Постанова

від 12.02.2015 по справі 810/6027/14

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 лютого 2015 року м. Київ 810/6027/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙДХАУС"

до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДХАУС» (далі - позивач, ТОВ ««ТРЕЙДХАУС») з позовом до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 № 0004832210 і від 03.07.2014 № 0004842210.

Спірні податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акта перевірки у ході якої відповідачем встановлено заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість за результатами проведених позивачем господарських операцій з підприємствами-контрагентами, які здійснювали діяльність спрямовану на виконання операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. Отже, на думку посадових осіб податкового органу, господарські операції проведені позивачем мають ознаки нереальності.

Також податковим органом було встановлено, що у 4 кварталі 2012 року позивачем була списана кредиторська заборгованість, що є порушенням вимог п.п. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки Акта перевірки є безпідставними та необґрунтованими, оскільки підприємство за результатами господарської діяльності правомірно сформувало витрати і податковий кредит за господарськими операціями, проведеними з ТОВ «ВФ «Колорит», ТОВ «Онікс Компані ЛТД», що підтверджується даними первинних бухгалтерських та інших документів.

Щодо контрагента ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» позивач зазначив, що податковим органом вже проводились перевірки по даному контрагенту, в результаті яких були складені Акти перевірок, а також прийнято відповідне податкове повідомлення-рішення, яке позивач не оскаржував та сплатив суму, яка була визначена у цьому податковому повідомленні-рішенні. Водночас, суми податкових зобов'язань по операціям із цим контрагентом не визначені в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях.

Крім того, у позові позивач зазначив про наявність розбіжностей в Акті перевірки при визначенні податковим органом розміру витрат, оскільки суми зазначені в описовій частині Акта не відповідають сумам, які містяться у висновку Акта перевірки.

Відносно кредиторської заборгованості позивач зазначив, що підприємство не скористалось правом на віднесення сум до складу витрат, тому й не були включені суми по кредиторській заборгованості до складу інших доходів.

Від позивача до суду надійшло клопотання від 17.11.2014 про розгляд справи в порядку письмового провадження, в якому позивач просив суд розглянути дану справи за відсутності позивача та задовольнити позов.

Відповідач проти позову заперечував. Надав суду письмові заперечення та просив відмовити у задоволенні позову. В письмових запереченнях проти позову послався на обставини, викладені в Акті перевірки.

Ухвалою суду від 27.10.2014 у податкового органу були витребувані усі наявні у відповідача документи та матеріали, які використані податковим органом в ході проведення перевірки, а також документи на які посилається податковий орган в Акті перевірки від 13.06.2014 № 311/22-10/36108509. Водночас, вказані документи податковим органом суду надано не було.

Крім того, суд ухвалою про витребування доказів від 25.11.2014 витребував у відповідача розрахунок у формі зведеної таблиці щодо кожного порушення, встановленого в Акті перевірки від 13.06.2014 № 311/22-10/36108509 із зазначенням виду порушення, норми права, яка порушена, суми донарахованого грошового зобов'язання за основним платежем та штрафними (фінансовими) санкціями із відокремленням по кожному податку.

З метою надання додаткового часу для виконання вимог ухвали суду від 25.11.2014 представником відповідача в ході судового розгляду було подано до суду письмове клопотання про зупинення провадження у справі, у зв'язку із чим суд зупинив провадження у справі до 21.01.2015 та повторно зобов'язав відповідача виконати вимоги ухвали суду від 25.11.2014.

Ухвало суду від 21.01.2015 судом за клопотанням податкового органу було продовжено процесуальний строк щодо зупинення провадження у справі до 12.02.2015 та втретє зобов'язано відповідача виконати вимоги ухвали суду від 25.11.2014.

У судове засідання 12.02.2015 представники відповідача не з'явились. Відповідач був належним чином повідомлений судом про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується даними наявного у матеріалах справи поштового повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0830007564905 (том ІІІ, а.с. 78) та даними розписки (том ІІІ, а.с. 1).

Від відповідача будь-яких заяв або клопотань до суду не надходило. Вимоги ухвали суду від 25.11.2014 відповідачем не виконані.

Відповідно до частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи викладене розгляд даної справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши доводи позивача, викладені у позові і письмових поясненнях та заперечення відповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як встановлено судом, посадовими особами Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області на підставі статей 77, 82 Податкового кодексу України проведено планову виїзну перевірку ТОВ «ТРЕЙДХАУС» (код ЄДРПОУ 36108509) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.11 по 31.12.2013, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11 по 31.12.2013.

За результатами перевірки складено Акт від 13.06.2014 № 311/22-10/36108509 (далі - Акт перевірки), в якому зафіксовані ряд порушень податкового законодавства, зокрема, щодо податку на прибуток та податку на додану вартість:

- п.п.135.5.4 п. 135.5 статті 135, п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п.139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження належної до сплати суми податку на прибуток на 2099570,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на 615943,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 542876,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 2099570,00 грн., за 4 квартал 2012 року на 678240,00 грн.;

- заниження податку на прибуток на 343010,00 грн. в т.ч. за 4 квартал 2011 року на 80500,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 262510,00 грн., що було визначено актами позапланових перевірок від 12.04.2013 № 202/22-2/36108509 та від 08.11.2012 № 487/22-1/36108509;

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 статті 198, ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження належної до сплати суми податку на додану вартість на 1257675,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на 203459,00 грн., за вересень 2011 року на 332144,00 грн. за жовтень 2011 року на 211381,00 грн., за листопад 2011 року на 123981,00 грн., за грудень 2011 року на 136700,00 грн., за лютий 2012 року на 249488,00 грн., за червень 2012 року на 522,00 грн.

