cop)-5%. Так Комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради, наголошує про здійснення ТОВ «БК-Альпром» підрядних робіт починаючи з 2011 року, що в свою чергу, на його думку дозволяє визначити останнього як суб'єкта, що надає послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності в контексті Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади м. Суми. Втім положенням Методики визначається правомірним при розрахунку орендної плати застосування пільгової ставки (Cop)-5%. виключно до суб'єкту господарювання, що надає послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності. При цьому вбачається обов'язкове існування договірних відносин з таким суб'єктом господарювання, шляхом укладення договору комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Слід зазначити, що відповідно до частини 1 Закону України від 24.06.2004,  № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством; Колегія суддів акцентує увагу, що зазначений Закон розрізняє поняття виконавця та виробника житлово-комунальних послуг. Так виконавець - суб'єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; А виробник –це виключно суб'єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; А так суб'єкт, який здійснює предметне договірне надання послуг по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності, є виконавцем. З останнім безпосередньо й здійснюється укладення договору комунального замовлення на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Натомість під виробником Закон розуміє суб'єкта господарювання, який здійснює саме виконання робіт, проведення яких є необхідних для належного наданням таких послуг. Крім того, відповідно до частини 4.статті 28 Заначеного Закону,  Переможець конкурсу має право, за бажанням, укладати субпідрядні договори без проведення додаткових конкурсів. Колегія суддів зауважує, що під час виконання суб'єктами послуг по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності можливим є залучення в подальшому субпідрядників (виробників). Втім розцінювати окремі субпідрядні роботи виробників(договір підряду між ТОВ «БК-Альпром» та Комунальне підприємство "Сумижитло" Сумської міської ради), як предметне надання послуг по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності є неправомірним. Зазначеним спростовується й доводи ТОВ «БК-Альпром» стосовно факту надання послуг підтверджуючи це договором підряду №477 від 01.04.2014 року. Безпідставним є посилання ТОВ «БК-Альпром» на довідку Відділу Житлового господарства від 12.09.2014 року №563/01.02-14 (Том 1 а.с.99-101),оскільки по-перше Відділ Житлового господарства визначив ТОВ «БК-Альпром» як підприємство, яке має право надавати послуги з управління та утримання будинків, споруд або житловим комплексам в місті Суми, а по друге даний перелік визначений останнім станом на 10.09.2014, позаяк моментом  виникнення спірних правовідносин є 08 квітня 2013 року. За таких обставин, враховуючи, що Методика передбачає застосування орендної пільги 5%, саме  до суб'єкту господарювання, що надає послуги по утриманню будинків, споруд та прибудинкових територій житлового фонду комунальної власності, застосування даної пільги до ТОВ «БК-Альпром», як виключно до субпідрядника(виробника), було безпідставним та таким, що суперечило положенню вищезазначеної Методики. Одночасно колегія суддів наголошує, що твердження ТОВ «БК-Альпром» стосовно помилковості визначення прокурором органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах є безпідставним, враховуючи наступне. Згідно зі ст. 121 Конституції України   прокуратура покликана захищати інтереси держави і шляхом звернення до суду з позовом реалізує ці повноваження. Статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» визначено підстави представництва прокурором інтересів держави, а саме наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Згідно з абзацом четвертим частини першої   статті 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовами прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною другою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, за відсутності ж такого органу або відсутності у нього повноважень зазначає про це в позовній заяві. Згідно з п. 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. № 3-рп/99, щодо офіційного тлумачення положень   статті 2 ГПК України, під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Позов у даній справі заявлено прокурором в інтересах держави в особі Сумської міської ради та Управління майна комунальної власності Сумської міської ради, м. Суми, до відповідачів - комунального підприємства "Сумижитло" Сумської міської ради, м. Суми, та товариства з обмеженою відповідальністю "БК-АЛЬПРОМ", м. Суми, про визнання недійсними договорів оренди, предметом яких є майно, що перебуває у комунальній власності. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст. Частиною 5 ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради. Відповідно до Положення про управління комунальної власності Сумської міської ради, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 31 липня 2013 року № 2570-МР, управління є виконавчим органом Сумської міської ради, їй підзвітне та підконтрольне, підпорядковане виконавчому комітету Сумської міської ради та міському голові м. Суми, оперативно підпорядковане заступнику міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради згідно з розподілом обов'язків. Відповідно до п. 1.4. положення, управління здійснює управління майном комунальної власності територіальної громади міста Суми у межах, визначених Сумською міською радою та цим Положенням, і є її уповноваженим органом з питань управління майном комунальної власності. З огляду на вказане, прокурор у спірних правовідносинах правомірно звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Сумської міської ради та Управління майна комунальної власності Сумської міської ради. Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Відповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18.12.2009 року, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних відносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні. Згідно постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. З огляду на той факт, що висновки суду першої інстанції відповідають в повній мірі приписам законодавства та фактичним обставинам справи, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення господарського суду Сумської області від 26.11.14 р. у справі № 920/1661/14 залишити без змін. У відповідності до ст. 49, ч. 2 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про перерозподіл судового збору пропорційно задоволеним вимогам, враховуючи приписи абз. 4 п. 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013 року "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" з огляду на те, що апеляційний господарський суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції в силі, судові витрати за подання апеляційної скарги відшкодуванню не підлягають. Керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 91, 99, 101, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БК-Альпром" залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Сумської області від 26.11.14 р. у справі № 920/1661/14 залишити без змін. Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України. Повний текст постанови складено 10 березня 2015 року Головуючий суддя                                                                    Бондаренко В.П. Суддя                                                                                           Россолов В.В.   Суддя                                                                                           Тихий П.В.