Постанова

від 25.02.2015 по справі 911/2786/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" лютого 2015 р. Справа№ 911/2786/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Лобаня О.І.

суддів: Майданевича А.Г.

Федорчука Р.В.

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 25.02.2015 року,

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» на рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 року

у справі № 911/2786/13 (головуючий суддя Щоткін О.В.,

судді Бацуца В.М., Подоляк Ю.В.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ»

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ»

про стягнення 60 573,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2014 року по справі № 911/2786/13 позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» про стягнення 60 573,60 грн. - задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ» 52 749,00 грн. збитків та 11 142,75 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.10.2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 року по справі № 911/2786/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 24.11.2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» на рішення господарського суду Київської області від 24.11.2014 року у справі № 911/2786/13 повернуто на підставі п.3 ч.1 ст. 97 Господарського процесуального кодексу України.

Так, товариство з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» повторно звернулось до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою. Крім того, скаржник просив відновити процесуальний строк на подання апеляційної скарги.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 12.12.2014 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» на рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 року у справі № 911/2786/13 прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях суду апеляційної інстанції 28.01.2015 року, 11.02.2015 року, 18.02.2015 року та 25.02.2015 року представник товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ», надав суду свої пояснення по справі в яких, подану відповідачем апеляційну скаргу та письмові пояснення до скарги підтримав у повному обсязі з доводами викладеними в них та просив апеляційну скаргу задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення суду яким відмовити позивачу у задоволення позову.

Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ» у судових засіданнях 11.02.2015 року та 25.02.2015 року також надав суду свої пояснення по справі в яких, заперечив проти задоволення апеляційної скарги. Представник позивача вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню. Представник просив апеляційний господарський суд залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду від 20.10.2014 року, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно статті 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представника позивача Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

31 серпня 2011 року між товариством з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ» (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» (відповідач) був укладений договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 410.

Відповідно до п. 1.2 договору, об'єкт оренди складається з: опалюваного приміщення площею 15,5 кв. м., яке знаходиться на мансардному поверсі адмінбудівлі літер «А»; металева споруда № 1 розрахунковою площею 181,1 кв.м., навіс розрахунковою площею 95,8 кв.м., навіс розрахунковою площею 124,8 кв.м.

13 травня 2013 року на території відповідача сталась пожежа, що підтверджується довідкою Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 08.07.2013 року та актом про пожежу від 21.05.2013 року.

Як зазначає позивача та встановлено судом першої інстанції, в результаті пожежі, було знищено та пошкоджено майно позивача, яке знаходилось в орендованому приміщенні, а саме: Мінвата ROCKMIN 50 мм (112 упаковок) та Мінвата ROCKTON 100 мм (119 упаковок). Оскільки, подальше використання пошкодженого майна не було можливим, наказом № 02 від 31.05.2013 року дане майно було списано з балансу підприємства, про що було складено акт списання № СпТ-000001 від 31.05.2013 року на суму 60573,60 грн.

17 травня 2013 року позивачем було направлено відповідачу претензію про відшкодування завданої шкоди. На зазначену претензію позивачем була отримана відповідь від 22.05.2013 року вих. №43, в якій відповідач зазначив, що вимоги є необґрунтованими та такими що не підлягають задоволенню.

Так, у липні 2013 року ТОВ «ДАЛМАХ НУЦУ» звернулося до господарського суду Київської області з позовом про стягнення з ТОВ «Сплав МВ» 60573,60 грн. збитків завданих внаслідок пожежі. Обгрунтовуючи заявлений позов, позивач вказав на те, що в результаті пожежі, яка сталася на території відповідача, було знищено та пошкоджено майно позивача, яке знаходилось в орендованому приміщенні.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2014 року по справі № 911/2786/13 позов ТОВ «ДАЛМАХ НУЦУ» до ТОВ «Сплав МВ» про стягнення 60573,60 грн. - задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 52749,00 грн. збитків та 11142,75 грн. судових витрат. В іншій частині позову відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані сторонами, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційну скаргу ТОВ «Сплав МВ» слід задовольнити частково. Рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 року по справі № 911/2786/13 скасувати частково, виходячи з наступного.

Як вірно зазначив суд першої інстанції збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у його витратах, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних ним доходів, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником. Отже, зменшення майнових благ внаслідок неправомірних дій наступає об'єктивно, тобто незалежно від волевиявлення сторони, як наслідок невиконання зобов'язань.

