Постанова

від 11.03.2015 по справі 921/686/14-г/6

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р. Справа № 921/686/14-г/6

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого-судді Бонк Т. Б.

суддів Бойко С.М.

Якімець Г.Г.

при секретарі судового засідання - І.О. Борщ

за участю представників сторін:

від прокуратури - Макогон Ю.І. (посвідчення № 020325 від 06.09.2013 року)

від позивача - Ткач О.М., Помазанська С.І. (представники за довіреністю)

від відповідача 1 (скаржник) - Нацюк М.М. (представник за довіреністю)

від відповідача 2, 3 - не з'явилися

від третьої особи - не з'явився

розглянувши апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Перемога" від 25.12.2015 року

на рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.2014року, суддя І.П. Шумський,

у справі за № 921/686/14-г/6

за позовом - Прокурора Тернопільського району, м. Тернопіль в інтересах держави в особі Довжанської сільської ради с. Довжанка, Тернопільська область,

до відповідача 1 - Приватного агропромислового підприємства "Перемога", с. Довжанка,Тернопільська область,

відповідача 2 - Тернопільського районного управління юстиції м. Тернопіль

відповідача 3 - Громадської організації "Пайовики Довжанки", с. Довжанка, Тернопільська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління агропромислового розвитку Тернопільської районної державної адміністрації, м. Тернопіль,

про передачу майна в комунальну власність

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.12.2014 року у справі № 921/686/14-г/6 позов задоволено. Зобов'язано Приватне агропромислове підприємство "Перемога" передати до комунальної власності територіальної громади села Довжанка в особі Довжанської сільської ради наступні об'єкти:

- водонапірну (водопровідну) башту на МТ фермі;

- артсвердловину на території тракторної бригади;

- водогін на території господарського двору.

Зобов'язано солідарно Приватне агропромислове підприємство (далі - ПАП) "Перемога" та Громадську організацію "Пайовики Довжанки" передати до комунальної власності територіальної громади села Довжанка в особі Довжанської сільської ради наступні об'єкти:

- 12-ти квартирний житловий будинок по вул. Містечко, 68 в с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області;

- водопровідну (водонапірну) башту МТФ, яка межує із земельними ділянками кадастровий номер 6125282500:01:001:1329 та кадастровий номер 6125282500:01:001:1330.

Стягнуто з ПАП "Перемога" в дохід Державного бюджету 8 340,93 судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що рішенням Довжанської сільської ради від 19.04.2012 року за № 155 постановлено передати (серед іншого) в комунальну власність територіальної громади села Довжанка: 12-ти квартирний житловий будинок по вул. Містечко, 68; три водонапірні башти та водогони. Вказані об'єкти знаходяться в межах одного району (та території однієї сільської ради). А з огляду на призначення та вказане сторонами у справі їх фактичне функціонування, ці об'єкти підпадають під ознаки майна, що підлягає безоплатній передачі у комунальну власність. Включення даного майна, до складу такого, що підлягало паюванню, відповідачем №1 не доведено. Відповідач №1, №3 не представили доказів наявності у них правових підстав для володіння, зазначеним прокурором та позивачем майном. У відповідності до змісту ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", положень згаданого Порядку, а також висновків, зроблених судами у справі №921/478/14-г/17, об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, тощо підлягають безоплатній передачі у комунальну власність підприємствами, на балансі яких вони знаходяться, незалежно від того чи є дане підприємство правонаступником КСП чи не є правонаступником.

В апеляційній скарзі відповідач - 1 просить дане рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову з тих мотивів, що суд першої інстанції безпідставно покликається на інвентаризаційні картки та довідку, видану ПАП «Перемога» від 25.04.2014 року № 30, оскільки такі не можуть бути використані як докази уданій справі. Вважає, що спірне майно не належить до майна соціальної сфери села та не є ідентифікованим. Крім того, позивачем не надано доказів порушення його прав. На момент винесення оскаржуваного рішення суду від 02.12.2014 року, дванадцятиквартирний будинок та по вул. Містечко, 68, в с. Довжанка, а також водонапірна башта перебували на балансі ПАП «Перемога». В даному випадку ні позивачем, ні судом першої інстанції не дотримано порядку та процедури передачі такого спірного майна у комунальну власність згідно постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2013р. №1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у т.ч. меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягають паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств - правонаступників".

