Рішення

від 10.03.2015 по справі 922/3723/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2015 р.Справа № 922/3723/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Ємельянової О.О.

при секретарі судового засідання Лук'яненко Ю.Ю.

розглянувши справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про внесення змін до договору за участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада (позивач) звернулась до господарського суду Харківської області із позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (відповідач) про внесення змін до договору оренди землі від 16.01.2004 року № 7201/04 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору землі в наступній редакції, яка наведена у позовній заяві та до стягнення заявлені судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог посилається на 13, 144 Конституції України, ст.ст. 12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст. 15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст. 13, 15, 18 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 651, 653, 654, ЦК України, ст.ст. 179, 188, 193 ГК України.

У межах строків передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи неодноразово відкладався. Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.2014 року продовжено строк вирішення спору у справі № 922/3723/14 на 15 днів, з 04.11.2014 року по 18.11.2014 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10.11.2014 року зупинено провадження у справі 922/3723/14 до вирішення пов'язаної із нею справи № 820/18156/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держземагентства в м. Харкові про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії та зобов`язано сторони щомісячно повідомляти господарський суд Харківської області про хід розгляду справи № 820/18156/14 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Управління Держземагентства в м. Харкові про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії.

25.02.2015 року відповідач через канцелярію суду надав заяву у якій просить суд поновити провадження у справі та надав копію постанови Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.03.2015 року провадження у справі № 922/3723/14 було поновлено та призначено її розгляд у судовому засіданні на 10.03.2015 року.

У призначене судове засідання 10.03.2015 року позивач свого уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив. Про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Відповідач у судове засідання також не з'явився. Через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву (вх.№8814 від 06.03.2015 року) у якому вважає позовні вимоги позивача не обґрунтованими, посилаючись на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2015 року у справі №820/18156/14, якою визнано неправомірними дії Управління Держземагентства у м. Харкові щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №105 від 14.11.2013 року коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 2,5, як для земель комерційного призначення та зобов'язано Управління Держземагентства у м. Харкові видати ФОП ОСОБА_1 новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту функціонального використання - 0,5.

На думку відповідача, оскільки позовні вимоги ґрунтувалися на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №105 від 14.11.2013 року Управління Держземагентства у м. Харкові та сума орендної плати розрахована безпосередньо від визначеної у ньому нормативної грошової оцінки земельної ділянки, підстави щодо задоволення позовних вимог відсутні.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами.

Отже, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

На підставі рішення Харківської міської ради №187/03 від 24.09.2003 року "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" (а.с. 27), 22.12.2003 року між Харківською міською радою (позивачем) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем) було укладено договір оренди землі № 8080 (далі-договір), який зареєстровано у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі від 16 01 2004 року за №7201/04. Даний договір було підписано повноважними представниками з обох сторін та скріплено печатками.

Відповідно до умов договору, орендодавець (позивач) зобов'язався надати, а орендар (відповідач), в свою чергу, зобов'язався прийняти в оренду до 01 жовтня 2028 року земельну ділянку за адресою: місто Харків, вул.. Котлова, 1, загальною площею 0,0355 га.

Пунктом 2.1 договору втановлено, що плата за землю вноситься орендарем (відповідачем) щомісячно у вигляді орендної плати у грошовій формі у розмірі 462,39 грн. не пізніше 15 числа наступного місяця.

Згідно із пунктом 2.2 договору орендна плата збільшується при зміні розміру земельного податку відповідно до Закону України, при цьому сторони укладають додаткову угоду, яка є невід`ємною частиною цього договору оренди.

Зміна умов договору землі можлива за взаємною згодою сторін (пункт 4.1 договору).

Рішенням Харківської міської ради №1209/13 від 03 липня 2013 року затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року.

Згідно із пунктом 1.1 вказаного рішення, затверджено базову вартість одного квадратного метра земель міста Харкова у сумі 291,18 гривень, яка отримана на підставі витрат на освоєння і облаштування території міста станом на 01 січня 2013 року та підлягає в подальшому індексації в порядку, встановленому законодавством України.

Рішенням Харківської міської ради №1269/13 від 25 вересня 2013 року "Про затвердження "Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станам на 01 січня 2013 року" встановлено, що плата за землю на підставі даних "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01 січня 2013 року" вводиться в дію з 01 січня 2014 року. Зміни до договорів оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформлюються додатковою угодою до договору оренди землі згідно з порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Пунктом 5 зазначеного рішення Департамент земельних відносин Харківської міської ради зобов'язано попередити всіх землекористувачів (орендарів) земельних ділянок, реєстрація яких у Державному земельному кадастрі не здійснена, про необхідність приведення розміру плати за землю відповідно до вимог чинного законодавства.