- заниження податку на додану вартість на 320010,00 грн. за грудень 2011 року на 70000,00 грн. за лютий 2012 року на 249488,00 грн., червень 2012 року на 522,00 грн. було визначено Актами позапланових перевірок від 12.04.2013 № 202/22-2/36108509 та від 08.11.2012 № 487/22-1/36108509.

В Акті перевірки (сторінка 5) зазначено, що відповідно до даних бухгалтерського обліку встановлено, що ТОВ "ТРЕЙДХАУС" у 4 кварталі 2012 року списувалась кредиторська заборгованість перед рядом постачальників на суму 3229719,36 грн. по таким контрагентам: ПП «Абіллана», ТОВ «ЛТД «Аквамарин», ФОП ОСОБА_2, ЗАТ «Експрес Готель», ФОП ОСОБА_3, ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_11, ТОВ «ВФ «Колорит», ТОВ «Компанія Прогрес», ФОП ОСОБА_12, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, СПД ФО ОСОБА_7.

При цьому, як вказано в Акті перевірки, суми даної кредиторської заборгованості не були включені позивачем до складу інших доходів відповідно до п.п. 135.5.4 п. 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим занижено суму інших доходів на 3229719,36 грн.

У розділі 3.1.2. Акта перевірки «Валові витрати» (сторінка 6) податковий орган вказує, що перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення на загальну суму 6288391,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на 2678012 грн., за 4 квартал 2011 року на 2360331,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 1250048,00 грн.

При цьому, відповідач у зведених даних щодо задекларованих та встановлених у ході проведення перевірки сум валових витрат, що враховуються при визначенні об'єкту оподаткування зазначає про Акт перевірки від 12.04.2013 № 202/22-2/36108509 та Акт перевірки від 08.11.2012 № 487/22-1/36108509.

У розділі «Валові витрати» Акта перевірки встановлено, що ТОВ «ТРЕЙДХАУС» мало взаємовідносини з ТОВ «ВФ «Колорит» (код 37740172) щодо постачання позивачу товару (арахіс, фісташка, мигдаль, кешью) у відповідності до договору купівлі-продажу від 01.08.2011 № 018/08.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що на виконання умов договору купівлі-продажу від 01.08.2011 № 018/08, ТОВ «ВФ «Колорит» на користь ТОВ ТРЕЙДХАУС» було виписано податкові накладні. Також позивач до перевірки надав товарно-транспортні накладні (замовник та вантажовідправник - ТОВ «ВФ «Колорит», вантажовідправник - ТОВ «ТРЕЙДХАУС»).

Розрахунки між товариствами здійснювались у безготівковій формі. Станом на 31.12.2013 у позивача заборгованість відсутня.

Відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «ТРЕЙДХАУС» отриманий від ТОВ «ВФ Колорит» товар було оприбутковано на бухгалтерський рахунок 28 «Товари» (Кт 631 Дт 281).

Також в Акті перевірки податковий орган зазначає, що відповідачем було отримано від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Акт від 04.04.2013 № 720/22.8-17/37740172 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ ВФ «Колорит» (код за ЄДРПОУ 37740172) щодо підтвердження господарських відносин з платниками та покупцями за серпень 2011- грудень 2011 року».

У подальшому податковий орган наводить витяг з вказаного Акта (сторінки 10-11 Акта перевірки), в якому зазначається, що підприємства постачальники ТОВ «ВФ «Колорит», а саме: ПП «ЮПІТ», ПП «ТРАНСКВІК», ПП «ПІД КЛЮЧ», ТОВ «ПРИАЗОВ'Я» не декларували податкові зобов'язання з ПДВ, а отже, податковий кредит, сформований ТОВ «ВФ «Колорит» за рахунок зазначених підприємств є «фіктивним» та не може бути підтверджений документально.

В ході проведення перевірки не встановлено фактів передачі товарів (послуг) від ТОВ «ВФ «Колорит» до підприємств-покупців у зв'язку з відсутністю (не наданням до перевірки) договорів про господарську діяльність, актів приймання-передачі товару, довіреностей, документів, що засвідчують транспортування, зберігання товарів, а також інших первинних документів, що свідчить про «фіктивність» формування податкового кредиту ТОВ «ВФ «Колорит» в серпні-грудні 2011 року.

Виходячи з викладеного, ТОВ «ВФ «КОЛОРИТ» здійснювало діяльність, спрямовану на виконання операцій пов'язаних з наданням податкової вигоди третім особам. У зв'язку із чим встановлено відсутність об'єктів оподаткування при здійсненні операції з постачання та продажу товарів.

Враховуючи наведені в Акті про неможливість проведення зустрічної звірки доводи, податковий орган дійшов висновку, що не підтверджено зберігання, відвантаження та транспортування товарів за відповідний період на користь контрагентів-покупців від ТОВ «ВФ «Колорит», в т.ч. ТОВ «ТРЕЙДХАУС».

У зв'язку із викладеним відповідач в Акті перевірки робить висновок, що в діяльності ТОВ ВФ «Колорит» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру.

