Ухвала

від 10.03.2015 по справі 2а-1670/7880/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.03.2015р. м. Київ К/800/40066/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів : Логвиненко А.О. (доповідач), Донець О.Є., Мороз В.Ф.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013р. у справі

за позовом Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради

до відповідача Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області

про визнання незаконними та скасування припису, протоколу та постанови, -

В С Т А Н О В И В :

13.12.2012р. до суду з позовом про визнання незаконними та скасування припису, протоколу та постанови Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області (далі Інспекція) звернувся Кременчуцький ліцей з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради (далі Ліцей). Свої вимоги позивач мотивував тим, що у листопаді 2012р. Інспекцією було складено протокол про порушення Ліцеєм вимог законодавства у сфері містобудування, прийнято припис про усунення виявлених порушень та застосовано до позивача штраф. Вважаючи висновки Інспекції помилковими, Ліцей просив задовольнити позов.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 14.02.2013р. позов задоволено частково : визнано протиправною та скасовано постанову Інспекції від 30.11.2011р. про накладення штрафу.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013р. постанову місцевого суду скасовано, в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з постановою апеляційного суду, Ліцей звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просив її скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції. При цьому, скаржник зазначив, що суд дійшов помилкового висновку про безпідставність позовних вимог в частині оскарження законності постанови Інспекції від 30.11.2011р.

У своїх запереченнях Інспекція послалась на те, що судове рішення є законним та обґрунтованим.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудування Інспекцією 16.11.2012р. складено акт, в якому зроблено висновок про те, що Ліцеєм у 2008-2009р.р. проведено будівельні роботи з порушенням вимог закону. Зокрема, в акті йдеться про те, що позивачем здійснено будівництво душових кабінок за відсутністю розробленої та затвердженої проектної документації. Вказаний акт складено у присутності представника позивача та підписано останнім без зауважень.

В той же день Інспекцією винесено припис про усунення порушень, складено протокол про правопорушення та призначено розгляд справи на 30.11.2012р., про що проінформовано керівництво Ліцею.

Представник Ліцею у призначений для розгляд час не з'явився, якихось додаткових доказів чи пояснень з приводу висновків, викладених акті та протоколі про правопорушення від 16.11.2012р. не надав.

Постановою Інспекції від 30.11.2012р. до Ліцею за правопорушення, передбачене пп.2, п.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» накладено штраф в сумі 11180 гр.

Задовольнивши позовні вимоги в частині скасування постанови Інспекції від 30.11.2012р., суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи встановлено, що Ліцей не здійснював будівництво душових кабінок та не був замовником їх будівництва. Вказані приміщення було передано на баланс Ліцею у червні 2011р. від фізичної особи - ОСОБА_4, який здійснив їх будівництво у 2009р. на земельній ділянці, що межує із земельною ділянкою Ліцею. Після прийняття на свій баланс зазначених приміщень Ліцей будівельних робіт на цих об'єктах не виконував.

З огляду на положення частини 2 статті 2 Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» про те, що відповідальними за виконання будівельних робіт без повідомлення про початок їх виконання та за будівництво споруд, прибудов до них, без дозволу на виконання будівельних робіт, є замовники будівництва або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, суд першої інстанції дійшов висновку, що до Ліцею не може бути застосовано штраф, передбачений частиною 2 статті 2 вказаного Закону.

Скасувавши постанову місцевого суду в цій частині та відмовивши в задоволенні адміністративного позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при прийнятті постанови від 30.11.2012р. Інспекція діяла у відповідності до положень Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування» та в межах своїх повноважень. При цьому судом враховано, що ані на час складання акту 16.11.2012р., ані на час розгляду протоколу про правопорушення та прийняття постанови, Ліцей не заперечував факту здійснення у 2008-2009р.р. будівельних робіт та не надавав Інспекції жодних доказів, що спростовують висновки відповідача з цього приводу.

Здійснивши аналіз матеріалів справи та залучених до неї доказів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про безпідставність тверджень позивача про те, що будівництво об'єктів нерухомості на території, що знаходилась у постійному користуванні Ліцею, було здійснено сторонньою особою.

Відповідно до частини 1 статті 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Висновки суду апеляційної інстанції про те, що при прийнятті постанови від 30.11.2012р. Інспекція діяла у відповідності до положень Закону України «Про відповідальність підприємств, їх об'єднань, установ та організацій за правопорушення у сфері містобудування», з урахуванням всіх виявлених під час проведеної перевірки обставин, та з огляду на визнання Ліцеєм факту проведення будівельних робіт без наявності передбаченої законом містобудівної документації, відповідає матеріалам справи.

При цьому, судом зроблено правильний висновок щодо відсутності підстав вважати, що Ліцей не може бути притягнутий до відповідальності за правопорушення, передбачене частиною 2 статті 2 вказаного Закону.

Доводи касаційної скарги правильність цих висновків не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни постанови апеляційного суду.

Відповідно до статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд апеляційної інстанцій не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судового рішення чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220 1 ,223,224,230,231,254 КАС України, -

У Х В А Л И В :

Касаційну скаргу Кременчуцького ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою Полтавської обласної ради залишити без задоволення, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.05.2013р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає, але може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, передбаченому ст. 235-244 КАС України.

Судді А.О. Логвиненко

О.Є. Донець

В.Ф. Мороз