Постанова

від 10.03.2015 по справі 15/1136

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2015 року Справа № 15/1136

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Волковицької Н.О., Рогач Л.І. за участю представників сторін: позивачівне з'явився, про час і місце слухання справи повідомлений належним чином відповідачаОстапович І.В. дов. від 23.12.2014 прокурораБоднарчук В.М. посв.№023013 розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Агро" на постановувід 24.12.2014 Рівненського апеляційного господарського суду у справі№15/1136 господарського суду Хмельницької області за позовомСлавутського міжрайонного прокурора м.Славута в особі Славутської районної державної адміністрації, Ногачівської сільської ради с.Ногачівка доТовариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Агро" прозвільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди в сумі 56240,81 грн ВСТАНОВИВ:

Прокурор в інтересах держави в особі Славутської районної державної адміністрації, Ногачівської сільської ради, Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Хмельницькій області звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовом про зобов'язання ТОВ "Горинь-Агро" звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 48,92га та 13,32га, що розташовані за межами населеного пункту с. Ночагівка Славутського району, а також стягнення з відповідача шкоди 56240,81 грн на користь Ночагівської сільської ради.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 29.01.2014 припинено провадження у справі за позовом Славутського міжрайонного прокурора м. Славута в інтересах держави в особі Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Хмельницькій області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Агро" про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 25.03.2014 (головуючий суддя Муха М.Є., судді Виноградова В.В., Танасюк О.Є.) позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Агро" на користь Ногачівської сільської ради - 56240,81 грн шкоди та в доход Державного бюджету України судовий збір в розмірі 3045,00 грн.

В частині позову щодо звільнення та повернення самовільно зайнятих земельних ділянок площею 48,92 га та 13,32 га, що розташовані за межами населеного пункту с. Ногачівка Славутського району провадження у справі припинено на підставі пункту 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

За апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Агро" судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2014 (головуючий суддя Демянчук Ю.Г., судді Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Агро" 56240,81 грн шкоди та 3045,00 грн судового збору скасоване з прийняттям нового рішення в цій частині про відмову у позові.

У позові про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Агро" на користь Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Хмельницькій області 540,59 грн вартості обстеження самовільно зайнятих земельних ділянок відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2014 було скасовано постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 10.07.2014, а справу направлено на новий розгляд до цього ж суду.

Під час нового розгляду справи Рівненський апеляційний господарський суд постановою від 24.12.2014 (головуючий суддя Василишин А.Р., судді Філіпова Т.Л., Бучинська Г.Б.) рішення господарського суду Хмельницької області від 25.03.2014 залишив без змін.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горинь-Агро" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 і прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, а саме: пунктів 6.2, 6.3, 6.4, 6.5, 6.6, 6.7 Порядку планування та проведення перевірок з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель затв. Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 12.12.2003 №312 та зареєстр. в Міністерстві юстиції України 25.12.2003 за №1223/8544, статті 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель".

Також заявник зазначає, що апеляційний суд, всупереч ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.09.2013 про визнання нечинним припису Славутської міжрайонної прокуратури Хмельницької області №785 в частині визначення суми відшкодування шкоди у розмірі 56240,81 грн, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки на території Ногачівської Сільської ради загальною площею 62,24 га прийняв рішення про стягнення цієї суми.

Крім того, на думку скаржника, суд не врахував, що при винесенні Інспекційним органом припису, адмінпротоколу та прийняттям рішення про передачу матеріалів справи Славутському міжрайонному прокурору відсутній будь - який проміжок часу, який надав би відповідачу можливість відповідного реагування, захисту своїх прав і інтересів та виконання припису загалом, оскільки усі події відбулись в один день 21.01.2009.

Обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши суддю - доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін та прокурора, перевіривши в межах вимог статей 108, 111 7 Господарського процесуального кодексу України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи державним інспектором Шепетіського міжрайонного відділу з контролю за використанням та охороною земель Левосюком В.С. за участю помічника Славутського міжрайонного прокурора Герасимчук О.Л. була проведена перевірка, якою встановлено, що ТОВ "Горинь-Агро" використовує землі сільськогосподарського призначення з земель запасу на території Ногачівської сільської ради, площею 13,32 га та 48,92 га самовільно, без документів, що посвідчують право власності чи право користування вказаними земельними ділянками для вирощування с/г культур. Даний факт зафіксовано актами перевірки від 17.12.2008 № ІІ-4-1, № ІІ-4-2. До актів додано плани-схеми зазначених земельних ділянок.