З огляду на зазначене, відповідач констатує, що позивачем порушені п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139 статті 139 Податкового кодексу України, а саме, завищено собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на 4161362,62 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на 2484531,63 грн, за 4 квартал 2011 року на 1676830,99 грн.

Крім того, в Акті перевірки (сторінка 18) податковий орган встановив, що між позивач та ТОВ «ВФ «Колорит» було укладено договір відповідального зберігання від 01.07.2011 № 01/07-Т. Вартість послуг за вказаним договором склала 232176,00 грн. Розрахунки між товариствами здійснювались у безготівковій формі. Станом на 31.12.2013 у ТОВ «ТРЕЙДХАУС» заборгованість відсутня.

Далі податковий орган зазначає, що відповідачем отримано від ДПІ у Солом'янському районі ГУ Міндоходів у м. Києві Акт від 04.04.2013 № 720/22.8-17/37740172 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «ВФ «Колорит» щодо підтвердження господарських відносин з платниками та покупцями за серпень 2011 року - грудень 2011 року».

При цьому, відповідач вказує, що детальний опис порушення по взаємовідносинах з ТОВ «ВФ «Колорит» наведено в попередньому пункті даного розділу та робить висновок, що позивачем порушені п. 138.2 статті 138, п.п. 139.1.9 п. 139 статті 139 Податкового кодексу України та завищені витрати на збут на 535480,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на 193480,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 333500,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 8500,00 грн. (знято Актом перевірки від 12.04.2013 № 202/22-2/3610850).

Щодо здійснення господарських операцій позивачем з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», відповідач в Акті зазначає (сторінка 14), що ДПІ у Солом'янському районі складено Акт від 13.11.2012 № 7594/22-7/37817020 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.06.2012».

У наведеному Акті встановлено відсутність об'єктів оподаткування з податку на прибуток, які підпадають під визначення статті 134 Податкового кодексу України та відсутність об'єктів оподаткування з податку на додану вартість, які підпадають під визначення статті 185 Податкового кодексу України, при придбанні та продажу товарів (робіт, послуг) за період з 01.07.2011 по 30.06.2012.

Крім того, відповідно до проколу допиту свідка від 29.08.2012, гр. ОСОБА_8, яка є засновник ТОВ «Константа-Інкорпорейтед», остання не має відношення до діяльності цього підприємства та виконання обов'язків засновника та бухгалтера.

Враховуючи викладене, відповідач робить висновок, що у зв'язку із тим, що ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» має ознаки фіктивності, операції з придбання товарів завідома направлені на зменшення фінансового результату ТОВ «ТРЕЙДХАУС».

При цьому, податковий орган в Акті перевірки визначає, що суми задекларованих ТОВ «ТРЕЙДХАУС» витрат та податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» зняті Актом від 08.11.2012 № 487/22-1/36108509 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за період з 01.01.2011 по 30.09.2012». Висновками цього Акта перевірки встановлено завищення витрат по господарським операціям із ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» на 1591547,56 грн.

Відносно ТОВ «Онікс Компані ЛТД» відповідачем встановлено, що позивач у період за який проводиться перевірка, проводив господарські операцій з цим підприємством щодо придбання транспортних послуг у відповідності до договору від 01.12.2011 № 03/10/11.

Згідно даних бухгалтерського обліку, встановлено, що на виконання умов договору від 01.12.2011 № 03/10/11, ТОВ «Онікс Компані ЛТД» на користь ТОВ «ТРЕЙДХАУС» було виписано акти виконаних робіт (наданих послуг) за 4 квартал 2011 року на суму 400200,00 грн. та за 1 квартал 2012 року на суму 102000,00 грн. і податкові накладні.

У подальшому, податковий орган зазначає, що взаємовідносини ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «Трейдхаус» за лютий 2012 року були відображені в Акті від 12.04.2013 № 202/22-2/36108509 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Трейдхаус» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносинах із ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за лютий 2012 року».

Відповідно до наведеного Акта перевірки податковим органом було досліджено договір про надання транспортно-експедиторських послуг від 01.12.2011 № 03/10/11, а також відповідні податкові накладні. Загальний обсяг послуг за договором від 01.12.2011 № 03/10/11 у лютому 2012 року був наданий на суму 10200,00 грн., у т.ч. ПДВ 1700,00 грн.

Висновками Акта від 12.04.2013 № 202/22-2/36108509 встановлено завищення задекларованого податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» на 1700,00 грн. та витрат на 8500,00 грн.

Даних висновків податковий орган дійшов враховуючи відомості, що містить Акт «Про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських взаємовідносин із підприємствами-продавцями та підприємствами-покупцями за період листопад-грудень 2011 та січень-березень 2012» від 15.03.2013 № 531/22.4-13/37817014, який складено ДПІ у Солом'янському районі м. Києва.

Згідно з висновком цього Акта звіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування, які підпадають під визначення п. 198.3 ст. 198, п. 193.1 ст. 193, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4 ст. 201, п.п. 201.10 ст. 201, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) у підприємств-постачальників та по пераціях з продажу цих товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям у листопаді-грудні 2011 року та січні-березні 2012 року.

