Ухвала

від 07.12.2016 по справі 823/3975/14

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 грудня 2016 року м. Київ К/800/21139/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів Бухтіярової І.О., Веденяпіна О.А., Приходько І.В., розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області

на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2015

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015

у справі № 823/3975/14

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Текуча» (далі - позивач, ТОВ «Агрофірма Текуча»)

до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління мін доходів у Черкаській області (далі - відповідач, Уманська ОДПІ)

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Агрофірма Текуча» звернулась у грудні 2014 року до суду з адміністративним позовом до Уманської ОДПІ про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.12.2014 № 0006201502 та № 0006211502.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015, адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій були прийняті з порушенням норм матеріального права.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили, що не перешкоджає її розгляду по суті.

Справу розглянуто у попередньому судовому засіданні відповідно до ст. 220 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке підприємство з іноземними інвестиціями «Агрофірма Текуча» зареєстроване як юридична особа 19.03.1993, ідентифікаційний код 14371036. Відповідно до свідоцтва № 100343813 серії НБ № 029098 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивач являється платником податку на додану вартість з 22.09.1997, зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01.01.2009.

Перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД такий: 01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 Надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.22.0 Розведення овець, кіз, коней; 01.23.0 Розведення свиней; 01.24.0 Розведення птиці.

На підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Агрофірма Текуча» за вересень 2014 року, про що складено акт від 19.11.2014 № 2663/23-05-15-02/14371036.

У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 54.1 ст. 54 ПК України, п. 8 Розділу ІІІ та п. 6 Розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 в частині невідображення суми податкового зобов'язання, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, за що відповідальність платника передбачена п. 123.1 ст. 123 ПК України.

На підставі акту перевірки відповідачем 19.12.2014 прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: № 0006211502, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі 199 914,25 грн. та № 0006201502, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі 799 657,00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій, вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, з чим погоджується суд касаційної інстанції, правомірно виходили з такого.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України.

Порядок заповнення, подання податкової звітності з податку на додану вартість, а також його сплати до бюджету платниками даного виду податку на час виникнення спірних правовідносин визначав Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 (далі - Порядок № 678); Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2011 № 11 (далі - Порядок № 11) та ПК України (із змінами та доповненнями).

Відповідно до п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з частиною 4 Порядку № 11 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до п. 209.2 ст. 209 ПК України, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

При цьому п. 209.2 ст. 209 ПК України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Абзацом 2 п. 2 розділу V Порядку № 678 визначено, що у спеціальних полях для відміток рядків 0110-0140 указується позначка (х). Зокрема у полях 0121-0123 декларації платника податку - сільськогосподарського підприємства, який застосовує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, для тих видів діяльності, які провадить таке сільськогосподарське підприємство.

Відповідно до абз. 12 п. 6 розділу V Порядку № 678 у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та: сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110; частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140; спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121-0123; частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140; залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем 17.10.2014 подана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2014 року, у графі 0121 зроблено відмітку, що дана декларація подається платником податку, який оподатковується за спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Тобто, позивачем самостійно визначена та вказана у графі 25 декларації з податку на додану вартість сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 799 657,00 грн.

Водночас, як вірно зауважено судами попередніх інстанцій, відповідно до Порядку № 678 у рядку 25.2 декларації з податку на додану вартість не визначається податкове зобов'язання, а лише зазначається, що визначена сума зобов'язання спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Судами зазначено, що податковий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, дійшов висновку, що позивачем не відображено суми податкового зобов'язання, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з податку на додану вартість за вересень 2014 року, за що передбачена відповідальність платника п. 123.1 ст. 123 ПК України.

Проте судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 ПК України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Тобто, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Судами встановлено, що згідно з актом камеральної перевірки перевірці підлягала податкова звітність з податку на додану вартість, натомість податковим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахування, а це, відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 220-231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - відхилити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.04.2015 у справі № 823/3975/14 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути переглянута з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: І.О. Бухтіярова Судді: О.А. Веденяпін І.В. Приходько