Рішення
від 18.03.2015 по справі 162/799/14-ц
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 162/799/14-ц Провадження № 22-ц/773/403/15 Головуючий у 1 інстанції: Труш В.О. Категорія: 2 Доповідач: Бовчалюк З. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Бовчалюк З.А.,

суддів Стрільчука В.А., Карпук А.К.,

при секретарі Шугаловій О.М.,

з участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,

представників відповідача ПрАТ "Стохід" - Кононенка Д.Є., Ковальова С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області, Приватного акціонерного товариства "Стохід" (далі - ПрАТ "Стохід") про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю за апеляційними скаргами позивача ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Стохід" на рішення Любешівського районного суду Волинської області від 21 січня 2015 року,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Любешівської селищної ради Любешівського району Волинської області, ПрАТ "Стохід", треті особи - реєстраційна служба Любешівського районного управління юстиції Волинської області, Оласюк М.М. про визнання незаконною та скасування реєстрації права власності, визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

При цьому покликався на те, що з 10 грудня 1981 року по даний час проживає в двокімнатній квартирі загальною площею 49,6 кв.м. в будинку АДРЕСА_2. Вказана обставина підтверджується реєстрацією його місця проживання за вказаною адресою, що відображено на відповідній сторінці паспорту. Дана квартира була отримана ним для проживання у встановленому на той час законному порядку, що підтверджує добросовісність володіння його цим майном. Вказує, що володіння спірною квартирою він здійснює відкрито, оскільки проживає там безперервно понад 32 роки, веде особисте господарство, здійснює ремонт, отримує поштову кореспонденцію на вказану адресу, сплачує комунальні послуги, а тому в силу закону має право на визнання за ним права власності на цю квартиру за набувальною давністю.

Разом з тим, відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 22.07.2014 року, право власності на будівлю АДРЕСА_2 зареєстроване за відповідачем ПрАТ "Стохід". Вважає цю реєстрацію такою, що була проведена з порушенням встановленого порядку та вимог чинного законодавства. Зокрема ПрАТ "Стохід" не було надано державному реєстратору всіх необхідних документів для реєстрації права власності на спірну будівлю. Також зазначає, що згідно вищезазначеного Витягу, загальна площа будинку складає 96,3 кв.м. при тому що відповідно до Інвентарної карточки №45 обліку основних засобів (для будинків та споруд) та Картки індивідуальної характеристики об'єкта, загальна площа будинку - 81,74 кв.м. Також зазначає про невідповідність цільового призначення спірного об'єкту нерухомого майна визначеного технічним паспортом, що був виготовлений 28.04.2014 року на замовлення ПрАТ "Стохід" Комунальним підприємством "Волинське обласне бюро технічної інвентаризації" цільовому призначенню, визначеному договором купівлі-продажу майна від 10.12.1997 року, відповідно до якого ПрАТ "Стохід" придбало спірний об'єкт.

У зв'язку з наведеним просив визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_2 за ПрАТ "Стохід".

Рішенням Любешівського районного суду Волинської області від 21 січня 2015 року позов задоволено частково. Ухвалено визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав власності на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Волинської області Оласюка М.М. №24541188 від 22.07.2014 року про державну реєстрацію права власності Приватного акціонерного товариства "Стохід", код ЄДРПОУ: 02968941, країна реєстрації: Україна, адреса: 44200, Волинська область, Любешівський район, смт. Любешів, вулиця Бондаренка, будинок 80 на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 412512507231.

Ухвалено відмовити ОСОБА_1 у визнанні за ним права власності на квартиру загальною площею 45,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_2. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи просив рішення суду в частині відмовлених вимог скасувати та ухвалити нове рішення про визнання за ним права власності за набувальною давністю на квартиру загальною площею 45,9 кв.м. в будинку АДРЕСА_2.

Відповідач ПрАТ "Стохід" не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених вимог просив рішення в цій частині скасувати із - за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи та ухвалити нове рішення про відмову у задоволені вимог про визнання незаконною та скасування державної реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_2, за ПрАТ "Стохід".

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг, законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає відхиленню, а апеляційна скарга відповідача ПрАТ "Стохід" - задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам процесуального закону оскаржуване судове рішення у повній мірі не відповідає.