Звіркою ТОВ «Онікс Компані ЛТД» за період листопад-грудень 2011 року та січень-березень 2012 року документально не підтверджено реальність здійснення господарських відносин із постачальниками, оскільки вказане підприємство не знаходиться за юридичною адресою та не має основних виробничих фондів. Також враховуючи відомості, які наведені в Акті «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «ТД «ОСА» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за період з 01.10.2011 по 29.02.2012», який складений ДПІ у Дарницькому районі м. Києва та в Акті від 13.11.2012 № 7594/22-7/37817020 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» (код ЄДРПОУ 37817020) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.07.2011 по 30.06.2012», податковий орган робить висновок відносно того, що ТОВ «Онікс компані ЛТД» здійснювало діяльність спрямовану на виконання операцій, пов'язаних з наданням податкової вимоги третім особам.

У розділі 3.1.4. Акта перевірки «Висновок щодо повноти декларування та своєчасності сплати податку на прибуток» (сторінка 19) відповідач зазначив, що перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 встановлено його заниження на загальну суму 2099570,00 грн., в т.ч. за 3 квартал 2011 року на 615943,00 грн., за 4 квартал 2011 року на 542876,00 грн., за 1 квартал 2012 року на 2099570,00 грн., за 4 квартал 2012 року на 678240,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, які відображені в п.п. 3.1.1., п.п. 3.1.2. п. 3.1. розділу 3 Акта перевірки.

У розділі 3.2. «Податок на додану вартість» (сторінка 22) відповідач констатує, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.01.2011 по 31.12.2013 встановлено його завищення на загальну суму 1257675,00 грн., в т.ч. за серпень 2011 року на 203459,00 грн., за вересень 2011 року на 332144,00 грн., за жовтень 2011 року на 211381,00 грн., за листопад 2011 року на 123981,00 грн., за грудень 2011 року на 136700,00 грн., за лютий 2012 року на 250010,00 грн.

При цьому, у наведеному розділі відповідач також досліджує господарські операції проведені позивачем із ТОВ «ВФ «Колорит» відповідно до договору купівлі-продажу від 01.08.2011 № 018/08 та договору відповідального зберігання від 01.07.2011 № 01/07-Т, а також із ТОВ «Онікс компані ЛТД» згідно із договором щодо придбання транспортних послуг від 01.12.2011 № 03/10/11 та з ТОВ «Константа Інкорпорейтед» і зазначає, що детальний опис порушення наведено у п.п. 3.1.2 п. 3.1 розділу 3 Акта перевірки. Тобто, висновки щодо завищення позивачем податкового кредиту базуються на аналогічних обставинах, наведених в Акті перевірки у розділі у розділі 3.1.2. Акта перевірки «Валові витрати».

На підставі Акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 № 0004832210, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1406499,00 грн., з них 937665,00 грн. за основним платежем і 468834,00 грн. за штрафними (фінансовими санкціями), та податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 № 0004842210, згідно з яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 2095679,00 грн., з них 1756559,00 грн. за основним платежем і 339120,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

В результаті оскарження позивачем зазначених податкових повідомлень-рішень в адміністративному порядку, вони залишені без змін.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Щодо кредиторської заборгованості, яка списувалась позивачем у 4 кварталі 2012 року в сумі 3229719,00 грн. слід зазначити про таке.

Стаття 135 Податкового кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначала доходи та їх склад.

Зокрема, відповідно до п. 135.1. статті 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з вимогами статті 135.5.4 п. 135.5 статті 135 Податкового кодексу України інші доходи включають вартість товарів, робіт, послуг, безоплатно отриманих платником податку у звітному періоді, визначена на рівні не нижче звичайної ціни, суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному податковому періоді, безнадійної кредиторської заборгованості, крім випадків, коли операції з надання/отримання безповоротної фінансової допомоги проводяться між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи.

Отже, чинне на час відображення позивачем у податковому обліку у 4 кварталі 2012 року податкове законодавство передбачало віднесення кредиторської заборгованості до доходів підприємства.

Водночас дана вимога Податкового кодексу України позивачем виконана не була. При цьому позивач у позові та письмових поясненнях, не заперечував тієї обставини, що ним не було відображено у складі інших доходів кредиторської заборгованості. У свою чергу, посилання позивача у позові на положення п.11.2 статті 11 Закону України від 28.12.2004 № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» не приймаються судом до уваги, оскільки вказана норма регулювала формування витрат, а не доходів, а тому позивач при відображенні у податковому обліку доходів мав враховувати положення Податкового кодексу України.

Як встановлено судом та вбачається з наявного у матеріалах справи розрахунку штрафних санкцій до Акта перевірки (том І, а.с. 73), а також пояснень позивача (том ІІІ, а.с.5-11), сума донарахованого зобов'язання з податку на прибуток за вказане порушення визначена відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 03.07.2014 № 0004842210 у розмірі 1017360,00 грн., з них 678240,00 грн. сума донарахованого зобов'язання та 339120,00 грн. штрафні (фінансові) санкції.

Таким чином, з огляду на вказане, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення- рішення від 03.07.2014 № 0004842210 в частині донарахування податку на прибуток підприємств в сумі 678240,00 грн. за основним платежем та 339120,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій прийнято відповідачем обґрунтовано та скасуванню не підлягає.

Відносно визначення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у зв'язку із проведеними позивачем господарських операцій з контрагентами слід зазначити про таке.

Згідно з листом Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

З огляду на те, що відповідач донарахував податкові зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та податку на додану вартість виходячи з висновку про те, що господарські операції позивача з ТОВ «ВФ «Колорит», ТОВ «Онікс Компані ЛТД» не мали реального характеру, а контрагенти проводили операції щодо мінімізації податкового навантаження, судом досліджено дане питання і встановлено наступне.

