Ухвала

від 21.04.2015 по справі 823/3975/14

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 823/3975/14 Головуючий у 1-й інстанції: Паламар П.Г. Суддя-доповідач: Пилипенко О.Є.

У Х В А Л А

Іменем України

21 квітня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Пилипенко О.Є.

суддів - Глущенко Я.Б. та Шелест С.Б.,

при секретарі - Грабовській Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Текуча» до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні 2014 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Текуча», звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення 19.12.2014 № 0006201502 та № 0006211502.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та постановити нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права.

У судове засідання не з'явилися всі особи, які беруть участь у справі, причини неявки суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позивачем самостійно визначена та вказана у графі 25 декларації з ПДВ сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 799657 грн. Відповідно до Порядку № 678 у рядку 25.2 декларації з ПДВ не визначається податкове зобов'язання, а лише зазначається, що визначена сума зобов'язання спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства. Отже, прийняті на підставі акту перевірки № 2663/23-05-15-02/14371036 від 19.11.2014 оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0006201502 та №0006211502 підлягають до скасування.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як встановлено судом та вбачається з наявних матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українсько-німецьке підприємство з іноземними інвестиціями «Агрофірма Текуча» зареєстроване як юридична особа 19.03.1993, ідентифікаційний код 14371036. Відповідно до свідоцтва № 100343813 серії НБ № 029098 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість позивач являється платником ПДВ з 22.09.1997, зареєстрований суб'єктом спеціального режиму оподаткування 01.01.2009.

Перелік видів діяльності сільськогосподарського підприємства відповідно до КВЕД такий: 01.11.0 Вирощування зернових та технічних культур; 01.41.0 Надання послуг у рослинництві, облаштування ландшафту; 01.22.0 Розведення овець, кіз, коней; 01.23.0 Розведення свиней; 01.24.0 Розведення птиці.

На підставі п. 200.10 ст. 200 Податкового кодексу України, посадовими особами відповідача проведена камеральна перевірка даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «Агрофірма Текуча» за вересень 2014 року, про що складено акт від 19.11.2014 №2663/23-05-15-02/14371036.

У акті перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п. 54.1 ст.54 Розділу ІІ Податкового кодексу України, п.8 Розділу ІІІ та п.6 Розділу IV Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 в частині невідображення суми податкового зобов'язання, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 року, за що відповідальність платника передбачена пунктом 123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

На підставі акту перевірки відповідачем 19.12.2014 прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення: №0006211502, яким визначено суму штрафних санкцій в розмірі - 199 914 грн. 25 коп. та №0006201502, яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем в розмірі - 799657 грн.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернувся до адміністративного суду з цим позовом.

Обговорюючи правомірність вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного.

Порядок заповнення, подання податкової звітності з податку на додану вартість, а також його сплати до бюджету платниками даного виду податку на час виникнення спірних правовідносин визначав Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 (далі - Порядок № 678); Порядок акумулювання сільськогосподарськими підприємствами сум податку на додану вартість на спеціальних рахунках, відкритих у банках та/або органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, затверджений постановою КМУ від 12.01.2011 №11 (далі - Порядок № 11) та Податковий кодекс України (із змінами та доповненнями).

Згідно з частиною 4 Порядку № 11 сума податку на додану вартість, що акумулюється на спеціальному рахунку, не підлягає вилученню до державного бюджету і використовується сільськогосподарським підприємством відповідно до пункту 209.2 статті 209 Кодексу, а починаючи з 1 січня 2018 року перераховується на поточний рахунок сільськогосподарського підприємства.

При цьому пунктом 209.2 ст. 209 Податкового кодексу України передбачено, що згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Абзацом 2 пункту 2 розділу V Порядку № 678 визначено, що у спеціальних полях для відміток рядків 0110 - 0140 указується позначка (х). Зокрема у полях 0121 - 0123 декларації платника податку - сільськогосподарського підприємства, який застосовує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, для тих видів діяльності, які провадить таке сільськогосподарське підприємство.

