Рішення

від 12.03.2015 по справі 922/210/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р.Справа № 922/210/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків про про повернення майна та відшкодування доходів за участю представників сторін:

позивача - Мех Д.В. за довіреністю №08-11/6035/2-13 від 31.12.2013 року,

відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 08.01.2015 року,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Харків, відповідно до якого просить суд зобов'язати останнього повернути в натурі територіальній громаді міста Харкова в особі Харківської міської ради безпідставно набуте майно - земельну ділянку площею 0,3440 га, по АДРЕСА_1. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача доходи, отримані від безпідставно набутого майна в розмірі 297 840,09 грн. та судові витати по справі. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на використанням відповідачем земельної ділянки площею 0,3440 га, по АДРЕСА_1, без достатніх правових підстав, в якості правових підстав позову позивач вказує на положення ст.ст. 1212 - 1215 Цивільного кодексу України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15.01.2015 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 09.02.2015 року о 12:15 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.02.2015 року розгляд справи було відкладено на 10.03.2015 року о 11:45 год.

У судовому засіданні 10.03.2015 року було оголошено перерву до 12.03.2015 року о 11:00 год.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить суд їх задовольнити з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував у повному обсязі з підстав викладених у відзиві на позов та просить суд в задоволені позову відмовити. Надав пояснення по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом об'єктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд, виходить з наступного.

Рішенням 10 сесії 6 скликання Харківської міської ради №430/11 від 28.09.2011 р. «Про надання юридичним та фізичним особам у користування земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» (п.32 Додатку 2 до Рішення), ФОП ОСОБА_1 надано в оренду строком до 01.09.2016 р. земельну ділянку загальною площею 0.3440 га по АДРЕСА_1 за рахунок земель промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики та іншого призначення в межах, які визначені актом встановлення меж земельної ділянки на місцевості, реєстраційний №435/08 від 14.03.2008 р. (кадастровий номер 6310136900:04:001:0033) для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель. Цим же рішенням ФОГІ ОСОБА_1 зобов'язано розробити та узгодити у встановленому порядку технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 в натурі (на місцевості).

На підставі вказаного рішення відповідач замовив у ТОВ «Барвінок ЗЕМ» розробку проекту землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1.

Розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 було закінчено лише в 2013 р., у зв'язку з чим 18.11.2013 р. за №2906/7 було отримано витяг №264/13мг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Рішенням 35 сесії 6 скликання Харківської міської ради №1673/14 від 29.10.2014 р. «Про надання дозволу на розробку проектів відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам для експлуатації та обслуговування будівель і споруд» (п. 15 Додатку до Рішення) ФОП ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування будівель і споруд, а саме на земельну ділянку територіальної громади м. Харкова загальною площею, орієнтовно. 0,3440 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ.«Г-1» (виробничого призначення) та літ.«Д-1» (будівля побутового призначення) по АДРЕСА_1

На підставі даного рішення відповідачем було укладено з ФОП ОСОБА_4 12.11.2014 р. договір №3-013/14 на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_1

Як встановлено судом, Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 є власником нежитлових будівель літ. «Д-1» площею 38,4 кв. м. та літ. «Г-1» площею 1128,9 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2009р. №2462.

Департаментом самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку площею 0,3440 га по АДРЕСА_1 для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель літ. «Д-1» (адміністративна будівля) та літ. «Г-1» (виробнича та складська будівля), про що свідчить акт обстеження земельної ділянки Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради від 20.08.2014 р.

Позивач здійснив розрахунок доходу, одержаного відповідачем та зазначає, що розмір доходу від безпідставно набутого майна, який підлягає відшкодуванню з боку Відповідача, розрахований міською радою в сумі 297 840,09 грн., виходячи з розміру орендної плати за землю, зменшений на розмір безпідставно зроблених Відповідачем платежів, на думку позивача, за використання землі у вигляді земельного податку, та підтверджується наступним.

Відповідно до листа Основ'янської ОДПІ м. Харкова від 15.09.2014 № 5804/9/20-38-15-03-16 Відповідач не є платником плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, на думку позивача, не здійснення ФО-П ОСОБА_1 плати за землю у законодавчо встановленому розмірі (по звичайним цінам) за використання земельної ділянки призвело до фактичного безоплатного отримання ФО-П ОСОБА_1 послуг з користування земельною ділянкою та, як наслідок - одержання доходів в результаті використання цієї земельної ділянки, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідною позовною заявою.

Позивач наполягає на безпідставному користуванні відповідачем спірною земельною ділянкою, у зв'язку з чим звернувся з відповідним позовом та просить суд зобов'язати відповідача повернути відповідну ділянку та стягнути з відповідача суму несплаченої плати за користування земельною ділянкою, як отриманий останнім дохід від використання безпідставно набутого майна.

Надаючи правову кваліфікацію доказам, які надані сторонами та викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки (ст. 179 ЦК України).

До нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення (ч. 1 ст. 181 ЦК України).

Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

Встановлені судом обставини справи свідчать, що на спірній земельній ділянці відповідачу на праві приватної власності належать нежитлових будівель літ. «Д-1» площею 38,4 кв. м. та літ. «Г-1» площею 1128,9 кв.м. по АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 17.08.2009р. №2462.

Таким чином, будь-яке переміщення вказаної нерухомості є неможливим без її знецінення (знищення) та зміни її призначення.

