Рішення

від 17.03.2015 по справі 922/348/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р.Справа № 922/348/15

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калантай М.В.

при секретарі судового засідання Кролівець М.О.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Телефонні системи і мережі "АНФЕР" м. Київ до Луганської обласної клінічної лікарні м. Луганськ про стягнення коштів в сумі 1053930,90грн. за участю представників сторін:

від позивача: Кривенко О.О. - дов. від 06.02.15.

від відповідача: не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Телефонні системи і мережі "АНФЕР", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Луганської обласної клінічної лікарні про стягнення заборгованості в сумі 1053930,90грн. за договором №124 від 13.12.2013 року, із яких сума основного боргу - 799370,40грн., пеня - 30748,38грн., 3% річних - 24768,90грн., втрати від інфляції 199043,22грн.

В обгрунтування заявленого позову позивач посилається на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо оплати отриманого товару.

Позивач заявою №21 від 16.02.2015 року збільшив розмір позовних вимог на суму 33103,74грн., яка складається з втрат від інфляції - 30935,64грн. та процентів за користування коштами - 2168,10грн.

У заяві №30 від 11.03.2015 року позивач просив суд збільшити розмір позовних вимог на суму 55988,47грн., яка складається з втрат від інфляції - 54543,03 грн. проценти за користування коштами - 1445,44грн.

Надаючи вказані заяви про збільшення позовних вимог, позивачем були сплачені відповідні суми судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та надав заяву, в якій визначився із сумою позовних вимог, а саме: просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 1142853,94грн., із яких заборгованість - 799370,40грн., інфляційні втрати - 284286,33грн. 3% річних - 28448,83грн., пеня - 30748,38грн.

Судом вказані заяви розглянуті та зазначається, що остаточними позовними вимогами є стягнення суми в розмірі 1142853,94грн.

Відповідач, Луганська обласна клінічна лікарня, відзиву на позов не надав, представника в судове засідання не направив.

Про час та місце судового засідання був сповіщений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, крім того судом здійснено повідомлення відповідача шляхом розміщення інформації про час і місце судового засідання на сторінці суду (у розділі "Новини та події суду") офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет.

За приписами статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши доводи позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

Після проведення конкурсних торгів Луганською обласною клінічною лікарнею (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Телефонні системи і мережі "АНФЕР" (учасник) 13.12.2013 року уклали договір №124 (далі - договір), за умовами якого учасник зобов'язався поставити замовнику товар, а замовник - прийняти і оплатити товар (п.1.1. договору).

У відповідності до п.1.2. договору учасник поставляє замовнику апаратуру електричну для проводового телефонного чи телеграфного зв'язку; відеофони (цифрова автоматична телефонна станція).

Згідно з п. 3.1. договору його ціна (загальна вартість товару, що поставляється за цим договором) становить 799370,40грн. в т.ч. ПДВ 133228,40грн.

У п. 4.1. договору сторони визначили, що ціни на товар можуть корегуватись в межах акцептованої ціни.

Розрахунки проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок учасника після отримання замовником поставленого товару, на підставі накладної протягом 5-ти робочих днів з дати поставки товару (п.4.2. договору).

Пунктом 5.1. договору сторони встановили строк поставки до 27.12.2013 року.

На виконання умов договору позивачем був поставлений відповідачу товар, що підтверджується копією видаткової накладної №РН-0000051 від 24.12.13. на загальну суму 799370,40грн.

Останнім днем сплати відповідачем вказаної суми у відповідності до договору є 31.12.2013 року. Однак дана сума замовником сплачена не була, з огляду на що за ним утворилась заборгованість в розмірі 799370,40грн.

Відповідачем як бюджетною установою були зареєстровані бюджетні фінансові зобов'язання та бюджетні зобов'язання, про що свідчать відповідні реєстри №154 та №156 від 02.04.2014 року.

Крім того, позивачем на адресу відповідача направлялась претензія від 14.04.2014 року, у відповіді на яку останній вказав на те, що лікарня як сторона за договором, на виконання своїх зобов'язань своєчасно направила платіжні та договірні документи до Головного управління державної казначейської служби в Луганській області. Даний платіж був взятий на юридичні зобов'язання.

До матеріалів справи позивачем також надана копія акту №89/14 від січня 2014 року, підписаного сторонами, згідно з яким узгоджене сальдо на 01.01.2014 року - 799370,40грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 174, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) договір є підставою виникнення господарських прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 265 у частинах 1, 2, 6 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Враховуючи викладене, приймаючи до уваги здійснення позивачем поставки товару суд вважає, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 799370,40грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки факт наявності боргу у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований.

Щодо заявлених до стягнення суми, інфляційних витрат в розмірі 284286,33грн. та 3% річних у розмірі 28448,83грн., то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, перевіривши розрахунок, здійснений позивачем 3% річних та індексу інфляції, господарський суд вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення зазначених сум.

Щодо стягнення пені в сумі 30748,38грн., то вказана вимога задоволенню не підлягає, оскільки не грунтується на приписах чинного законодавства та сторонами у договорі не передбачена.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

У відповідності до приписів статті 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 22, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Луганської обласної клінічної лікарні (93401, Луганська область, м. Сєвєродонецьк, вул. Сметаніна,5, код ЄДРПОУ 01983789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Телефонні системи і мережі "АНФЕР" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, 7Д, код ЄДРПОУ 32204916) заборгованість в сумі 1112105,56грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 22242,11грн.

Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене у встановленому законодавством порядку.

Повне рішення складено 23.03.2015 р.

Суддя М.В. Калантай