Відмовляючи у задоволенні вимог про визнання права власності за набувальною давністю на квартиру по АДРЕСА_2 суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що позивач при вселенні у даний об'єкт нерухомого майна достовірно розумів, що не є його володільцем, а лише користується чужим майном. Проте задовольнивши вимоги про визнання рішення державного реєстратора такими, що вчиненні з порушенням ЗУ "Про державну реєстрацію" суд порушив принцип диспозитивності цивільного процесу та допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування у даній частині оскаржуваного рішення.

Судом встановлено, що у зв'язку з роботою ОСОБА_1 тимчасово було надано для проживання приміщення за адресою АДРЕСА_2. Реєстрація за вказаною адресою місця проживання була відображена у паспорті позивача.

В матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували у зв'язку з чим та на підставі чого було здійснено реєстрацію ОСОБА_1 за спірною адресою.

Зокрема, в судовому засіданні встановлено, що ордер, який є єдиною підставою для вселення в гуртожиток ОСОБА_1 не видавався.

Згідно з листом державного архіву Волинської області в перевірених протоколах зборів і засідань профкому Волинського обласного ремонтно-будівельного тресту за 1980-1988 роки відомостей про виділення ОСОБА_1 кімнати в приміщенні по АДРЕСА_2 не виявлено.

Також листом від 23.01.2015 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по Волинській області повідомило, що в матеріалах архівної справи ВАТ "Волиньрембуд" відсутнє будь-яке рішення про надання кімнати або місця для проживання ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2.

Відповідно до наявних в матеріалах справи даних приміщення за адресою АДРЕСА_2 було побудоване та введене в експлуатацію у лютому 1978 року Любешівською ремонтно-будівельною дільницею (далі - Любешівська РБД) (а. с. 29 Т. 2).

Згідно з архівною копією наказу керуючого Волинського обласного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту від 06.12.1993 року № 54 (а. с. 163 Т.1) Любешівська ремонтно-будівельна дільниця включена у склад Акціонерного товариства "Волиньрембуд".

Під час корпоратизації Волинського обласного підрядного спеціалізованого ремонтно-будівельного тресту до статутного капіталу ВАТ "Волиньрембуд" ввійшов гуртожиток, за адресою АДРЕСА_2. Проте в матеріалах архівної справи ВАТ "Волиньрембуд" відсутня будь-яка інформація про фактично, тимчасово проживаючих громадян у даному гуртожитку. (а. с. 33 Т.2).

01 квітня 1997 року ВАТ "Волиньрембуд" передано ЗАТ "Стохід" майно Любешівської РБД, яке знаходилось в АДРЕСА_2

10 грудня 1997 року між ВАТ "Волиньрембуд" та ЗАТ "Стохід" було укладено договір купівлі-продажу за умовами якого об'єкти нерухомого майна Любешівської РБД, в тому числі і приміщення, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2. В подальшому дане приміщення взято на баланс ЗАТ "Стохід" та включено до статутного фонду товариства (а. с. 128 Т.1).

В силу ст. 128 ЦК Української РСР (в редакції чинній на час укладення договору купівлі-продажу) ЗАТ "Стохід" набуло право власності на майно Любешівської РБД, в тому числі і на приміщення за адресою АДРЕСА_2, з моменту передачі такого майна.

Як пояснили в судовому засіданні представники відповідача передача майна відбулась відразу після укладення вищезгаданого договору купівлі-продажу. Такі пояснення стороною позивача не спростовані.

Таким чином ЗАТ "Стохід" після укладення 10 грудня 1997 року договору купівлі-продажу стало повноцінним власником переданих йому об'єктів нерухомого майна в тому числі і спірного приміщення. Даний договір є чинним та ніким не оспореним.

Будучи власником майна за адресою АДРЕСА_2 ЗАТ "Стохід" реалізувало своє право на земельну ділянку, що розташована під об'єктом нерухомого майна.

Так, згідно з довідкою виконкому селищної ради №5773/23 ПрАТ "Стохід" є платником земельного податку з 2001 року за земельну ділянку площею 0,7642 га (державний акт серії ВЛ №001882) в АДРЕСА_2 (а. с. 243 Т.1).

15 квітня 2012 року ЗАТ "Стохід" перейменовано у ПрАТ "Стохід".

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 96 Т.1) за Приватним акціонерним товариством "Стохід" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 96,3 кв.м.

Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 покликався на те, що він більше 32 року проживає в АДРЕСА_2 , відкрито та безперервно володіє вказаною квартирою як власною.