Відповідно до даних довідки про загальну інформацію щодо ТОВ «ТРЕЙДХАУС» та результати його діяльності за період з 01.01.2011 по 31.12.2013, яка є додатком до Акта перевірки (том І, а.с. 60-62), основними видами діяльності позивача є: неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, організація перевезення вантажів, інші види оптової торгівлі.

Судом встановлено, що господарські операції між ТОВ «ТРЕЙДХАУС» та ТОВ «ВФ «Колорит» здійснювались на підставі договору купівлі-продажу від 01.08.2011 № 018/08 (том І, а.с.161-162) та договору відповідального зберігання від 01.07.2011 № 01/07-Т (том І, а.с. 163-165).

Відповідно до пункту 1.1. договору купівлі-продажу від 01.08.2011 № 018/08 Продавець - ТОВ «ВФ «Колорит» прийняло на себе зобов'язання передати належний йому товар власність Покупцеві - ТОВ «ТРЕЙДХАУС», а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього на умовах договору.

У розділі 2 цього договору «Відомості про товар» пункт 2.1. визначає: найменування, кількість, одиниця виміру товару: згідно накладної/накладних.

Згідно з пунктом 3.3. договору доставка товару здійснюється автотранспортом Продавця і за його рахунок.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 018/08 від 01.08.2011 позивачем надані суду належним чином засвідчені копії таких документів:

- податкових накладних від 01.08.2011 № 4 та № 3 (том І, а.с. 182, 184), від 02.08.2011 № 18 та № 19 (том І, а.с. 187, 190), від 03.08.2011 № 38 та № 39 (том І, а.с. 192, 194), від 17.08.2011 № 219 (том І, а.с. 197), від 01.09.2011 № 7 (том І, а.с. 200), від 02.09.2011 № 26 та № 25 (том І, а.с. 203, 205), від 05.09.2011 № 45 (том І, а.с. 208), від 06.09.2011 № 68, № 69, № 72, № 73, № 70 (том І, а.с. 211, 213, 216, 218, 220), від 07.09.2011 № 89 (том І, а.с. 223), від 03.10.2011 № 35 та № 36 (том І, а.с. 226, 228), від 05.10.2011 № 55 (том І, а.с.231), від 06.10.2011 № 67 та № 66 (том І, а.с. 234, 236), від 07.10.2011 № 88 (том І, а.с. 239), від 01.11.2011 № 6 (том І, а.с. 242), від 02.11.2011 № 19 (том І, а.с. 245), від 03.11.2011 № 31 (том ІІ, а.с. 2), від 08.11.2011 № 32 (том ІІ, а.с. 4);

- видаткових накладних від 01.08.2011 № 3 та № 4 (том І, а.с. 181,183), від 02.08.2011 № 18 та № 19 (том І, а.с. 186, 189), від 03.08.2011 № 38 та № 39 (том І, а.с. 191, 193), від 17.08.2011 № 219 (том І, а.с. 196), від 01.09.2011 № 7 (том І, а.с. 199), від 02.09.2011 № 25 та № 26 (том І. а.с. 202, 204), від 05.09.2011 № 45 (том І, а.с. 207), від 06.09.2011 № 68, № 69, № 72, № 73, № 70 (том І, а.с. 210, 212, 215, 217, 219), від 07.09.2011 № 89 (том І, а.с. 222), від 03.10.2011 № 35 та № 36 (том І, а.с. 225, 227), від 05.10.2011 № 55 (том І, а.с. 230), від 06.10.2011 № 66 та № 67 (том І, а.с. 233, 235), від 07.10.2011 № 88 (том І, а.с. 238), від 01.11.2011 № 6 (том І, а.с. 241), від 02.11.2011 № 19 (том І, а.с. 244), від 03.11.2011 № 31 (том ІІ, а.с. 52), від 03.11.2011 № 32 (том ІІ, а.с. 3);

- товарно-транспортних накладних від 01.08.2011 № 000006 (том І, а.с. 185), від 02.08.2011 № 000008 (том І, а.с. 188), від 03.08.2011 № 000010 (том І, а.с. 195), від 17.08.2011 № 000011 (том І, а.с. 198), від 01.09.2011 № 000013 (том І, а.с. 201), від 02.09.2011 № 000017 (том І, а.с. 206), від 05.09.2011 № 000019 (том І, а.с. 209), від 06.09.2011 № 000022 та № 000025 (том І, а.с. 214, 221), від 07.09.2011 № 000027 (том І, а.с. 224), від 03.10.2011 № 000036 (том І, а.с. 229), від 05.10.2011 № 000039 (том І, а.с. 232), від 06.10.2011 № 000037 (том І, а.с. 237), від 07.10.2011 № 000042 (том І, а.с. 240), від 01.11.2011 № 000031 (том І, а.с. 243), від 02.11.2011 № 000056 (том І, а.с. 246), від 03.11.2011 № 000058 (том ІІ, а.с. 5);

- платіжних доручень від 08.09.2011 № 927, № 928, від 09.09.2011 № 929, від 11.10.2011 № 17, № 987, від 12.10.2011 № 989, від 17.10.2011 № 1000, від 17.10.2011 № 24, № 25, від 20.10.2011 № 28, № 1059, від 11.11.2011 № 36, № 1064, від 02.12.2011 № 1088, від 16.12.2011 № 1117, від 13.03.2012 № 1324, від 16.03.2012 № 1338, від 30.03.2012 1377, від 08.08.2012 № 1611, від 06.09.2012 № 1674, від 06.09.2012 № 1676, від 06.09.2012 № 180 (том ІІ, а.с. 43-66).

Як вбачається зі змісту вказаних документів, ТОВ «ВФ «Колорит» було поставлено позивачу арахіс, кешью, мигдаль, фісташка. При цьому, як зазначає позивач у позові, між ТОВ «ТРЕЙДХАУС» та ТОВ «ВФ «Колорит» було укладено договір від 01.07.2011 № 01/07-Т на відповідальне зберігання продукції, відповідно до умов якого (п. 1.1.) Поклажодавець передає, а Зберігач приймає на відповідальне зберігання продукцію - горіхи в асортименті.

Згідно з пунктом 2.2. зазначеного договору факт передачі продукції на зберігання із зазначенням кількісно-якісних характеристик фіксується актом приймання-передачі, який підписується уповноваженими представниками сторін.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 01/07-Т від 01.07.2011 позивачем надані суду належним чином засвідчені копії таких документів:

- податкових накладних від 01.09.2011 № 8, від 30.09.2011 № 427 (том І, а.с. 168-169);

- Актів здачі-прийняття робіт від 01.09.2011 № 8, від 30.09.2011 № 427 (том І, а.с. 166-167);

- Актів приймання - передачі на відповідальне зберігання від 01.07.2011 (том І, а.с. 170), від 01.08.2011 (том І, а.с. 175), від 06.09.2011 (том І, а.с. 177), від 26.09.2011 (том І. а.с. 179);

Крім того, позивач пояснив, що закуплені від ТОВ «ВФ «Колорит» горіхи були передані ПП «Аббілана» для проведення спеціальної обробки відповідно до договору про надання послуг переробки від 01.08.2009 № 8 (том ІІ, а.с. 67-68).

У подальшому після закінчення етапу обробки горіхова продукція була реалізована на кондитерські фабрики України, зокрема такі як, ЗАТ «АВК», ТОВ «Три ведмеді», ПП «Деліція», ТОВ «Оптхарчсировина», ПАТ «Львівська кондитерська фабрика «Світоч».

На підтвердження даної обставини позивач надав суду належним чином засвідчені копії договорів із вказаними підприємствами, а також належним чином засвідчені копії видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, довіреностей на отримання товару, оборотньо-сальдових відомостей щодо надходження коштів за отриману продукцію та платіжних доручень (том ІІІ, а.с. 12-111).

Отже, позивачем було надано документи на підтвердження руху товару від контрагента-продавця до інших підприємств-покупців цього товару з якими у позивача були укладені відповідні договори.

Щодо господарських операцій із ТОВ «Онікс Компані ЛТД» судом встановлено, що між позивачем та зазначеним підприємством було укладено договір від 01.12.2011 № 03/10/204 на транспортно-експедиційні послуги (том ІІ, а.с. 34-38).

Відповідно до пункту 1.1. даного договору Замовник замовляє, а експедитор надає послуги з організації і виконання перевезень автомобільним транспортом у міських, і міжміських сполученнях.

На підтвердження реальності виконання умов договору № 018/08 від 01.08.2011 позивачем надані суду належним чином засвідчені копії таких документів:

- податкові накладі від 01.12.2011 № 257 та від 30.12.2011 № 969 (том ІІ, а.с. 40-41);

- Акти виконаних робіт від 01.12.2011 № 257 та від 30.12.2011 № 969 (том ІІ, а.с. 39, 42).

Крім того, у позові позивач зазначив, що ТОВ «Онікс Компані ЛТД» на підставі договору від 01.12.2011 № 04/10/2011 (том ІІ, а.с. 19-22) утримував на відповідальному зберіганні частину готової переробленої продукції продукції (горіхів). На підтвердження даної обставини позивач додав до позовної заяви Акти приймання-передачі на відповідальне зберігання від 01.10.2011 № 1, від 28.10.2011 № 2, від 22.11.2011 № 3, від 30.12.2011 № 4 (том ІІ, а.с. 23-25, 27), а також Акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 01.12.2011 № 256, від 02.12.2011 № 450 (том ІІ, а.с. 28, 30).

Тобто, позивачем надано суду як первинні бухгалтерські, так і інші документи, які підтверджують придбання товару (послуг) у контрагента. Всі зазначені документи складенi з дотриманням вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облiк та фiнансову звiтнiсть в Українi", статті 44, статті 201 Податкового кодексу України i мiстять вiдомостi щодо змiсту та обсягу проведених операцiй, якi узгоджуються мiж собою.

Крім того, як встановлено судом, всі наведені вище документи містять підписи і скріплені печатками підприємств, а також досліджувались податковим органом в ході проведення перевірки. Так, в Акті перевірки (сторінки 3-4, 7, 22, 28) податковий орган неодноразово зазначив, що під час перевірки були надані всі наявні бухгалтерські документи. При цьому, будь-яких дефектів у вказаних документах податковим органом в ході перевірки не виявлено.

Відповідно до наявних у матеріалах справи Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців щодо ТОВ «Онікс Компані ЛТД» та ТОВ «ВФ «Колорит» як станом на час розгляду справи в суді, так і на час проведення господарських операцій із позивачем, вказані підприємства зареєстровані як юридичні особи. Керівником ТОВ «ВФ «Колорит» є ОСОБА_9, а керівником ТОВ «ВФ «Колорит» є ОСОБА_10 При цьому, як вбачається з матеріалів справи, саме ці особи підписували договори та відповідні первинні бухгалтерські документи за результатами проведених господарських операцій.

Пов'язуючи господарську діяльність контрагентів з проведеними господарськими операціями із ТОВ «ТРЕЙДХАУС» суд зазначає, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців видами діяльності ТОВ «ВФ «Колорит» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» є: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту, оптова торгівля будівельними матеріалами, організація перевезення вантажів, рекламна діяльність, інші види оптової торгівлі, надання інших комерційних послуг.

У свою чергу, як було зазначено судом, видами діяльності позивача є неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту тощо. Тобто, як позивач так і підприємства-контрагенти здійснювали господарську діяльність у відповідності із тими видами господарської діяльності, які визначені в ЄДРПОУ.

Слід також зазначити, що відповідачем не надано суду доказів відсутності у контрагентів позивача спеціальної податкової правосуб'єктності на момент виконання вищевказаних договірних відносин, зокрема того, що такі підприємства не були зареєстровані в якості платника податку на додану вартість або того, що реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірних правочинів. Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 Податкового кодексу України.

В Акті перевірки немає жодних посилань на те, що установчі документи і Свідоцтва про державну реєстрацію контрагентів позивача були скасовані чи визнані недійсними за рішеннями суду на момент укладання чи виконання договорів. Отже, податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача.

Як вбачається зі змісту Акта перевірки, відповідач дійшов висновку про відсутність факту здійснення господарських операцій між позивачем і ТОВ «ВФ «Колорит» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» виключно на підставі розгляду матеріалів перевірок інших податкових органів. Водночас, суд звертає увагу, що вказані Акти є носіями певної інформації, яка є суто суб'єктивною думкою податкових органів і висновки викладені у них не мають доказової сили у даному спорі за відсутності доведення факту нереальності господарської операції.

Крім того, слід зазначити, що згідно з висновками частини першої статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Висновки акта є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора - інспектора, оскільки зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 14.11.2012 № К/9991/50772/12.

Зі змісту матеріалів перевірок інших податкових органів, які цитує відповідач в Акті перевірки вбачається, що в них досліджувались господарські операції контрагентів позивача із третіми особами, а не з позивачем безпосередньо.

Посилання відповідача на обставину відсутності у вказаних контрагентів необхідних виробничих потужностей та ресурсів, не приймаються судом до уваги, оскільки, по-перше, в Акті перевірки податковий орган не перевіряв даної обставини і не досліджував жодних документів, які це підтверджують. Відповідачем також не було надано таких документів і в ході судового розгляду.

По-друге, для здійснення підприємницької діяльності не обов'язково потрібно мати у власності нерухоме майно і транспортні засоби, оскільки їх можна орендувати і це не є перешкодою у веденні підприємницької діяльності. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 04.06.2014 у справі № 810/4649/13-а.

Щодо незнаходження контрагентів позивача за адресою реєстрації, як довод відповідача відносно безтоварності господарських операцій суд зазначає, що відсутність підприємства за юридичною адресою або податковою адресою не є визначальною ознакою безтоварності господарських відносин, оскільки чинним законодавством не пов'язано умову здійснення підприємницької діяльності лише за юридичною або податковою адресою.

Крім того, такий висновок податкового органу не підтверджується документально, оскільки зі Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців станом на 30.12.2011 та 01.09.2011 (період проведення господарських операцій) вказані підприємства перебували за юридичними адресами.

Відповідачем також не надано суду доказів наявності вироку суду щодо неправомірних дій посадових осіб контрагентів позивача.

Суд завертає увагу, що податковий орган в Акті перевірки досліджуючи господарські операції з ТОВ «Онікс Компані ЛТД» посилається на дані іншого Акта перевірки від 12.04.2013 № № 202/22-2/36108509 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «ТРЕЙДХАУС» з питань дотримання вимог податкового законодавства при фінансово-господарських взаємовідносин із ТОВ «Онікс Компані ЛТД», ТОВ «Константа-Інкорпорейтед» за лютий 2012 року (том ІІ, а.с.128-143).

Водночас, як встановлено судом, позивачем на підставі цього Акта перевірки були прийняті два податкових повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0005272210 та від 07.05.2013 № 0005262210 (том ІІ, а.с. 144-145). Отже, фактично відповідач двічі притягнув позивача до відповідальності, що є порушенням вимог статті 61 Конституції України.

Аналогічно відповідач досліджуючи господарські операції позивача із ТОВ «Константа Інкорпорейтед» посилається також на інший Акт перевірки від 08.11.2012 № 487/22-1/36108509 (том ІІ, а.с. 118-127), а також Акт перевірки від 12.04.2013 № 202/22-2/36108509. Проте, як зазначає позивач у письмових у поясненнях від 26.01.2015 № 780, прийняте на підставі Акта від 12.04.2013 № 202/22-2/36108509 податкове повідомлення-рішення від 07.05.2013 № 0005272210 було повністю сплачено відповідачем, а донарахування по операціям здійсненим по вказаному контрагенту не увійшли до податкових повідомлень-рішень від 03.07.2014 № 0004832210 і від 03.07.2014 № 0004842210.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів з 1 січня 2011 року регулюються Податковим кодексом України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

В силу приписів підпунктів 9.1.1, 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 та підпункту 14.1.165, 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податок на прибуток підприємств та податок на додану вартість належать до загальнодержавних податків, які нараховуються та сплачуються відповідно до норм розділу ІІІ і V цього Кодексу.

