Постанова

від 12.03.2015 по справі 908/5027/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р. Справа № 908/5027/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М. , суддя Россолов В.В.,

при секретарі Кузнєцовій І.В.,

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 1084 З/1-28) на рішення Господарського суду Запорізької області від 15 січня 2015 року у справі № 908/5027/14

за позовом Приватного акціонерного товариства "Мелітопольський олійноекстракційний завод", м. Мелітополь Запорізької області;

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Таврійська олійножирова компанія", м. Мелітополь Запорізької області;

про внесення змін до договору, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 р. ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ТОВ "Таврійська олійножирова компанія", в якій просило змінити п. 3.1 договору оренди № 09/О від 01.12.2012 р., укладеного між сторонами, виклавши його в наступній редакції: “Розмір орендної плати складає 10000 (десять тисяч) гривень в місяць та перераховується Орендарем на розрахунковий рахунок згідно виставлених рахунків не пізніше 25-го числа наступного місяця”.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 р. у справі № 908/5027/14 (суддя Сушко Л.М.) у задоволенні позовних вимог відмовлено, з посиланням на недоведеність досягнення домовленості між сторонами стосовно зменшення розміру орендної плати.

Позивач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Посилається на те, що рішення було прийняте у відсутності представника позивача, що позбавило позивача можливості скористатись його процесуальним правом щодо захисту своїх прав та інтересів. Зазначає, що 31.07.2014 р. позивачем в порядку ст. 188 Господарського кодексу України на адресу відповідача було направлено пропозицію про зменшення розміру орендної плати шляхом укладення додаткової угоди № 1, на яку відповідач заперечень не надав, тому позивач вважає прийнятою та погодженою відповідачем вказану пропозицію.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р. у справі № 908/5027/14 апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 12.03.2012 р.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 р., у зв'язку з відпусткою судді Івакіної В.О., для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Камишева Л.М., суддя Россолов В.В.

Позивач не направив свого представника в судове засідання 12.03.2015 р., хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням № 61122 1459027 0 про вручення 24.02.2015 р. представнику позивача копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р. (а.с. 88).

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу не надав, свого представника в судове засідання 12.03.2015 р. не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням № 61122 1459028 9 про вручення 03.03.2015 р. представнику позивача копії ухвали Харківського апеляційного господарського суду від 16.02.2015 р. (а.с. 89).

Враховуючи, що позивач та відповідач були повідомлені про час і місце розгляду справи судом, а також те, що в матеріалах справи достатньо документів для розгляду апеляційної скарги по суті, колегія суддів прийшла до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників позивача та відповідача за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи, викладені в апеляційній скарзі, в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача, виходячи з наступного.

Перевіркою матеріалів справи встановлено, що ухвалою Господарського суду Запорізької області від 19.11.2014 р. у справі № 908/5027/14 прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 11.12.2014 р.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.12.2014 р., за клопотанням представника позивача розгляд справи відкладено на 15.01.2015 р.

Представник позивача в судове засідання 15.01.2015 р. не з'явився. Позивач повторно звернувся до суду з клопотанням про відкладення розгляду справи, з посиланням на неможливість уповноваженого представника позивача бути присутнім в судовому засіданні, у зв'язку з перебуванням його у відпустці.

Відповідно до пункту 3.9.2 ч. 3 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи, у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи, що позивач був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, що підтверджується повторно поданим позивачем клопотанням про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає безпідставним посилання позивача на порушення його процесуального права щодо захисту своїх прав та інтересів, оскільки позивач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника, згідно з ч.ч. 1-5 ст. 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа своїх працівників або осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами,

Як свідчать матеріали справи, 01.12.2012 р. між ТОВ "Таврійська олійножирова компанія" (орендодавцем) та ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" (орендарем) укладено договір оренди № 09/О, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування майно: комплекс будівель, споруд та під'їзної колії, загальною площею 461,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33 (а.с. 8-10).

Згідно п. 1.3 вказаного договору, вартість майна, що передається в оренду, визначена відповідно до експертного висновку та становить 2594761,00 грн.