У відзиві (запереченнях) на апеляційну скаргу позивач просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, мотивуючи це тим, що при розгляді інших судових справ не було встановлено правонаступництва ПАП «Перемога» після Спілки власників паїв с.Довжанка. матеріалами справи підтверджено той факт, що спілка власників паїв с.Довжанка була ліквідована як юридична особа. Спірні об'єкти підпадають під ознаки майна, що підлягає безоплатній передачі у комунальну власність згідно встановленого порядку.

У письмових поясненнях від 16.02.2015 року відповідач - 3 Громадська організація «Пайовики Довжанки» не погоджується із прийнятим рішенням суду, підтримує подану апеляційну скаргу та просить скасувати прийняте рішення суду, мотивуючи це тим, що справу розглянуто без повідомлення громадської організації, рішення суду не відповідає Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у т.ч. меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягають паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств - правонаступників.

Згідно ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам та запереченням, які містяться в апеляційній скарзі та у відзивах, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що спілка власників паїв (СВП) с. Довжанка була утворена шляхом реорганізації колгоспу "Перемога" с. Довжанка Тернопільського району на підставі рішення загальних зборів колгоспників №1 від 13.03.1997р. та зареєстрована як юридична особа Тернопільською районною державною адміністрацією 28.03.1997р. за № 044/130.

Відповідно до довідки архівного відділу Тернопільської районної держадміністрації №18 від 16.05.2012р. колгосп "Перемога" с. Довжанка Тернопільського району здійснював будівництво, зокрема і спірного майна, за рахунок бюджетних асигнувань, які надавались рішенням Тернопільської районної Ради народних депутатів №196 від 17.05.1983р. "Про розподіл бюджетних асигнувань виділених колгоспам на фінансування планових затрат в 1983 році" (виділено 19 тис.карб. на будівництво житлових будинків, дитячих дошкільних установ, клубів та інших об'єктів культурно - побутового призначення) та рішенням виконавчого комітету Тернопільської районної Ради народних депутатів №147 від 28.04.1984р. "Про перерозподіл бюджетних асигнувань, виділених колгоспам та фінансування планових затрат в 1984 році" (виділено 18 тис. карб. на будівництво).

З копії Протоколу № 1 загальних зборів учасників СВП с.Довжанка Тернопільського району Тернопільської області від 04.09.2004 року (Т.1 а.с. 54) вбачається, що на порядок денний винесено питання про ліквідацію СВП с.Довжанка та про обрання ліквідаційної комісії. На зборах вирішено - ліквідувати СВП с.Довжанка та сворити ліквідаційну комісію.

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, державна реєстрація юридичної особи - Спілки власників паїв с. Довжанка згідно запису за № 16511110002000029 від 13.09.2005р. припинена в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язано з реорганізацією.

06.03.2000р. було проведено державну реєстрацію ПАП "Перемога" с.Довжанка (відповідач - 1), що вбачається з копії витягу з ЄДРЮОФОП (т.1 а.с.41-43).

ПАП "Перемога" (відповідач №1) прийняло окреме майно СВП с.Довжанка та вважає себе правонаступником майнових прав СВП с. Довжанка, про що зробило відповідні записи у своїх установчих документах.

Так, із змісту п.п. 1.1. Статуту ПАП "Перемога", затвердженого засновником приватного агропідприємства Нацюком Володимирем Михайловичем 01.03.2000р., зареєстрованого Тернопільською районною державною адміністрацією 06.03.2000р., приватне агропромислове підприємство "Перемога" створене громадянином України Нацюком Володимиром Михайловичем відповідно до чинного законодавства України, зокрема, Законів України "Про власність", "Про підприємництво", "Про підприємства в Україні", на засадах приватної власності на майно та підвищення соціального рівня життя населення, забезпечення їх продуктами харчування, налагодження переробки с/г сировини і виробництва товарів широкого вжитку.

31.05.2001 року Тернопільською районною державною адміністрацією реєстраційний номер №Р04058284Ю0010215 зареєстровано зміни до статуту ПАП "Перемога" у формі додатку № 1 згідно якого пункт 1.6 розділу 1 "Загальні положення'' доповнено абзацом: "Підприємство є правонаступником спілки власників паїв с.Довжанки майнових прав та зобов'язань згідно розподільчого балансу станом на 01.04.2000р."