Крім того, рішенням Харківської міської ради №960/12 від 29 грудня 2012 року затверджено Порядок оформлення договорів оренди землі у місті Харкові.

Відповідно до пункту 16.4 вказаного Порядку зміни до договору оренди землі, пов'язані зі зміною розміру орендної плати, оформляються додатковою угодою до договору оренди землі. Розмір орендної плати, передбачений договором оренди землі, підлягає перегляду у випадку, також зміни нормативної грошової оцінки землі.

Як вбачається з матеріалів справи, Департаментом земельних відносин Харківської міської ради рекомендованим поштовим відправленням було направлено на адресу відповідача листом-пропозицією від 30 грудня 2013 року №1552/0/30-13 проект додаткової угоди до договору оренди землі №7201/04 від 16.01.2004 року, але відповідач додаткову угоду не підписав та лист-пропозицію від 30 грудня 2013 року про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки та додаткової угоди до договору оренди землі, яким було запропоновано відповідачеві сплатити кошти: в розмірі 51,00 гривні за внесення змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, в розмірі 120,00 гривень за надання інформації з Реєстру у формі витягу, та надати оригінали платіжних документів до міської ради.

Відповідно до пункту 4.1 вказаного Договору оренди землі, у разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

З урахуванням наведених обставин позивач, посилаючись на норми на 13, 144 Конституції України, ст.ст.12, 93, 125, 126, 189 та п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України, ст.ст.15, 30 Закону України "Про оренду землі", ст.ст.5, 13, 15, 21 Закону України "Про оцінку земель", ст.ст. 629, 649, 651, 653, 654, 792 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 188, 193 Господарського кодексу України, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

Відповідно до ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи із наступного.

Стаття 19 Конституція України встановлює, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

До загальних принципів господарювання відноситься заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини (ст.6 ГК України).

Згідно п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України однією із загальних засад цивільного законодавства є свобода договору. Статтею 627 Цивільного кодексу України (свобода договору) встановлено наступне. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам за взаємною згодою визначати умови такого договору, змінювати ці умови також за взаємною згодою або утримуватись від пропозицій про їх зміну.

У відповідності до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч.1 ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Положеннями ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Із цими положеннями кореспондується норма ч.1. ст.188 Господарського кодексу України, якою також встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Приписами ст. 30 Закону України "Про оренду землі" визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Порядок зміни та розірвання договору визначено частинами 2-5 названої ст.188 Господарського кодексу України. Підсумовуючи наведену норму, можна дійти висновку, що зміна договору можлива лише у двох випадках: або добровільно за згодою сторін, або примусово у разі, якщо обов'язок внести зміни прямо передбачений законом або договором.

З урахуванням ст.4-3 та ст. 33 Господарського процесуального кодексу України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає, що обов'язок по доведенню існування в законі чи договорі обов'язку відповідача внести зміни у спірний договорі оренди земельної ділянки покладений на позивача.

З матеріалів позовної заяви вбачається, що на підставі вищевказаних положень рішень Харківської міської ради Департаментом земельних відносин Харківської міської ради було:

- одержано витяг з державного земельного кадастру про земельну ділянку;

- виконано розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності станом на 01 січня 2013 року;

- одержано витяг №105 від 14 листопада 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

На підставі вищевказаних документів Департаментом земельних відносин Харківської міської ради підготовлено проект додаткової угоди до договору оренди землі датованої 26 березня 2014 року, який разом із листом - пропозицією від 30 грудня 2013 року №1552/0/30-13 рекомендованим поштовим відправленням направлено на адресу відповідача.

Відповідно до п. 1.3 додаткової угоди, яку просить затвердити позивач, вказано: Кадастровий номер земельної ділянки 6310137200:01:021:0003, хоча довідки з земельного кадастру, яка б підтверджувала присвоєння саме цій земельній ділянці саме цього номеру позивач не надав.

Також, відповідно до п. 1.4 додаткової угоди, яку просить затвердити позивач, вказано: нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 105 від 14 листопада 2013 року становить 640211,00 гривень.

Дослідженням змісту витягу №105 від 14 листопада 2013 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки площею 355 кв.м. по вул. Котлова, 1 у місті Харкові, судом встановлено, що розрахунок нормативно грошової оцінки земельної ділянки кадастровий номер 6310137200:01:021:0003, яку орендує відповідач, складено виходячи з того, що функціональне виростання земельної ділянки - землі промисловості, застосовано коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки Кф в розмірі 2,5.

Відповідно до статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.20 Земельного кодексу України, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Судом встановлено, що спірний договір оренди землі було укладено на підставі рішення XVI сесії Харківської міської ради ХХIV скликання від 24.09.2003 року "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам".

