Рішення

від 12.03.2015 по справі 37/230пд-908/3747/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015Справа №37/230пд-908/3747/14

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" дотовариства з обмеженою відповідальністю "Озон Інвестмент" провизнання договору недійсним Головуючий суддя: Головатюк Л.Д.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Смирнова Ю.М.

Представники:

від позивача:не прибув від відповідача:Ніколайчук М.М.(дов. від 12.01.2015) Плескач М.В.(дов. від 12.01.2015) ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції"" та розпорядження Вищого господарського суду України від 02.09.14 № 28-р на адресу господарського суду Запорізької області 01.10.14 надійшла справа господарського суду Донецької області № 37/230пд.

Протоколом автоматичного розподілу справи між суддями від 01.10.14 справу № 37/230пд призначено до розгляду судді Корсуну В.Л. якій присвоєно № 37/230пд-908/3747/14.

Ухвалою від 01.10.14 судом прийнято до провадження справу № 37/230пд-908/3747/14, якій присвоєно № провадження 17/95/14. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 13.10.14.

У зв'язку із неявкою в судове засідання 13.10.14 сторін, ухвалою від 13.10.14 розгляд справи судом відкладено на 10.11.14.

Представник позивача в судове засідання 10.11.14 не з'явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, витребуваних ухвалою суду від 01.10.14 по цій справі документів до суду не надав.

Представники відповідача в судовому засіданні 10.11.14 надали клопотання від 10.11.14 в якому просять суд, на підставі ст. 15 ГПК України та п. 20.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.14 № 10, направити справу № 37/230пд-908/3747/14 на розгляд до господарського суду м. Києва, оскільки місцезнаходження відповідача - м. Київ, вул. Польова, 24.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 10.11.2014 справу № 37/230пд-908/3747/14 на підставі ст.ст. 15, 17 Господарського процесуального кодексу України передано за підсудністю до господарського суду міста Києва.

Справу передано для розгляду судді Головатюку Л.Д., який ухвалою від 24.11.2014 прийняв її до свого провадження та призначив до розгляду на 18.12.2014.

Представник позивача в судове засідання 18.12.2014 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 18.12.2014 прибули представники відповідача та дали пояснення по справі.

Розгляд справи відкладено на 15 01.2015.

Представник позивача та відповідача в судове засідання 15.01.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Позивач через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи. Суд задовольнив дане клопотання.

Розгляд справи відкладено на 03.02.2015.

Представник позивача в судове засідання 03 02.2015 не з'явився, витребувані судом докази не подав, причин неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

В судове засідання 03.02.2015 прибули представники відповідача та дали пояснення по справі.

Ухвалою від 03.02.2015 вирішено здійснити розгляд справи колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням в.о. голови господарського суду містаКиєва від 03.02.2015 для здійснення колегіального розгляду справи № 37/230пд-908/3747/14 визначеного колегіальний склад суддів : Головатюк Л.Д. (головуючий), суддя Смирнова Ю.М., суддя Ковтун С.А.

Розгляд справи призначено на 19 02.2015.

Представник позивача та відповідача в судове засідання 19.02.2015 не з'явилися, витребувані судом докази не подали, причин неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Представник відповідача подав клопотання про зміну його назви з товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" на товариство з обмеженою відповідальністю "Озон Інвестмент". Дане клопотання обгрунтоване рішенням загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг".

Зміни в найменуванні юридичної особи зареєстровані в установленому законом порядку, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ.

Суд задовольнив вказане клопотання.

Відповідно до ст. 25 ГПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Про заміну або про відмову заміни сторони чи третьої особи її правонаступником господарський суд виносить ухвалу.

Відповідно до п. 1.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника. Господарським судам необхідно враховувати, що сама лише зміна найменування юридичної особи не означає її реорганізації, якщо при цьому не змінюється організаційно-правова форма даної особи. Зміна типу акціонерного товариства з приватного на публічне не є його реорганізацією (стаття 5 Закону України "Про акціонерні товариства"). Водночас зміна найменування юридичної особи тягне за собою необхідність у державній реєстрації змін до установчих документів, порядок проведення якої викладено у статті 29 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців". У разі коли така зміна сталася у процесі вирішення спору господарським судом, про неї обов'язково зазначається в описовій частині рішення (при цьому у мотивувальній частині, за необхідності, також зазначається нове найменування учасника судового процесу - наприклад, у разі задоволення позову до нього) або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2015 враховуючи те, що розгляд справи 26.02.2015 не відбувся у зв'язку зі знаходженням судді Головатюка Л.Д. у відрядженні, розгляд справи призначено на 12.03.2015.