В подальшому, при реєстрації Статуту в новій редакції 27.05.2008р. номер запису 16511050002002562 на підставі рішення власників оформленого протоколом № 2/04 від 30.04.2008р. до Статуту ПАП "Перемога" включено п.2.1.8, який викладено в редакції: "Підприємство є правонаступником майнових прав та зобов'язань Спілки власників паїв с.Довжанка".

Ідентичний пункт 2.1.8 включений і до Статуту ПАП "Перемога" при його реєстрації в нових редакціях згідно рішення власників від 27.12.2011р. протокол №2 (дата реєстрації Статуту 31.01.2012р. номер запису 16511050005002562) та рішення власників від 05.04.2012р. протокол № 01/12 (дата реєстрації Статуту 05.04.2012р. номер запису 16511050007002562).

Вищеперелічені обставини встановленні судовими рішеннями у господарській справі №921/478/14-г/17 за позовом Довжанської сільської ради та Яремко М.М. до відповідача ПАП "Перемога", третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Тернопільського районного управління юстиції про визнання недійсним положення Статуту приватного агропромислового підприємства "Перемога", с.Довжанка, Тернопільського району про правонаступництво прав та зобов'язань Спілки власників паїв с. Довжанка.

Рішенням господарського суду Тернопільської області у вищевказаній справі від 12.11.2013 року, залишеним без змін постановами Львівського апеляційного господарського суду від 11.03.2014 року та Вищого господарського суду від 16.04.2014 року, в задоволенні згаданих позовних вимог відмовлено лише з підстави недоведеності радою самого факту порушення її прав оскаржуваними положеннями установчих документів ПАП "Перемога".

В той же час, вищевказаними судовими актами, які набрали законної сили, констатовано недоведеність ПАП "Перемога" свого права, в т.ч. і на спірне майно, внаслідок правонаступництва колишньої СВП с. Довжанка. Також встановлено, що члени СВП с.Довжанка не приймали рішення про реорганізацію СВП с.Довжанка, а остання ліквідована без правонаступництва вже після створення ПАП «Перемога». На базі паїв членів СВП с.Довжанка в процесі реформування останньої було створено не лише ПАП «перемога», а й інші приватні формування.

Судами, з посиланням на ст. 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та постанову Кабінету Міністрів України від 13.08.2013р. №1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у т.ч. меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягають паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств - правонаступників", зроблено висновок, що об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, тощо підлягають безоплатній передачі у комунальну власність підприємствами, на балансі яких вони знаходяться, незалежно від того, чи є дане підприємство правонаступником КСП чи не є правонаступником, та висновок про недоведеність того факту, що СВП с. Довжанка є реорганізована у ПАП «Перемога», недоведеність того факту, що в свою чергу, ПАП «Перемога» є правонаступником СВП с.Довжанка, як це зазначено у спірних пунктах Статуту ПАП «Перемога». ПАП «Перемога» є новоствореним приватним агропромисловим підприємством за рішенням його власника про створення підприємства, а не створеним у процесі реорганізації СВП с.Довжанка.

Судовий спір у вказаній господарській справі №921/478/14-г/17 виник, зокрема, між тими ж сторонами, які беруть участь у даній справі, а відтак, апеляційний господарський суд бере до уваги прийняті судові рішення у справі №921/478/14-г/17. Слід врахувати, що стосовно позивача - фізичної особи Яремко М.М. провадження було припинено, а відповідач - 3 був утворений лише 18.07.2014 року.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ст. 35 ГПК України).

Разом з тим, слід зазначити, що не надається преюдиціальне значення обставинам, зазначеним у судових рішеннях касаційної інстанції (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18).

Львівський апеляційний господарський суд у постанові від 20.08.2012р., залишеній без змін постановою Вищого господарського суду України від 30.10.2012 року по справі №3/211-3178, також не встановив доказів того, що ПАП "Перемога" є правонаступником Спілки власників паїв с. Довжанка.

Також, в рішенні Тернопільського міськрайонного суду від 18.08.2009 року у справі № 2-4025/09 за позовом ПАП "Перемога" до Коковської Г.А. про виселення та інше (яке набрало законної сили) судом було зазначено про необхідність передачі Спілкою власників паїв с. Довжанка у комунальну власність житлового будинку по вул. Містечко,68 в с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області та було встановлено те, що спілка власників паїв с. Довжанка була ліквідована, а тому ПАП «Перемога» не може бути її правонаступником. Дане рішення залишене без змін ухвалами апеляційного суду Тернопільської області від 24.12.2009 року та Верховного Суду України від 29.06.2010 року.