Вищезазначеним рішенням (п. 3.44) відповідачу було надано в оренду строком до 01 жовтня 2028 року площею 0,0355 га по вул. Котлова, 1 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Пунктом 1.2 спірного договору було визначено категорію землі за цільовим призначенням, а саме для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі.

Отже, безпосередньо в договорі визначена категорія переданої в оренду земельної ділянки за цільовим призначенням та за функцією її використання, а саме для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі

Жодних рішень органу місцевого самоврядування про віднесення земельної ділянки по вул. Котлова, 1 до категорії земель комерційного призначення (тобто, до категорії земель, коефіцієнт функціонального використання яких становить 2,5) матеріали справи не містять.

Порядком нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженим спільним наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27 січня 2006 року за №18/15/21/11 та зареєстрованим в Мін'юсті України 05 квітня 2006 року за №388/12262, затверджені величини коефіцієнта функціонального використання для земель різних категорій.

Відповідно до п.3.5 Наказу Міністерства аграрної політики, Української академії аграрних наук, Держкомзему України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства, від 27 січня 2006 року №18/15/21/11 "Про Порядок нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів", коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф) (додаток 1, табл. 1.1), ураховує відносну прибутковість видів економічної діяльності.

Віднесення земель до категорії земель за функціональним використанням провадиться згідно з Інструкцією з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми NN 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженою наказом Держкомстату України від 05 листопада 1998 року N377, зареєстрованою в Мін'юсті України 14 грудня 1998 року за N788/3228 відповідно до видів економічної діяльності, зазначених у довідках, що надають юридичним особам органи державної статистики.

Підставою для виділення частин земельної ділянки різного функціонального використання є виключно затверджені дані інвентаризації земельної ділянки та землеустрою.

Позивачем, на підтвердження правомірності розрахунку нормативної грошової оцінки не було надано до суду форму №6-зем, № 6а-зем, №6б-зем, 2-зем.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, відповідач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держземагенства у м. Харкові щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 105 від 14.11.2013 року коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 2,5, як для земель комерційного призначення та зобов`язати Управління Держземагенства у м. Харкові видати ФОП ОСОБА_1 новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки іх застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 0,5.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2014 року по справі № 820/18156/14 позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держземагенства у місті Харкові Харківської області, третя особа - Харківська міська рада про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії залишено без задоволення.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 12.02.2015 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.12.2014р. по справі № 820/18156/14 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Управління Держземагентства у місті Харкові Харківської області, третя особа - Харківська міська рада задоволено(а.с. 99-103).

Визнано протиправними дії Управління Дерземагентства у м. Харкові щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 105 від 14.11.2013 року коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 2,5, як для земель комерційного призначення.

Зобов'язано Управління Дерземагентства у м. Харкові видати Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки із застосуванням коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 0,5.

Відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, що визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, є обов'язковим для господарського суду при вирішенні спору з питань, чи мали місце певні дії та ким вони вчинені. Рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, є обов'язковим для господарського суду щодо фактів, які встановлені судом і мають значення для вирішення спору. Факти, які відповідно до закону вважаються встановленими, не доводяться при розгляді справи. Таке припущення може бути спростовано в загальному порядку.

Тобто, в даному випадку, Харківським апеляційним адміністративним судом було встановлено протиправність дій Управління Дерземагентства у м. Харкові щодо застосування у витязі з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки № 105 від 14.11.2013 року коефіцієнту функціонального використання земельної ділянки - 2,5, як для земель комерційного призначення.

Отже, застосування управлінням Держкомзему в місті Харкові при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки, переданої в оренду відповідачу, коефіцієнта функціонального використання 2,5 який встановлений для земельних ділянок комерційного призначення, є не правомірним і не відповідає положенням чинного законодавства. А отже, й визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки у сумі 640211 грн. із застосуванням наведеного коефіцієнта функціонального використання не може вважатися належним.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд вважає вимогу позивача про внесення змін до договору оренди землі, шляхом доповнення його п.1.4, який визначає, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки відповідно до витягу з технічної документації № 105 від 14 листопада 2013 року становить 640211,00 гривень., неправомірною та необґрунтованою.

Крім того, суд зазначає, що позивач безпідставно просить суд внести зміни до п. 2.1 договору оренди земельної ділянки, встановивши, у тому числі, орендну плату у розмірі 5,6% від нормативної грошової оцінки. Дану позовну вимогу позивач обґрунтовує положенням "Про порядок визначення розмірів орендної плати при укладанні договорів оренди землі в місті Харкові", затвердженим рішенням 19 сесії 5 скликання Харківської міської ради від 27 лютого 2008 року №41/08.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок орендної плати, дійшов висновку щодо його неправомірності, оскільки неправильне застосування коефіцієнту Кф 2,5, замість Кф 0,5 при функціональному визначенні земельної ділянки, призвело до невірного визначення розміру грошової оцінки земельної ділянки, що суттєво вплинуло на розмір орендної плати, визначеної за розрахунком позивача.

