Постанова

від 12.03.2015 по справі 910/23227/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р. Справа№ 910/23227/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

при секретарі Місюк О.П.

за участю представників:

від позивача - Брагінський П.О., Лавринович В.О., Грищенко І.С.

від відповідача - Хасін І.Б.

від третьої особи - не з`явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі-Лізинг» на рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2014 (суддя Підченко Ю.О.)

за позовом Публічного акціонерного товариства банку «Контракт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі-Лізинг»

третя особа Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,-

Постанова прийнята 12.03.2015 в зв`язку із оголошенням перерви в судовому засіданні 26.02.2015 відповідно до ст. 77 ГПК України,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ПАТ «Контракт» звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до ТОВ «Бі-2-Бі-Лізинг» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 05.12.2014 позовні вимоги задоволені.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій вказує, що рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати рішення Господарського суду м. Києва від 05.12.2014 та прийняти нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.12.2014 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 29.01.2015.

Ухвалою суду від 29.01.2015 розгляд апеляційної скарги був відкладений на 26.02.2015.

В судове засідання 26.02.2015 з`явилися представники сторін, третя особи та надали усні пояснення стосовно предмету спору.

Через відділ документального забезпечення до суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та правомірним, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

В процесі розгляду справи до суді від представника позивача 26.02.2015 надійшло клопотання про зупинення провадження по справі до набрання чинності рішення по справі № 910/24944/14 мотивоване тим, що в даній справі розглядається питання визнання недійсними векселів, що є предметом спору й по справі № 910/23227/14.

Колегія суддів, вивчивши доводи клопотання, заслухавши думку представника відповідача та третьої особи, в судовому засіданні 12.03.2015 пришла до висновку про те, що дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки станом на 12.03.2015 рішення по справі № 910/24944/14 набрало чинності і потреба в зупиненні провадження по справі № 910/23227/14 відпала.

Крім того, в судовому засіданні 12.03.2015 від представника позивача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, у зв`язку з подання представником позивача позову до місцевого суду про визнання авалів на векселях, що є предметом спору по даній справі, недійсними.

Колегія суддів, вивчивши доводи клопотання, заслухавши думку з даного питання представника відповідача, приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, оскільки стороною по справі не надано суду доказів порушення провадження по вказаній позовній заяві Господарським судом міста Києва та прийняття до розгляду даного спору.

Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив наступне:

02.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Прімум» видало Товариству з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг» простий вексель серії АА 2136307 на суму 2 184 995,94 грн. з датою платежу 18.10.2013.

03.04.2013 між Публічним акціонерним товариством банком «Контракт» (аваліст) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Прімум» (клієнт) був укладений договір про надання авалю № 05/13-А.

Відповідно до п. 1.1. договору аваліст зобов'язується здійснити авалювання векселя/векселів клієнта, визначеного згідно з реєстром векселів, що оформлюються на суму 2 184 995,94 грн.

Згідно п. 2.1 договору № 05/13-А надання авалю проводиться шляхом здійснення напису на лицьовій стороні векселя «Як аваліст за ТОВ «ФІРМА «ПРІМУМ», та включення його до тексту векселя.

01.04.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Прімум» видало Товариству з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг» простий вексель серії АА 2136305 на суму 1 418 536,06 грн. з датою платежу 01.10.2014.(з урахуванням угод про внесення змін до тексту векселя від 16.07.2013 та 20.12.2013).

03.04.2013 між Публічним акціонерним товариством банком «Контракт» (аваліст) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фірма «Прімум» (клієнт) був укладений договір про надання авалю № 03/13-А.

Відповідно до п. 1.1. договору аваліст зобов'язується здійснити авалювання векселя/векселів клієнта, визначеного згідно з реєстром векселів, що оформлюються на суму 1 418 536,06 грн.

Згідно п. 2.1 договору № 03/13-А надання авалю проводиться шляхом здійснення напису на лицьовій стороні векселя «Як аваліст за ТОВ «ФІРМА «ПРІМУМ», та включення його до тексту векселя.

18.03.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Прімум» видало Товариству з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг» простий вексель серії АА 2136304 на суму 2014882,02 грн. з датою платежу 18.10.2013.

Даний вексель також містить на лицьовій стороні напис «Як аваліст за ТОВ «ФІРМА «ПРІМУМ», зроблений та підписаний вповноваженими особами Публічного акціонерного товариства банк «Контракт».

Зважаючи на те, що в строки, визначені у текстах векселів, кошти векселедержателю сплачені не були, останній звернувся у визначені чинним законодавством України строки до нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївни (надалі - третя особа) із заявами про вчинення виконавчих написів.

