Постанова

від 17.03.2015 по справі 908/4755/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "17" березня 2015 р.                                                                     Справа № 908/4755/14   Колегія суддів у складі: головуючий суддя Фоміна В. О., суддя Шевель О. В. , суддя  Шутенко І.А. при секретарі Курченко В.А. за участю представників: позивача - не з'явився відповідача -  не з'явився, розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського  апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №981 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.15 у справі № 908/4755/14 за  позовом    ВАТ "Промелектронсервіс", м.Харків, до  ПАТ "Азовзагальмаш", м.Маріуполь, про стягнення 266232,18 грн. ВСТАНОВИЛА: Позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 206625,00 грн., пені у розмірі 18108,62 грн., інфляційних втрат у розмірі 36985,87 грн., 3% річних у розмірі 4512,69 грн. та 5324,64 грн. витрат по сплаті судового збору. Рішенням господарського суду від 14.01.15 (суддя Ярешко О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача суму основного боргу в розмірі 206625,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 36985,87 грн., 3% річних у розмірі 4512,69 грн. та 4962,47 грн. судового збору. В іншій частині позову відмовлено. Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржуване рішення змінити та стягнути з відповідача на користь позивача інфляційні втрати у розмірі 4083,30 грн. та 3% річних у розмірі 1137,84 грн.   Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 12.02.15 прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її розгляд на 17.03.15. Запропоновано учасникам процесу не пізніше ніж за три дні до початку судового засідання надати суду апеляційної інстанції: відповідачу - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; позивачу  - відзив на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень; викликано представників учасників процесу із належним чином оформленими повноваженнями та передбачено обов'язок письмово повідомити суд у разі неможливості їх прибуття. Сторонами вимог даної ухвали не виконано, жодних пояснень та доказів суду не надано. Позивач, повідомлений належним чином про час та місце судового засідання 17.03.15 (що підтверджується долученим до матеріалів справи повідомленням відділення зв'язку про вручення поштового відправлення), не направив представника для участі в даному засіданні та не повідомив суд про причини його неявки. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги за відсутності представника позивача. Відповідачем 16.03.15 надано клопотання (вх.№4215), в якому ПАТ "Азовзагальмаш", посилаючись на неможливість явки представників через простій підприємства (який згідно з наказом керівника підприємства триває з 01.03.15 по 31.03.15), проведення антитерористичної операції в Донецькій області, порушення транспортного сполучення з м.Маріуполя тощо, просить продовжити строк розгляду справи та відкласти її розгляд на іншу дату. Розглянувши вказане клопотання, колегія суддів зазначає, що воно є необґрунтованим, оскільки, як вбачається з долученого до матеріалів справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.91), копію ухвали суду від 12.02.15 про призначення апеляційної скарги до розгляду відповідачем отримано 17.02.15 (тобто майже за два тижні до початку простою підприємства і за місяць до призначеного судового засідання), однак за цей час ним не виконано вимог вказаної ухвали щодо надання письмових пояснень та доказів на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі. Крім того, заявником клопотання не зазначено про жодні обставини, для з'ясування яких, на його думку, строк розгляду апеляційної скарги слід продовжити. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні зазначеного клопотання та розгляд апеляційної скарги за відсутності представника відповідача.   Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне. 22.04.13 між ТОВ “Промелектронсервіс” (виконавець) та ПАТ "Азовзагальмаш" (замовник) укладено договір №ПР-08555, за умовами якого (п. 1.1 Договору) замовник доручає виконати та зобов'язується прийняти та оплатити, а виконавець зобов'язується виконати роботи зі створення “Автоматизованої системи комплексного обліку енергоресурсів ПАТ “Азовзагальмаш” пл. А, пл. Б на базі АПК “Сатурн”. Згідно з п. 1.3 Договору, обсяг робіт за 1 та 2 етапами виконання робіт узгоджені сторонами у Відомості виконання робіт (Додаток № 3), яка є невід'ємною частиною цього договору. Пунктами 1, 2 Додатку № 2 до Договору передбачено, що Договір на створення автоматизованої системи комплексного обліку енергоресурсів ПАТ “Азовзагальмаш” складається з 2-х частин (етапів): - розробка проектно-конструкторської документації; - створення підсистеми природного газу. Вартість розробки проектно-конструкторської документації не повинна перевищувати суму у розмірі 413250,00 грн. з урахуванням ПДВ. Сторонами договору встановлено наступні умови оплати виконаних робіт. Згідно з п. 3.1 договору, замовник здійснює авансовий платіж у розмірі 206625 грн. з урахуванням ПДВ протягом 10 днів з моменту підписання цього договору і отримання від виконавця рахунку на оплату. До авансового платежу входить 50% вартості робіт по розробці технічного завдання і робочого проекту. Після узгодження проектно-конструкторської документації службами підприємства замовник сплачує ті, що лишилися, 50% вартості робіт з розробки технічного завдання і робочого проекту протягом 10 банківських днів після здачі-приймання робіт. Оплата робіт здійснюється замовником поетапно (Додаток № 3) за схемою: 50% вартості робіт – в порядку передоплати по рахункам виконавця; 50% вартості робіт – протягом 10 банківських днів після здачі-приймання робіт згідно п. 5.1 даного договору (п. 3.2 Договору). Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця відповідно до виставлених рахунків (п. 3.4 Договору). Порядок здачі-приймання робіт узгоджено сторонами в розділі 5 Договору. Згідно п. 6.1 Договору, цей Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.14. Як встановлено місцевим господарським судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується учасниками процесу, 14.08.13 відповідач сплатив на розрахунковий рахунок позивача 206625,00 грн. передоплати. 13.12.13 між сторонами підписано акт здачі-приймання №1 за договором на суму 206625,00 грн.,  20.01.14 - акт здачі-приймання № 2 на таку ж суму, тобто усього на 413250,00 грн. У даних актах зазначено, що вони свідчать про приймання робіт та є підставою для проведення взаєморозрахунків. В порушення зобов'язань за договором відповідач не здійснив оплату робіт, прийнятих за актом здачі-приймання № 2 від 20.01.14, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 206625,00 грн., яку місцевий господарський суд обґрунтовано, у відповідності до приписів ст.ст. 837, 610, 612 ЦК України, ст.193 ГК України, визнав такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Як вбачається з матеріалів справи, в суді першої інстанції відповідач заперечував проти задоволення позову в повному обсязі. Зокрема, у відзиві на позовну заяву (а.с.62) ПАТ "Азовзагальмаш" зазначав, що згідно з п. 3.4 договору оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця відповідно до виставлених рахунків, але оскільки позивачем не було виставлено рахунку на  оплату другої частини вартості робіт (206625,00 грн.), то, на думку відповідача, строк для перерахування позивачеві вищевказаної суми не настав. ВАТ "Промелектронсервіс" додано до позовної заяви копію рахунку №2001-1 від 20.01.14 на суму 206625,00 грн. (а.с.26), однак не надано доказів його направлення відповідачеві – вказана обставина встановлена місцевим господарським судом та не спростована позивачем. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що твердження відповідача про ненастання строку виконання його договірних зобов'язань суд першої інстанції правомірно не визнав належними аргументами. Відповідно до ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Пунктом 3.2 договору встановлено, що останні 50% вартості робіт має бути сплачено протягом 10 банківських днів після здачі-приймання робіт згідно з п. 5.1 даного договору. Отже, договором встановлено строк виконання боржником обов'язку відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України. Щодо п.3.4 договору, на який посилається відповідач, то, як вбачається з його змісту, положення про перерахування замовником коштів виконавцеві згідно з виставленими рахунками не є вказівкою на подію, що неминуче має настати або визначенням терміну виконання боржником зобов'язання моментом пред'явлення вимоги (у розумінні вищенаведених приписів ст.530 ЦК України). Тобто умовами укладеного між сторонами договору здійснення замовником оплати не поставлено в залежність від виставлення виконавцем відповідного рахунку. Тому колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що строк оплати виконаних робіт настав через 10 банківських днів після їх здачі-приймання, здійсненого відповідно до акту №2 від 20.01.14, який є підставою для проведення взаєморозрахунків. Колегія суддів також враховує, що відповідачем не надано суду першої та апеляційної інстанції доказів дотримання ним засад добросовісності та розумності (п.6 ст.3 ЦК України) та вжиття відповідних заходів щодо отримання від позивача рахунків на оплату виконаних робіт або ж доказів наявності перешкод для самостійного перерахування позивачеві суми 206625,00 грн., зазначеної в акті №2 від 20.01.14, у встановлені договором строки – отже посилання відповідача на ненастання вказаного строку є необґрунтованими і такими, що не узгоджуються з матеріалами справи та приписами чинного законодавства. Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені у розмірі 18108,62 грн., інфляційних втрат у розмірі 36985,87 грн. та 3% річних у розмірі 4512,69 грн. колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Як встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи та не спростовано сторонами в апеляційному провадженні, будь-яких домовленостей щодо встановлення нарахування пені за порушення зобов'язань сторонами по договору не погоджувалось. Відповідно до абз. 3 п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.13 N 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач обґрунтовував вимоги щодо стягнення пені посиланням на Закон України “Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань”, однак зазначеним законом не встановлюється обов'язок сплати пені та її розмір, а лише визначається обмеження її нарахування. Таким чином, місцевий господарський суд правомірно дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення з відповідача пені є безпідставними та задоволенню не підлягають. Колегія суддів зазначає, що в частині відмови у стягненні пені рішення суду позивачем не оскаржувалося. Щодо стягнення сум річних та інфляційних, на думку суду апеляційної інстанції, місцевий господарський суд правомірно, із посиланням на ч. 2 ст. 625 ЦК України, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог у цій частині. Суд апеляційної інстанції, перевіривши надані позивачем розрахунки сум річних та втрат від інфляції (а.с.5), вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що вказані розрахунки не є вірними (оскільки зазначені в них суми є меншими від тих, що підлягають нарахуванню за спірний період виходячи з розміру основної заборгованості та вимог чинного законодавства). Разом з тим, місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні обґрунтовано, з огляду на неможливість виходу суду за межі позовних вимог, зазначено про те, що вказані нарахування підлягають стягненню в межах заявлених позивачем сум, а саме: 4512,69 грн. 3 % річних  за період з 04.02.14 (тобто через 10 банківських днів з моменту підписання сторонами акту №2 від 20.01.14 про здачу-виконання робіт) по 04.11.14 та 36985,87 грн. втрат від інфляції за період з лютого по жовтень 2014 року. В апеляційній скарзі відповідач не заперечує проти стягнення суми основного боргу (про ненастання строку для сплати якої ним було заявлено в суді першої інстанції - що, на думку колегії суддів, свідчить про суперечливість правової позиції ПАТ "Азовзагальмаш"). Водночас апелянт зазначає, що, на його думку, право кредитора на отримання сум інфляційних та річних  від боржника виникає у випадку порушення останнім строків виконання грошового зобов'язання, після пред'явлення боржникові відповідної вимоги. Моментом пред'явлення такої вимоги відповідач вважає дату 22.08.14, коли ним було отримано від позивача претензію №14/8-1 від 14.08.14 (а.с.28). Тому, за твердженням апелянта, нарахування сум інфляційних втрат та 3% річних має починатися з 30.08.14 (через 7 днів після 22.08.14, в порядку ст.530 ЦК України), а не з 04.02.15. Проте, як уже зазначалося, статтею 530 ЦК України встановлено семиденний строк виконання вимоги від дня її пред'явлення  лише у випадках, коли  строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги – тоді як сторонами було встановлено відповідний строк у п. 3.2 договору, згідно з положеннями якого позивачем та місцевим господарським судом обґрунтовано нараховано суми  інфляційних втрат та 3% річних починаючи саме з 04.02.15. Натомість твердження відповідача в апеляційній скарзі про невірне визначення даного строку є необґрунтованими – з наведених вище підстав. Інших доводів та доказів на підтвердження вимог апеляційної скарги, які могли б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення, відповідачем не наведено. Отже, здійснивши апеляційний перегляд оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що викладені в апеляційній скарзі твердження зроблені при довільному трактуванні обставин справи та норм чинного законодавства, аргументи заявника скарги ґрунтуються на припущеннях, на їх підтвердження не надано відповідно до статей 33, 36 Господарського процесуального кодексу України  доказів з посиланням на конкретні норми матеріального та процесуального права, які б спростовували висновки місцевого господарського суду і могли б бути підставою для скасування оскарженого судового рішення. Таким чином, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення слід залишити без змін. З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 99, 101,  пунктом 1 статті 103,  статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу відповідача  залишити без задоволення. Рішення господарського суду Запорізької області від 14.01.15 у справі №908/4755/14  залишити без змін. Повний текст постанови складено   20.03.15 Головуючий суддя                                                                    Фоміна В. О. Суддя                                                                                           Шевель О. В.   Суддя                                                                                           Шутенко І.А.