Відповідно до п. 6.1 договору оренди від 01.12.2012 р. № 09/О, договір укладено строком на 35 місяців з 01.12.2012 р. до 31.10.2015 р. включно.

Майно було передане орендареві по Акту приймання-передачі від 01.12.2012 р., який був підписаний представниками сторін та скріплений печатками сторін (а.с. 11).

В п. 3.1. договору оренди від 01.12.2012 р. № 09/О сторони визначили, що орендна плата складає 64869,00 грн. на місяць та перераховується орендарем на розрахунковий рахунок орендодавця згідно виставлених рахунків не пізніше 25-го числа наступного місяця.

В п. 5.2. договору оренди від 01.12.2012 р. № 09/О передбачено право орендодавця достроково розірвати договір оренди у випадку прострочення сплати орендної плати більш 30 днів незалежно від причини прострочення та при умові письмового попередження про це орендаря за 10 календарних днів.

Згідно п. 6.3 договору оренди від 01.12.2012 р. № 09/О, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір підлягає продовженню на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Позивач 06.08.2014 р. надіслав на адресу відповідача лист від 31.07.2014 р. № 2227/23, в якому пропонував зменшити розмір орендної плати шляхом укладення додаткової угоди до договору оренди від 01.12.2012 р. № 09/О, та додав до вказаного листа додаткову угоду № 1 до договору оренди від 01.12.2012 р. № 09/О (а.с. 12).

Відповідач на запропоновану позивачем пропозицію відповіді не надав, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою змінити п. 3.1 Договору оренди № 09/О від 01.12.2012 р., виклавши його у наступній редакції: “Розмір орендної плати складає 10000 (десять тисяч) гривень в місяць та перераховується орендарем на розрахунковий рахунок згідно виставлених рахунків не пізніше 25-го числа наступного місяця”, з посиланням на те, що між сторонами було досягнуто усної домовленості про зменшення розміру орендної плати за умови сплати ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" 289345,00 грн. в якості орендної плати. Але доказів досягнення такої згоди позивач не надав.

Навпаки, в матеріалах справи міститься наданий відповідачем лист-повідомлення про розірвання договору оренди від 07.08.2014 р., в якому ТОВ "Таврійська олійножирова компанія" повідомило ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" про дострокове розірвання договору оренди № 09/О від 01.12.2012 р. на підставі п. 5.2 цього договору, у зв'язку з систематичною несплатою орендарем орендної плати (а.с. 39-42).

У відповідь ПАТ "Мелітопольський олійноекстракційний завод" листом від 15.08.2014 р. № 2389/23 повідомило ТОВ "Таврійська олійножирова компанія", що не визнає вимогу про розірвання договору, оскільки являється належним орендарем (а.с. 43).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного Кодексу України, договір є узгодженим волевиявленням двох або більше сторін.

Статтею 3 Цивільного кодексу України встановлено серед загальних засад цивільного законодавства принцип свободи договору.

Також ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 632 Цивільного кодексу України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Частиною 2 ст. 632 Цивільного кодексу України передбачено можливість зміни ціни після укладення договору лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 654 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

А тому, вимога про внесення змін до договору у даній справі, який укладено в письмовій формі, передбачає укладення сторонами додаткової письмової угоди про зміну розміру орендної плати, що суперечить принципу свободи договору, встановленому статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України.

Крім того, відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно ч. 1, 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами не було досягнуто домовленості щодо зменшення розміру орендної плати.

Пунктом 6.2 договору оренди від 01.12.2012 р. № 09/О встановлено, що умови цього договору зберігають силу протягом всього терміну дії цього договору, в тому числі у випадках, коли після його укладання законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст.ст. 525-526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог про внесення змін до договору оренди від 01.12.2012 р. № 09/О.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст. 99, 101, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15 січня 2015 року у справі № 908/5027/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого Господарського Суду України через Харківський апеляційний господарський суд.

Повний текст постанови складено 17.03.15

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Камишева Л.М.

Суддя Россолов В.В.