В апеляційній скарзі ПАП «Перемога» зазначає, що ПАП «Перемога» прийняло на баланс майно СВП с. Довжанка, у тому числі і спірне майно, та покликається на те, що ПАП «Перемога» є правонаступником СВП с.Довжанка, що встановлено рішеннями судів у справі 2-2-3168/2008 за позовом Кушнір Н.Є. до ПАП «Перемога», Довжанської сільської ради та Тернопільської РДА, та по справі № 607/4972/13-ц за позовом Романів Р.І. до ПАП «Перемога», треті особи - Довжанська сільська рада, Відділ Держземагенства у Тернопільському р-ні, Тернопільська РДА.

У матеріалах справи, згаданих рішеннях суду міститься посилання на розподільчий баланс ПАП «Перемога» від 01.04.2000 року, проте такий відсутній в матеріалах справи.

Апеляційний господарський суд, враховуючи вищенаведене, вважає, що в даному випадку факт правонаступництва ПАП «Перемога» після ліквідації Спілки власників паїв с. Довжанка є недоведеним.

19 квітня 2004 року головою Тернопільської районної державної адміністрації було винесено доручення № 25, згідно якого сільським, селищним головам, керівникам сільськогосподарських підприємств рекомендовано прискорити передачу об'єктів соціальної інфраструктури у комунальну власність, причиною такого доручення зазначено невиконання органами місцевого самоврядування, керівниками сільськогосподарських підприємств постанови Кабінету Міністрів України від 13.082003 року № 1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у т.ч. меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягають паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств - правонаступників".

На виконання доручення голови Тернопільської РДА від 19.04.2004 року № 25 "Про стан передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери", Довжанською сільською радою (позивачем у справі, що розглядається) прийнято рішення №113 від 21.06.2004 року "Про створення комісії по передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери", до якої увійшли в т.ч. представники ПАП "Перемога" (відповідача №1).

Рішенням виконкому ради від 30.07.2008 року №17 робота комісії відновлена.

З матеріалів справи вбачається, що голова утвореної комісії звертався до директора ПАП «Перемоги» з листом щодо передачі спірного майна на баланс Довжанської сільської ради, однак директор ПАП «Перемога» у листі від 14.08.2008 року зазначив, що такі спірні об'єкти не можуть бути передані на баланс сільської ради (Т.1 а.с. 17).

Рішенням позивача від 19.04.2012 року за № 155, на виконання вищезгаданого Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2013р. №1253 постановлено передати, серед іншого, в комунальну власність територіальної громади села Довжанка: 12-ти квартирний житловий будинок по вул. Містечко,68; три водонапірні башти та водогони.

Згадане рішення станом на 02.12.2014 року (дата прийняття оскаржуваного рішення суду) ніким не оскаржено та не скасовано.

Проте, спірне майно продовжувало облікуватись за відповідачем №1.

Крім того, було встановлено, що частину спірного майна, а саме дванадцятиквартирний гуртожиток по вул. Містечко, 68, с.Довжанка тернопільського району тернопільської області, балансовою вартістю 367 957,0 грн., водонапірну башту МТФ, яка межує із земельними ділянками кадастровий номер 6125282500:01:001:1329 та кадастровий номер 6125282500:01:001:1330, відповідач - 1 згідно Акту приймання - передачі від 22.09.2014 року (а.с. 151 Т.1) передав Громадській організації «Пайовики Довжанки».

Громадську організацію «Пайовики Довжанки» судом першої інстанції було залучено до участі у справі в якості відповідача - 3 як володільця частини спірного майна згідно вищевказаного Акту.

Предметом позову є (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) є зобов'язання до вчинення дій, а зокрема, щодо передачі відповідачем -1 до комунальної власності територіальної громади с. Довжанка в особі Довжанської сільської ради об'єкти соціальної сфери, згідно інвентарних карток обліку основних засобів ПАП «Перемога», а саме: - водонапірну (водопровідну) башту на МТ фермі; - артсвердловину на території тракторної бригади;- водогін на території господарського двору; та солідарної передачі відповідачами -1,3 до комунальної власності територіальної громади села Довжанка в особі Довжанської сільської ради наступних об'єктів: 12-ти квартирний житловий будинок по вул. Містечко, 68 в с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області; водопровідну (водонапірну) башту МТФ, яка межує із земельними ділянками кадастровий номер 6125282500:01:001:1329 та кадастровий номер 6125282500:01:001:1330.