Для набуття права власності на нерухоме майно перебігу строку набувальної давності недостатньо. Умови набувальної давності підтверджуються судовим рішенням. Давнісний володілець повинен довести факти добросовісності, відкритості, безперервності і тривалості свого володіння.

Згідно з ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 344 ЦК України, обставинами, які мають значення для справи та які повинен довести саме позивач, є: законний об'єкт володіння, добросовісність володіння, відкритість володіння, давність володіння та його безперервність (строк володіння).

За змістом вищенаведеної норми Закону однією з обов'язкових ознак, яка є необхідною для набуття права власності на річ за набувальною давністю, є те, що володіння має бути добросовісним, тобто володілець не знав і не міг знати про те, що він володіє чужою річчю, інакше кажучи обставини, у зв'язку з якими виникло таке володіння, не давали найменшого сумніву стосовно правомірності набуття ним майна.

Позивач не заперечував, що йому було відомо про те, що будинок в якому знаходиться спірне приміщення в яке він вселився належало початково Любешівській РБД, а в подальшому і ПрАТ "Стохід". Він також зазначав, що сплачував відповідні платежі за користування приміщенням та за спожиті комунальні послуги. З долучених до позовної заяви позивачем квитанцій (а. с. 10-11) вбачається, що платежі ОСОБА_1 вносив початково Любешівській РБД, а пізніше ЗАТ "Стохід".

Таким чином суд першої інстанції підставно та обґрунтовано констатував про те, що на момент вселення так і в подальшому ОСОБА_1 розумів, що не є володільцем приміщення АДРЕСА_2, а лише ним користується тимчасово.

Відкритість та безперервність володіння теж є необхідними умовами для набуття права власності за набувальною давністю і означають, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, а також те, що протягом зазначеного в законі строку володілець не вчиняв дій, що свідчили б про визнання ним обов'язку повернути річ власнику, а також йому не правомочною особою позов про повернення майна.

Однак і дані умови позивачем не підтвердженні належними та допустимими доками.

За змістом позовних вимог та пояснень, які надавались ОСОБА_1 в судових засіданнях, слідує, що позивач з моменту надання йому в користування у 1981 році приміщення АДРЕСА_2 постійно там проживав. Проте надані сторонами докази спростовують такі твердження позивача. Як вбачається з корінця ордеру № 54 на жиле приміщення ОСОБА_8 10 жовтня 1991 року було надано квартиру АДРЕСА_1 для проживання сім'ї із п'яти чоловік серед яких і її чоловік ОСОБА_1 При цьому позивач не заперечуючи, що хоча і в ордер було включено його, вказував, що продовжував проживати за спірною адресою.

Також слід зазначити, що відповідно до довідки виконавчого комітету Любешівської селищної ради № 3567 від 25.11.2013 року ОСОБА_1 дійсно зареєстрований в АДРЕСА_2 , а проживає в АДРЕСА_1 (а. с. 171 Т. 1)

Такі суперечності, щодо місця проживання позивач ОСОБА_1 не спростував.

Відтак безперервність користування нерухомим майном за адресою АДРЕСА_2 позивачем також не доведена.

Суд першої інстанції вірно встановив, що позовні вимоги щодо визнання права власності на квартиру в будинку №54 не містять у собі обставин щодо визначення моменту набуття права власності позивачем на вищевказану квартиру за правилами ст. 344 ЦК України та обставин і подій, що дали б можливість суду перевірити наявність сукупності обставин (тривале, добросовісне, відкрите та безперервне володіння майном як своїм власним), що давали б підстави позивачу для набуття права власності за набувальною давністю у відповідності до положень ст. 344 ЦК.

Разом з тим слід зауважити, що суд першої інстанції допустив суперечливості, щодо визначення статусу спірного об'єкта нерухомого майна. Вказуючи про те, що оцінка доказів щодо визначення статусу спірного приміщення на предмет житлове чи нежитлове, лишається поза площиною даного спору, вказував що приміщення надавалось ОСОБА_1 як житло.

За змістом ст. 4 ЖК Української РСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Належних та допустимих доказів, які б стверджували про те, що приміщення за адресою АДРЕСА_2 було включено у передбаченому Законом порядку до житлового фонду позивачем не подано, не здобуто їх і судом.