Представник позивача в судове засідання 12.03.2015 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представники відповідача, присутні в судовому засіданні, проти позовних вимог заперечили та просили суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 12.03.2015 судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складено протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представниківвідповідача, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

23.06.2008 між сторонами у справі укладено Договір фінансового лізингу №074-06/2008 (далі - договір), відповідно до умов якого лізингодавець - відповідач прийняв на себе зобов'язання придбати предмет лізингу у власність від продавця та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу - відповідачу на строк та на умовах фінансового лізингу, визначених цим Договором, з урахуванням того, що продавець був обраний відповідачем.

Згідно з специфікацією (додаток №1/1до договору) предметом лізингу є: ґрунтовий каток Bomag219 D-42008 року випуску, у кількості 6 штук ;

Відповідно доположень розділу 3 договору всі платежі Лізингоодержувач сплачує Лізингодавцю на умовах, вказаних в цьому договорі, та Графіку платежів, якщо інше не встановлено письмовою домовленістю сторін, щомісяця на підставі рахунку Лізингодавця, направленого на вказану в договорі електронну адресу Лізингоодержувача або за допомогою факсимільного зв'язку за 3 дні до дати платежу;

Пунктом 3.5. договору фінансового лізингу на лізингоодержувача покладений обов'язок з моменту сплати авансового платежу і до дати передачі йому предмету лізингу щомісячно сплачувати лізингодавцю комісію за попереднє фінансування.

Відносно інших лізингових платежів (тобто, окрім передбачених п.3.3. адміністративної комісії і початкового внеску, та згадуваної вище комісії за попереднє фінансування) в п. 3.6. договору зазначено, що вони (лізингові платежі) вказані в українській гривні на день підписання договору в графіку платежів, однак сплачуються лізингоодержувачем згідно з виставленими йому рахунками в українській гривні, які можуть коригуватись відповідно до п.п.3.11, 3.14, 3.15 цього договору.

Лізингові платежі розраховуються за формулою: LPn=(PI+RVn-1 x Ir) x RNBU, де:

- LP- лізинговий платіж, грн.;

- PI- сума відшкодування частини вартості Предмета лізингу, грн.;

- RV- частини вартості Предмета лізингу, що залишилась до відшкодування, грн.;

- Ir -відсоткова ставка, %;

- n -номер Лізингового періоду;

- RNBU -офіційний обмінний курс гривні до долару США, встановлений НБУ на дату підписання Графіку платежів.

Окремо в цьому ж пункті договору встановлений порядок визначення винагороди Лізингодавця (проценти або комісії) n-го періоду, яка також за визначенням термінів, приведених в преамбулі договору, входить до графіку платежів і розраховується за формулою: LFn=LPn-PIn, де:

- LF -винагорода Лізингодавця (проценти або комісії), грн.;

- LP -сума Лізингового платежу, грн.;

- PI -сума відшкодування частини вартості предмета лізингу у гривнях, визначена у Графіку платежів;

Окрім вказаних обов'язкових валютних коригувань лізингових платежів положення пунктів 3.11 і 3.14. спірного договору передбачають можливість зміни (збільшення на суму ПДВ) суми винагороди в залежності від наявності факту її перевищення подвійної облікової ставки НБУ та збільшення розміру лізингових платежів в залежності від: зміни розміру збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу валют; переоцінки предмету лізингу, яка була здійснена внаслідок прийняття чи внесення змін в діючі нормативно-правові акти; встановлення органами державної влади нових обов'язкових платежів, зборів й інших відрахувань, безпосередньо пов'язаних з наданням послуг фінансового лізингу за даними договором;

На виконання умов п.1.1 договору фінансового лізингу № 074-06/2008 від 23.06.2008 між позивачем (продавець) та відповідачем (покупець) був укладений договір купівлі-продажу №100 від 23.06.2008, згідно умов якого продавець зобов'язується продати та поставити майно - ґрунтовий каток Bomag219 D-4 2008 року випуску, у кількості 6 штук, загальною вартістю 3985275,00 грн., що є еквівалентом 821757,02доларів США, розрахованої із суми в гривнях за офіційним курсом обміну валют НБУ на день підписання цього договору, та складається з позиційних цін компонентів предмета лізингу, відповідно до додатку №1 цього договору, а покупець - прийняти, оплатити, та передати його на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу за договором фінансового лізингу № 074-06/2008 від 23.06.2008;

Наявною в матеріалах справи видатковою накладною №РН-000742 від 15.07.2008, підтверджується, що відповідачем отримано майно на загальну суму 3985275,00 грн. і доказів зміни такої ціни, у тому числі -внаслідок коливань валютного курсу гривні до долара США, із матеріалів справи не вбачається.

Позивач стверджує, що договір фінансового лізингу №074-06/2008 від 23.06.2008р. не відповідає вимогам діючого законодавства України оскільки в ньому міститься положення відносно зв'язку між лізинговими платежами та курсом іноземної валюти за відсутністю належних підстав для її використання у розрахунках між сторонами, а застосування валютного коефіцієнту суперечить встановленій ст.16 Закону України „Про фінансовий лізинг" структурі лізингових платежів і призводить до безпідставного збагачення Лізингодавця за рахунок Лізингоодержувача. У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду із даним позовом та просить визнати недійсним договір фінансового лізингу №074-06/2008 від 23.06.2008р., укладений між сторонами у даній справі та зобов'язати відповідача повернути грошові кошти, що були отримані ним на виконання даного договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України ).

Відповідно до ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Отже, наведена норма не містить вичерпного переліку складової лізингових платежів, про що свідчить підпункт г) частини 2 зазначеної норми, яким сторонам договору фінансового лізингу надана можливість визначення складу лізингових платежів при його укладенні на власний розсуд, а тому узгоджена сторонами у п. 3.5. договору фінансового лізингу комісія за попереднє фінансування, не може свідчити про невідповідність вказаної умови договору фінансового лізингу ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" , а є свідченням реалізації сторонами права на включення до складу лізингових платежів інших витрат лізингодавця, можливість здійснення чого безпосередньо випливає із підпункту г) частини 2 ст. 16 вказаного Закону , і тим більше не тягне за собою визнання договору, який містить таку умову (сплату комісії за попереднє фінансування) недійсним в цілому.

Вказані положення статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" стосовно визначення порядку сплати лізингових платежів договором та щодо права сторін визначати склад лізингових платежів, узгоджуються із свободою договору, встановленою в ст. 627 ЦК України , коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 524 ЦК України визначає, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Згідно зі статтею 533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни НБУ курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти (таку правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №12/149).

Визначення (обчислення) лізингових платежів у іноземній валюті та з урахуванням "коефіцієнту корегування", в основу якого покладено курс гривні стосовно долара США, не суперечать ні чинним приписам ЦК України , ані положенням постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.1998 року №1998 "Про удосконалення порядку формування цін" (таку правову позицію викладено в постанові Верховного Суду України від 16.05.2011 у справі № 32/242-32/243-32/244-32/245).

Враховуючи, що п.п. 3.5 та 3.6. договору фінансового лізингу узгоджуються з вимогами чинного законодавства (п. 3.5 узгоджується з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" , якою, як вказувалося вище, надано право сторонам включати на власний розсуд до складу лізингових платежів інші витрати лізингодавця, пов'язані з виконанням договору лізингу; п. 3.6. узгоджується з ст.ст. 524 , 533 ЦК України щодо можливості вираження грошового зобов'язання у іноземній валюті, а встановлене у ньому корегування лізингових платежів відповідно до долару США -з позицією Верховного Суду України викладеною у постанові від 16.05.2011 у справі №32/242-32/243-32/244-32/245), відсутні правові підстави для визнання оспорюваного позивачем договору фінансового лізингу №074-06/2008 від 23.06.2008 недійсним, адже відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу ; в даному випадку, не встановлено обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість визнання оспорюваного договору недійсними в цілому.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Вищого господарського суду України від 03.11.2011 у справі № 37/109пд, від 09.11.2011 у справах № 37/107пд та № 37/110пд за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 027-03/2008 від 31.03.2008, №037-04/2008 від 16.04.2008 та №012-02/2008-С від 05.02.2008 відповідно.

Що стосується того, що рішенням господарського суду міста Києва від 08.07.2010 у справі № 21/66 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" до Приватного підприємства Адвокатська Палата "Руська Правда" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дора-Транс" про розірвання договору фінансового лізингу № 074-06/2008 від 23.06.2008, яке залишене в силі постановою Вищого господарського суду України від 02.03.2011, було задоволено частково позов та розірвано договір фінансового лізингу № 074-06/2008 від 23.06.2008, то суд зазначає, що відповідно до абз. 9 п. 2.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05. 2013 № 11 розірвання договору, виконаного повністю або частково, не позбавляє сторони права на звернення в майбутньому з позовом про визнання такого договору недійсним.

З огляду на наведене та враховуючи відсутність у даному випадку підстав для визнання недійсним договору фінансового лізингу № 074-06/2008 від 23.06.2008 в цілому через недоведеність невідповідності пунктів 3.5, 3.6 договору певним приписам чинного законодавства, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є недоведеними, необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, а відтак суд відмовляє в їх задоволенні.

Керуючись статтями 32-34 , 43 , 44 , 49 , 82-85 ГПК України , суд -

ВИРІШИВ :

1. В задоволенні позовних вимогТовариства з обмеженою відповідальністю "Донспецпром" відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

3. Копію рішення надіслати сторонам.

Головуючий суддя Головатюк Л. Д.

Суддя Ковтун С.А.

Суддя Смирнова Ю.М.

Дата підписання повного тексту рішення: 23.03.2015