Слід зазначити, що представник відповідача - 1 в суді апеляційної інстанції не заперечував проти володіння спірним майном (в тому числі і до передачі такого відповідачу -3) та проти передачі такого у комунальну власність територіальної громади с.Довжанка в особі позивача, однак, зазначив про можливість такої передачі спірного майна позивачу в установленому порядку.

Правові, економічні, соціальні та організаційні умови діяльності колективного сільськогосподарського підприємства визначаються Законом України від 14.02.1992 р. № 2114-XII "Про колективне сільськогосподарське підприємство".

Відповідно до ст. 31 цього Закону у разі поділу колективного сільськогосподарського підприємства до нових підприємств, що виникли в результаті цього поділу, переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. При виділенні з підприємства одного або кількох нових підприємств до кожного з них переходять за роздільним актом (балансом) у відповідних частинах майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства. Об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На виконання вищевказаного Закону (зокрема, відповідно до статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство") Кабінетом Міністрів України 13.08.2003р. прийнято постанову № 1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарських меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників».

Так, у відповідності до ч.8 ст.31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" та постанови Кабінету Міністрів України від 13.08.2013р. №1253 "Про затвердження Порядку безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери, житлового фонду, у т.ч. меліоративних систем колективних сільськогосподарських підприємств, що не підлягають паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передачі на баланс підприємств - правонаступників" такій передачі підлягають:

- житлові будинки та гуртожитки;

- зовнішні мережі електро-, тепло-, газо-, водопостачання та водовідведення, а також інженерні будівлі та споруди, призначені для обслуговування об'єктів соціальної сфери, житлового фонду (бойлерні, котельні, каналізаційні та водопровідні споруди, обладнання тощо);

- внутрішньогосподарські меліоративні системи - внутрішньогосподарська меліоративна мережа з об'єктами інженерної інфраструктури, що не підлягали паюванню в процесі реформування колективних сільськогосподарських підприємств.

Також передбачено відповідний порядок (процедура) безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери.

Рішення про передачу об'єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об'єкт знаходиться в межах території району, або обласною радою, якщо об'єкт знаходиться в межах території двох і більше районів (п.3 Порядку).

Рішення про передачу об'єктів соціальної сфери та житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, приймається відповідною сільською, селищною, міською радою, а внутрішньогосподарської меліоративної системи, які передаються у спільну власність територіальних громад, - районною, якщо об'єкт знаходиться в межах території району або обласною радою, якщо об'єкт знаходиться в межах території двох і більше районів.

Ініціаторами передачі об'єктів у комунальну власність можуть бути місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства-правонаступники, на балансі яких перебувають об'єкти.

У разі коли ініціатором передачі об'єктів у комунальну власність є місцевий орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, пропозиція погоджується з підприємством-правонаступником.

Передача здійснюється за рішенням комісії з питань передачі об'єктів у комунальну власність (далі - комісія).

Передача оформляється актом приймання-передачі за формою згідно з додатком до цього Порядку. Акт складається у чотирьох примірниках та підписується головою і членами комісії. Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі.

Щоб забезпечити єдиний підхід до визначення об'єктів соціальної сфери у практичній діяльності, Головна державна податкова інспекція України спільно з Міністерством України у справах будівництва та архітектури в листі від 9 квітня 1993 р. затвердили Тимчасовий перелік об'єктів, які відносяться до соціальної сфери (який згідно бази даних «Ліга Закон» є чинним). Відповідно до зазначеного Переліку, об'єкти соціальної сфери поділено на такі групи:

- житлово-комунальне господарство й побутове обслуговування населення (житлові будинки, гуртожитки для працівників, студентів вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, учнів загальноосвітніх шкіл, шкіл-інтернатів, водогони, об'єкти газопостачання й теплозабезпечення тощо);