Натомість відповідно до листа Державного архіву Волинської області № 26 від 01.07.2014 року (а. с. 20 Т.3) в протоколах сесій та засідань виконавчого комітету Любешівської селищної ради за 1973-2001 роки (час надання позивачу спірного приміщення) рішення про надання статусу житлового приміщення або статусу гуртожитку будівлі, що по АДРЕСА_2 не виявлено.

Разом з тим, відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а. с. 96 Т.1) за Приватним акціонерним товариством "Стохід" зареєстровано право власності за адресою АДРЕСА_2 загальною площею 96,3 кв.м., як на нежитлове приміщення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Фактично, заявлені у межах розгляду даного цивільного позову, вимоги щодо реєстрації за ПрАТ "Стохід" права власності на будинок АДРЕСА_2 є похідними від вимог ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на даний об'єкт нерухомого мана. Проте відмовивши у визнані за позивачем права власності на квартиру по АДРЕСА_2, суд першої інстанції визнав протиправним рішення державного реєстратора щодо реєстрації за ПрАТ "Стохід" права власності на об'єкт нерухомого майна по АДРЕСА_2, не зазначивши як таке рішення впливає на законні права та інтереси ОСОБА_1

Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Однак і дані вимоги закону залишились поза увагою суду. Так, визнавши протиправним та скасувавши рішення державного реєстратора прав власності на нерухоме майно реєстраційної служби Любешівського районного управління юстиції Оласюка М.М. № 24541188 від 22.07.20014 року про державну реєстрації права власності ПрАТ "Стохід" на об'єкт нерухомого майна - нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 суд першої інстанції не звернув увагу, що державний реєстратор, рішенню якого дано правову оцінку, приймав участь у справі лише як третя особа, питання щодо залучення його в якості співвідповідача не вирішувалось.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі( ч. 1 ст. 11 ЦПК України).

Попри вимоги диспозитивності цивільного процесу суд першої інстанції надав правову оцінку рішенню державного реєстратора щодо державної реєстрації за ПрАТ "Стохід" права власності на спірний об'єкт нерухомого майна, хоча така вимога позивачем не була заявлена.

ОСОБА_1 в уточненій позовній заяві від 08.09.2014 року просив визнати незаконною та скасувати державну реєстрацію права власності на будинок АДРЕСА_2 за ПрАТ "Стохід", вважаючи її такою, що вчинена з порушенням встановлено Порядку. З врахуванням наведеного колегія суддів вважає, що права ОСОБА_1 такою реєстрацією не порушені, що в силу ст. 3 ЦПК України є підставою для відмови у задоволені такої вимоги.

З огляду на викладене рішення суду в частині задоволених вимог підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 відхилити, а апеляційну скаргу відповідача Приватного акціонерного товариства "Стохід" задовольнити.

Рішення Любешівського районного суду від 21 січня 2015 року в даній справі в частині задоволених вимог скасувати та ухвалити нове рішення.

В позові ОСОБА_1 до Любешівської селищної ради, Приватного акціонерного товариства "Стохід" про визнання незаконною та скасування державної реєстрації права власності на будинок АДРЕСА_2 за Приватним акціонерним товариством "Стохід" - відмовити.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді:

СудАпеляційний суд Волинської області
Дата ухвалення рішення18.03.2015
Оприлюднено26.03.2015
Номер документу43208185
СудочинствоЦивільне

Судовий реєстр по справі —162/799/14-ц

Рішення від 18.03.2015

Цивільне

Апеляційний суд Волинської області

Бовчалюк З. А.

Рішення від 18.03.2015

Цивільне

Апеляційний суд Волинської області

Бовчалюк З. А.

Ухвала від 25.02.2015

Цивільне

Апеляційний суд Волинської області

Бовчалюк З. А.

Ухвала від 16.02.2015

Цивільне

Апеляційний суд Волинської області

Бовчалюк З. А.

Рішення від 21.01.2015

Цивільне

Любешівський районний суд Волинської області

Труш В. О.

Рішення від 21.01.2015

Цивільне

Любешівський районний суд Волинської області

Труш В. О.

Ухвала від 23.12.2014

Цивільне

Любешівський районний суд Волинської області

Труш В. О.

Ухвала від 16.12.2014

Цивільне

Любешівський районний суд Волинської області

Труш В. О.

Ухвала від 02.12.2014

Цивільне

Любешівський районний суд Волинської області

Труш В. О.

Ухвала від 28.10.2014

Цивільне

Любешівський районний суд Волинської області

Труш В. О.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні