Постанова

від 16.03.2015 по справі 924/1467/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2015 року Справа № 924/1467/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді Карабаня В.Я.,

суддів Ємельянова А.С. (доповідач у справі),

Ковтонюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI" на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 р. (судді: Грязнов В.В., Розізнана І.В., Мельник О.В.) у справі№924/1467/14 господарського суду Хмельницької області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс -Агро" простягнення 195 970 грн. 00 коп. заборгованості по розрахунках та штрафу за участю представників: від позивача Хільчук Олександр Петрович, довіреність б/н від 10.03.2015 р. від відповідача Залуцький Віктор Нарцизович, довіреність б/н від 25.11.2014 р. В с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро XXI" (далі - ТОВ "Агро XXI") звернулось до господарського суду Хмельницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техсервіс-Агро" (далі - ТОВ "Техсервіс-Агро") про стягнення 195 970 грн. 00 коп. заборгованості по розрахунках та штрафу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує наступним:

1) відповідачем не виконано мінімальний обсяг робіт по збиранню сої, передбачений договором №16/08/02 від 16.08.2013 р., внаслідок чого сплачені за даним договором грошові кошти в розмірі 155 970 грн. 00 коп. підлягають поверненню позивачу, у відповідності з приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України;

2) відповідач в односторонньому порядку припинив виконання робіт, що є підставою нарахування штрафу в розмірі 40 000 грн. 00 коп., як встановлено в п. 5.3 договором №16/08/02 від 16.08.2013 р.

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 27.11.2014 р. у справі №924/1467/14 в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 р. у справі №924/1467/14 рішення господарського суду першої інстанції змінено та викладено його в такій редакції: "Позов задовольнити частково. Стягнути з ТОВ "Техсервіс-Агро" на користь ТОВ "Агро XXI" 61 406 грн. 00 коп. заборгованості по розрахунках та 1 228 грн. 12 коп. витрат зі сплати судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовити."

Так, на підставі аналізу положень договору №16/08/02 від 16.08.2013 р., дослідження дійсних обставин справи та застосування приписів чинного законодавства господарський суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що відповідач неповно та несвоєчасно виконав свої договірні зобов'язання з вини замовника - позивача, а саме, через ненадання останнім необхідної документації щодо розташування та площ полів, незабезпечення техніки виконавця паливом на весь обсяг робіт та незабезпечення працівників відповідача умовами для проживання і харчування.

Крім того, апеляційний господарський суд визнав недоведеною наявність підстав для стягнення з ТОВ "Техсервіс-Агро" штрафу, передбаченого п. 5.3 договором №16/08/02 від 16.08.2013 р.

При цьому, господарський суд апеляційної інстанції визнав, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 61 406 грн. 00 коп., як зайво сплачені грошові кошти.

Не погодившись з вказаним судовим актом, ТОВ "Агро XXI" звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2014 р. у справі №924/1467/14 в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 94 564 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 40 000 грн. 00 коп. штрафу, в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

В обґрунтування своїх вимог, заявник касаційної скарги посилається на порушенням господарським судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Скаржник, зокрема, вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази невиконання або не належного виконання ним своїх зобов'язань за договором №16/08/02 від 16.08.2013 р. При цьому, на думку позивача, з відповідача підлягають стягненню 94 564 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 40 000 грн. 00 коп. штрафу, на підставі п.п. 5.3, 5.5 зазначеного договору.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.03.2015 р. касаційну скаргу ТОВ "Агро XXI" прийнято до провадження. Розгляд справи призначено на 16.03.2015 р.

У судове засідання 16.03.2015 р. з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в касаційній скарзі, просив скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 р. у справі №924/1467/14 в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення 94 564 грн. 00 коп. безпідставно набутих грошових коштів та 40 000 грн. 00 коп. штрафу, в цій частині прийняти нове рішення про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення касаційної скарги.

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, дослідивши правильність застосування господарськими судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та досліджено господарськими судами попередніх інстанцій, 16.08.2013 р. між ТОВ "Агро XXI" (замовник) та ТОВ "Техсервіс-Агро" (виконавець) укладено договір №16/08/02.

Відповідно до п. 1.1 вказаного договору виконавець зобов'язується на виробничих площах і на пальному замовника виконати сільськогосподарські роботи зі збирання сої - за кількістю, якістю і в строки, вказані в договорі, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

Мінімальний обсяг сільськогосподарських робіт зі збирання сої на території Хмельницької та Рівненської областей складає 2000 га з нормою виробітку не менше 100 га за 1 добу, що передбачено п.п. 1.2, 1.3 договору №16/08/02 від 16.08.2013 р.