Так, 21.10.2013 третьою особою на підставі векселя серії АА № 2136307 був здійснений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2994.

21.10.2013 третьою особою на підставі векселя серії АА № 2136304 був здійснений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 2995.

Також, 03.10.2014 третьою особою на підставі векселя серії АА № 2136305 був здійснений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3349.

Постановою Подільського районного управління юстиції у м. Києві 26.09.2014 відкрито виконавче провадження № 44839445 на підставі виконавчого напису № 2994 від 21.10.2013, вчиненого приватним нотаріусом Гамаль І.М.

Постановою Подільського районного управління юстиції у м. Києві 26.09.2014 відкрито виконавче провадження № 44839568 на підставі виконавчого напису № 2995 від 21.10.2013, вчиненого приватним нотаріусом Гамаль І.М.

Постановою Подільського районного управління юстиції у м. Києві 22.10.2014 відкрито виконавче провадження № 45154457 на підставі виконавчого напису № 3349 від 03.10.2014, вчиненого приватним нотаріусом Гамаль І.М.

ПАТ банк «Контракт», звертаючись із даним позовом до суду, мотивував свої вимоги тим, що виконавчі написи третьою особою були вчинені з порушенням ст. 88 Закону України «Про нотаріат» та п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 № 1172 «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», чим порушує законні права позивача.

Відповідач, заперечуючи проти заявленого позову обґрунтовує це тим, що по перше, посилання позивача на п. 1 постанови № 1172 є хибним, адже не стосується вчинення виконавчих написів на векселях, а по друге тим, що приватним нотаріусом при здійсненні такої нотаріальної дії були дотримані всі вимоги чинного законодавства України і права позивача жодним чином не були порушені.

Господарський суд міста Києва, постановляючи оскаржуване рішення, прийшов до висновку, що виконавчі написи, вчинені третьою особою з порушення чинного законодавства України, оскільки ним не було перевірено та встановлено безспірність заборгованості.

Проте, колегія суддів не погоджується з такою позицією суду першої інстанції, вважає її хибною, а рішення таким, що прийнято при неповному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, враховуючи наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий напис нотаріуса є виконавчим документом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зобов'язанням є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України).

В силу статті 526 ЦК України та частини першої ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Позивач, в своїй позовні вимозі зазначає, що він не погоджується сплачувати вимоги за вказаними вище векселями та між сторонами існує спір щодо сплати, а отже вимоги відповідача не є безспірними.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.01.2015, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 був встановлений факт дійсності векселів серії АА № 2136307, серії АА № 2136305, серії АА № 2136304 та те, що ПАТ банк «Контракт» не довів суду належними засобами доказування, що оскаржувані ним векселі в момент їх укладення суперечили закону.

Крім того, як вбачається із наявних матеріалів справи, та було також встановлено вказаним вище рішення місцевого суду, ТОВ «Фірма «Прімум» не тільки було підписано всі згадані вище правочини, але й було вчинено дії, спрямовані на їх виконання, оскільки вексель АА № 2136304 номінальною вартістю 2 014 882,02 грн. було частково погашено на суму 613 896,82 грн.

Таким чином, зважаючи на зазначене, питання безспірності векселів є вирішеним та визначеним у встановленому законом порядку, а тому не може бути підставою для визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню.

Також колегія суддів зазначає, що посилання представника позивача у своїх поясненнях на положення Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є неправомірним, з огляду на те, що на даний час та на час вчинення оспорюваних нотаріальних дій даний нормативно-правовий акт втратив свою чинність.

Стосовно посилання позивача в мотивувальній частині позовної заяви та обґрунтування місцевим судом оскаржуваного рішення тим що нотаріусом був порушений п. 1 Постанови № 1172 при вчинені виконавчих написів, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Пункт 1 «Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів», затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 29.06.1999, № 1172 стосується нотаріально посвідчених договорів, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно (крім випадку, передбаченого пунктом 1-1 цього переліку).

Тобто, даний пункт постанови не має жодного відношення до предмету спору по даній справі, а саме вчинення виконавчих написів на опротестованих векселях, а отже посилання на даний пункт, в якості обґрунтування задоволення позовних вимог, в рішенні суду першої інстанції є неправильним застосуванням норм матеріального права.

Натомість, питання стягнення заборгованості за векселями, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку, а отже вчинення виконавчого напису, регулюється п.11 вказаного Переліку.

