Рішення

від 19.09.2016 по справі 908/5027/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 14/139/14-7/54/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.09.2016 Справа № 908/5027/14

Заява Приватного акціонерного товариства В«Мелітопольський олійноекстракційний заводВ» про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015р. по справі № 908/5027/14 за нововиявленими обставинами.

За позовом: Приватного акціонерного товариства В«Мелітопольський олійноекстракційний заводВ» , м. Мелітополь, Запорізька область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю В«Таврійська олійножирова компаніяВ» , м. Мелітополь, Запорізька область

Головуючий :Кутіщева-Арнет Н.С.

Судді: Азізбекян Т.А.

ОСОБА_1

Представники сторін:

позивача (заявник): ОСОБА_2, довіреність № б/н від 01.04.2016р.

відповідача: ОСОБА_3, довіреність № б/н від 01.02.2016р.

28.04.2016р. до господарського суду Запорізької області надійшла заява вх. № 1247/09-05 від 28.04.2016р. про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 15.01.2015р. по справі № 908/5027/14.

Ухвалою суду від 04.05.2016р. заява прийнята до розгляду, судове засідання призначено на 01.06.2016р.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 23.05.2016р., справу № 908/5027/14 передано на розгляд колегії у складі: головуючий Кутіщева-АрнетН.С., суддя С.С. Дроздова, К.В. Проскуряков.

Ухвалою суду від 23.05.2016р. заява прийнята до колегіального розгляду, судове засідання призначено на 22.06.2016р.

З метою витребування від сторін додаткових документальних доказів в судовому засідання оголошувалась перерва до 23.06.2016р.

Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів від 04.07.2016р., справу №908/5027/14, в зв’язку з перебування судді К.В. Проскурякова у відпустці, було передано на розгляд колегії у складі: головуючий суддя Кутіщева-Арнет Н.С., суддя Дроздова С.С., суддя Азізбекян Т.А. Продовжено судове засідання в складі колегії суддів (ухвала від 04.07.2016р.)

Продовжено строк розгляду спору, судове засідання відкладалось на 15.08.2016р.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 15.08.2016р., в зв’язку з перебування судді Дроздової С.С. на лікарняному, справу № 908/5027/14 передано на розгляд колегії у іншому складі: головуючий Кутіщева-Арнет Н.С., суддя С.С. Дроздова, О.А. Топчій.

Ухвалою суду від 15.08.2016р. справу прийнято до колегіального розгляду, судове засідання призначено на 19.09.2016р.

Ухвала суду була направлена на адреси сторін в установленому законом порядку і в строк.

Сторони належним чином були сповіщені судом про дату, час та місце проведення судового засідання.

Обґрунтовуючи заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, заявник вказує на те, що 15 січня 2015 року господарським судом Запорізької області було винесено рішення по справі № 908/5027/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська олійножирова компанія» про внесення змін до договору, яким в задоволені позовних вимог відмовлено.

12 березня 2015 року Харківським апеляційним господарським судом була винесена постанова за апеляційною скаргою ПрАТ «МОЕЗ» до ТОВ «Таврійська олійножирова компанія», якою рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 у справі № 908/5027/14 залишено без змін.

При винесені рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 у справі № 908/5027/14 не були враховані обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі ПрАТ «МОЕЗ» під час розгляду цієї справи та були встановлені при розгляді справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський олійножирова компанія» до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» про стягнення боргу в господарському суді Запорізької області та знайшли своє викладення в рішенні від 10 грудня 2015 року по справі 908/4801/14.

Предметом розгляду справи № 908/5027/14 було внесення змін до договору оренди № 09/О від 01.12.2012р.

Предметом розгляду справи № 908/4801/14 було стягнення заборгованості за договором оренди № 09/О від 01.12.2012, а саме 1167642,00 грн. основної заборгованості за договором, 28954,68 грн. договірної пені за порушення зобов'язання, 17 925,17 грн. 3% річних за порушення грошового зобов'язання, 584617,53 грн. інфляційний втрат.

Таким чином, предметом розгляду двох справ є один і той самий договір оренди № 09/О від 01.12.2012р .