Уклавши договір оренди земельної ділянки оренди землі від 22 грудня 2003 року № 8080, позивач набув статусу сторони договору та взяв на себе зобов'язання за договором оренди земельної ділянки, погодивши відповідний розмір орендної плати, змінити який за відсутності передбачених умовами договору та законом підстав для цього, позивач на виконання положення має змогу лише як учасник цивільно-правових та господарських правовідносин шляхом укладання нової угоди, або шляхом внесення змін до раніш укладеного договору оренди земельної ділянки за взаємною згодою з відповідачем.

Відсутні також у позовній заяві обґрунтування позовних вимог щодо доповнення пункту 1.2. договору, пунктів 2.2-2.6 договору, викладення в новій редакції розділів 3, 4, 5, 6, 7 договору.

Виходячи із змісту позовної заяви, предметом позову в даній справі, є матеріально-правова вимога про внесення змін до договору оренди землі від 22.12.2003 року шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору в редакції позивача. При цьому, предмет позову визначений позивачем, не співпадає із фактичним предметом позову, оскільки виходячи із прохальної частини позову мова йдеться не про внесення змін до договору оренди, а про викладення договору оренди в новій редакції, шляхом зміни нумерації пунктів договору, структури договору, змісту пунктів договору, включення нових пунктів, які виходять за межі підстав позову.

Таким чином, умови, які позивач просить змінити, відносяться не тільки до тих, зміна яких передбачена умовами договору оренди землі, а й до інших пунктів, зміна яких ані договором ані Законом не передбачена.

Позивач просить суд внести вказані зміни за відсутністю обґрунтування в позовній заяві, тобто, без зазначення у підставах позову обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Натомість у господарського суду відсутні повноваження виходити за межі позовних вимог, окрім як у випадку, передбаченому п.2 ч.1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, а позивач, в свою чергу, не скористався своїм процесуальним правом щодо зміни підстав позову, в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ч.4 ст.179 Господарського кодексу України, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на підставі, в тому числі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. Конкретизувати умови означає визначити ті умови договору, які мають змінюваний характер в залежності від конкретних умов відповідних правовідносин (стосовно договору оренди земельної ділянки, наприклад, це місцезнаходження, цільове призначення, площа та якісні характеристики земель, перелік, характеристика і стан лінійних споруд, інших об'єктів інфраструктури, у тому числі доріг, наявність обмежень, ставка та розмір орендної плати, строк дії договору тощо).

В даному ж разі, позивач, змінюючи умови договору, які відсутні у типовому договорі оренди землі, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року №220 "Про затвердження Типового договору оренди землі", просить не конкретизувати вже наявні умови договору, а змінити їх доповнити, що прямо суперечить забороні на відступ від умов типового договору, встановленій ч.4 ст179 Господарського кодексу України.

Відповідність таких пропонованих позивачем умов договору типовому договору оренди землі, затвердженому самим позивачем, не може бути прийнято судом до уваги, оскільки рішення органів місцевого самоврядування не можуть суперечити нормативним актам центральних органів державної влади.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що під час укладення спірного договору оренди, сторони пунктом 4.1 даного договору визначили, що зміна умов договору оренди землі можлива за взаємною згодою сторін.

Отже, умови, викладені у п.1.2, 2.2 - 2.6, р.3, р.4, р.5, р.6, р.7 ндені позивачем додаткової угоди не є такими, обов'язковість яких передбачена діючим законодавством або договором оренди землі. Крім того, позивачем не надано жодного обґрунтування необхідності таких змін.

З урахуванням викладеного, дослідивши підстави, покладені в обґрунтування даного позову, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, а саме наявності обов'язку відповідача щодо укладення спірної додаткової угоди про зміну розміру орендної плати за договором оренди землі та не доведено відповідність пропонованої додаткової угоди вимогам Закону, а тому заявлені позовні вимоги є безпідставними, такими, що не ґрунтуються на Законі, а отже не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного, ст.ст.129, 144 Конституції України, ст.ст.11, 628, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України, ст.ст.179, 181, 188, 189 Господарського кодексу України, ст.ст.21, 30 Закону України "Про оренду землі", та керуючись ст.ст.1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовнихвимог відмовити повністю.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного господарського суду через господарський суд Харківської області. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повне рішення складено 16.03.2015 р.

Суддя О.О. Ємельянова