Відшкодування збитків, як окремий спосіб захисту, визначений п. 8 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України та категорія яких розкривається в приписах ст. 22 Цивільного кодексу України, передбачає як спеціальний предмет доказування, так і може стосуватись лише випадків завдання матеріальної шкоди.

Загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 Цивільного кодексу України, згідно якої для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави визнаються загальними, оскільки їх наявність необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди, якщо інше не передбачено законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Обов'язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв'язок між неправомірними діями і збитками. Збитки є наслідком, а невиконання зобов'язань причиною. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань (виключає його відповідальність).

Так, як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом Києво-Святошинським районним відділом ГУ ДСНС у Київській області зареєстровано факт виникнення пожежі на території ТОВ «Сплав МВ», що підтверджується актом про пожежу від 21.05.2013 року та довідкою № 47 від 08.07.2013 року, які наявні у матеріалах справи.

Згідно акту про пожежу від 21.05.2013 року, який було складено комісією у складі інспектора Києво-Святошинського РВ ГУ Держтехногенбезпеки у Київській області, директора ТОВ «ДАЛМАХ НУЦУ» та заступника директора ТОВ «Сплав МВ», в результаті пожежі, яка сталася 13.05.2013 року на території відповідача, вогнем було знищено майно ТОВ «ДАЛМАХ НУЦУ», а саме: мінвату «Роквул» на площі 4 кв.м., пошкоджено тимчасовий навіс на площі 20 кв.м., мінвату «Рокмін 50 мм» - 112 упаковок, мінвату «Роктон 100 мм» - 119 упаковок. Орієнтовна вартість збитків, відповідно до даного акту склала 64000 грн.

При прийнятті рішення про стягнення з відповідача збитків, суд першої інстанції виходи з того, що матеріали справи містять висновок експертного дослідження № 2/3-ПТ від 03.07.2013 року, з якого вбачається, що осередком пожежі стала територія поза межами об'єкту оренди ТОВ «ДАЛМАХ НУЦУ», а саме відкрита територія відповідача між резервуарами № 1 та № 2, а причиною виникнення пожежі є недотримання на території ТОВ «Сплав МВ» правил пожежної безпеки.

В свою чергу, відповідач, як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції стверджує, що позивачем не надані суду належні та допустимі докази того, що саме дії відповідача були протиправними, і що між діями відповідача та шкодою, спричиненою позивачу внаслідок пожежі є безпосередній причинний зв'язок.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції у відповідності до п. 2.2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19.10.2004 року (далі - Правила), забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій (далі - підприємств) покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором. Пунктом 2.4 Правил визначено, що обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди.

Так, сторони у договорі пунктом 3.1.1 визначили, що позивач зобов'язаний здійснювати експлуатацію та установку свого та існуючого на об'єкті оренди обладнання відповідно до протипожежних, санітарних та інших обов'язкових норм і правил, а також власними силами за власні кошти належно здійснювати ремонт і обслуговування обладнання, приладів, телефонних та комп'ютерних комунікацій, електромереж, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення та пожежогасіння.

Згідно з п. 3.1.1 договору, орендар зобов'язаний забезпечити пожежну безпеку об'єкту оренди та користуватися ним у відповідності до протипожежних норм, санітарних правил, норм екологічної безпеки, а також не допускати куріння всередині приміщень та дотримуватись санітарних норм і правил охорони праці на об'єкті оренди протягом строку дії договору.

Однак, як вбачається з висновку № 2/3-ПТ від 03.07.2013 року, осередком пожежі стала територія поза межами об'єкту оренди ТОВ «ДАЛМАХ НУЦУ», а саме відкрита територія відповідача між резервуарами № 1 та № 2, від якої, в подальшому, відбулось розповсюдження пожежі по сухому трав'янистому настилу до зовнішньої сторони лівої стіни складського приміщення відкритого типу, в якому зберігалось майно позивача.

Крім того, у вказаному висновку зазначено, що на території відповідача виявлені скупчення горючого сміття, що у свою чергу є порушенням п.п. 4.1.1 та 4.1.2 «Правил пожежної безпеки в Україні», затверджених Наказом МНС №126 від 19.10.2004 року. Порушення даних правил, на думку експерта, і призвело до виникнення пожежі.

