Постанова

від 17.03.2015 по справі 916/2886/14

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р.Справа № 916/2886/14 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.

суддів Шевченка В.В., Головея В.М.,

при секретарі судового засідання Ляшенко М.І.,

за участю представників сторін:

від позивача: Чернецов О.О., за довіреністю;

від відповідача: не з'явився, повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Скла»

на рішення господарського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року

по справі № 916/2886/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Пролетарій»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Скла»

про стягнення 160495,73 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Пролетарій» звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Скла» 153 359,03 грн. за поставлений товар за договором поставки №27/01-4 від 27.01.2011 року, з яких 131 423,98 грн. основного боргу, 14 877,93 грн. індексу інфляції, 14 193,82 грн. 3% річних (згідно заяви про уточнення позовних вимог від 07.10.2014 року).

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року по справі № 916/2886/14 (суддя Фролов В.Д.) позов задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Майстер скла" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пролетарій» грошові кошти в сумі 160495 грн. 73 коп., з яких 131423 грн. 98 коп. - основний борг, 14877 грн. 93 коп. - інфляційні втрати та 14193 грн. 82 коп.-3% річних, а також судові витрати по справі в сумі 3209 грн. 91 коп.

На підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пролетарій" з державного бюджету України грошові кошти судового збору в сумі 7 грн. грн. 27 коп. - сплачені за квитанцією № 15 від 06.10.2014 р. за подання позовної заяви.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги є підставними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та підлягають задоволенню.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Майстер Скла» звернулось до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Миколаївської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт посилається на те, що з матеріалів справи та з тих документів, які скаржник отримав від позивача вбачається, що він посилався в суді на неналежні докази, а саме - згідно акту звірки взаєморозрахунків за період 2011 року кінцеве сальдо складає 181423,98 грн., ця сума в подальшому була погашена і сам позивач проти цього не заперечував.

При цьому, доданий до позову акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2011 - грудень 2013 року взагалі не підписаний ані позивачем ані скаржником.

Крім того, з оскаржуваного рішення вбачається, що позивачем уточнювались позовні вимоги, однак позивач не направив заяву про уточнення вимог відповідачу, а тому господарський суд першої інстанції повинен був залишити уточнений позов без розгляду.

Позивач в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, зазначав, що позовні вимоги підтверджуються належними та допустимими доказами, та просив залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про час, дату та місце судового засідання.

При цьому, після судового засідання 17.03.2015 року до канцелярії суду надійшла заява апелянта про відкладення розгляду апеляційної скарги на іншу дату, у зв'язку із знаходженням директора Кузнецова Л.Г. у відрядженні.

Судова колегія зазначає, що оскільки клопотання про відкладення надійшло після судового засідання, воно залишається без розгляду.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пролетарій" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Майстер скла" 27 січня 2011 року укладено договір поставки № 24/01-4.

Згідно п.1.1 Договору в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач поставляє та передає у власність відповідачу, а відповідач оплачує та приймає продукцію, часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), одиниця виміру яких визначається сторонами у специфікаціях, рахунках, резервуваннях та замовленнях.

Пунктами 2.1, 2.6 Договору передбачено, що ціна Договору становить 6 750 000 грн., крім того ПДВ (20%) 1 350 000 грн., що загалом становить 8 100 000 грн. У разі відвантаження без попередньої оплати Відповідач має повністю оплатити відвантажену Продукцію та дерев'яні піраміди протягом семи календарних днів з моменту відвантаження.

На виконання умов договору, позивачем було поставлено відповідачу товар, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними та довіреностями (а.с. 20-24). Останнє постачання товару відбулося 17.05.2011 р.

15 березня 2012 року Сторони уклали Додаткову угоду до основного договору поставки №27/01-4 від 27.01.2011 р.

Відповідно до умов Додаткової угоди, Сторони погодили, що за договором поставки №27/01-4 від 27.01.2011 сума заборгованості за поставлене листове скло складає 181423 грн. 28 коп. та підлягає погашенню за наступним графіком: 30.03.12, 06.04.2012, 13.04.2012, 20.04.2012, 27.04.2012, 04.05.2012, 11.05.2012, 18.05.2012, 25.05.2012, 01.06.2012, 08.06.2012, 15.06.2012, 11.06.2012 по 12960 грн.00 коп. та 29.06.2012 р. -12943 грн. 98 коп. Термін дії договору поставки №27/01-4 від 27.01.2011 продовжується до повного виконання Відповідачем своїх зобов'язань. Позивач свої зобов'язання виконав повністю та належним чином.

