Ухвала

від 03.03.2015 по справі 2а-1772/10/0970

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2015 року м. Київ К/800/56679/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області до Богородчанського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства про стягнення коштів, що переглядається за касаційною скаргою комунального підприємства «Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Богородчанської районної ради Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2014 року Державна інспекція з контролю за цінами в Івано-Франківській області (далі - позивач) звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Богородчанського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - відповідач), в якому просила стягнути з відповідача суми необґрунтовано одержану виручку 95124,74 грн., штраф в сумі 190249,48 грн., всього 285374,22 грн.

В обґрунтування вимог позовної заяви позивач зазначав, що відповідачем при нарахуванні плати за послуги водопостачання та водовідведення застосовувалися тарифи з рентабельністю 100 відсотків та 60 відсотків відповідно, що перевищує законодавчо встановлений граничний рівень.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року, позов задоволено.

Стягнуто з Богородчанського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства в доход державного бюджету економічні санкції в сумі 285374,22 грн.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, відповідач просить оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши доповідача, перевіривши оскаржувані рішення судів та матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 4 березня 2010 року позивачем проведено перевірку відповідача щодо дотримання ним державної дисципліни цін при формуванні, встановленні та застосуванні тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, за результатами проведення якої складено акт № 0000160 від 16 березня 2010 року.

В акті зазначено, що відповідачем у період з 15 травня 2009 року по 28 лютого 2010 року застосовувались тарифи на послуги водопостачання та водовідведення для бюджетних споживачів з рентабельністю 100 відсотків, а для інших споживачів 60 відсотків. Формування та застосування тарифів для бюджетних та інших споживачів з рентабельністю 15 та 50 відсотків призвело до перевищення 6 відсотків законодавчо встановленого граничного рівня рентабельності в цілому по підприємству.

Перевіркою було встановлено, що при формуванні та застосуванні тарифів плановий рівень рентабельності на послуги водопостачання в цілому по підприємству становив 100 відсотків, а на послуги водовідведення - 60 відсотків, у результаті чого відповідачем необґрунтовано нараховано 212924,74 грн., з них необґрунтовано одержано виручки 95124,74 грн.

Позивачем 22 березня 2010 року, на підставі вище вказаного акту було прийнято рішення № 88 про застосування до відповідача економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, яким вирішено вилучити у відповідача в дохід державного бюджету 95124,74 грн. необґрунтовано отриманої виручки та стягнути штраф в розмірі 190249,48 грн.

У відповідності до статті 8 Закону України «Про ціни і ціноутворення» державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів.

Відповідно до статті 9 вказаного Закону, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України.

Статтею 4 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлені повноваження Кабінету Міністрів України в галузі ціноутворення.

Згідно абзацу 1 частини 1 першої вказаної статті, Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення державної політики цін.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2006 року № 959 затверджено Порядок формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі Порядок), яким визначено механізм формування тарифів на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Відповідно до пункту 3 Порядку, формування тарифів підприємствами здійснюється відповідно до річних планів виробництва і надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення і економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних і галузевих нормативів (норм) витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків та кошторисів, ставок податків і зборів (обов'язкових платежів) та цін у планованому періоді, встановлених на підставі прогнозних індексів цін виробників промислової продукції.

До фінансових витрат, які включаються в регульований тариф, пунктом 21 вказаного Порядку включено рівень рентабельності, у відповідності до якого, останній формується з урахуванням необхідності сплати податку на прибуток підприємств та спрямування частини отриманого прибутку на технічне переоснащення підприємств і не повинен перевищувати в цілому по підприємству 12 відсотків, а для категорій споживачів - бюджетних установ та інших споживачів - не повинен перевищувати 15 та 50 відсотків відповідно.

Суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про порушення відповідачем державної дисципліни цін та про безпідставність застосування ним в період з 15 травня 2009 року по 28 лютого 2010 року тарифів для бюджетних та інших споживачів, які забезпечували планову рентабельність в цілому по підприємству - 100 відсотків по водопостачанню та - 60 відсотків по водовідведенню, що перевищило гранично встановлений розмір - 12 відсотків. На підставі вказаного висновку позивачем до відповідача були обґрунтовано застосовані економічні санкції.

Стаття 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення» встановлює відповідальність за порушення державної дисципліни цін.

Відповідно до частини першої статті 14 цього Закону, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації.

Стаття 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», якою встановлена відповідальність за порушення державної дисципліни цін, передбачає стягнення штрафу у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Здійснення стягнення даного штрафу вказаною нормою Закону не пов'язано з відшкодуванням спричиненої шкоди чи поверненням необґрунтовано отриманої виручки підприємством, організацією, що допустила порушення державної дисципліни цін.

З урахуванням викладеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли правильного висновку про те, що рішення № 88 від 22 березня 2010 року Державної інспекції з контролю за цінами в Івано-Франківській області про стягнення штрафу прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Богородчанське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» Богородчанської районної ради Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2010 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :