Ухвала

від 05.03.2015 по справі 826/15216/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/15216/13-a Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Лічевецький І.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Лічевецького І.О., суддів - Грищенко Т.М., Мацедонської В.Е., при секретарі - Війтович Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Тракер» на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2014 р. адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Тракер» до Київської міської державної адміністрації, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - товариство з обмеженою відповідальністю «Д-М Київтранс», товариство з обмеженою відповідальністю «Надіяпастранс», Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання протиправним та скасування пункту рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тракер» (надалі за текстом - «ТОВ «Тракер») звернулось до суду з позовом про визнання протиправним та скасування пункту 124 рішення конкурсного комітету з проведення конкурсів щодо визначення перевізників пасажирів на міських автобусних маршрутах загального користування у м. Києві (надалі за текстом - «Конкурсний комітет») прийнятого за результатами конкурсу з визначення переможця об'єкту конкурсу № 107 проведеного 21-30 серпня 2013 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2014 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи та на порушення норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати назване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального права, Київський апеляційний адміністративний суд дійшов наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 757 від 22.05.2013 р. Департамент транспортної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі за текстом - «Департамент») уповноважено здійснювати функції замовника (організатора) проведення конкурсів з визначення автомобільних перевізників на міських автобусних маршрутах загального користування та автобусному маршруті загального користування прямого сполучення Київ - міжнародний аеропорт «Бориспіль».

Наказом Департаменту від 21.06.2013 р. № Н-82 затверджено обов'язкові та додаткові умови конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

Так, названим наказом визначено, що транспортні засоби обов'язково повинні мати не менше 21 місця для сидіння, не менше 2-х дверей входу-виходу обладнаними пристроями для їх автоматичного відкривання. Також транспортні засоби повинні бути оснащені двигунами, що відповідають вимогам екологічної безпеки не нижче «Євро-2»; відповідати вимогам безпеки, охорони праці, державним стандартам, мати відповідний сертифікат, бути зареєстрованими відповідно до чинного законодавства, перебувати в належному технічному і санітарному стані; строк їх використання не повинен перевищувати семи років.

До додаткових умов конкурсу наказом № Н-82 від 21.06.2013 р. віднесено: наявність у перевізника GPS-системи; наявність однотипного форменого одягу для водіїв; забезпечення на кожному об'єкті конкурсу не менш як одного транспортного засобу, пристосованого для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями.

26 червня 2013 р. у № 88 (4295) газети «Хрещатик» опубліковано оголошення Департаменту про проведення конкурсу з визначення автомобільного перевізника за рядом об'єктів, у тому числі і за об'єктом № 107 (автобусний маршрут в режимі маршрутного таксі № 455 «Севастопольська площа - просп. Свободи»).

Заяву та документи для участі в конкурсі подали: ТОВ «Тракер», ТОВ «Надіяпастранс», ТОВ «Д-М Київтранс».

Пунктом 124 протокольного рішення Конкурсного комітету визнано, що подані конкурсні пропозиції відповідають умовам конкурсу за результатами якого нараховано: ТОВ «Тракер» 17,1 бала, ТОВ «Надіяпастранс» 21 бал, ТОВ «Д-М Київтранс» 25 балів.

Цим же рішенням переможцем на об'єкті конкурсу № 107 - автобусному маршруті в режимі маршрутного таксі № 455 «Севастопольська площа - просп. Свободи», визнано ТОВ «Д-М Київтранс». ТОВ «Надіяпастранс» та ТОВ «Тракер» зайняли, відповідно, друге та третє місця.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05 квітня 2001 р. № 2344-III організація пасажирських перевезень на міських автобусних маршрутах загального користування покладається на виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту.

Визначення пасажирського перевізника на автобусному маршруті загального користування згідно ст. 43 вказаного Закону здійснюється виключно на конкурсних засадах.

За приписами статті 44 названого Закону організація проведення конкурсу та визначення умов перевезень покладаються на органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування. Для підготовки та проведення конкурсу органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування утворюють конкурсний комітет, до складу якого входять представники відповідних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, територіальних органів центрального органу виконавчої влади з питань автомобільного транспорту та територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України, відповідальних за безпеку дорожнього руху, а також громадських організацій. Порядок проведення конкурсів визначає Кабінет Міністрів України.

Відповідно до пункту 4 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 грудня 2008 р. № 1081 (надалі за текстом - «Порядок») організатором проведення конкурсу на автобусному маршруті загального користування є виконавчий орган сільської, селищної, міської ради відповідного населеного пункту - на автобусному маршруті, що проходить у межах населеного пункту (міський маршрут).

Пунктом 40 Порядку визначено, що під час проведення конкурсу конкурсний комітет розглядає пропозиції перевізників-претендентів виключно за такими показниками: наявність достатньої кількості автобусів, які відповідають умовам конкурсу за класом та пасажиромісткістю (категорія, пасажиромісткість, наявність багажних відділень, додаткового обладнання); наявність (у кількості не менше від нормативу згідно з додатком 3), характеристика та кількість резерву автобусів для заміни рухомого складу в разі виходу техніки з ладу; наявність свідоцтва відповідності автобуса параметрам комфортності (для міжміського перевезення); строк експлуатації автобусів (рік виготовлення, строк фактичної експлуатації); наявність сертифіката відповідності послуг з перевезення пасажирів автобусами ліцензійним умовам; наявність та характеристика виробничої бази; наявність транспортних засобів, пристосованих для перевезення осіб з обмеженими фізичними можливостями; умови підтримання належного технічного та санітарного стану рухомого складу; умови контролю технічного стану транспортних засобів перед виїздом; умови виконання регламентних робіт з технічного обслуговування та ремонту транспортних засобів; досвід роботи перевізника-претендента; наявність та тяжкість порушень безпеки дорожнього руху, транспортного законодавства, ліцензійних умов; якість роботи автомобільного перевізника на даному маршруті (у разі обслуговування на умовах договору (дозволу), укладеного (наданого) на підставі попереднього конкурсу; інвестиційний розвиток суб'єкта господарювання та соціальний ефект від його діяльності; умови контролю за станом здоров'я водіїв.

Відповідно до пункту 42 Порядку у разі участі в конкурсі двох або більше перевізників-претендентів конкурсний комітет визначає кращого з використанням бальної системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів відповідно до цього Порядку та Закону України «Про автомобільний транспорт». Сумарна кількість балів, одержаних кожним перевізником-претендентом згідно з додатком 4, є підставою для визначення переможця конкурсу.

Згідно пункту 46 Порядку переможцем конкурсу визнається перевізник-претендент, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів. Претендентом, який посів друге місце, визнається перевізник-претендент, який за результатами розгляду набрав найбільшу кількість балів відповідно до системи оцінки пропозицій перевізників-претендентів без урахування показника переможця конкурсу.

За змістом пункту 47 Порядку рішення про результати конкурсу приймається конкурсним комітетом на закритому засіданні в присутності не менш як половини його складу, у тому числі голови конкурсного комітету або його заступника, простою більшістю голосів.

З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи слід погодитись з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Твердження позивача про те, що ТОВ «Д-М Київтранс» не могло приймати участь у конкурсі, оскільки подало документи, що містять недостовірну інформацію обґрунтовано не взято судом до уваги.

Із матеріалів справи вбачається, що при подачі документів на участь у конкурсі з перевезення пасажирів на міському маршруті загального користування ТОВ «Д-М Київтранс» зазначило, ним використовуються автобуси на підставі договору фінансового лізингу.

Відповідно до договору від 05 липня 2013 р. ТОВ «Луганськінтерресурс» (Лізингодавець) передає ТОВ «Д-М Київтранс» (Лізингоодержувач) в тимчасове володіння та користування автобуси марки «Богдан А-092».

За умовами цього договору ТОВ «Д-М Київтранс» зобов'язалось вносити щомісячну плату за користування транспортними засобами та повернути їх по закінченню терміну дії договору.

Згідно частини 2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» від 16 грудня 1997 р. № 723/97-ВР, у редакції Закону України від 11 грудня 2003 р. № 1381-IV, за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Підпунктом 14.1.97 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що лізингова (орендна) операція - це господарська операція (крім операцій з фрахтування (чартеру) морських суден та інших транспортних засобів) фізичної чи юридичної особи (орендодавця), що передбачає надання основних засобів у користування іншим фізичним чи юридичним особам (орендарям) за плату та на визначений строк. Лізингові (орендні) операції здійснюються у вигляді оперативного лізингу (оренди), фінансового лізингу (оренди), зворотного лізингу (оренди), оренди житла з викупом, оренди земельних ділянок та оренди будівель, у тому числі житлових приміщень. Лізингові операції поділяються на: а) оперативний лізинг (оренда) - господарська операція фізичної або юридичної особи, що передбачає передачу орендарю основного фонду, придбаного або виготовленого орендодавцем, на умовах інших, ніж ті, що передбачаються фінансовим лізингом (орендою); б) фінансовий лізинг (оренда) - господарська операція, що здійснюється фізичною або юридичною особою і передбачає передачу орендарю майна, яке є основним засобом згідно з цим Кодексом і придбане або виготовлене орендодавцем, а також усіх ризиків та винагород, пов'язаних з правом користування та володіння об'єктом лізингу. Лізинг (оренда) вважається фінансовим, зокрема, якщо об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі;

Таким чином, оскільки наданий ТОВ «Д-М Київтранс» договір від 05.07.2013 р. не передбачає перехід права власності на майно, судова колегія погоджується з висновком скаржника про те, що цей договір не є договором фінансового лізингу та знаходить, що він має всі ознаки договору оперативного лізингу.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції бере до уваги, що згідно Додатку 4 «Перелік показників нарахування балів за системою оцінки пропозицій перевізників-претендентів» до Порядку конкурсним комітетом оцінюється, зокрема, сумарна пасажиромісткість автобусів (не нижче ЄВРО-2), які є власністю, співвласністю перевізника або взяті у лізинг для відповідного виду перевезень.

Тобто, названий Додаток не розділяє вид лізингової операції для оцінки пропозиції перевізника-претендента.

Із наведеного випливає, що сама по собі помилка ТОВ «Д-М Київтранс» у зазначенні виду договору лізингу не мала впливу на результати оцінки його пропозиції і не може бути охарактеризована як надання недостовірної інформації.

Помилковим є твердження ТОВ «Тракер» про те, що ТОВ «Д-М Київтранс» надало для участі у конкурсі недостовірну інформацію і в частині штатних працівників, які перебувають у трудових відносинах з товариством.

Із матеріалів справи вбачається, що подаючи документи на конкурс ТОВ «Д-М Київтранс» зазначило, що у нього на посадах медичної сестри та механіка працюють, відповідно, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

На підтвердження цих відомостей ТОВ «Д-М Київтранс» надало: копію наказу № 6/1-к від 04.01.2012 р. про прийняття на роботу ОСОБА_3 на посаду медичної сестри, копії Свідоцтв на право проведення ОСОБА_3 перед рейсових (після рейсових) медичних оглядів водії транспортних засобів, копію наказу № 5/1-к від 04.01.2012 р. про прийняття на роботу ОСОБА_2 на посаду медичної сестри, копію Свідоцтва на право проведення ОСОБА_2 перед рейсових (після рейсових) медичних оглядів водії транспортних засобів, копію диплома ОСОБА_2, копію наказу № 20-к від 01.07.2011 р. про прийняття на роботу ОСОБА_4 на посаду механіка.

Таким чином, на думку колегії суддів, товариством були подані усі необхідні документи, що підтверджують перебування названих осіб у трудових відносинах з ТОВ «Д-М Київтранс».

Той факт, що відомості про цих працівників відсутні у податковій звітності за формою 1-ДФ може свідчити про порушення підприємством вимог податкового або пенсійного законодавства, проте не є беззаперечним доказом того, що ТОВ «Д-М Київтранс» подало недостовірні відомості.

Зокрема, згідно відомостей Пенсійного фонду України ОСОБА_2 та ОСОБА_4 у 2012-2014 роках працювали на ТОВ «Д-М Київтранс» і з їхніх доходів були сплачені страхові внески.

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що місцевим адміністративним судом при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

За правилами ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 160, 198, 200, 205 КАС України, суд,

УХВАЛИВ

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Тракер» залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2014 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі в 20-ти денний строк з дня складення ухвали в повному обсязі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, з подачею документу про сплату судового збору, а також копій касаційної скарги відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі, та копій оскаржуваних рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

Головуючий суддя І.О.Лічевецький

суддя Т.М.Грищенко

суддя В.Е.Мацедонська

Ухвала складена в повному обсязі 10 березня 2015 р.

.

Головуючий суддя Лічевецький І.О.

Судді: Грищенко Т.М.

Мацедонська В.Е.