- охорона здоров'я, фізична культура й соціальне забезпечення (лікарні, станції швидкої допомоги, лікувально-фізкультурні заклади, протитуберкульозні, наркологічні диспансери, поліклініки, пункти охорони здоров'я, фельдшерсько-акушерські пункти, санаторії-профілакторії, пансіонати, спеціалізовані санаторії, піонерські табори, будинки відпочинку, пансіонати, стадіони, спортивні зали, водні басейни, дитячі спортивні школи, спортивні клуби тощо);

- народна освіта (академії, університети, інститути, технікуми, професійні училища, курси, навчальні комбінати, курси підвищення кваліфікації, методичні кабінети, школи, школи-інтернати, дитячі садки, ясла, дитячі ясла-садки (комбінати), дитячі майданчики, дитячі будинки тощо);

- культура та мистецтво (бібліотеки, фільмотеки, будинки культури, клуби, будинки художнього виховання дітей, кінотеатри тощо).

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. (ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування»).

Пунктами 1, 2 статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Отже, як встановлено, після поділу колгоспу (КСП) ПАП «Перемога» була утворена СВП с.Довжанка на основі майна колгоспу, в яке входили спірні об'єкти. Однак, попри відсутність доказів щодо правонаступництва ПАП «Перемога» після ліквідації СВП с.Довжанка, що не пов'язано з реорганізацією, такі спірні об'єкти перейшли до відповідача - 1, про що не заперечувалося представником відповідача та що підтверджується матеріалами справи. Проте, в силу Закону України від 14.02.1992 р. № 2114-XII об'єкти соціальної сфери, житлового фонду, у тому числі незавершеного будівництва, а також внутрішньогосподарські меліоративні системи підприємств, що не підлягали паюванню в процесі реорганізації цих підприємств та передані на баланс підприємств-правонаступників, підлягають безоплатній передачі до комунальної власності в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з інвентарними картками обліку основних засобів ПАП "Перемога" (Т.1. ас. 20-23), відповіді ПАП "Перемога" від 25.04.2014 року №30 на прокурорський запит та поясненнями представника відповідача №1, перелічене у рішенні позивача спірне майно, на час пред'явлення позову знаходилось на обліку ПАП "Перемога".

Зокрема, це наступне майно :

1.Башта, яка облікується як "водонапірна (водопровідна) на МТ фермі", вартістю 7000грн. та, за поясненнями представників позивача і відповідача №1 в засіданні 02.10.204 року, обслуговує житлові будинки і школу.

2. Башта, яка облікується як "артсвердловина на території тракторної бригади", вартістю 26 679,82 грн. та, за поясненнями представників позивача і відповідача №1 в засіданні 02.10.204 року, обслуговує контору ПАП "Перемога" і приміщення сільради.

3. Водогін на території господарського двору вартістю 7815 грн.

4. Башта, яка облікується як "водопровідна (водонапірна) башт МТФ", що межує із земельними ділянками кадастровий номер 6125282500:01:001:1329 та кадастровий номер 6125282500:01:001:1330, вартістю 7595,40 грн. та, за поясненнями представників позивача і відповідача №1 в засіданні 02.10.204 року є законсервованою (недіючою).

5. 12-ти квартирний житловий будинок (гуртожиток) по вул. Містечко,68 в с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області, вартістю 367 957 грн.

Згідно копії інвентарної справи, власником дванадцятиквартирного житлового будинку по вул. Містечко, 68, в с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області, є ПАП «Перемога».

Відповідно до інформації відповідача, даної на запит суду, право власності на названі башти, водогін та житловий будинок в цілому не зареєстровано. Оформленим є лише право власності окремих громадян на вісім (8) квартир в 12-ти квартирному житловому будинку по вул. Містечко, 68 в с. Довжанка.

Вказані в Рішенні об'єкти знаходяться в межах одного району та в межах території Довжанської сільської ради, тобто в межах населеного пункту - села Довжанка Тернопільського району Тернопільської області.

З огляду на призначення та вказане сторонами у справі їх фактичне функціонування, ці об'єкти підпадають під ознаки майна, що підлягає безоплатній передачі у комунальну власність, згідно з п.2 Порядку, тобто є об'єктами соціальної сфери села та соціальної інфраструктури села. Включення даного майна, до складу такого, що підлягало паюванню і було розпайоване, відповідачем не доведено.