Крім того, частиною 1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною 2 цієї ж статті визначено способи здійснення захисту цивільних прав та інтересів судом.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою (Лист Верховного Суду України від 01.04.2014 "Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України").

Згідно чинного земельного законодавства використання землі здійснюється або на праві власності, або на праві користування земельною ділянкою (в даному випадку - договору оренди земельної ділянки).

Так, у відповідача виникло право власності на нерухомість на підставі цивільно-правових угод. Втім, право користування земельною ділянкою, яка знаходиться під цією нерухомістю належним чином відповідачем не оформлено, але недотримання порядку оформлення права на земельну ділянку, на якій розташована нерухомість, не може бути підставою для обмеження права відповідача, як власника нерухомості на користування нерухомістю та, як наслідок - земельною ділянкою, на якій вона розташована, оскільки користування нерухомістю неможливе без користування земельною ділянкою.

Зобов'язання відповідача в примусовому порядку звільнити земельну ділянку та передати її в натурі позивачу є порушенням права власності відповідача, гарантованого статтею 41 Конституції України. Зазначені обставини виключають можливість звільнення земельної ділянки під будівлею з посиланням на її самовільне зайняття (Лист Вищого господарського суду від 01.01.2010 "Узагальнення судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, пов'язаних із земельними правовідносинами").

З огляду на наведене, обраний позивачем спосіб захисту у вигляді зобов'язання відповідача повернути земельну ділянку в натурі є неефективним в розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та фактично не призводить до відновлення його порушених прав, а тому виключає можливість задоволення позовних вимог в цій частині.

Окрім того, враховуючи фактичний та юридичний зв'язок земельної ділянки та розташованої на ній будівлі, посилання на безпідставність використання такої земельної ділянки в розумінні ст.ст. 1212-1215 ЦК України є неможливим.

У зв'язку з викладеним також є неможливим стягнення з відповідача 297840,09 грн., як доходу, отриманого від безпідставно набутого майна. Розглядаючи дану вимогу суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави.

Статтею 1214 Цивільного кодексу України передбачено визначення реального розміру неодержаного прибутку.

Заявлена до стягнення сума грошових коштів розрахована позивачем, виходячи з розміру орендної плати за земельну ділянку.

Відповідно до пункту 288.1 статті 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Договори оренди відповідач на спірну земельну ділянку не укладав, майно за актами приймання-передачі не отримував.

Таким чином, розрахунок позивача про отримані доходи відповідачем оснований на припущеннях та є недоведеним.

Згідно з пунктом 287.6 статті 287 Податкового Кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину), податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди, їх частини, з урахуванням прибудинкової території, сплачуються на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Також, відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним.

Згідно ст. 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою (п. 287.1 статті 287 Податкового кодексу України ).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Для визначення розміру податку та орендної плати відповідно до п.289.1 ст.289 Податкового кодексу України використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (стаття 23 Закону України "Про оцінку земель").

Нормативно грошова оцінка земельної ділянки визначає вартість квадратного метра певної земельної ділянки.

Таки чином, для встановлення загальної нормативної вартості земельної ділянки необхідно встановити конкретний розмір такої земельної ділянки.

Позивач визначає, що відповідно до Акту обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки (арк.с. 14-17) розмір спірної земельної ділянки становить 0,3440 Га.

Втім, така позиція позивача базується на припущеннях та з достовірністю не підтверджується матеріалами справи.

Згідно Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 376, встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється 1) юридичною особою, що володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі якої працює не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників або фізична особа-підприємець, яка володіє необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованим інженером-землевпорядником на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки;2) на замовлення орган державної влади, орган місцевого самоврядування, власник (користувач) земельної ділянки, який замовляє роботи із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості); 3) на підставі розробленої та затвердженої технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок або проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Вказаний Акт обстеження та визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки складено головним спеціалістом відділу контролю за використанням земель Департаменту самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради. Докази про використання під час складання вказаного акту необхідної техніки та документації в матеріалах справи відсутні, а позивачем не надані.

Відповідно до Положення про Департамент самоврядного контролю за використанням та охороною земель Харківської міської ради (додаток № 130 до рішення Харківської міської ради 6 скликання від 24.11.2010 № 07/10 в редакції рішення 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 03.07.2013 № 1188/13), він не має повноважень щодо визначення меж, розмірів земельних ділянок, а виконує на самоврядних засадах контрольну функцію належного використання земельних ділянок.

На підставі викладеного, позивачем, в порушення ст.ст. 4-3, 33, 34 ГПК України, не підтверджено розмір спірної земельної ділянки, а від так не підтверджено розмір заявлених до стягнення грошових коштів (доходів, отриманих від безпідставно набутого майна).

Крім того, суд звертає увагу позивача на те, що відповідач жодним чином не ухилявся від здійснення плати за фактичне використання спірної земельної ділянки.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача доходів, отриманих від використання безпідставно набутого майна в розмірі 297 840,09 грн. також не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст.44-49 ГПК України, у зв'язку з відмовою в задоволенні позовних вимог покладає їх на позивача.

З огляду на наведене, відповідно до ст. 41 Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 16, 179, 181, 316, 1212-1215 ЦК України, ст.ст. 120, 123, 206 Земельного Кодексу, ст.ст. 269, 287, 289 Податкового Кодексу України, ст.15 Закону України "Про оренду землі" та ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 33-34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 17.03.2015 р.

Суддя А.М. Буракова

922/210/15