Рішення

від 18.03.2015 по справі 922/505/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" березня 2015 р.Справа № 922/505/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Кухар Н.М.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши справу

за позовом Приватного підприємства "Летол", м.Київ, до Комунального підприємства "Еко-Сан" Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова Харківської області, про стягнення 141059,00 грн. за участю представників:

позивача - Селіванової А.Г. (довіреність б/н від 10.10.2014р.);

відповідача - Селезньова В.І., директор;

Ткаченка В.О. (довіреність б/н від 10.03.2015р.);

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство "Летол", м.Київ, звернувся до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача, Комунального підприємства "Еко-Сан" Лозівської міської ради Харківської області, м.Лозова Харківської області, заборгованості за Договором купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах поставки автомобільним, залізничним транспортом або самовивозу № БНД/54 від 22.07.2013р. в загальному розмірі 141059,00 грн., у тому числі: 80000,00 грн. основного боргу; 15222,48 грн. пені; 20731,23 грн. штрафу (10%); 21509,18 грн. інфляційних втрат; 3596,10 грн. - 3% річних. Позивач також просить стягнути з відповідача 2821,18 грн. витрат з оплати судового збору та 9000,00 грн. витрат на правову допомогу (оплату послуг адвоката).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.01.2015р. за вищевказаним позовом було порушено провадження у справі № 922/505/15 та розгляд справи призначено на 16.02.2015р. об 11:45 год.

Ухвалою господарського суду від 16.02.2015р. розгляд справи було відкладено на 10.03.2015р. о 12:00 год.

У судовому засіданні, яке відбулося 10.03.2015р., представник позивача, у зв'язку зі сплатою відповідачем основного боргу в сумі 80000,00 грн., звернулася до суду із заявою про зменшення позовних вимог, а саме просила стягнути з відповідача 20731,23 грн. пені, 15222,48 грн. штрафу, 21509,18 грн. інфляційних втрат, 3596,10 грн. - 3% річних (всього - 61059,00 грн.). Позивач також просила повернути судовий збір у розмірі 1600,00 грн., у зв'язку зі зменшенням позовних вимог.

Враховуючи, що згідно ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, заява позивача про зменшення позовних вимог була прийнята судом як така, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству, розгляд справи продовжено з її урахуванням.

В частині повернення судового збору у задоволенні заяви позивача було відмовлено, оскільки у разі повернення частини судового збору в розмірі 1600,00 грн., як того просить позивач, оплаченим за даним позовом залишиться судовий збір у розмірі 1221,18 грн., що не відповідає мінімальному розміру судового збору, встановленого Законом України "Про судовий збір", за подання позовної заяви майнового характеру.

Представник відповідача проти нарахованих штрафних санкцій заперечував повністю, посилаючись на те, що згідно Договору про відступлення права вимоги № 5 від 10.09.2014р., до позивача перейшло право вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному п. 2.1. цього Договору, а саме лише 80000,00 грн., права вимоги щодо штрафних санкцій Договором не передбачено. У зв'язку з цим, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову.

У судовому засіданні була оголошена перерва до 18.03.2015р. до 12:30 год.

Після перерви представник позивача пояснила, що 12.01.2015р. між первісним кредитором (ТОВ "Торговий дім "Укрнафтатрейд") та новим кредитором (позивач) була укладена Додаткова угода № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 5 від 10.09.2014р., згідно якої сторони виклали п. 1.3. Договору у новій редакції, а саме включили до складу грошових коштів, право на вимогу яких одержав позивач, штрафні санкції.

Представник позивача надала додаткові письмові пояснення по справі, в яких зазначила, що відповідно до ст. 514 ЦК України, вимога, що передається іншій особі в порядку цесії, переходить до неї в тому обсязі, в якому вона раніше належала первісному кредитору. Для нового кредитора зберігають силу всі засоби забезпечення зобов'язання (застава, неустойка, порука тощо) відповідно до ст. 514 ЦК України. Якщо боржник ухиляється від виконання, то тільки до нього і може бути пред'явлена вимога з боку нового кредитора зі всіма наслідками порушення зобов'язання.

