Постанова

від 06.02.2018 по справі 816/166/15-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ВЕРХОВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.02.2018 Київ К/9901/8403/18 816/166/15-а Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року (суддя Кукоба О.О.) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року (головуючий суддя - Зеленський В.В., судді: Чалий І.С., Пянова Я.В.) у справі № 816/166/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства Полтаваобленерго до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання нечинним (протиправним) та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

Публічне акціонерне товариство Полтаваобленерго (далі - ПАТ Полтаваобленерго ) звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило нечинним (протиправним) та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області (далі - ДПІ у м. Полтаві) від 18.08.2014 року №0000282308.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.02.2015 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року, позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ДПІ у м. Полтаві звернулась із касаційною скаргою до суду касаційної інстанції, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

В обґрунтування своїх вимог ДПІ у м. Полтаві посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст. 198 Податкового кодексу України, ст. ст. 86, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідач зазначає, що судами не враховано доводи про відсутність у спірних контрагентів необхідних умов для здійснення господарської діяльності, а також факту перевезення товарно-матеріальних цінностей, що свідчить про відсутність реального здійснення господарських операцій.

В письмових запереченнях на касаційну скаргу ПАТ Полтаваобленерго зазначає, що рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставинам справи судами надано правильно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими. Отже, позивач просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з'ясовано судами попередніх інстанцій, ДПІ у м. Полтаві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПАТ Полтаваобленерго з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинам з ТОВ Промальянс енерджі за жовтень, листопад 2012 року та з ТОВ Аст-технології за листопад, грудень 2012 року.

За результатами перевірки складено акт від 29.07.2014 року №4496/16-01-22-02/00131819, в якому вказано про порушення позивачем вимог п. 44.1 ст.44, п. п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, ст. 201 Податкового кодексу України у зв'язку з неправомірним включенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних товарно-матеріальних цінностей та підрядних робіт у ТОВ Промальянс енерджі та ТОВ АСТ-технології з огляду на непідтвердження реального характеру здійснених господарських операцій.

Обґрунтовуючи свою позицію, ДПІ у м. Полтаві посилалась на результати контрольних заходів щодо контрагента ТОВ АСТ-технології (акт від 22.08.2013 року №1240/26-57-22-03-07/34645705 про неможливість проведення зустрічної звірки) та ТОВ Промальянс енерджі (акт від 23.08.2013 року №887/26-55-22-03/37033545 та акт від 05.07.2013 року №207/26-55-22-07/37033545 про неможливість проведення зустрічної звірки) де вказано про відсутність у них в достатній кількості майна, основних фондів та трудових ресурсів, необхідних для провадження фактичної господарської діяльності та виконання договірних зобов'язань перед контрагентами. Також відповідач наголошував на непредставленні ПАТ Полтаваобленерго на перевірку транспортної документації.

На підставі зазначеного акту перевірки ДПІ у м. Полтаві 18.08.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282308, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1336251,25 грн. (в т.ч. основний платіж - 1069001,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 267250,25 грн.

За результатами адміністративного оскарження зазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої виходив з того, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що операції по придбанню позивачем товарно-матеріальних цінностей та підрядних робіт у контрагентів є реальними, фактично відбулися, придбані товари використано у власній господарській діяльності, у зв'язку з чим нарахування грошового зобов'язання з податку на додану вартість згідно спірного податкового повідомлення-рішення є неправомірним.

Колегія суддів апеляційної інстанції підтримала зазначені висновки суду першої інстанції.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.

Як встановлено судами, позивачем у період, що був предметом перевірки було укладено ряд договорів, а саме:

з ТОВ Аст-технології поставки від 13.04.2012 року №1555, підряду від 13.04.2012 №67/12/2998, виконання проектних робіт від 13.04.2012 року №66/12/2671, підряду від 13.04.2012 року №67/12/2999, виконання проектних робіт від 08.05.2012 року №1567, виконання проектних робіт від 08.05.2012 року №1568, поставки від 22.06.2012 року №3486, підряду від 20.11.2012 року №3796; з ТОВ Промальянс енерджі поставки від 31.05.2012 року.

На підтвердження виконання умов зазначених договорів, позивачем надано копії податкових накладних, видаткових накладних, технічних завдань на розробку проектної документації, кошторисів, графіків виконання робіт по проектуванню, специфікацій до договорів поставки, прибуткових ордерів, актів здачі-приймання виконаних робіт, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат, актів приймання будівельних, підсумкових відомостей ресурсів, локальних кошторисів, копії із журналів реєстрації виданих довіреностей.

Суди попередніх інстанцій цілком обґрунтовано прийняли наведені докази до уваги, надали їм належну правову оцінку та відхилили посилання податкового органу на ненадання деяких з представлених документів, зокрема транспортної документації, на перевірку як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товаротранспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюється облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби і печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи, обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом.

З урахуванням наведеного, слід зазначити, що оскільки транспортною документацією підтверджується операція з надання послуг з перевезення вантажів, а не факт придбання товару, то за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, витрати на які позивачем віднесено до складу валових витрат, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість.

Відповідачем, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені наданими позичвачем документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

В той же час, відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення ПАТ Полтаваобленерго розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Судами також з'ясовано, що придбані товари та послуги позивач використав у власній господарській діяльності, на підтвердження чого ним надано копії вимог на внутрішнє переміщення цінностей, актів списання використаних матеріальних цінностей при проведенні ремонтних робіт, накладних на внутрішнє переміщення товарів.

Придбання у ТОВ Аст-технології послуг з розробки проектно-кошторисної документації Автоматизована система диспетчерського управління , обладнання та будівельно-монтажних робіт зумовлено модернізацією застарілої технічної бази позивача та необхідністю впровадження у виробництво нових технологій.

При цьому позивачем було надано копії актів комісії про прийняття в експлуатацію АСДУ, технологічних проектів та завдань, робочих проектів диспетчерських пунктів філій АСТ, зведених кошторисних розрахунків вартість будівництва, робочих проектів, наказів про затвердження робочих проектів, декларацій про готовність об'єкта до експлуатації, актів технічної готовності до експлуатації змонтованого обладнання, актів технічної готовності об'єктів до експлуатації.

Також з'ясовано, що у ТОВ Аст-технології наявна ліцензія Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю про право зайняття господарською діяльністю у будівництві, пов'язаної із створенням об'єктів архітектури терміном дії з 17.02.2012 року по 17.02.2017 року.

На момент здійснення спірної поставки позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавались.

Також судові інстанції обґрунтовано не взяли до уваги посилання відповідача на наявну в нього податкову інформацію щодо контрагентів позивача як на підставу для відмови в задоволенні позову, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставок та виконання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи. Проте, посадовими особами ДПІ у м. Полтаві під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, суд погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій, що господарській операції між позивачем та його контрагентами здійснені відповідно до умов чинного законодавства, реальність яких підтверджується належним чином оформленими первинними документами, що містяться в матеріалах справи, а відтак з протиправністю прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами ч. 2 ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2015 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Хохуляк

Судді Л.І. Бившева

Т.М. Шипуліна