Пунктом 4.1.1 Правил встановлено, що територія підприємств, ділянок, що межують з житловими будинками, дачними та іншими будівлями, протипожежні розриви між будинками, спорудами, майданчиками для зберігання матеріалів, устаткування тощо повинні постійно утримуватися в чистоті та систематично очищатися від сміття, відходів виробництва, тари, опалого листя, котрі необхідно регулярно видаляти (вивозити) у спеціально відведені місця. Відповідно до п. 4.1.2 Правил, на території населених пунктів та підприємств забороняється влаштовувати звалища горючих відходів.

Таким чином, оскільки на території відповідача встановлений протипожежний режим, який, за висновком експерта, не було дотримано, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідальність за пожежу має нести відповідач та зобов'язаний відшкодувати збитки завдані позивачу внаслідок пожежі.

Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу не те, що відповідачем, ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції не було надано суду інших висновків спеціалістів та не було заявлено суду клопотання про призначення судової експертизи зокрема для з'ясування причин виникнення пожежі.

Що стосується доводів скаржника про те, що на його території відсутнє сміття яке могло б спричинити пожежу, оскільки між ним та КП «Комбінат комунальних послуг с. Білогородка» 16 травня 2012 року було укладено договір про вивіз сміття, судова колегія не може прийняти до уваги, оскільки предметом вказаного договору є саме вивезення сміття, а не прибирання території відповідача.

Крім того, судова колегія вважає необґрунтованими доводи скаржника, про те, що він не є власником земельної ділянки на якій розміщене його підприємство, а лише орендує земельну ділянку за договором оренди від 21.02.2006 року у Білогородській сільські раді, оскільки, утримання та догляд за орендованою земельною ділянкою повинен займатися саме орендар, тобто ТОВ «Сплав МВ».

Щодо поданих додаткових доказів про звернення скаржника до державних установ про те, що не було проведено розслідування винних осіб у пожежі, судова колегія відноситься критично, оскільки, як вказані відповіді так і самі звернення скаржника датовані 2015 роком, тобто після прийняття місцевим господарським судом рішення у даній справі. Судова колегія апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що розгляд даної справи у суді першої інстанції відбувався досить тривалий проміжок часу, а саме з липня 2013 року. Тобто, колегія вважає, що у відповідача було достатньо часу для подання суду всіх необхідних доказів по справі. Судова колегія звертає увагу, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Що стосується заперечень відповідача щодо самої суми збитків та кількості пошкодженого майна позивача, судова колегія зазначає наступне.

Так, під час розгляду справи у суді першої інстанції, місцевим господарським судом з метою з'ясування питання чи була пошкоджена при пожежі Мінвата ROCKMIN 50 мм та Мінвата ROCKTON 100 мм та чи можливо її використовувати в подальшому за цільовим призначенням після пожежі, ухвалою від 11.11.2013 року було призначено судову товарознавчу експертизу.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи № СЕ-1-6-194/13 від 10.03.2014 року, подальше використання Мінвати ROCKMIN 50 мм у кількості 1014 шт. та Мінвати ROCKTON 100 мм у кількості 565 шт. є неможливим.

Як було зазначено вище, позивачем заявлено до стягнення 60573,60 грн. збитків. В якості доказу розміру завданих збитків, позивачем було надано акт списання № СпТ-000001 від 31.05.2013 року.

З даного акту вбачається, що позивачем було списано 1209,600 кв.м мінеральної вати ROCKMIN 50 мм загальною вартістю 27216,00 грн. та 406,800 кв.м мінеральної вати ROCKTON 100 мм загальною вартістю 33357,60 грн.

Так, з метою з'ясування дійсної вартості пошкодженої вати при пожежі, у справі № 911/2786/13 місцевим господарським судом ухвалою від 19.05.2014 року, було призначено судову товарознавчу експертизу.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 7437/14-53, об'єм пошкодженої Мінвати ROCKMIN 50мм складає 339, кв.м., Мінвати ROCKTON 100 мм - 608,40 кв.м., а середня ринкова вартість 1 кв.м Мінвати ROCKMIN 50 мм становить 21,00 грн., Мінвати ROCKTON 100 мм - 75,00 грн. З огляду на це, загальна сума збитків складає (339*21=7119)+(608,40*75=45630)=52749,00 грн.