Згідно з п. 2.2 та п. 2.3 даного договору плановий початок робіт - 10.09.2013 р. За 5 календарних днів до планового початку робіт, замовник остаточно уточнює терміни початку робіт із зазначенням дати та місця розташування техніки виконавця. Загальний термін виконання робіт не перевищує 20 календарних днів з дати планового початку робіт включно, обчислення здійснюється до 24.00 години останнього дня.

Розміри поля визначаються згідно з переліком площ полів, наданих замовником. У випадку розбіжностей щодо площі поля у даних замовника, з даними виконавця, останній вправі провести перевірку розмірів поля за допомогою системи GPS. Замір проводиться в присутності представника замовника. За результатами заміру складається акт (п. 2.5 договору №16/08/02 від 16.08.2013 р.).

Крім того, сторони погодили та виклали в п.п. 3.1, 3.2, 3.3 зазначеного договору, що ціна робіт за 1 гектар дорівнює 350 грн. 00 коп. без ПДВ. Загальна сума договору, виходячи із мінімального обсягу робіт, визначеного п.1.3 договору, складає 700 000 грн. 00 коп. без ПДВ. Вартість виконаних робіт (сума до сплати) обчислюється виходячи із акту передачі-приймання виконаних робіт, що підписаний сторонами. Оплата здійснюється перерахуванням грошових коштів на рахунок виконавця на підставі акту передачі-приймання робіт в термін 10 банківських днів з дати його підписання.

При цьому, за невиконання виконавцем мінімального обсягу робіт, сума до сплати за виконані роботи зменшується на різницю між вартістю мінімального обсягу робіт, визначеного п. 1.3 цього договору, і вартістю фактично виконаних робіт (п.5.5 договору №16/08/02 від 16.08.2013 р.).

У випадку відмови виконавця від початку виконання робіт, або прострочення початку робіт виконавцем, довгострокового припинення робіт з виведенням техніки, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 40 000 грн. 00 коп., а замовник має право залучити до виконання робіт іншого підрядника за рахунок виконавця. Вказане передбачено в п 5.3 даного договору.

Як закріплено в п. 8.1 договору №16/08/02 від 16.08.2013 р., останній набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2013 р.

В подальшому, сторонами укладено додаткову угоду №1 від 30.08.2013 р., що є невід'ємною частиною договору №16/08/02 від 16.08.2013 р., якою змінено п. 3.1 договору та визначено ціну робіт за один гектар в сумі 277 грн. 56 коп. та загальну суму договору, виходячи із мінімального обсягу робіт, визначеного п. 1.3 в сумі 555 120 грн. 00 коп. без ПДВ.

З матеріалів справи також вбачається, що 10.09.2013р. відповідач отримав від позивача телеграму №Аі-870-09-13, в якій останній повідомляє про початок робіт за договором з 10.09.2013 р. та про надання комбайнів в кількості 4 одиниці за адресою: м. Рівне, вул. Курчатова, 62-А.

В свою чергу, 14.11.2013 р. сторони підписали акт здачі-приймання робіт (наданих послуг), в якому відображено, що за період з 11.09.2013 р. по 17.10.2013 р. виконавець зібрав сою на площі 340,70 га на загальну суму 94 564 грн. 00 коп.

Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських виписок, позивач сплатив за послуги по збиранню урожаю за договором №16/08/02 від 16.08.2013 р. 155 970 грн. 50 коп., а саме: 18.10.2013 р. - 60 000 грн. 00 коп., 30.10.2013 р. - 11 625 грн. 00 коп., 01.11.2013 р. - 22 939 грн. 00 коп., 04.12.2013 р. - 31 406 грн. 50 коп. та 09.12.2013р. - 30 000 грн. 00 коп.

З огляду на викладене, враховуючи, що загальна площа посівів сої у 2013 році складала 5 829,20 га на території Гощанського, Острозького, Рівненського районів Рівненської області, на думку позивача, ТОВ "Техсервіс-Агро" не виконано мінімального обсягу робіт, у зв'язку з чим сума до сплати за виконані роботи зменшується на різницю між вартістю мінімального обсягу робіт та вартістю фактично виконаних робіт (555 120 грн. 00 коп. - 94 564 грн. 00 коп.= - 365 992 грн. 00 коп.), що передбачено п. 5.5 договору №16/08/02 від 16.08.2013 р.

Одночасно, позивач вважає, що відповідач довгостроково припинив виконання робіт з виведенням техніки, за що має сплатити ТОВ "Агро XXI" штраф у сумі 40 000 грн. 00 коп., відповідно п. 5.3 вищевказаного договору.

За таких обставин, замовник звернувся до виконавця з вимогою №АІ-470-09-14 від 18.09.2014 р. сплатити 195 970 грн. 50 коп., як надмірно сплачених коштів та штрафу. В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем вказаної вимоги.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов не допускається.

Аналогічні приписи закріплено в ст. 193 Господарського кодексу України.