Апеляційний суд вважає, що такий Порядок безоплатної передачі у комунальну власність об'єктів соціальної сфери поширюється на спірні об'єкти як такі, що повинні бути передані у комунальну власність в силу закону, однак сама процедура такої передачі, яка передбачена вказаним Порядком - у даному випадку не може бути застосована, оскільки суб'єкт, який володіє спірним майном у даному випадку, не є правонаступником реорганізованого КСП та не набув таке майно в порядку реорганізації.

Відповідачем - 1 не доведена правомірність набуття спірного майна, та відповідно і можливість розпоряджатися ним, зокрема, передавати таке майно третім особам, в той час, як в силу закону таке майно мало бути безоплатне передане в комунальну власність враховуючи ознаки такого спірного майна, які характеризують його як обєкти соціальної сфери та соціальної інфраструктури села.

В процесі розгляду даного господарського спору в суді першої інстанції, відповідач 1 надав суду Акт приймання - передачі від 22.09.2014 року, за змістом якого башта, що облікувалась як "водопровідна (водонапірна) башта МТФ", котра межує із земельними ділянками кадастровий номер 6125282500:01:001:1329 та кадастровий номер 6125282500:01:001:1330, вартістю 7595,40 грн. та 12-ти квартирний житловий будинок по вул. Містечко, 68, в с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області, вартістю 367 957 грн., були безоплатно передані від ПАП "Перемога" - Громадській організації "Пайовики Довжанки" (відповідачу №3).

В даному акті вказано, що його передано на виконання рішення загальних зборів ГО "Пайовики Довжанки" від 10.08.2014 року.

Громадська організація «Пайовики Довжанки» (ідентифікаційний код38687749) заснована Чупаком В.Ю. та Нацюком В.М. (директором відповідача - 1), дата запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: 18.07.2014, номер запису: 1 651 102 0000 003277.

Як вбачається з матеріалів справи, на неодноразові вимоги суду першої інстанції, зокрема, які викладені в ухвалах від 30.10.2014р. та 20.11.2014р., відповідачі 1,3 не представили доказів відображення зняття та прийняття згаданих об'єктів на своїх балансах.

Приймаючи до уваги наведені вище положення, приписи ст. 391 ЦК України, чинне рішення Довжанської сільської ради від 19.04.2012 року № 155 та наявність спору між позивачем та відповідачами 1,3 щодо добровільної передачі згаданих об'єктів до комунальної власності, суд першої інстанції прийшов до висновку про задоволення заявлених вимог в судовому порядку та вважав, що іншого можливого способу реалізації свого рішення у позивача немає.

Акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території (ст.. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування).

Апеляційний господарський суд вважає, що поданими суду доказами прокурором та позивачем підтверджено обґрунтованість позовних вимог, та погоджується із висновком суду першої інстанції про задоволення позову.

Аналогічна правова позиція зазначена і в Постанові Вищого господарського суду України від 02 жовтня 2014 року, справа № 903/1541/13.

Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Згідно з ст.543 ЦК України, у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов'язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов'язок решти солідарних боржників перед кредитором.

З огляду на те, що з вини відповідачів №№1,3 (через неподання ним витребуваних документів) неможливо встановити, за ким з них облікується 12-ти квартирний житловий будинок по вул. Містечко, 68 в с. Довжанка, Тернопільського району, Тернопільської області та водопровідна (водонапірна) башта МТФ, яка межує із земельними ділянками кадастровий номер 6125282500:01:001:1329 та кадастровий номер 6125282500:01:001:1330, обов'язок по їх передачі позивачу покладено судом першої інстанції на співвідповідачів солідарно.

Апеляційний суд вважає правильним такий висновок суду першої інстанції у даній справі.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.11 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами.

Таким чином, надання чи ненадання доказів - це право сторони. Але вибираючи спосіб захисту, який базований на ненаданні доказів, сторона несе ризик, що вона не зможе в подальшому посилатися на ті докази, яких вона не надала.

Копії, які видаються органами державної влади України, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями та їх об'єднаннями усіх форм власності, повинні бути засвідчені з додержанням вимог пункту 5.27 Національного стандарту України "Державна уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів. ДСТУ 4163-2003", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 07.04.2003 N 55 , а разі якщо інструкціями з діловодства, які діють у відповідних органах, підприємствах, установах і організаціях установлено додаткові вимоги щодо оформлення копій, - також і цих

вимог (п.2.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 22.12.2011 року № 18).