При розгляді справи № 908/4801/14 судом було встановлено та викладено в мотивувальній частині рішення господарського суду Запорізької області від 10 грудня 2015 року (сторінка 7 рішення господарського суду Запорізької області від 10.12.2015р.) недоведеність факту наявності заборгованості за договором оренди №09/О від 01.12.201р.2 через ненадання оригіналу договору оренди № 09/О від 01.12.2012р., витребуваного ухвалами господарського суду Запорізької області, виходячи з позиції ПрАТ «МОЕЗ» щодо відсутності орендних відносин та договору оренди № 09/О від 01.12.2012р.. Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 30.03.2016 у справі №908/4801/14 рішення суду скасовано з інших підстав, - встановлення орендних відносин рішенням господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 у справі № 908/5027/14, але підтверджено факт відсутності договору оренди № 09/О від 01.12.2012р. в оригіналі.

На підставі викладеного, заявник просить переглянути рішення від 15.01.2015р. за нововиявленими обставинами та скасувати його, припинивши провадження по справі в на підставі п. 1.1. ч. 1 ст. 80ГПК України.

Згідно ст. 22 ГПК України, сторони зобов’язані добросовісно користуватися належними їх процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об’єктивного дослідження всіх обставин справи.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази додаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

23.06.2016р. від відповідача по надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти поданої заяви, просить суд залишити її без задоволення з підстав, викладених в відзиві на позовну заяву (долучено до матеріалів справи), вважає вимоги, викладені в заяві безпідставними і такими, що не відповідають ст. 113 ГПК України.

04.07.2016р. представником заявником надані додаткові пояснення та уточнення до заяви про перегляд за нововиявленими обставинами, згідно з якими заявник просить суд скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015р. по справі № 908/5027/14 та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

15 липня 2016р. від заявника надійшли пояснення на відзив відповідача (долучені до матеріалів справи), в яких заявник заперечив про тверджень відповідачі щодо пропуску строку звернення з даною позивача із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

В судовому засіданні, продовженому 19.09.2016р. представником заявника надані додаткові доповнення щодо обґрунтування підстав поданої заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Представником відповідача заявлено усне клопотання про відкладення судового засідання в зв’язку з подання позивачем додаткових пояснень, в яких зазначені додаткові обставини в обґрунтування поданої заяви, в порядку ст. 113 ГПК України.

Клопотання судом залишено без задоволення, поскільки дана заява не є заявою про збільшення розміру позовних вимог, в розумінні ст. 22 ГПК України. Крім того, дана була направлена на адресу відповідача (документальні докази від 16.09.2016р.) і будь яких додаткових документальних доказів сторонами до справи не долучались. В судовому засіданні суд дав можливість представнику відповідача ознайомитись з цими доповненнями, дані обставини відомі представнику відповідача, який приймав участь в інших судових засідання по справах між цим ж сторонами.

Представники сторін в судовому засіданні надали суду додаткові усні пояснення.

Судове засідання проводилось із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу, а саме: програмно-апаратного комплексу В«ОберігВ» .

Судовий процес завершено 19.09.2016р. оголошенням вступної та резолютивної частин рішення в присутності представників сторін.

Розглянувши надані сторонами документальні докази, висновки пояснень представників в сторін, суд встановив , що заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

15 січня 2015 року господарським судом Запорізької області було винесено рішення по справі № 908/5027/14 за позовом Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська олійножирова компанія» про внесення змін до договору, яким в задоволені позовних вимог відмовлено.

12 березня 2015 року Харківським апеляційним господарським судом була винесена постанова за апеляційною скаргою ПрАТ «МОЕЗ» до ТОВ «Таврійська олійножирова компанія», якою рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 у справі № 908/5027/14 залишено без змін.

При винесені рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 у справі № 908/5027/14 не були враховані обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі ПрАТ «МОЕЗ» під час розгляду цієї справи та були встановлені при розгляді справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійський олійножирова компанія» до Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод» про стягнення боргу в господарському суді Запорізької області та знайшли своє викладення в рішенні від 10 грудня 2015 року по справі 908/4801/14.

Предметом розгляду справи № 908/5027/14 є внесення змін до договору оренди № 09/О від 01.12.2012.

