Постанова

від 27.02.2015 по справі 816/166/15-а

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

27 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа №816/166/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - Вошколуп В.Г., Ставицька І.Б., Рудніцька Н.В.,

від відповідача - Касумов О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (надалі - позивач, ПАТ "Полтаваобленерго") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, ДПІ у м. Полтаві) про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення від 18.08.2014 №0000282308, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 336 251 грн 25 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що висновки контролюючого органу про заниження ПАТ "Полтаваобленерго" зобов'язання зі сплати податку на додану вартість загалом в розмірі 1 069 001 грн не відповідають фактичним обставинам справи та спростовуються належним чином оформленими податковими накладними і первинними документами бухгалтерського обліку, наданими на письмову вимогу ДПІ у м. Полтаві та дослідженими відповідачем в ході проведення документальної позапланової невиїзної перевірки.

Відповідач позов не визнав, у письмових запереченнях просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю. При цьому, посилався на обставини, встановлені документальною позаплановою невиїзною перевіркою ПАТ "Полтаваобленерго" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Промальянс енерджі" за жовтень, листопад 2012 року та з ТОВ "Аст-технології" за листопад, грудень 2012 року, викладені в акті перевірки від 29.07.2014 №4496/16-01-22-02/00131819.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні ДПІ у м. Полтаві, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

ПАТ "Полтаваобленерго" у встановленому законом порядку зареєстровано як юридичну особу, код ЄДРПОУ 00131819 /т. 2, а.с. 144-145/.

Позивач перебуває на обліку платників податків в ДПІ у м. Полтаві та з 28.06.1997 зареєстрований платником податку на додану вартість (надалі також ПДВ) /т. 2, а.с. 146/.

Ревізором-інспектором ДПІ у м. Полтаві у період з 16.07.2014 по 22.07.2014 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ "Полтаваобленерго" з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ "Промальянс енерджі" (код ЄДРПОУ 37033545) за жовтень, листопад 2012 року та з ТОВ "Аст-технології" (код ЄДРПОУ 34645705) за листопад, грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2014 №4496/16-01-22-02/00131819 (надалі - Акт перевірки), в якому вказано на порушення платником податків вимог пункту 44.1 статті 44, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, статті 201 Податкового кодексу України, наслідком чого визначено заниження ПАТ "Полтаваобленерго" зобов'язання зі сплати ПДВ за жовтень-грудень 2012 року загалом в розмірі 1 069 001 грн /т. 1, а.с. 17-31/.

На вказаний Акт перевірки позивач 07.08.2014 за вих. №02-31/9419 подав заперечення, відповідь про відхилення яких надано ДПІ у м. Полтаві листом від 13.08.2014 за вих. №11403/10/16-01-22-02 /т. 1, а.с. 35-43/.

На підставі зазначеного вище Акта перевірки ДПІ у м. Полтаві 18.08.2014 сформовано податкове повідомлення-рішення №0000282308, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем: "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 14010100" загалом в розмірі 1 336 251 грн 25 коп. (в т.ч., основний платіж - 1 069 001 грн, штрафні (фінансові) санкції - 267 250 грн 25 коп.) /т. 1, а.с. 33-34/.

Вказане податкове повідомлення-рішення позивач оскаржив до Головного управління Міндоходів у Полтавській області та Державної фіскальної служби України /т. І, а.с. 44-48, 61-65/. Однак, рішеннями контролюючих органів спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги платника податків - без задоволення /т. 1, а.с. 54-59, 67-72/.

Не погоджуючись з означеним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у м. Полтаві, ПАТ "Полтаваобленерго" звернулось до суду з позовом про визнання його протиправним та скасування.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що за рахунок відображення у податковому обліку господарських правовідносин з ТОВ "Промальянс енерджі" (код ЄДРПОУ 37033545) позивач протягом жовтня, листопада 2012 року сформував податковий кредит загалом в розмірі 66 191 грн 53 коп. (в т.ч., у жовтні 2012 року - 41 642 грн 81 коп., у листопаді 2012 року - 24 548 грн 72 коп.).