Представник позивача підтримала позовні вимоги, з урахуванням зменшення позовних вимог, у повному обсязі та звернулась до суду із заявою про включення до судових витрат у даній справі витрат з оплати залізничних квитків, придбаних позивачем для забезпечення участі представника ПП "Летол" у судових засіданнях, у загальному розмірі 1058,12 грн.

Представник відповідача після перерви своєї позиції у справі не змінив, зазначив, що укладення Додаткової угоди № 1 до Договору про відступлення права вимоги було здійснено без повідомлення відповідача, як боржника, тому дана Додаткова угода не має юридичної сили.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

22.07.2013р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафтотрейд" (постачальник) та Комунальним підприємством "Лозівська шляхова ремонтно-будівельна дільниця" (покупець) було укладено Договір № БНД/54 купівлі-продажу нафтопродуктів на умовах поставки автомобільним, залізничним транспортом або самовивозу, у відповідності до умов якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти і сплатити вартість нафтопродуктів (товар, продукція) та поставки, в порядку і на умовах, передбачених Договором і Додатками до нього.

Як свідчать матеріали справи, TOB "Торговий дім "Укрнафтотрейд", на виконання умов вищевказаного Договору, було поставлено покупцю товар на загальну суму 387046,82 грн. що підтверджується наступними видатковими накладними:

- видаткова накладна № 62 від 22.07.2013р. на суму 72498,00 грн.;

- видаткова накладна № 84 від 16.08.2013р. на суму 162324,00 грн.;

- видаткова накладна №122 від 06.10.2013р. на суму 152224,80 грн.

Згідно п. 4.1. Договору, ціна, терміни і порядок оплати кожної партії продукції, що поставляється за даною угодою, обумовлюються сторонами окремо і можуть відображатися в Додатках до цього Договору, товарно-транспортних, видаткових накладних, сплачених рахунках.

Пунктом 3.1. Договору сторони узгодили, що в разі не підписання Додатку, умова постачання - 100% передплата. При цьому, виключним правом постачальника залишається право поставити продукцію покупцеві до моменту надходження коштів покупця на поточний рахунок постачальника.

Проте, в порушення умов Договору, покупцем було здійснено часткову оплату TOB "Торговий дім "Укрнафтатрейд" за отриману продукцію, а саме:

22.07.2013р. - 64500,00 грн.;

01.08.2013р. - 7998,00 грн.;

15.08.2013p. - 95000,00 грн.;

16.08.2013р. - 38600,00 грн.;

02.10.2013р. - 28724,00 грн.;

03.10.2013р. - 50000,00 грн.;

06.06.2014р. - 12224,80 грн.;

05.08.2014p. - 10000,00 грн.

Всього - на суму 307046,80 грн., у зв'язку із чим сума в розмірі 80000,00 грн. залишилася несплаченою.

Відповідно до Рішення Лозівської міської ради Харківської області № 1009 від 20.09.2013р., Комунальне підприємство "Лозівська шляхова ремонтно-будівельна дільниця" (код ЄДРПОУ: 03332731) було реорганізовано шляхом приєднання до Комунального підприємства "Еко-Сан" Лозівської міської ради Харківської області (код ЄДРПОУ: 38429746).

В результаті реорганізації КП "Лозівська шляхова ремонтно-будівельна дільниця" його майно, майнові права та обов'язки перешли до КП "Еко-Сан" Лозівської міської ради Харківської області, у зв'язку з чим позивач визнав відповідачем за даним позовом КП "Еко-Сан" Лозівської міської ради Харківської області, як правонаступника покупця за Договором № БНД/54 від 22.07.2013р.

10.09.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Укрнафтотрейд" (первісний кредитор) було укладено Договір № 5 про відступлення права вимоги за Договором № БНД/54 від 22.07.2013р., відповідно до умов якого новим кредитором за цим Договором стало Приватне підприємство "Летол" (позивач у справі).

Згідно п. 1.3. Договору про відступлення права вимоги № 5 від 10.09.2014р., новий кредитор одержує за цим Договором право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього Договору та належного виконання всіх зобов'язань за основним договором.