Відповідно до статті 149 Податкового кодексу України податковою базою для цілей оподаткування податком на прибуток визнається грошове вираження прибутку як об'єкта оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу, з урахуванням положень статей 135 - 137 та 138 - 143 цього Кодексу.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України прибуток із джерелом походження з України та за її межами визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Витрати у розумінні Податкового кодексу України - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником) (підпункт 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

До складу витрат що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування відповідно до пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, входять: витрати від операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, 138.11 цієї статті: інші витрати, визначені згідно з пунктами 138.5, 138.10 -138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, згідно з підпунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проте, як встановлено під час судового розгляду, у позивача наявні відповідні первинні документи, якими підтверджується обґрунтованість формування позивачем витрат.

Слід також звернути увагу, що Акт перевірки в частині визначення витрат містить різні відомості відносно завищення витрат. Так, на сторінки 6 Акта перевірки відповідач зазначає про завищення позивачем витрат на 6288391,00 грн. У свою чергу, на сторінці 14 Акта перевірки податковий орган вказує на завищення собівартості придбаних та реалізованих товарів на суму 4161362,62 грн., на сторінці 19 Акта перевірки відповідач зазначає про завищення витрат на збут в сумі 535480,00 грн. І вже у висновках Акта перевірки податковий орган визначає зовсім інші суми.

Водночас, суд звертає увагу, що Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 № 984, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 за № 34/18772, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (далі - Порядок).

Так, відповідно до пункту 4 Порядку Акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Пункт 6 Порядку визначає, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Будь-яких пояснень з цього приводу відповідач суду не надав, а у запереченнях на позов виклав аналогічні відомості, що містить Акт перевірки.

Відповідно до підпункту 1 пункту 180.1 статті 180 розділу V Податкового кодексу України, для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При цьому, згідно з приписами підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2 статті 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Згідно з приписами пунктів 201.4, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Абзацом 2 пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується з 1 січня 2012 року для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить більше 10 тисяч гривень (пункт 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).

Пунктом 198.6 статті 198 цього Кодексу встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Крім того, абзацом 9 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу передбачено, що відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Таким чином, якщо платник податку на додану вартість придбав товари (роботи, послуги) для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, при цьому сплатив у складі вартості цих товарів (робіт, послуг) податок на додану вартість і це підтверджується належним чином оформленою та у випадках, визначених законом, належним чином зареєстрованою податковою накладною, він має право віднести сплачені ним суми податку до складу податкового кредиту.

Як встановлено судом під час судового розгляду справи, факт проведення господарських операцій між позивачем та ТОВ «ВФ «Колорит» та ТОВ «Онікс Компані ЛТД» підтверджується первинними документами. Право на формування податкового кредиту підтверджується належним чином оформленими податковими накладними. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган в Акті перевірки, не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, хоча і вивчав їх, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Суд, розглядаючи вказану справу враховує положення листа Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 № 1936/11/13-11 відповідно до якого у разі якщо зібраних у справі доказів буде достатньо для підтвердження доводів податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення господарської операції, у відповідному позові платника податків щодо неправомірності визначених йому грошових зобов'язань необхідно відмовити. Водночас відсутність або недостатність відповідних доказів з урахуванням змісту підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України (презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків) є підставою для висновку про неправомірність оскарженого рішення контролюючого органу.

При розгляді даної справи суд враховує також практику Європейського Суду з прав людини, яка чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Про неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку неправомірних дій іншого, вказано в пункті 71 рішення Європейського Суду з прав людини (справа "Булвес АД проти Болгарії", 2009 рік, заява № 3991/03), де суд зазначає "... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Саме до таких висновків дійшов також Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 17.09.2014 № К/9991/65367/12.

При цьому, зазначений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес СепортСентре проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03), пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес СепортСентре) це не мало б.

А згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, твердження податкового органу про нереальність (безтоварність) господарських операцій були спростовані позивачем, і не доведені належними доказами відповідачем. Крім того, представники відповідача в ході судового розгляду будь-яких спростовуючих доказів на доводи позивача суду не надали.

Зважаючи на те, що первинні документи, складені позивачем та його контрагентами у ході господарської операції, відповідають вимогами чинного законодавства, необхідним для надання їм юридичної сили та доказовості, а отже і підтверджують суму витрат та податкового кредиту, задекларованих позивачем, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення - рішення від 03.07.2014 № 0004842210 в частині донарахування основного платежу в сумі 1078319,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 03.07.2014 № 0004832210 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як встановлено судом, відповідач не поніс судових витрат, тому вони на його користь стягненню не підлягають.

У свою чергу, відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Таким чином, оскільки позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., тобто, 10 відсотків від суми 4872,00 грн., водночас, позов задоволено частково, сума судового збору, яка підлягає стягненню з позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні частини позовних вимог складає 928,08 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 128, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.07.2014 № 0004842210 в частині донарахування основного платежу в сумі 1078319,00 грн.

3. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 03.07.2014 № 0004832210.

4. У задоволенні решти позовних вимог,- відмовити.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРЕЙДХАУС» (код ЄДРПОУ 36108509) на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 928 (дев'ятсот двадцять вісім) грн. 08 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.