Крім того, відобразивши у податковому обліку господарські правовідносини з ТОВ "Аст-технології" (код ЄДРПОУ 34645705) позивач протягом листопада, грудня 2012 року сформував податковий кредит загалом в розмірі 1 002 809 грн 21 коп. (в т.ч., у листопаді 2012 року - 226 390 грн 94 коп., у грудні 2012 року - 776 418 грн 27 коп.).

Однак, за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки відповідач дійшов висновку про безпідставне віднесення зазначених вище сум до складу податкового кредиту, наслідком чого визначив заниження ПАТ "Полтаваобленерго" податкового зобов'язання зі сплати ПДВ загалом в розмірі 1 069 000 грн 74 коп.

Даний висновок відповідач мотивував обставинами, викладеними в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача. Зокрема, зазначав, що за наявною у контролюючих органів податковою інформацією ТОВ "Промальянс енерджі" та ТОВ "Аст-технології" відсутні за місцезнаходженням, не володіють необхідними виробничими потужностями та кваліфікованим персоналом, що унеможливлює вчинення реальних господарських операцій.

Оцінюючи наведені твердження контролюючого органу та досліджуючи фактичні обставини справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

Спірні відносини сторін стосуються права позивача на податковий кредит.

Згідно з абзацом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

За змістом пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду /пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України/.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Таким чином, визначальним у питанні перевірки правомірності формування платником податку показників податкової звітності з ПДВ є безпосереднє дослідження факту здійснення господарської операції (її реальності/товарності), на підставі якої таким платником сформовано дані податкового обліку.

Судом встановлено, що спірні відносини між позивачем та його контрагентами стосувалися придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг.

До матеріалів справи залучено копії договорів:

- від 13.04.2012 №1555 про поставку, за умовами якого ТОВ "Аст-технології" (постачальник) зобов'язувалось у 2012 році поставити ПАТ "Полтаваобленерго" (покупець) товари, а покупець - прийняти і оплатити такі товари /т. 2, а.с. 72-77/;

- від 13.04.2012 №67/12/2998 про підряд, за умовами якого ТОВ "Аст-технології" (підрядник) зобов'язувалось у 2012 році поставити ПАТ "Полтаваобленерго" (замовник) обладнання згідно зі специфікаціями, здійснити монтаж, інсталяцію, налагодження цього обладнання згідно з кошторисною документацією та здати його в експлуатацію замовнику, а замовник - прийняти обладнання в експлуатацію та сплатити вартість обладнання і робіт /т. 2, а.с. 89-94/;

- від 13.04.2012 №66/12/2671 на виконання проектних робіт, за умовами якого ТОВ "Аст-технології" (підрядник) зобов'язувалось на свій ризик, своїми засобами за завданням ПАТ "Полтаваобленерго" (замовник) виконати роботи по розробці проектної документації, а замовник - прийняти та оплатити роботу на умовах, у порядку і в строки, встановлені цим договором /т. 2, а.с. 129-132/;

- від 13.04.2012 №67/12/2999 про підряд, за умовами якого ТОВ "Аст-технології" (підрядник) зобов'язувалось у 2012 році виконати роботи - будівництво радіовежі 65 м на об'єкті: ПС "Озера" Кобеляцького району Полтавської області, що включають в себе: закупівлю металоконструкцій, транспортування металоконструкцій та інших матеріалів на об'єкт, будівельно-монтажні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, оформлення виконавчої документації, здача радіовежі замовнику, а ПАТ "Полтаваобленерго" (замовник) - прийняти і оплатити такі роботи /т. 2, а.с. 81-85/;

- від 08.05.2012 №1567 на виконання проектних робіт, за умовами якого ТОВ "Аст-технології" (підрядник) зобов'язувалось на свій ризик, своїми засобами за завданням ПАТ "Полтаваобленерго" (замовник) виконати роботи по розробці проектної документації: "Автоматизована система диспетчерського управління Гадяцької філії ПАТ "Полтаваобленерго" відповідно до завдання на проектування, затвердженого замовником і узгодженого підрядником, і передати результат робіт в 2-х примірниках у власність замовника, а замовник - прийняти та оплатити роботу на умовах, у порядку і в строки, встановлені цим договором /т. 2, а.с. 30-33/;