Як вбачається з доданого до матеріалів справи акту звірки взаємних рахунків станом за період 2011р., заборгованість Відповідача перед Позивачем складала 181423 грн. 98 коп. Даний акт підписаний Сторонами та скріплений їх печатками.

В свою чергу, відповідачем сплачено заборгованість не в повному обсязі, лише частково, а саме: відповідно до картки рахунку 361 за січень 2011-грудень 2014 р. та виписок банку (а.с. 28-46), 28.03.2012 року оплачено 6000 грн., 06.04.2012 року оплачено 12000 грн., 11.07.2012 року - 4000 грн., 27.07.2012 року - 8000 грн., 02.08.2012 року - 4000 грн., 15.08.2012 року - 4000 грн., 22.08.2012 року - 4000 грн., 27.09.2012 року - 4000 грн., 09.11.2012 року - 2000 грн., 03.12.2012 року - 2000 грн.

Отже, відповідно до вищенаведеного, відповідачем загалом сплачено 50000 грн., несплаченими залишились 131423 грн. 98 коп.

Позивач 13.08.2013 р. звернувся до Відповідача з листом в якому, у зв'язку з несплатою боргу у сумі 131423 грн. 98 коп., визначив Відповідачу обов'язків графік погашення боргу щомісячно до 31.12.2013 р. (а.с.26).

Вказаний лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення, що і стало підставою для звернення позивача до суду з відповідним позовом про стягнення 131423 грн. 98 коп. а також 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до приписів ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Проаналізувавши матеріали справи, судова колегія встановила, що складання сторонами видаткових накладних №185 від 04.02.2011 року, №576 від 29.04.2011р., №618 від 17.05.2011 року, подальша поставка товару позивачем та його отримання відповідачем свідчить про виконання позивачем своїх зобов'язань за договором постачання.

Разом з тим, з матеріалів справи, а саме картки рахунку 361 за січень 2011-грудень 2014 р. та виписок банку вбачається, що відповідачем не погашено в повному обсязі поставлений товар, оскільки загалом сплачено 50000 грн., несплаченими залишились 131423 грн. 98 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості стягнення з відповідача заборгованості в сумі 160495 грн. 73 коп., з яких 131423 грн. 98 коп. - основний борг, 14877 грн. 93 коп. - інфляційні втрати та 14193 грн. 82 коп.-3% річних, оскільки відповідачем не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України в підтвердження відсутності заборгованості.

Колегією суддів перевірено розрахунок індексу інфляції та 3% річних, нарахованих на суму заборгованості, за результатами перевірки суд встановив вірність та обґрунтованість розрахунків.

Доводи скаржника про те, що згідно акту звірки взаєморозрахунків за період 2011 року кінцеве сальдо складає 181423,98 грн., ця сума в подальшому була погашена, судовою колегією до уваги не приймається, оскільки акт звірки взаєморозрахунків за період січень 2011 - грудень 2013 року взагалі не підписаний сторонами, водночас заборгованість відповідача підтверджується не актами звірки взаєморозрахунків, а додатковою угодою від 15.03.2012 року, якою встановлено графік погашення заборгованості, та банківськими виписками по особовому рахунку позивача, з якої вбачається, яку саме суму заборгованості погашено відповідачем.

Саме вищеназвані документи являються належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, які являються підставою для визначення розміру заборгованості та її стягнення в судовому порядку.

Довід апелянта про неотримання відповідачем уточнень до позовної заяви спростовується матеріалами справи, а саме квитанцією №1233 від 08.10.2014 року та описом вкладення у цінний лист від 08.10.2014р., згідно позивачем якої направлено відповідачу уточнену позовну заяву (арк.84-86).

За таких обставин, перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст.32-34 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, передбачених ст.104 ГПК України, для скасування рішення суду першої інстанції та відмову у задоволенні апеляційної скарги.

Керуючись ст.99, п.1 ст.103, 105 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Майстер Скла» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 22 жовтня 2014 року по справі № 916/2886/14 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до ВГСУ.

Повний текст постанови підписаний 19.03.2015 року

Головуючий суддя А.І. Ярош

Суддя В.В. Шевченко

Суддя В.М. Головей