За результатами перевірок державним інспектором управління з контролю за використанням та охороною земель у Хмельницькій області Левосюком В.С. 21.01.2009 складено протокол №003985 про адміністративне правопорушення, за статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та статею 211 Земельного кодексу України за самовільне зайняття ТОВ "Горинь-Агро", директором якого є Нероба В.М. земельних ділянок площею 48,92 га та 13,32 га, що знаходяться на території Ногачівської сільської ради за межами с. Нагачівка та винесено приписи № 006191, № 006190 щодо усунення порушення земельного законодавства в 30-ти денний термін з моменту їх отримання.

Відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття та знесення ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007 розмір шкоди, завданої відповідачем у зв'язку із самовільним зайняттям земельних ділянок, становить 56240,81 грн.

Судами встановлено, що згідно довідки Славутської районної державної адміністрації від 30.01.2009 № 01-01-11/66 та довідки Головного управління Держкомзему у Хмельницькій області від 29.01.2009 № 01-06-08/55 (т.1, а.с.23-24) ні дозвіл на розробку проекту відведення земельних ділянок для передачі їх в користування чи у власність із земель запасу Ногачівської сільської ради протягом 2007-2008 років, ні земельні ділянки в користування чи у власність відповідачу не надавались, що і стало підставою для звернення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Хмельницькій області з клопотанням до Славутського міжрайонного прокурора з метою захисту інтересів держави та реагування щодо порушення вимог земельного законодавства та прийняття відповідних рішень (т.1, а.с. 9-10).

На час звернення прокурора з позовною заявою до суду, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" державний контроль за використанням та охороною земель у системі органів виконавчої влади з питань земельних ресурсів здійснювала Державна інспекція з контролю за використанням та охороною земель і її територіальні органи.

Згідно з Положенням про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2010 № 477 на Державну інспекцію та її посадових осіб серед, інших, було покладено функцію здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, в тому числі: складання актів перевірок, протоколів про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства та розгляд відповідно до законодавства справ про адміністративні правопорушення, а також подання в установленому законодавством порядку до відповідних органів матеріалів перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; надання обов'язкових для виконання вказівок (приписів) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог земельного законодавства; безперешкодного обстеження в установленому законодавством порядку земельних ділянок, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання їх не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, та вжиття заходів до її відшкодування в установленому законодавством порядку.

Відхиляючи доводи відповідача щодо неправомірності дій працівників Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель під час проведення перевірки, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що державним інспектором Шепетіського міжрайонного відділу (Левосюком В.С.) було проведено перевірку в межах повноважень, наданих положенням про Державну інспекцію з контролю за використанням та охороною земель з додержанням вимог земельного законодавства та виявлено порушення відповідачем вимог статей 125, 126 Земельного кодексу України, а саме відповідачем самовільно, без документів, що посвідчують право користування, використовуються землі сільськогосподарського призначення із земель запасу Ногачівської сільської ради, площами 48,92 га та 13,32 га.

Факт самовільного зайняття земельної ділянки відповідачем підтверджується матеріалами справи, а саме: актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 17.12.2008; актами обстеження земельних ділянок № ІІ-4-1 № ІІ-4-2; планами - схемами земельних ділянок, приписами від 21.01.2009 № 006190 та № 006191; протоколом про адміністративне правопорушення від 30.04.2009, судовими актами у справах №2-а-6882/09/2270/08 та №К/9991/26389/11.

Також факт самовільного зайняття даних земельних ділянок (посіву на них ріпаку) не було спростовано працівниками відповідача та іншими особами, наведеними в письмових поясненнях (т. 1, а.с. 25-28).

Крім того, колегія суду апеляційної інстанції зазначила про те, що в матеріалах справи міститься довідка Ногачівської сільської ради за вих. № 9 від 30.01.2013 (т.1, а.с.119), з якої вбачається, що земельна ділянка площею 48,92 га, яка знаходиться на межі Ногачівської та Жуківської сільських рад та земельна ділянка площею 13,32 га, що знаходиться на межі Ногачівської та Сьомаківської сільських рад.

З врахуванням встановлених обставин судова колегія апеляційного суду погодилась із рішенням місцевого суду виходячи із наступного.

Конституція України гарантує право власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно статті 80 Земельного кодексу України: суб'єктами права власності на землю є: громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Згідно статей 83, 84 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, є комунальною власністю; у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім державної та приватної власності; в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності; право державної власності на землю набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських, районних державних адміністрацій відповідно до закону.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

За приписами частин 1, 3 статті 125 та частини 1 статті 126 Земельного кодексу України: право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації; приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється; право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно пункту б статті 211 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за самовільне зайняття земельних ділянок.

В силу дії статті 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Відповідно до пунктів 12 і 16 постанови Пленуму Верховного суду України від 16.04.2004 № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" у випадках самовільного зайняття земельних ділянок шкода (збитки) відшкодовуються відповідно до статей 22, 1166, 1192 Цивільного кодексу України, статті 156 Земельного кодексу України у повному обсязі особами, що її заподіяли.

У відповідності до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки ); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою; вини.

За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Нормами статей 152, 156 Земельного кодексу України закріплено, що: власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок: вилучення (викупу) сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для потреб, не пов'язаних із сільськогосподарським і лісогосподарським виробництвом; тимчасового зайняття сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників для інших видів використання; встановлення обмежень щодо використання земельних ділянок; погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників; приведення сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників у непридатний для використання стан; неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки .

З системного аналізу вищенаведених правових норм в контексті доказів, долучених та наявних в матеріалах справи судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідач вчинив дії, які є підставою для покладення на нього відповідальності за заподіяну шкоду. Зокрема, протиправна поведінка відповідача полягає у самовільному, без відповідних підстав (укладення договорів оренди земельних ділянок із не витребуваних земельних часток (паїв)) занятті земельних ділянок. Також наявна сама шкода, що обрахована згідно з Методикою визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву без спеціального дозволу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25.07.2007.

Доводи відповідача щодо неправомірності дій Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель суд апеляційної інстанції керуючись статтею 35 Господарського процесуального кодексу України спростував з огляду на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 17.01.2013, якою постанову Хмельницького окружного адміністративного суду у справі № 2-а-6882/09/2270/08 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 про відмову у позові про визнання недійсним припису №006190 від 21.01.2009 залишено без змін (т.1, а.с. 103-104).

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 19.10.2009 у справі за позовом відповідача до Державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель про скасування припису № 006191 від 21.01.2009 у позові відмовлено.

Щодо постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 29.09.2009 у справі № 2-а-6883/09/2270/09 за позовом відповідача до прокурора про визнання недійсним (нечинним) припису (т.1, а.с.148-149), якою визнано нечинним припис прокурора від 19.03.2009 за № 785 в частині визначення суми відшкодування шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок в розмірі 56240,81 грн колегія суду апеляційної інстанції доводи відповідача відхилила з огляду на те, що факт визнання нечинним припису прокурора в частині визначення розміру шкоди не спростовує факту вчинення відповідачем правопорушення.

Крім того, апеляційний суд зазначив, що у справі № 2-а-6883/09/2270/09 Хмельницьким окружними адміністративним судом встановлено, що прокурором на законних підставах та в межах своєї компетенції винесено припис про усунення порушень закону (т.1, а.с.149). Натомість визнано неправомірним зазначення прокурором розміру відшкодування збитків, оскільки розмір збитків є оціночним поняттям та підлягає доказуванню, що здійснено у межах розгляду даної справи.

Що стосується припинення провадження ухвалою господарського суду Хмельницької області від 29.01.2014, суд апеляційної інстанції встановив, що вказана ухвала стосується припинення юридичної особи Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Хмельницькій області.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарські суди попередніх інстанцій в порядку статті 43, 101 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили, встановили та надали юридичну оцінку наданим сторонами доказам та дійшли обґрунтованого висновку при вирішенні спору по суті.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, що відповідно статті 111 7 Господарського процесуального кодексу України не входить до компетенції касаційної інстанції, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування рішення та постанови у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 111 7 , пунктом 1 статті 111 9 , статтею 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Хмельницької області від 25.03.2014 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 24.12.2014 у справі № 15/1136 господарського суду Хмельницької області залишити без змін.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Горинь-Агро" залишити без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

С у д д і Н. Волковицька

Л. Рогач