Так, п.11 зазначає, що для одержання виконавчого напису на векселі, опротестованими нотаріусами в установленому законом порядку, подаються: оригінал опротестованого векселя та акт про протест векселя.

Згідно із Главою 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012, № 296/5, (в редакції, що діяла на момент вчинення виконавчих написів), а саме п. 3.1 нотаріус вчиняє виконавчі написи якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, в оскаржуваному рішенні, зазначив, що відповідачем приватному нотаріусу для вчинення виконавчих написів були подані лише оригінали векселів, а акти про протест векселів, всупереч чинним нормам законодавства України, надані не були.

Проте дане не відповідає дійсності, зважаючи на наступне.

Як вбачається із усних та письмових пояснень, наданих приватним нотаріусом Гамаль І.М., а також копій документів, на підставі яких останньою було вчинено протест векселів та виконавчі написи (копії містяться в матеріалах справи), відповідач звернувся до приватного нотаріуса із відповідними заявами про протест векселів, подавши при цьому весь перелік документів, визначених нормами законодавства України, діючими на момент такого звернення, необхідний для здійснення такої нотаріальної дії.

Нотаріусом, на підставі ст. 92 ЗУ «Про нотаріат», та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України були опротестовані зазначені прості векселі, про що оформлені протести векселів, які були складені у 2-х примірниках, відповідно до приписів законодавства України.

Посилання суду першої інстанції та позивача в своїх письмових поясненнях в суді апеляційної інстанції на те, що нотаріусом не складалися «акти» про протест векселя, а лише «протест про не оплату векселя» та на те, що дані поняття не можливо ототожнювати, оскільки існує чітко визначена нормами законодавства України форма «акту», якої не було дотримано нотаріусом Гамаль І.М., не приймається до уваги колегією суддів зважаючи на наступне.

Питання стосовно того, в якій формі має бути оформлена та чи інша нотаріальна дія, регулюється «Правилами ведення нотаріального діловодства», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 № 3253/5.

Згідно із п. 6.14 даних Правил, при вчиненні нотаріальних дій нотаріуси застосовують посвідчувальні написи, видають свідоцтва за формами, установленими цими Правилами.

Дійсно, в попередніх редакція Правил вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що втратили чинність на дату опротестування векселів, булла передбачена форма, що мала назву «Акт про протест векселя», проте, станом на жовтень 2013 та жовтень 2014 року (дати вчинення протестів), спеціальна форма щодо оформлення такої нотаріальної дії як «опротестування векселя в не оплаті» відсутня.

Згідно із п. 6.19 Правил, у разі відсутності необхідних посвідчувальних написів чи свідоцтв, які б відповідали вчинюваній нотаріальній дії, нотаріус може застосовувати ту з форм, яка найбільше відповідає цій нотаріальній дії, із застосуванням окремих елементів інших посвідчувальних написів та свідоцтв.

Таким чином, зважаючи на все вище зазначене, третьою особою Гамаль І.М. протест векселя у не оплаті був вчинений у дозволеній нормами чинного законодавства України формі і відсутність у найменуванні документу слова «акт» автоматично не встановлює його юридичну недійсність.

Отже, все вище зазначене, надає можливості прийти до висновку, що відповідачем, при звернені до приватного нотаріуса Гамаль І.М. за вчиненням виконавчих написів на підставі опротестованих векселів, були подані всі необхідні документи, у встановлених нормами чинного законодавства України формах, а тому, докази які надавалися позивачем в своїй позовній заяві на обґрунтування своїх вимог та які були прийняті Господарським судом міста Києва як належні та допустимі в розумінні ст. 33 ГПК України, спростовуються встановленими вище судом апеляційної інстанції фактами.

Висновок суду першої інстанції про доведеність та обґрунтованість вимог позивача є хибним та таким, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Представник позивача, подаючи письмові пояснення, стосовно поданої відповідачем апеляційної скарги, зазначав проте, що нотаріусом Гамаль І.М. були допущені порушення при вчиненні опротестування векселів, що підтверджуються відповідними доказами.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги зазначені зауваження, оскільки, як вбачається із позовної заяви та заяви про зміну предмету позову, предметом вимог ПАТ банк «Контракт» є визнання виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, і жодним чином не ставилися вимоги та не надавалися докази порушення третьою особою процедури опротестування векселів.

Відповідно до ч. 3 ст. 101 ГПК України, в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, представник позивача в своїх поясненнях, наданих при розгляді апеляційної скарги, зазначав про порушення приватним нотаріусом чинного законодавства України при здійснені виконавчого напису.

