Постанова

від 11.03.2015 по справі 823/3975/14

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року справа № 823/3975/14

м. Черкаси

12 год. 25 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Паламара П.Г.,

при секретарі - Овсієнку О.І.,

за участю: представників позивача Патрікєєвої І.В., Максименка В.В. - за довіреностями, представника відповідача Руденка І.С. - за довіреністю, розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Текуча» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Текуча» (далі - позивач) звернулося 24.12.2014 до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 № 0006201502 та № 0006211502.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що з прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями не погоджується, вважає їх протиправними з огляду на те, що висновки викладені в акті перевірки є незаконними, оскільки працівники Уманської об'єднаної державної податкової інспекції не врахували на момент проведення перевірки підтвердження про акумулювання коштів на спеціальному рахунку згідно з платіжним дорученням від 05.08.2014 № 1930136 на суму 830 800 грн.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позов просили задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях по справі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував повністю з підстав, викладених у запереченнях на адміністративний позов та додаткових поясненнях.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до такого.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке підприємство з іноземними інвестиціями «Агрофірма Текуча» (далі - ТОВ «Агрофірма Текуча») зареєстроване як юридична особа 19.03.1993, ідентифікаційний код 14371036.

Відповідно до свідоцтва № 100343813 серії НБ № 029098 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивач являється платником ПДВ з 22.09.1997, зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01.01.2009. Перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД такий: 01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 Надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.22.0 Розведення овець, кіз, коней; 01.23.0 Розведення свиней; 01.24.0 Розведення птиці.

Судом встановлено, що на підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПКУ), посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Агрофірма Текуча» за вересень 2014 року, про що складено акт від 19.11.2014 №2663/23-05-15-02/14371036.

У акті перевірки зроблено висновок щодо порушення позивачем вимог п. 54.1 ст.54 Розділу ІІ ПКУ, п.8 Розділу ІІІ та п.6 Розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 (далі - Порядок № 678) в частині невідображення суми податкового зобов'язання, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 року, за що відповідальність платника передбачена пунктом 123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем 19.12.2014 прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0006211502, у якому визначено суму штрафних санкцій в розмірі - 199 914 грн. 25 коп. та №0006201502, у якому визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі - 799657 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач при нарахуванні суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість та штрафних санкцій порушив вимоги чинного законодавства України звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів.

Оцінюючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача та, відповідно, винесених на їх підставі спірних рішень на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України (далі - ПКУ).

Порядок заповнення, подання податкової звітності з податку на додану вартість, а також його сплати до бюджету платниками даного виду податку на час виникнення спірних правовідносин визначав Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 (далі - Порядок № 678); Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджений постановою КМУ від 12.01.2011 № 11(далі - Порядок № 11) та Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями).

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПКУ камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України (далі ПКУ) крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п.47.1 ст. 47 ПКУ відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до цього Кодексу визначені платниками податків, а також їх посадові особи.

Пунктом 48.1 ст. 48 ПКУ передбачено, що податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями пункту 46.5 статті 46 цього Кодексу та чинному на час її подання. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору.

Відповідно до п. 46.5 ст. 46 ПКУ форма податкової декларації встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У такому ж порядку встановлюються форми податкових декларацій з місцевих податків і зборів, що є обов'язковими для застосування їх платниками (податковими агентами).

ТОВ «Агрофірма Текуча» провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського господарства і обрала спеціальний режим оподаткування.

Пунктом 209.2 ст. 209 ПКУ передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Згідно з частиною 4 Порядку № 11 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 р. перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Абзацом 2 пункту 2 розділу V Порядку № 678 визначено, що у спеціальних полях для відміток рядків 0110 - 0140 указується позначка (х). Зокрема у полях 0121 - 0123 декларації платника податку - сільськогосподарського підприємства, який застосовує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, для тих видів діяльності, які провадить таке сільськогосподарське підприємство.

Судом встановлено, що позивачем 17.10.2014 подана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2014 року, у графі 0121 зроблено відмітку, що дана декларація подається платником податку, який оподатковується за спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Відповідно до абз. 12 п. 6 розділу V Порядку № 678 у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:

сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110;

частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140;

спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121 - 0123;

частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140;

залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

Позивачем самостійно визначена та вказана у графі 25 декларації з ПДВ сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 799657 грн.

Суд зазначає, що відповідно до Порядку № 678 у рядку 25.2 декларації з ПДВ не визначається податкове зобов'язання, а лише зазначається, що визначена сума зобов'язання спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Отже, прийняті на підставі акту перевірки № 2663/23-05-15-02/14371036 від 19.11.2014 оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0006201502 та №0006211502 підлягають до скасування.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 2. ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 94 КАС України визначено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 9, 69-71, 86, 94, 97, 122, ст. ст. 158-163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.12.2014 №0006201502.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 19.12.2014 № 0006211502.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Текуча» судові витрати в сумі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя П.Г. Паламар

Повний текст постанови виготовлений 16 березня 2015 року.