- від 08.05.2012 №1568 на виконання проектних робіт, за умовами якого ТОВ "Аст-технології" (підрядник) зобов'язувалось на свій ризик, своїми засобами за завданням ПАТ "Полтаваобленерго" (замовник) виконати роботи по розробці проектної документації: "Автоматизована система диспетчерського управління Машівської філії ПАТ "Полтаваобленерго" відповідно до завдання на проектування, затвердженого замовником і узгодженого підрядником, і передати результат робіт в 2-х примірниках у власність замовника, а замовник - прийняти та оплатити роботу на умовах, у порядку і в строки, встановлені цим договором /т. 2, а.с. 56-59/;

- від 31.05.2012 №1854 про поставку, за умовами якого ТОВ "Промальянс енерджі" (постачальник) зобов'язувалось у 2012 році поставити ПАТ "Полтаваобленерго" (покупець) товари (запасні частини до бензопил та ін.), а покупець - прийняти і оплатити такі товари /т. 2, а.с. 46-53/;

- від 22.06.2012 №3486 про поставку, за умовами якого ТОВ "Аст-технології" (постачальник) зобов'язувалось у 2012 році поставити ПАТ "Полтаваобленерго" (покупець) товари, а покупець - прийняти і оплатити такі товари /т. 2, а.с. 123-127/;

- від 20.11.2012 №3796 про підряд, за умовами якого ТОВ "Аст-технології" (підрядник) зобов'язувалось у 2012 році здійснити модернізацію кабельної лінії зв'язку ПАТ "Полтаваобленерго" на ділянці від вул. Гірників, 22 (АГ Комсомольської філії) до точки перетину з існуючим кабелем (вул. Миру, 18 - вул. Портова, 25) м. Комсомольськ згідно з кошторисною документацією та здати її в експлуатацію замовнику, а замовник - прийняти обладнання в експлуатацію та сплатити вартість обладнання і робіт /т. 2, а.с. 103-107/.

За приписами пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця /пункт 201.4 статті 201 Податкового кодексу України/.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту /абзац перший пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України/.

Матеріалами справи підтверджено, що контрагентами позивача, за результатами здійснення господарських операцій, виписано та передано останньому податкові накладні на суму вартості товарів (послуг) /т. 1, а.с. 74-86, 95-106/.

Дослідивши копії таких податкових накладних, судом встановлено, що вони за змістом та формою відповідають вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що зауваження відповідача щодо змісту та форми податкових накладних в Акті перевірки та письмових запереченнях проти позову відсутні.

Також, ДПІ у м. Полтаві не спростовано того, що на момент складення зазначених податкових накладних контрагенти позивача мали статус платників податку на додану вартість та були зареєстровані як юридичні особи у встановленому законодавством порядку.

Отже, наведені податкові накладні підтверджують факт придбання позивачем товарів (послуг) у ТОВ "Аст-технології" та ТОВ "Промальянс енерджі", є підставою для віднесення спірних сум ПДВ до складу податкового кредиту та в силу положень статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України приймаються судом як належний доказ у справі.

За змістом пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до приписів частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стверджуючи про фактичне виконання сторонами умов зазначених вище договорів, позивач посилався на залучені до матеріалів справи копії: технічних завдань на розробку проектної документації /т. 2, а.с. 34-37, 60-63/, кошторисів /т. 2, а.с. 38, 40-45, 64, 66-71/, графіків виконання робіт по проектуванню /т. 2, а.с. 39, 65, 86, 88, 97-100, 102, 108, 133, 141/, специфікацій до договорів поставки /т. 2, а.с. 54-55, 78-79, 95-96, 128/, договірної ціни /т. 2, а.с. 109-100, 134-139, 142-143/, видаткових накладних /т. 1, а.с. 88, 91-92, 94, 108, 110/, прибуткових ордерів /т. 1, а.с. 87, 89-90, 93, 107, 109; т. 2, а.с. 199-204/, актів здачі-приймання виконаних робіт /т. 1, а.с. 132, 145-148/, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати /т. 1, а.с. 133-134,139-140, 149, 156, 163, 172, 185, 191, 225, 245, 249; т. 2, а.с. 4, 11, 15, 19, 23/, актів приймання будівельних робіт /т. 1, а.с. 135-138, 141-144, 150-155, 157-162, 164-171, 173-176, 186-190, 192-224, 226-244, 246-248; т. 2, а.с. 1-3, 5-7, 12-14, 16-18, 20-22, 24-26/, підсумкових відомостей ресурсів /т. 1, а.с. 177-181; т. 2, а.с. 8, 27, 118-122/, локальних кошторисів /т. 1, а.с. 182-184; т. 2, а.с. 9-10, 28-29, 111-117/, викопіювань із журналів реєстрації виданих довіреностей /т. 2, а.с. 204-209; т. 5, а.с. 161-165/.