Так, відповідно до пояснень представника ПАТ банк «Контракт», виконавчий напис, згідно із ст. 89 ЗУ «Про нотаріат» повинен містити:

- дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис;

- найменування та адреса стягувача;

- найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб);

- строк, за який провадиться стягнення;

-суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення;

- розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника;

- номер, за яким виконавчий напис зареєстровано;

- дата набрання юридичної сили.

Зокрема, представник позивача зауважує, що виконавчі написи не містять суми , що підлягають стягненню.

Проте зазначене не відповідає дійсності.

Як вбачається з тексту виконавчих написів, зареєстрованих в реєстрі за № 2994 та № 3349, вони містять відомості на користь кого та з кого нотаріус пропонував стягнути номінальну вартість простого векселя серії АА № 2136305 та №2136307 з чіткою вказівкою такої номінальної вартості.

Виконавчий напис, здійснений на підставі векселя серії АА № 2136304 також містить вказівку з кого та на користь кого нотаріус пропонує стягнути кошти, та з урахуванням того, що даний вексель частково був погашений на суму 613896,82 грн., приватний нотаріус чітко зазначив суму не оплати, що підлягає стягненню з векселедавця.

Твердження представників позивача стосовно того, що виконавчі написи нотаріуса не відповідають вимогам ЗУ «Про виконавче провадження», що також є підставою для визнання таких написів таким, що не підлягають виконанню, спростовуються наступним.

Так, зокрема, позивач в обґрунтування свої вимог, посилається на ст. 18 ЗУ «Про виконавче провадження».

Проаналізувавши вказану статтю ЗУ «Про виконавче провадження», колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що застосування положень ст. 18 до вчинення виконавчих написів нотаріусами є хибним, оскільки норми вказаної статті стосуються лише виконавчих документів, виданих судовими органами, в той час як виконавчий напис, зокрема, вчинений нотаріусом на підставі опротестованих векселів, має певні особливості та нюанси.

Крім того, як було встановлено судом апеляційної інстанції та не заперечувалося представниками сторін у судових засіданнях, Подільським районним управлінням юстиції у м. Києві виконавчі написи за реєстровими номерами № 2994,2995 та 3349 були прийняті державними виконавцями та по ним відкриті виконавчі провадження, що підтверджується відповідними постановами Подільського РУЮ в м. Києві.

ПАТ банком «Контракт» були подані відповідні позовні заяви до Окружного адміністративного суду м. Києва із вимогами про скасування постанов про відкриття виконавчого провадження за виконавчими написами за № 2995, № 2994.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.02.2015 в задоволені позову про визнання постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом № 2994 неправомірною та її скасування було відмовлено.

Так даним судом був встановлений факт, що поданий до виконання документ відповідає вимогам чинного законодавства України і державним виконавцем правомірно без будь-яких порушень законодавства винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Такі ж саме факти були встановлені й адміністративними судами першої та апеляційної інстанції стосовно прийняття до виконання та відкриття виконавчого провадження за виконавчим написом за № 2995.

Таким чином, все вище зазначене у своїй сукупності спростовує доводи позивача щодо порушення третьою особою приватним нотаріусом Гамаль І.М. норм діючого законодавства України стосовно вчинення виконавчих написів на опротестованих векселях, а тому вимоги про визнання виконавчих написів за реєстровими № 2994, 2995 та 3349 таким, що не підлягають виконання є необґрунтованими та не підлягаючими задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи і їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до п.3 ч.1. ст. 103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має права скасувати рішення повністю або частково і прийняте нове рішення.

Враховуючи положення ст. 104 ГПК України, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі-Лізинг» підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 у справі № 910/23227/14 підлягає скасуванню.

Згідно із ч. 4 ст. 49 ГПК України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі-Лізинг» задовольнити.

Рішення Господарського суду міста Києва від 05.12.2014 по справі № 910/23227/14 - скасувати. Постановити нове рішення.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства банку «Контракт» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі-Лізинг» про визнання виконавчих написів, вчинених приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. за реєстровими номерами № 2994 від 21.10.2013, № 2995 від 21.10.2013 та № 3349 від 03.10.2014 такими, що не підлягають виконанню - відмовити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства банку «Контракт» (01025, м. Київ, вул. Воздвиженська, буд. 58, код ЄДРПОУ 19361746) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бі-2-Бі Лізинг» (03148, м. Київ, вул. Пшенична, буд. 9, код ЄДРПОУ 36114140) судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1827 грн.

Видати судовий наказ. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/23227/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов