Ухвала

від 13.03.2015 по справі 906/1546/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

   РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД 33001 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59 УХВАЛА про повернення апеляційної скарги "13" березня 2015 р.                                                                                  Справа №906/1546/14 Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії: Головуючий суддя                           Василишин А.Р. суддя                                                   Філіпова Т.Л. ,  суддя                                                   Бучинська Г.Б.    розглянувши апеляційну скаргу  заступника прокурора Житомирської області на рішення господарського суду Житомирської області від 02 лютого 2015 року у справі № 906/1546/14 за позовом Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Позивача 1: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області Позивача 2: Державного агенства рибного господарства України до  Відповідача 1: Державного підприємства "Укрриба" м. Київ       Відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "СТАВ"   про визнання недійсним договору зберігання державного майна ВСТАНОВИВ: Рішенням господарського суду Житомирської області від 2 лютого 2015 року  (позов Житомирського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (надалі - Прокурор) в інтерсах держави в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області (надалі - Позивач 1) та Державного агенства рибного господарства України (надалі - Позивач 2) до Державного підприємства "Укрриба" (надалі - Відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "СТАВ" (надалі - Відповідач 2) про визнання недійсним договору зберігання державного майна), з підстав, висвітлених у даному рішенні,   припинено провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, в частині вимог про визнання недійсною додаткової угоди до договору зберігання державного майна № 50/12 від 1 жовтня 2012 року, укладеної 5 жовтня 2012 року між Відповідачем 1 та Відповідачем 2. В решті позову відмовлено. Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, Позивач 2 звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині стягнення з Позивача 2 1218 грн. судового збору.        Колегія апеляційного господарського суду зауважує, що згідно частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України, обов'язком апелянта визначено додання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору і доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі.        Рівненський апеляційний господарський суд зауважує, що, згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як вбачається із статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2015 року становить 1 218 грн. 00 коп.. Дослідивши матеріали апеляційної скарги, колегія суду зазначає, що Відповідач посилаючись на те, що представництво інтересів держави по даному спору по справі № 926/608/14 здійснювалось саме органом Прокуратури в особі Позивача 2 за його ініціативи, жодних звернень Позивача 2 до міжрайонної прокуратури надіслано не було, а тому Позивач 2 звільняється від сплати судового збору. При цьому апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що порядок сплати судового збору, його розміри визначені у Законі України "Про судовий збір" № 3674- VI від  8 липня 2011 року та зазначає, що при подані апеляційної скарги, потрібно сплачувати судовий збір згідно даного Закону. Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" визначено пільги щодо сплати судового збору та визначено вичерпний перелік  юридичниї осіб та фізичних осіб, котрі звільняється від сплати судового збору. Водночас, серед такого переліку  Позивач 2 не зазначений, як особа, котра в силу статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнена від сплати судового збору. Крім того, Позивачем 2 звертаючись до суду із даною апеляційною скаргою не було додано клопотання, як про звільнення його від сплати судового збору, так і про відстрочку сплати судового збору у відповідності до статті 8  Закону України "Про судовий збір". В силу дії  підпункту 4 пункту 2, частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір"                            № 3674 - VI від 8 липня 2011 року при подачі апеляційної скарги на рішення суду необхідно сплатити судовий збір в розмірі 50 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру - 50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми. Дана норма не містить в собі визначення ставки. Водночас, розмір цієї ставки визначено в підпункті 1 пункті 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір". Так, вищезазначена норма  (підпунктів 1, 2 пункту 2  частини  2 статті 4 Законі України "Про судовий збір") передбачає ставку судового збору за подання позовної заяви майнового характеру та позовної заяви немайнового характеру, а саме: 2 відсотки ціни позову, проте не менше за 1,5 розміру мінімальної заробітної плати  та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат; за подання заяви немайнового характеру сплачується 1 розмір мінімальної заробітної плати.           Враховуючи усе вищевказане, колегія Рівненського апеляційного господарського суду зауважує, що Позивач 2 оскаржує рішення господарського суду в частині покладення на нього судового збору в розмірі 1 218 грн., а тому при зверненні до апеляційного господарського суду, Позивач 2 мав би подати документи, що підтверджують сплату судового збору  в розмірі 913 грн. 00 коп.. Крім того, колегія суддів зауважує, що в даному випадку з апеляційною скаргою звертається  Позивач 2 самостійно, а не Прокурор.           Колегією суддів встановлено, що до апеляційної скарги Позивачем 2 не було додано документ, що підтверджує сплату судового збору у  розмірі, визначеному  Законом України "Про судовий збір"                      № 3674- VI від 8 липня 2011 року так як не було подано мотивованого обгрунтування стосовно не сплати судового збору,  що є порушенням вимог частини 3 статті 94 Господарського процесуального кодексу України. З огляду на усе вищевисвітлене (відсутність доказу сплати судового збору в повному обсязі) колегія суддів дійшла до висновку, що дана апеляційна скарга  підлягає поверненню в зв'язку з несплатою судового збору відповідно до пункту 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України.          При цьому колегія апеляційного господарського суду констатує, що за приписами частини 4 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, після усунення обставин, що стали причиною повернення скарги апелянту, апеляційна скарга може бути подана повторно.           Також, Рівненський апеляційний господарський суд звертає увагу на те, що у разі пропуску строку оскарження апеляційна скарга має бути подана повторно лише з мотивованим клопотаннями про його відновлення. Керуючись пунктом 3 частини 1 статті 97 Господарського процесуального кодексу України, суд, УХВАЛИВ: 1. Апеляційну скаргу Державного агенства рибного господарства України (разом із доданими до неї матеріалами) на рішення господарського суду Житомирської області від  2 лютого 2015 року у справі      № 906/1546/14 повернути скаржнику без розгляду. 2. Матеріали справи №   906/1546/14 повернути до господарського суду Житомирської  області. Головуючий суддя                                                                       Василишин А.Р.   Суддя                                                                                              Філіпова Т.Л.   Суддя                                                                                              Бучинська Г.Б.