Дослідивши в судовому засіданні вищеперелічені копії документів, суд дійшов висновку, що вони в своїй сукупності підтверджують факт придбання позивачем товарів (послуг) у ТОВ "Аст-технології" та ТОВ "Промальянс енерджі" протягом жовтня-грудня 2012 року.

Придбані товари позивач використав у власній господарській діяльності, на підтвердження чого до матеріалів справи залучено копії: вимог на внутрішнє переміщення цінностей, актів списання використаних матеріальних цінностей при проведенні ремонтних робіт, накладних на внутрішнє переміщення товарів /т. 2, а.с. 210-250; т. 3, а.с. 1-250: т. 4, а.с. 1-259/.

Що стосується придбання у ТОВ "Аст-технології" послуг з розробки проектно-кошторисної документації "Автоматизована система диспетчерського управління", обладнання та будівельно-монтажних робіт, судом встановлено, що таке зумовлено модернізацією застарілої технічної бази позивача та необхідністю впровадження у виробництво нових технологій.

При цьому позивачем на вимогу суду надано копії актів комісії про прийняття в експлуатацію АСДУ, технологічних проектів та завдань, робочих проектів диспетчерських пунктів філій АСТ, зведених кошторисних розрахунків вартість будівництва, робочих проектів, наказів про затвердження робочих проектів, декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, актів технічної готовності до експлуатації змонтованого обладнання, актів технічної готовності об'єктів до експлуатації /т. 5, а.с. 9-121, 124-160/.

Оригінали зазначених документів оглянуто судом в судовому засіданні 14.02.2015.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Аст-технології" у встановленому законом порядку отримано ліцензію Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про право зайняття господарською діяльністю у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури терміном дії з 17.0.22012 по 17.02.2017 /т. 5, а.с. 15-17/.

За придбані товари та послуги позивач розрахувався у повному обсязі, що підтверджено залученими до матеріалів справи платіжними дорученнями з відмітками банку про проведення платежів /т. 1, а.с. 111-131/.

Враховуючи наведені обставини, суд дійшов висновку, що позивач протягом жовтня-грудня 2012 року правомірно відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ загалом в розмірі 1 069 000 грн 74 коп., сплачену в ціні придбаних у ТОВ "Аст-технології" та ТОВ "Промальянс енерджі" товарів/послуг.

При цьому, перевіряючи факт здійснення господарської операції, на підставі якої платником податків сформовано дані податкового обліку, суд досліджує товарність такої операції в сукупності чинників, що впливають на її реальний зміст. Зокрема, суд оцінює документи та інші дані, що відображені платником податків в податковому та бухгалтерському обліку, з урахуванням специфіки спірної господарської операції.

Отже, сама собою наявність або відсутність окремих документів чи допущення помилок в їх оформленні не може слугувати підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо іншими даними буде підтверджено фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю.

Залученими до матеріалами справи письмовими доказами в їх сукупності підтверджено факт придбання позивачем товарів (послуг) у ТОВ "Аст-технології" та ТОВ "Промальянс енерджі", сплати у ціні таких товарів (послуг) податку на додану вартість загалом в розмірі 1 069 000 грн 74 коп. та використання придбаних товарів (послуг) у господарській діяльності ПАТ "Полтаваобленерго".

Доводи контролюючого органу про відсутність у позивача товарно-транспортних накладних про перевезення товарів від постачальників до покупця на переконання суду не можуть бути визнані достатніми підставами для визнання спірних господарських операцій безтоварними, адже залученими до матеріалів справи письмовими доказами в їх сукупності підтверджено фактичне отримання позивачем товарів від ТОВ "Аст-технології" та ТОВ "Промальянс енерджі", їх оприбуткування, внутрішнє переміщення та використання у ході ведення ПАТ "Полтаваобленерго" господарської діяльності.

Посилання контролюючого органу на відомості, викладені в актах про неможливість проведення зустрічних звірок контрагентів позивача, не приймаються судом в якості достатніх обґрунтувань правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення, оскільки отримання контролюючим органом такого акта перевірки не звільняє контролюючий орган від виконання обов'язку по самостійному встановленню та доведенню факту вчинення платником податків порушення закону, адже акт перевірки контрагента не має преюдиційного значення та не є документом, що достовірно та безсумнівно підтверджує обставини фактичної дійсності.

До того ж, як визначено частиною другою статті 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

А частиною першою статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Таким чином, зважаючи на принцип персональної відповідальності платника податку, право добросовісного платника податків на податковий кредит з ПДВ не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Крім того, у постановах від 09.08.2008 у справі №21-500во08, від 01.06.2010 у справі №21-573во10, від 31.01.2011 у справі №21-47а10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Так само, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) зазначив, що "… компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності." /пункт 71/.

Як висновок, суд зазначає, що допущені попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару певні порушення податкового законодавства тягнуть негативні наслідки саме для таких постачальників та не впливають на право позивача (добросовісного платника податку) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість постачальникам товару.

Підставою для донарахування платнику податку грошових зобов'язань може слугувати лише встановлення факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань. Однак, матеріали справи таких доказів не містять.

Відповідачем не надано доказів та не зазначено обставин, які б ставили під сумнів фактичне здійснення спірних господарських операцій. Зокрема, не надано доказів, що підтверджували б невідповідність змісту угод дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчили про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкта оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Так само, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад.

Враховуючи наведене вище в своїй сукупності, висновок податкової інспекції про порушення позивачем вимог статей 44, 198, 201 Податкового кодексу України здійснено при помилковому розумінні норм діючого на час виникнення спірних відносин законодавства та фактичних обставин справи.

Виходячи з визначення поняття штрафна санкція, що міститься в підпункті 14.1.265 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого дана санкція може бути застосована до платника податків лише у разі вчинення останнім порушення вимог податкового законодавства, а такі порушення в діях позивача відсутні, суд дійшов висновку, що спірним податковим повідомленням-рішенням також неправомірно застосовано до ПАТ "Полтаваобленерго" штрафні (фінансові) санкції в розмірі 267 250 грн 25 коп. /т. 1, а.с. 34/.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до підпункту 21.1.1 пункту 21.1 статті 21 Податкового кодексу України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Згідно із частиною першою статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Водночас, суд акцентує увагу на тому, що відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Відповідачем під час розгляду адміністративної справи не наведено об'єктивних доводів та не надано належних доказів наявності в діях позивача ознак протиправної діяльності. Тобто, відповідачем не доведено правомірності оскарженого податкового повідомлення-рішення.

Разом з цим, долученими до матеріалів справи копіями первинних документів бухгалтерського обліку підтверджено право позивача на віднесення до податкового кредиту суми ПДВ загалом в розмірі 1 069 000 грн 74 коп.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає доведеним належними та допустимими доказами той факт, що при прийнятті спірного податкового повідомлення-рішення суб'єкт владних повноважень діяв всупереч встановленому законом порядку, необґрунтовано, упереджено, без з'ясування необхідних обставин, що мали значення для прийняття рішення, без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення, чим порушено законні інтереси позивача.

За таких обставин, податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 18.08.2014 №0000282308 необхідно визнати протиправним та скасувати, а позов ПАТ "Полтаваобленерго" - задовольнити.

У відповідності до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір в розмірі 487 грн 20 коп. необхідно стягнути з Державного бюджету України.

При розподілі судових витрат відповідно до положень частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", суд виходить з приписів пункту 21 частини першої статті 5 вказаного Закону, згідно з яким відповідача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 18 серпня 2014 року №0000282308.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (код ЄДРПОУ 00131819) витрати зі сплати судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) гривень 20 (двадцять) копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 04 березня 2015 року.

Суддя О.О. Кукоба