Предметом розгляду справи № 908/4801/14 є стягнення заборгованості за договором оренди № 09/О від 01.12.2012, а саме 1 167642,00 грн. основної заборгованості за договором, 28954,68 грн. договірної пені за порушення зобов'язання, 17 925,17 грн. 3 % річних за порушення грошового зобов'язання, 584617,53 грн. інфляційний втрат. Таким чином, предметом розгляду двох справ є один і той самий договір оренди № 09/О від 01.12.2012 .

При винесенні рішення по справі № 908/4801/14 судом встановлено, що відповідач заперечуючи проти доводів позивача, посилається на те, що договори оренди від 01.02.2010 р. та від 01.12.2012 р., на які посилається позивач з його боку не підписувалися, а відтак між сторонами не існує орендних відносин заснованих на договорі. Також відповідач звертає увагу суду на те, що за весь час оренди і до початку судового розгляду позову він не отримав від позивача жодного рахунку на оплату оренди, а тому вважає що зобов’язання ним порушені не були, оскільки підстави для оплати відсутні.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 В«Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанціїВ» встановлено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 ГПК). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами ГПК.

У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Колегія суддів відповідними ухвалами у справі № 908/4801/14, враховуючи позицію відповідача, неодноразово витребувала у позивача (відповідач по даній справі) оригінал договору оренди №09/О від 01.12.2012 р. з додатками та змінами, докази виконання умов договору учасниками правовідносин та документи первинної бухгалтерської звітності (акти, рахунки, податкові накладні тощо), які мають відношення до даних правовідносин.

Позивач вимоги суду не виконав, витребувані судом документи не надав, заперечення відповідача по справі № 908/4801/14 не спростував.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд при розгляді справи № 908/4801/14 дійшов висновку, що позивачем не доведено факт наявності заборгованості, у зв’язку з чим в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 1167642,00 грн. основної заборгованості за договором відмовив.

Заявник додатково пояснив суду, що при винесені рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 у справі № 908/5027/14 не були враховані обставини, які є істотними для справи, і які не були і не могли бути відомі ПрАТ «МОЕЗ» під час розгляду справи № 908/5027/14.

Зокрема, рішенням господарського суду Запорізької області від 14.03.2016р. по справі №908/6344/15, залишеним в силі постановою ВГСУ від 10.08.2016р. було прийнято рішення про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно №7612639 від 06.08.2013р., видане Реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції Товариству з обмеженою відповідальністю «Таврійська олійножирова компанія». Скасована державна реєстрація комплексу, розташованого в м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, проведену Реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції 06.08.13р. за реєстраційним номером 126740123107 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська олійножирова компанія».

Рішенням суду № 908/6344/15 від 14.03.2016р. встановлено, що в постанові приватного нотаріуса зазначено, що при підготовці державної реєстрації на належні Приватному акціонерному товариству В«Мелітопольський олійноекстраційний заводВ» 4/25 частин комплексу будівель та споруд, у складі майна: гаражу Г-1, убиральні У-1, навісу Є-1 за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було виявлено, що у вищезазначеному реєстрі вже присутня реєстрація права власності на комплекс за адресою: м. Мелітополь Запорізької області , вул. Фрунзе, 33, за Товариством з обмеженою відповідальністю В«Таврійська олійножирова компаніяВ» , Ю податковий код 25222368, що знаходиться за адресою: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Карла Маркса, 17, при цьому реєстрація проведена за цим Товариством не на належну йому частку, як співвласника, цього комплексу, а на повну, тобто цілу частку (В« 1/1В» ), яка була здійснена реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції 06.08.2013 р. з відкриттям розділу за реєстраційним номером 126740123107 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.ю08.2013 р. за індексним номером 7612639.

Відповідно до приписів ст. 356 ЦК України, власність двох та більше осіб з визначенням часток є спільною частковою власністю. У статті 358 Цивільного кодексу України зазначено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Згідно із частиною 1 ст. 364 ЦК України, співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності.