Враховуючи відсутність усіх необхідних реквізитів (зокрема дат складання, печаток, всіх підписів і т.п.), нечитабельності копій документів, судом першої інстанції не прийнято як належні і допустимі докази по справі: Акт ліквідаційної комісії ПАП "Перемога" від 29.12.2004р. (т.1 а.с.56), Перелік майна соціальної сфери СВП с. Довжанка (Т.1 а.с.19), Акт розрахунку уточненого пайового фонду на 01.04.2002р., Перелік майна, яке не підлягає паюванню реформованої СВП с. Довжанка. З матеріалів справи не вбачається подання представниками сторін оригіналів вказаних документів

Відповідно до ч.1 ст.101 ГПК України апеляційний суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами. Додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Проте скаржником у апеляційному провадженні при поданні додаткових доказів належно не доведено неможливість подання вищезазначених доказів у суді першої інстанції. Суд першої інстанції при прийнятті рішення надавав оцінку наявним у справі доказам. Крім того, окремі подані скаржником додаткові докази були створені в часі лише після прийняття оскаржуваного рішення суду.

Апеляційним судом було витребувано у позивача додаткові матеріали про знаходження спірного майна у межах населеного пункту - села Довжанки Тернопільського району з метою уточнення, більш чіткого підтвердження вже встановленого факту судом першої інстанції.

Щодо заперечень скаржника про неповідомлення його про час та місце розгляду справи, винесення рішення у відсутності представника скаржника за наявності заяви про відкладення розгляду справи, то слід зазначити наступне.

Неявка учасника судового процесу в судове засідання не є підставою для скасування судового рішення, якщо ухвалу, в якій зазначено час і місце такого засідання, надіслано йому в порядку, зазначеному в підпункті 3.9.1 підпункту 3.9 цього пункту постанови (Постанова Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18).

Згідно п.п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18 особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У відповідності до ст.77 ГПК України, суд має право, а не зобов'язаний відкласти розгляд справи за клопотанням сторони. При цьому, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 15.03.2010 № 01-08/140, зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Участь представників сторін не є обов'язковою в судових засіданнях, а здійснюється на розсуд сторін, крім випадків визнання їх явки обов'язковою.

Крім того, процесуальним законодавством встановлено строки розгляду господарського спору та можливість продовження таких строків. У даному випадку, судом першої інстанції строк розгляду спору продовжувався, та крім того, у зв'язку з залученням відповідача - 3 розгляд справи розпочинався заново.

У матеріалах справи наявні належні докази надіслання відповідачу - 1 копії ухвали про відкриття провадження у даній справі, а відтак, відповідач - 1 вважається належно повідомленим про слухання спору за його участю у даній справі.

Сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм відкритого судового провадження.

Крім того, така причина у клопотанні про відкладення розгляду справи як неможливість представника сторони взяти участь у судовому засіданні не є поважною, оскільки господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України.

Згідно ст. 22 ГПК України представники сторін не позбавлені права ознайомлення з матеріалами справи в ході розгляду справи.

Також, як вбачається з матеріалів справи відповідач - 3 був повідомлений про його залучення до справи 08.10.2014 року, що вбачається з відповідного поштового повідомлення. Крім того, подальші ухвали суду першої інстанції про відкладення розгляду справи також надсилалися відповідачу - 3 та вручалися його представнику, про що є відповідні належні докази.

Згідно ст.. 22 ГПК України позивач має право зменшити позовні вимоги до прийняття рішення у справі, що у даному випадку мало місце. Заяву про зменшення позовних вимог заявником було подано з доказами про надіслання такої заяви сторонам у справі.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд вважає, що рішення господарського суду першої інстанції прийняте з урахуванням усіх обставин справи та з дотриманням норм чинного законодавства, а тому не вбачає підстав для його зміни чи скасування.

Зважаючи на те, що апеляційну скаргу залишено без задоволення, витрати по сплаті судового збору залишаються на скаржнику відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Тернопільської області від 02.12.2014 року у справі № 921/686/14-г/6 - залишити без змін, апеляційну скаргу Приватного агропромислового підприємства "Перемога" від 25.12.2015 року - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Повний текст постанови виготовлений 16.03.2015 р.

Головуючий суддя Бонк Т. Б.

Суддя Бойко С.М.

Суддя Якімець Г.Г.