Постанова

від 13.05.2015 по справі 911/2786/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2015 року Справа № 911/2786/13

Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:

Головуючого судді Кузьменка М.В.,

суддів Васищака І.М.,

Студенця В.І.

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав МВ" на рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. у справі № 911/2786/13 господарського суду Київської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Далмах НУЦУ"

до проТовариства з обмеженою відповідальністю "Сплав МВ" стягнення 60 573,60 грн. за участю представників:

ТОВ "Далмах НУЦУ" - Єлтишева С.Л.;

ТОВ "Сплав МВ" - не з'явилися;

в с т а н о в и л а :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Далмах НУЦУ" звернулося до господарського суду Київської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав МВ" 60 573,60 грн. в рахунок відшкодування шкоди.

В обгрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що в результаті пожежі, яка сталася на території відповідача, було знищено та пошкоджено майно позивача, що знаходилось в орендованому приміщенні (т.1 а.с.4-6).

Відповідач у справі - ТОВ "Сплав МВ" у відзиві на позов проти задоволення заявлених вимог заперечує, посилаючись на відсутність у його діях всіх елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. Відповідач також зазначає про недоведеність розміру завданих збитків (т.1 а.с.75-77, 96-97).

Рішенням господарського суду Київської області від 20.10.2014 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 52 749,00 грн. в рахунок відшкодування шкоди (т.2 а.с.18-22).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з наявності у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, які є необхідними для застосування відповідальності у вигляді відшкодування шкоди. При цьому, позовні вимоги задоволені частково, враховуючи висновки призначених у справі судових експертиз.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 20.10.2014 р. скасовано. Стягнуто з відповідача на користь позивача 38 201,40 грн. в рахунок відшкодування шкоди (т.2 а.с.133-141).

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та зменшуючи суму шкоди, що підлягає стягненню, суд апеляційної інстанції виходив з того, що при розрахунку суми завданої шкоди експертом було допущено технічну помилку, на що не звернув увагу суд першої інстанції.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для нового розгляду.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права (т.3 а.с.3-9).

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є відшкодування на підставі ст.1166 ЦК України шкоди, яку, як вказує позивач, йому заподіяно відповідачем, внаслідок пожежі, що сталась на території відповідача.

Відповідно до ст.1166 ЦК України, на яку позивач посилається, мотивуючи наявність у відповідача обов'язку відшкодувати йому заподіяну шкоду, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для настання цивільно-правової відповідальності за заподіяння шкоди є правопорушення, що включає в себе певні елементи: шкода; протиправність поведінки особи, яка заподіяла шкоду; причинний зв'язок між ними; вина. Відсутність хоча б одного елемента складу правопорушення, за загальним правилом, виключає настання відповідальності, передбаченої ст.1166 ЦК України.

Під час вирішення спору у даній справі по суті заявлених вимог та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.

31.08.2011 р. між сторонами у справі був укладений договір оренди нерухомого індивідуально визначеного майна № 410, відповідно до п. 1.2 якого об'єкт оренди складається з: опалюваного приміщення площею 15,5 кв.м., яке знаходиться на мансардному поверсі адмінбудівлі літер "А"; металева споруда № 1 розрахунковою площею 181,1 кв.м., навіс розрахунковою площею 95,8 кв.м., навіс розрахунковою площею 124,8 кв.м.

13.05.2013 р. на території відповідача сталась пожежа, що підтверджується довідкою Державної служби України з надзвичайних ситуацій від 08.07.2013 р. та актом про пожежу від 21.05.2013 р.

Позивач зазначає, що в результаті пожежі було знищено та пошкоджено майно позивача, яке знаходилось в орендованому приміщенні, а саме: Мінвата ROCKMIN 50 мм (112 упаковок) та Мінвата ROCKTON 100 мм (119 упаковок). Оскільки подальше використання пошкодженого майна не було можливим, наказом № 02 від 31.05.2013 р. дане майно було списано з балансу підприємства, про що було складено акт списання № СпТ-000001 від 31.05.2013 р. на суму 60 573,60 грн.

17.05.2013 р. позивачем було направлено відповідачу претензію про відшкодування завданої шкоди. На зазначену претензію позивачем була отримана відповідь від 22.05.2013 р. вих. № 43, в якій відповідач зазначив, що вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції та, переглядаючи прийняте рішення в апеляційному порядку, апеляційна інстанція виходили з того, що позивачем доведена наявність у діях відповідача всіх елементів складу цивільного правопорушення, які є підставою для застосування відповідальності, встановленої ст.1166 ЦК України.

Так, судами встановлено, що Києво-Святошинським районним РВ ГУ ДСНС у Київській області зареєстровано факт виникнення пожежі на території ТОВ "Сплав МВ", що підтверджується актом про пожежу від 21.05.2013 р. та довідкою № 47 від 08.07.2013 р.

Згідно акта про пожежу від 21.05.2013 р., який було складено комісією у складі інспектора Києво-Святошинського РВ ГУ Держтехногенбезпеки у Київській області, директора підприємства позивача та заступника директора підприємства відповідача, в результаті пожежі, яка сталася 13.05.2013 р. на території відповідача, вогнем було знищено майно позивача, а саме: мінвату "Роквул" на площі 4 кв.м., пошкоджено тимчасовий навіс на площі 20 кв.м., мінвату "Рокмін 50 мм" - 112 упаковок, мінвату "Роктон 100 мм" - 119 упаковок. Орієнтовна вартість збитків, відповідно до даного акту склала 64 000,00 грн.

В матеріалах справи міститься висновок експертного дослідження № 2/3-ПТ від 03.07.2013 р., з якого вбачається, що осередком пожежі стала територія поза межами об'єкту оренди позивача, а саме відкрита територія відповідача між резервуарами № 1 та № 2., а причиною виникнення пожежі є недотримання на території ТОВ "Сплав МВ" правил пожежної безпеки.

Відповідно до п. 2.2 Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства України з питань надзвичайних ситуацій № 126 від 19.10.2004 р. (далі - Правила), забезпечення пожежної безпеки підприємств, установ, організацій покладається на їх керівників та уповноважених керівниками осіб, якщо інше не передбачено відповідним договором.

Пунктом 2.4 Правил визначено, що обов'язки сторін щодо забезпечення пожежної безпеки орендованого майна повинні бути визначені у договорі оренди.

Сторони у договорі (п. 3.1.) визначили, що позивач зобов'язаний здійснювати експлуатацію та установку свого та існуючого на об'єкті оренди обладнання відповідно до протипожежних, санітарних та інших обов'язкових норм і правил, а також власними силами за власні кошти належно здійснювати ремонт і обслуговування обладнання, приладів, телефонних та комп'ютерних комунікацій, електромереж, мереж теплопостачання, водопостачання, водовідведення та пожежогасіння. Орендар зобов'язаний забезпечити пожежну безпеку об'єкту оренди та користуватися ним у відповідності до протипожежних норм, санітарних правил, норм екологічної безпеки, а також не допускати куріння всередині приміщень та дотримуватись санітарних норм і правил охорони праці на об'єкті оренди протягом строку дії договору.

Однак, як вбачається з висновку № 2/3-ПТ від 03.07.2013 р., осередком пожежі стала територія поза межами об'єкту оренди позивача, а саме: відкрита територія відповідача між резервуарами № 1 та № 2, від якої, в подальшому, відбулось розповсюдження пожежі по сухому трав'янистому настилу до зовнішньої сторони лівої стіни складського приміщення відкритого типу, в якому зберігалось майно позивача.

Крім того, у даному висновку зазначено, що на території відповідача виявлені скупчення горючого сміття, що у свою чергу є порушенням п.п. 4.1.1. та 4.1.2. "Правил пожежної безпеки в Україні", затверджених Наказом МНС № 126 від 19.10.2004 р. Порушення даних правил, на думку експерта, і призвело до виникнення пожежі.

Оскільки, на території відповідача встановлений протипожежний режим, який, за висновком експерта, не було дотримано, відповідальність за пожежу має нести відповідач.

Враховуючи вищезазначене, суди дійшли висновку, що відповідач зобов'язаний відшкодувати збитки завдані позивачу внаслідок пожежі.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи № СЕ-1-6-194/13 від 10.03.2014 р., подальше використання Мінвати ROCKMIN 50 мм (565 шт.) та Мінвати ROCKTON 100 мм (1014 шт.) є неможливим.

Відповідно до висновку товарознавчої експертизи № 7437/14-53 загальна сума збитків складає 52 749,00 грн.

Враховуючи наведене, судом першої інстанції задоволено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача шкоди у вказаному розмірі.

Між тим, суд апеляційної інстанції правомірно звернув увагу на допущення експертом технічної помилки та зменшив розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню, до 38 201,40 грн.

Враховуючи, що позивачем доведено наявність всіх елементів складу правопорушення, суди дійшли правильного висновку про існування підстав для покладення на відповідача обов'язків, визначених ст.1166 ЦК України, та задовольнили заявлені вимоги.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, зводяться до переоцінки доказів, між тим, відповідно до ст. 111 7 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

За таких обставин, підстав для зміни чи скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. не має.

З огляду на викладене, ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. у справі № 911/2786/13 господарського суду Київської області залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сплав МВ" - без задоволення.

Головуючий суддя Кузьменко М.В.

Судді Васищак І.М.

Студенець В.І.