Пунктом 2.1. Договору про відступлення права вимоги первісний та новий кредитори визначили, що право вимоги, яке відступається за цим Договором, складає загальну суму 80000,00 грн.

Судом встановлено, що 12.01.2015р. між первісним та новим кредиторами було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору про відступлення права вимоги № 5 від 10.09.2014р., за цим Договором новий кредитор одержує право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в п. 2.1. цього Договору, та належного виконання всіх зобов'язань за основним договором, у т.ч. сплати штрафних санкцій.

Відповідач проти правомірності внесення змін до Договору про відступлення права вимоги заперечував на тій підставі, що його, як боржника за основним договором, не було повідомлено про укладення даної Додаткової угоди.

Заперечення відповідача з цього приводу не були прийняті судом з огляду на наступне.

За своєю сутністю відступлення права вимоги - це заміна кредитора в зобов'язанні. Загальні вимоги до порядку заміни кредитора в зобов'язанні визначені у главі 47 Цивільного кодексу України.

Стаття 510 ЦК України визначає, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України, підставою для заміни кредитора у зобов'язанні є, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями ст. 6 ЦК України, сторони мають право укласти договір, що не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Вони також мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, не врегульовані цими актами.

Отже, при врегулюванні своїх відносин з відступлення права вимоги сторони мають право укласти договір у формі договору про відступлення права вимоги (цесія).

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, для нового кредитора зберігають силу всі засоби забезпечення зобов'язання (застава, неустойка, порука тощо). Якщо боржник ухиляється від виконання, то тільки до нього і може бути пред'явлена вимога з боку нового кредитора зі всіма наслідками порушення зобов'язання.

Крім того, пунктом 5.3. зазначеного Договору встановлено, що відступлення вимоги, згідно з цим Договором, не тягне за собою ніяких змін умов зобов'язань за основним договором.

Тобто, позивач (новий кредитор) зайняв місце первісного кредитора в зобов'язаннях, що виникли з основного договору, в обсязі та на умовах, що існували на момент укладення цього Договору.

При цьому слід зазначити, що згідно ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Проте, обов'язок по оплаті товару за Договором № БНД/54 від 22.07.2013р. був виконаний відповідачем у повному обсязі лише після порушення провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 7 цієї статті передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином, не допускаються.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 624 ЦК України встановлено: якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Згідно п. 5.1. Договору № БНД/54 від 22.07.2013р., за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим Договором сторони несуть відповідальність, встановлену цим Договором та чинним законодавством України.

Так, у разі порушення покупцем термінів оплати поставленої продукції і транспортних витрат, передбачених відповідним Додатком до даного Договору, постачальник має право зажадати від покупця сплати пені у розмірі 0,1% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.5.2. Договору).

Відповідно до ч. 3 п. 3.1. Договору, у випадку, якщо протягом дня, коли таку продукцію було відвантажено, кошти покупця на поточний рахунок постачальника не надійшли, постачальник нараховує покупцеві штрафні санкції, передбачені цим Договором, з дня, що слідує за датою відвантаження покупцеві продукції, а також має право вимагати одноразової сплати штрафу у розмірі 10% від вартості відвантаженої продукції.

Згідно ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Частиною 2 даної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 5.6. Договору сторони встановили, що у разі неналежного виконання покупцем своїх зобов'язань за цим Договором, яким є несвоєчасне виконання, виконання не у повному обсязі, невиконання, покупець, окрім інших санкцій, що застосовуються до нього за цим Договором, на вимогу постачальника повинен сплатити йому суму боргу за весь час прострочення, а також суму інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

Відповідно до п. 5.9. Договору, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання не припиняється до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним Договором та не звільняє сторони від обов'язку у повному обсязі відшкодувати збитки, завдані неналежним виконанням. Сторони домовились, що в цілях цього Договору збитками вважаються: втрати, яких сторона зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням продукції, а також витрати, які сторона зробила або мусить зробити для відновлення порушеного права (реальні збитки), до яких сторони домовились відносити, у тому числі, - витрати на правову, як судову, так і позасудову допомогу тощо (п. 5.9.1. Договору); доходи, які сторона могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (п.5.9.2. Договору).

Пунктом 5.10. Договору сторони збільшили строки позовної давності до вимог про стягнення неустойки за цим Договором (штрафу, пені), який, згідно домовленості сторін, складає три роки, а пунктом 5.11. сторони обумовили, що нарахування штрафних санкцій за цим Договором припиняється через три роки від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, суд визнав вимоги про стягнення з відповідача 20731,23 грн. пені, 15222,48 грн. штрафу, 21509,18 грн. інфляційних втрат та 3596,10 грн. - 3% річних законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідач був обізнаний про порушення ним договірних зобов'язань та мав усвідомлювати ймовірність настання за це цивільно-правової відповідальності у вигляді застосування до нього відповідних штрафних санкцій, проте, своєчасно не виконав свого обов'язку по оплаті отриманого товару, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного підприємства "Летол" обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Розглянувши клопотання позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу (оплату послуг адвоката) в сумі 9000,00 грн., а також заяву про включення до складу судових витрат 1058,12 грн. витрат на придбання залізничних квитків на ім'я Селиванової А., суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу VІ Господарського процесуального кодексу України, судовими витратами є пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В обґрунтування судових витрат за надані адвокатом послуги позивач надав суду: копію Договору про надання правової допомоги № Л-А/118/14 від 10.10.2014р., укладеного між позивачем та Адвокатською компанією "Юридичні традиції"; копію Додаткової угоди № 2 від 12.01.2015р. до даного Договору; платіжне доручення № 226 від 02.03.2015р. на підтвердження оплати правових послуг в сумі 9000,00 грн.; копію Акту здачі-приймання наданих послуг від 05.03.2015р.; ордер серії КС № 114050 на надання правової допомоги Селівановою Антоніною Геннадієвною (свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 3669/10 від 22.05.2008р.).

Пунктом 2.1. Договору про надання правової допомоги № Л-А/118/14 від 10.10.2014р. визначено обов'язки Адвокатської компанії "Юридичні традиції", від імені якої діяла адвокат Селіванова А.Г., щодо ведення в інтересах клієнта (позивача) справ у господарських судах.

Згідно п. 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-то угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригінала ордеру адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

У разі неподання відповідних документів у господарського суду відсутні підстави для покладення на іншу сторону зазначених сум.

Відповідно до п. 6.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України", розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З матеріалів справи вбачається, що адвокат Селіванова А.Г., в якості представника позивача, брала участь у судових засіданнях 10.03.2015р. та 18.03.2015р., підготувала та подала до суду клопотання про долучення до матеріалів справи витребуваних судом документів, а також заяву про зменшення розміру позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку вартості наданих послуг, суд, з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи, дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума витрат на оплату послуг адвоката, а саме 9000,00 грн., є несорозмірною з заявленими позовними вимогами, не підтверджується належними доказами, у зв'язку з чим суд вважає за необхідне зменшити її розмір до 3000,00 грн.

З урахуванням викладеного, суд, відповідно до приписів ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає на відповідача судові витрати, які складаються з: витрат на оплату судового збору в розмірі 1827,00 грн. та витрат на оплату послуг адвоката, з урахуванням витрат на оплату залізничних квитків, в розмірі 3000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 611, 612, 624, 625, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства "Еко-Сан" Лозівської міської ради Харківської області (64603, Харківська область, м.Лозова, вул.Правди, буд. 4; код ЄДРПОУ: 38429746; п/р 26005300106576 у філії ХОУ АТ "Ощадбанк", МФО 351823) на користь Приватного підприємства "Летол" (юридична адреса: 02660, м.Київ, вул.Колекторна, буд. 40-А; поштова адреса: 04074, м.Київ, вул.Новозабаварська, буд. 2/6; код ЄДРПОУ: 35093083; п/р 26009013001093 в ПАТ "Банк "Юнісон", МФО 380902) - 20731,23 грн. пені; 15222,48 грн. штрафу; 21509,18 грн. інфляційних втрат; 3596,10 грн. - 3% річних; 4827,00 грн. судових витрат.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.03.2015 р.

Суддя Н.М. Кухар