Відповідно до абз. 12 п. 6 розділу V Порядку № 678 у рядку 25 декларації вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду та:

сплачується до загального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0110;

частково сплачується до спеціального фонду державного бюджету - рядок 25.1 декларації 0140;

спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0121 - 0123;

частково спрямовується на спеціальний рахунок переробного підприємства - рядок 25.2 декларації 0140;

залишається у розпорядженні сільськогосподарського підприємства - рядок 25.2 декларації 0130.

Судом встановлено, що позивачем 17.10.2014 подана податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2014 року, у графі 0121 зроблено відмітку, що дана декларація подається платником податку, який оподатковується за спеціальним режимом оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.

Тобто, позивачем самостійно визначена та вказана у графі 25 декларації з ПДВ сума податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 799657 грн.

Водночас, як вірно зауважено судом першої інстанції, відповідно до Порядку № 678 у рядку 25.2 декларації з ПДВ не визначається податкове зобов'язання, а лише зазначається, що визначена сума зобов'язання спрямовується на спеціальний рахунок сільськогосподарського підприємства.

Податковий орган, приймаючи спірні податкові повідомлення-рішення за результатами камеральної перевірки, дійшов висновку, що позивачем не відображено суми податкового зобов'язання, що призвело до заниження суми податкових зобов'язань, заявлених у податковій декларації з ПДВ за вересень 2014 року, за що передбачена відповідальність платника пунктом 123.1 ст. 123 глави 11 розділу ІІ Податкового кодексу України.

Проте слід зазначити, що пунктом 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України встановлено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з пп. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).

Відповідно до п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби. (пп.75.1.2 п.75.1 ст. 75 Податкового кодексу України).

Аналогічні положення містяться у Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженому Наказом ДПА №984 від 22.12.2010 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України за N 34/18772 від 12.01.2011.

Таким чином, з огляду на зміст вищенаведених норм, під час проведення камеральної перевірки не можуть перевірятися інші питання, крім перевірки податкової звітності суцільним рядком. Документами, що мають відношення до такої перевірки, є саме податкові декларації (розрахунки) і ніякі інші. Якщо ж під час проведення камеральної перевірки буде виявлено порушення податкового законодавства, податковий орган має право призначити та провести документальну (виїзну, невиїзну або планову чи позапланову) перевірку платника податків.

Згідно з актом камеральної перевірки перевірці підлягала податкова звітність з податку на додану вартість, натомість податковим органом фактично було перевірено порядок визначення складу податкових зобов'язань та повнота їх нарахування. А це, відповідно до підпункту 75.1.2 Податкового кодексу України, є предметом документальної перевірки, а не камеральної.

Крім того, слід зауважити, що пунктом 123.2 ст. 123 Податкового кодексу України встановлено, що використання платником податків (посадовими особами платника податків) сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання (застосування) податкової пільги, не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання згідно із законом з питань відповідного податку, збору (обов'язкового платежу) додатково до штрафів, передбачених пунктом 123.1 цієї статті, тягне за собою стягнення до бюджету суми податків, зборів (обов'язкових платежів), що підлягали нарахуванню без застосування податкової пільги. Сплата штрафу не звільняє таких осіб від відповідальності за умисне ухилення від оподаткування.

Тобто, штрафна санкція застосовується за використання платником податків сум, що не сплачені до бюджету внаслідок отримання податкової пільги не за призначенням та/або всупереч умовам чи цілям її надання.

Однак, розгляд питань щодо цільового використання позивачем сум ПДВ також виходить за межі предмету камеральної перевірки.

Отже, судова колегія апеляційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, прийняті на підставі акту перевірки № 2663/23-05-15-02/14371036 від 19.11.2014 оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 19.12.2014 №0006201502 та №0006211502 є протиправними.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, правильно застосовано норми матеріального та процесуального права. В зв'язку з цим, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Уманської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 11 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: О.Є. Пилипенко

Суддя: Я.Б. Глущенко

С.Б. Шелест

.

Головуючий суддя Пилипенко О.Є.

Судді: Шелест С.Б.

Глущенко Я.Б.