Проте, судова колегія апеляційного господарського суду не може в повній мірі взяти до уваги вказаний висновок товарознавчої експертизи № 7437/14-53 оскільки при проведенні експертизи, судовими експертами було помилково розраховано кількість мінеральної вати ROCKMIN 50мм (565 шт.) та мінеральної вати ROCKTON 100 мм (1014 шт.).

Як зазначалося вище та вбачається із висновку товарознавчої експертизи № СЕ-1-6-194/13 від 10.03.2014 року, експертами було встановлено що у позивача було пошкоджено в наслідок пожежі Мінвати ROCKMIN 50 мм саме у кількості 1014 шт. та Мінвати ROCKTON 100 мм саме у кількості 565 шт., та вказано, що подальше використання мінеральної вати є неможливим.

Так, здійснивши власний розрахунок, з урахуванням кількості пошкодженої в наслідок пожежі Мінвати ROCKMIN 50 мм (1014 шт.) та Мінвати ROCKTON 100 мм (565 шт.) що встановлено висновком товарознавчої експертизи № СЕ-1-6-194/13 від 10.03.2014 року, та враховуючи висновок товарознавчої експертизи № 7437/14-53 в частині встановлення ринкової вартості 1 кв.м Мінвати ROCKTON 100 мм - 75 грн. та ринкової вартості 1 кв.м Мінвати ROCKMIN 50 мм - 21 грн., судова колегія вважає, що в наслідок пожежі було пошкоджено Мінвати ROCKMIN 50 мм (1014 шт.) (608,4м.кв. х 21 грн. = 12776,40 грн.), а Мінвати ROCKTON 100 мм (565 шт.) (339м.кв. х 75 грн. = 25425 грн.) що разом складає 38201,40 грн. (12776,40 грн. + 25425 грн.). Тобто, сума збитків позивача в наслідок пожежі складає 38201,40 грн.

За таких обставин, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом помилково не було перевірено розрахунок здійснений експертом, який у свою чергу допустився технічної помилки та стягнув з відповідача на користь позивача 52749 грн. збитків, а не 38201,40 грн. збитків, як встановлено судом апеляційної інстанції та випливає з описової частини товарознавчої експертизи № 7437/14-53.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» на рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 року у справі № 911/2786/13 слід задовольнити частково. Рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 року у справі № 911/2786/13 скасувати. Прийняти нове рішення суду, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» про стягнення 60 573,60 грн. збитків - задовольнити частково. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ» - 38201,40 грн. збитків. В іншій частині позову відмовити.

Щодо розподілу судових витрат, які складаються з 1720,50 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції, 8000,00 грн. витрат за проведення судової товарознавчої експертизи, 3075,00 грн. витрат за проведення судової товарознавчої експертизи та 913,50 грн. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції, то, на підставі ст. 49 ГПК України, вони покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» на рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 року у справі № 911/2786/13 задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 року у справі № 911/2786/13 скасувати.

3. Прийняти нове рішення суду, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» про стягнення 60 573,60 грн. збитків - задовольнити частково.

4. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Шевченка, 162-А, код ЄДРПОУ 21479969) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98, код ЄДРПОУ 37228156) - 38201,40 (тридцять вісім тисяч двісті одну) грн. 40 коп. збитків.

5. В іншій частині позову відмовити.

6. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Шевченка, 162-А, код ЄДРПОУ 21479969) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98, код ЄДРПОУ 37228156) - 8069,61 (вісім тисяч шістдесят дев'ять) грн. 61 коп. судових витрат за час розгляду справи судом першої інстанції.

7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «ДАЛМАХ НУЦУ» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Щорса, 98, код ЄДРПОУ 37228156) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Сплав МВ» (08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Шевченка, 162-А, код ЄДРПОУ 21479969) - 337,40 (триста тридцять сім) грн. 40 коп. судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції.

8. Видачу наказів по справі № 911/2786/13 доручити господарському суду Київської області.

9. Матеріали справи № 911/2786/13 повернути до господарського суду Київської області.

Головуючий суддя О.І. Лобань

Судді А.Г. Майданевич

Р.В. Федорчук

Дата підписання 02.03.2015 року