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України є договір, який в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Предметом судового розгляду у справі №924/1467/14 є вимога позивача до відповідача про стягнення 195 970 грн. 50 коп., з яких, зокрема, 155 970 грн. 50 коп. є безпідставно отриманими ТОВ "Техсервіс-Агро", оскільки різниця між вартістю мінімального обсягу робіт та вартістю фактично виконаних за договором №16/08/02 від 16.08.2013 р. робіт є від'ємною.

Господарські суди попередніх інстанцій не погодились з наведеною позицією ТОВ "Агро XXI".

Так, статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Пунктом 4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. передбачено, що господарським судам слід виходити з того, що рішення може ґрунтуватись лише на тих доказах, які були предметом дослідження і оцінки судом. При цьому необхідно мати на увазі, що згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України наявні докази підлягають оцінці у їх сукупності і жодний доказ не має для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на приписи вищевикладених правових норм, місцевим та апеляційним господарськими судами встановлено, що позивачем по справі не надано суду належних та допустимих доказів, того, що не виконання мінімального обсягу робіт сталося з вини відповідача. Зокрема, господарські суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази надання позивачем відповідачу документації щодо розташування та площ полів, забезпечення техніки виконавця паливом на весь обсяг робіт, а також забезпечення працівникам відповідача умов проживання і харчування, як це погоджено сторонами в договорі №16/08/02 від 16.08.2013 р.

В свою чергу, виконавець зібрав сою на площі 340,70 га та виконав роботи на загальну суму 94 564 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним сторонами актом здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 14.11.2013 р.

У зв'язку з цим господарські суди попередніх інстанцій прийшли до висновку, що позивачем належним чином оплачені виконані відповідачем роботи. Отже, 94 564 грн. 00 коп. отримані ТОВ "Техсервіс-Агро" на підставі п.п. 3.1, 3.2, 3.3 договору №16/08/02 від 16.08.2013 р. (із змінами внесеними додаткову угоду №1 від 30.08.2013 р.) та не можуть вважатися безпідставно отриманими грошовими коштами в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з вищенаведеними висновками місцевого та апеляційного господарських судів.

При цьому, суд касаційної інстанції вважає законною та обґрунтованою позицію апеляційного господарського суду про наявність підстав для стягнення в відповідача 61 406 грн. 00 коп., як надмірно сплачених за договору №16/08/02 від 16.08.2013 р., тобто як різниці між сумою реально сплаченою позивачем та сумою, що підлягала сплаті за фактично виконані роботи (155 970 грн. 50 коп. - 94 564 грн. 00 коп. = 61 406 грн. 00 коп.)

Крім того, ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Вказане встановлено в ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

За змістом ч. 3 ст. 232 Господарського кодексу України, вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передбачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Пунктом 5.3 договору №16/08/02 від 16.08.2013 р. передбачено, що у випадку відмови виконавця від початку виконання робіт, або прострочення початку робіт виконавцем, довгострокового припинення робіт з виведенням техніки, виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 40 000 грн. 00 коп., а замовник має право залучити до виконання робіт іншого підрядника за рахунок виконавця.

На підставі аналізу викладених норм права та положень п. 5.3 договору місцевий та апеляційний господарські суди прийшли до висновку, що зобов'язання із сплати штрафу виникає у замовника за наявності наступних підстав:

- відмова виконавця від початку виконання робіт;

- прострочення виконавцем початку робіт;

- довгострокового припинення робіт з виведенням техніки.

Однак, місцевим та апеляційним господарськими судами в процесі дослідження доказів встановлено, що позивач не довів наявності таких фактичних обставин, з огляду на що господарськими судами попередніх інстанцій відхилена позовна вимога про стягнення з ТОВ "Техсервіс-Агро" 40 000 грн. 00 коп. штрафу.

Колегія суддів Вищого господарського суду України також вважає вказаний висновок правомірними та обґрунтованими.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012 р. рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (пункт 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012).

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, враховуючи, що апеляційним господарським судом в процесі перевірки рішення, прийнятого місцевим господарським судом, у повній мірі встановлено всі обставини, які мають значення для вирішення спору по суті та таким обставинам надана правильна юридична оцінка, суд касаційної інстанції вважає, що підстави зміни або скасування постанови апеляційного господарського суд відсутні.

Таким чином, доводи, викладені в касаційній скарзі, відхиляються колегією суддів господарського суду касаційної інстанції, як безпідставні та необґрунтовані.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 111 9 Господарського процесуального кодексу України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, з позивача підлягає стягненню судовий збір за розгляд касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 111 7 , 111 9 , 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро XXI" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.01.2015 р. у справі №924/1467/14 залишити без змін.

Головуючий суддя В.Я. Карабань

Судді: А.С. Ємельянов

Л.В. Ковтонюк