Відповідно до частини 3 цієї статті, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Також, відповідно до ст. 21 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» , у разі поділу об'єкта нерухомого майна або виділу частки об'єкта нерухомого майна відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, реєстраційний номер цього об'єкта скасовується. Водночас для кожного з новостворених об'єктів нерухомого майна відкривається новий розділ Державного реєстру прав і нова реєстраційна справа, кожному з таких об'єктів присвоюється новий реєстраційний номер.

Відповідно до п. 7. ст. 16 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Обставини справи свідчать, що за заявою відповідача від 12.07.2013 р. було зареєстровано право власності на майновий комплекс за адресою: м. Мелітополь Запорізької області, вул. Фрунзе, 33, при цьому, за Товариством з обмеженою відповідальністю В«Таврійська олійножирова компаніяВ» проведено реєстрацію не на належну йому частку, як співвласника, цього комплексу, а на повну, тобто цілу частку (В« 1/1В» ), яка була здійснена реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції 06.08.2013 р. з відкриттям розділу за реєстраційним номером 126740123107 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2013 р. за індексним номером 7612639.

Відповідно до ч. 7 ст. 18 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається у разі виділення окремого об'єкта нерухомого майна зі складу об'єкта нерухомого майна, що складається із двох або більше об'єктів.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність нотаріального договору про поділ комплексу нерухомості розташованого в м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, суд дійшов висновку, що видача реєстраційною службою Мелітопольського міськрайонного управління юстиції свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 06.08.2013 р. за індексним номером 7612639 є незаконною.

Частиною 2 ст. 19 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяженьВ» передбачено, що Державна реєстрація прав проводиться на підставі свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону.

Відповідно до ст. 24 Закону України В«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмеженьВ» заявлене право власності або інше речове право може бути зареєстроване тільки при відсутності іншої реєстрації.

Враховуючи, що державну реєстрацію частини комплексу за відповідачем, як цілої частки (В« 1/1В» ) в Мелітопольському міськрайонному управлінні юстиції 06.08.2013р. за реєстраційним номером 126740123107 було проведено на підставі свідоцтва про право власності, яке видано незаконно, реєстрація у державному реєстрі майнового комплексу за адресою м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 33, також є такою, що не відповідає Закону.

Згідно із ст. 55 Закону України В«Про власністьВ» ніхто не може бути позбавлений права власності іншим способом, як за рішенням суду у встановленому законом порядку. Тим самим відновити права власності позивача щодо його державної реєстрації можливо тільки за умови скасування здійсненої відповідачем реєстрації на зазначені об’єкти нерухомості.

Таким чином, відповідач своїми діями позбавив позивача права зареєструвати свою частину за адресою м. Мелітополь. вул. Фрунзе, 33, і відповідно, розпоряджатись, належним йому майном.

На підставі зазначених рішень судів Державним реєстратором Виконкому Мелітопольської міської ради скасовано право власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю «Таврійська олійножирова компанія», що підтверджується інформаційною довідкою №6. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю «Таврійська олійножирова компанія» не будучи законним власником майна, що доказано в ході судового розгляду справи №908/6344/15, укладала договір оренди №09/О від 01.12.2012.

Предметом розгляду справи № 908/5027/14 є внесення змін до договору оренди № 09/О від 01.12.2012. Неможливо вносити зміни до договору оренди, який укладено не власником майна, порушення ст. 761 Цивільного кодексу України, - право передачі майна в оренди має власник речі, або особа якій належать майнові права. Право власності на нерухоме майно виникає з моменту його реєстрації згідно ст. 331 ЦК України.

Таким чином, при незаконній реєстрації нерухомого майна відповідач не мав права на здачу цього майна в оренду і отримання за нього коштів.

Тим самим, внесення змін до договору оренди № 09/О від 01.12.2012. в частині зменшення орендною плати не може бути задоволено в зв'язку з відсутністю належної оренди. Окрім того, неналежна оренда підтверджується фактом відсутності оригіналу договору оренди засвідчує факт відсутності орендних відносин та відсутності договору, який б відповідав вимогам ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 793, 795 Цивільного кодексу України.

Відповідач своїми поясненнями підтверджує відсутність договору оренди, підписаному між сторонами в оригіналі.

Відповідно до п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» встановлено, що припинення провадження у справі на ст. 80-1 можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відповідно до ч, 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Виходячи з наведеного, факт відсутності оригіналу договору оренди засвідчує факт відсутності орендних відносин та відсутності договору, який б відповідав вимогам ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 793, 795 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст.ст. 793 та 795 ЦК України. договір найму будівлі або іншої капітальної споруди укладається у письмовій формі. Передача нерухомого майна - актом здійснюється за приймання-передачі, який складається у письмовій формі.

Відповідно до ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди, строк на який укладається договір, орендна плата, умови повернення орендованого майна та інш.

Вказані обставини встановлені у мотивувальній частині рішення по справі № 908/4801/14 від 10.12.2015р. мають істотне значення та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи № 908/5027/14, а тому мають ознаки нововиявлених обставин, викладених в п. 2. Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», а саме:

- відсутність оригіналу договору оренди № 09/О від 01.12.2012, які б підтверджував факт орендних відносин між сторонами з 01 грудня 2012 року, тобто відсутність договору оренди та орендних відносин на час розгляду справи в Господарському суді Запорізької області - з 18 листопада 2014 року по теперішній час.

- відсутність оригіналу договору оренди № 09/О від 01.12.2012 та орендних відносин між сторонами, має істотне значення, оскільки відсутність орендних відносин не закріплених належним чином в договорі оренди не породжує будь-яких прав та обов'язків сторін, а тому не можуть бути змінені, припиненні сторонами шляхом внесення змін тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 114 ГПУ України, рішення і ухвали, що набрали законної сили і прийняті судом першої інстанції, переглядаються господарським судом, який прийняв ці судові рішення.

Згідно з ч. 5 ст. 114 ГПК України, за результатами перегляду удового рішення приймаються:

1. рішення - у разі зміни або скасуванні рішення;

2. постанова - у разі зміни або скасування постанови;

3. ухвала у разі зміни чи скасуванні ухвали або залишення рішення, ухвали, постанови без змін.

Абзацом 3 п. 8.2. Постанови Вищого господарського суду від 26.12.2011 № 17 «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», у випадках, коли після перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку воно було залишене без змін, перегляд його за нововиявленими обставинами здійснюється тим судом першої інстанції, який прийняв це судове рішення, незалежно від того, що воно було предметом перегляду в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 17 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами», статтею 112 ГПК (1798-12) визначено вичерпний перелік підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка визначається юридичною природою цих обставин.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність таких трьох умов:

по-перше, їх існування на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність даних обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте).

Нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами.

Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи.

Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами.

Згідно ст. 112 Господарського процесуального кодексу України, підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що заяву Приватного акціонерного товариства В«Мелітопольський олійноекстракційний заводВ» про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015р. по справі № 908/5027/14 за нововиявленими обставинами слід задовольнити, рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015 по справі № 908/5027/14 слід скасувати. Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Судові витрати за подання заяви про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015р. по справі № 908/5027/14 за нововиявленими обставинами, покласти на відповідача.

Клопотання відповідача щодо застосування строків позовної давності щодо подання заяви слід залишити без задоволення, як недоведене належними доказами та спростоване матеріалами справи.

Керуючись ст.ст. 3, 22, 33, 34, 49, 86, 112-114 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015р. по справі № 908/5027/14 задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015р. № 908/5027/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Таврійська олійножирова компанія», 72 312, Запорізька область , м. Мелітополь, вул.. Карла Маркса, 17 (ЄДРПОУ 25222368), на користь Приватного акціонерного товариства «Мелітопольський олійноекстракційний завод, 72310, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Фрунзе, 31 (ЄДРПОУ 00373830), 1515 (одна тисяча п’ятсот п'ятнадцять) грн. 80 коп. судового збору за подачу заяви про перегляд рішення господарського суду Запорізької області від 15.01.2015р. по справі № 908/5027/14 за нововиявленими обставинами.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили через 10 днів з дня його підписання.

Дата підписання рішення « 20» вересня 2016р.

Головуючий Н.С. Кутіщева - Арнет

Судді Т.А.Азізбекян

ОСОБА_1