Постанова

від 18.03.2015 по справі 904/7237/14

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.03.2015 року Справа № 904/7237/14

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді : Іванов О.Г. (доповідач),

суддів: Подобєд І.М., Прокопенко А.Є.

при секретарі судового засідання : Малик С.О.

представники сторін:

від позивача: Грівковський О.В. представник, довіреність №1/19 від 19.08.14;

від відповідача: Крижановська Н.І. представник, довіреність №229 від 17.01.15;

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АктаБанк", м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014 року у справі № 904/7237/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фадо", с. Партизанське Дніпропетровського району Дніпропетровської області

до Публічного акціонерного товариства "АктаБанк", м. Дніпропетровськ

про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку № В04-0443/Т/307361 від 12.10.2012 року та стягнення 88 300,60 грн.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Фадо" у якій, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 06.11.2014 року, просить:

- розірвати договір на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №В04-0443/Т/307361 від 12.10.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАДО" та Публічним акціонерним товариством "АктаБанк";

- стягнути з Публічного акціонерного товариства "АктаБанк" залишок коштів, які зберігаються в Приватному акціонерному товаристві "Актабанк" у сумі 88 300, 60 грн.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку № В04-0443/Т/307361 від 12.10.2012 року, яке полягає у відмові відповідача закрити поточний рахунок позивача та повернути останньому належні йому грошові кошти з огляду на зміну банком тарифу на обслуговування (комісії) з 1 грн. до 500 грн., за несплати якого банк відмовляється повернути грошові кошти позивача у сумі 88 300,60 грн., внаслідок чого у відповідача виникла відповідна заборгованість.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014 року у справі № 904/7237/14 (суддя Крижний О.М.) позов задоволено повністю.

Розірвано договір на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №В04-0443/Т/307361 від 12.10.2012 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ФАДО" та Публічним акціонерним товариством "АктаБанк" м. Дніпропетровськ

Зобов'язано Публічне акціонерне товариство "АктаБанк" повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ФАДО" грошові кошти у сумі 88 300,60 грн.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "АктаБанк" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАДО" судовий збір у сумі 2 436,00 грн.

Рішення мотивоване неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку № В04-0443/Т/307361 від 12.10.2012 року.

Не погоджуючись з даним рішенням господарського суду Дніпропетровської області Публічне акціонерне товариство "АктаБанк" звернулось до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення яким, відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

При цьому скаржник в апеляційній скарзі посилається, на те що судом при винесенні рішення було порушено та невірно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, фактичним обставинам справи було надано невідповідна правова оцінка.

Скаржник вважає, що у зв'язку із прийняттям виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відповідно до постанови Правління Національного банку України від 16.09.2014 № 576 «Про віднесення ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКТАБАНК» до категорії неплатоспроможних» рішення від 16.09.2014 № 90 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «АКТАБАНК», суд першої інстанції помилково задовольнив вимоги Позивача про стягнення грошових коштів, чим порушив ч. 5 ст. 36 Закону № 4452 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Фадо" відзив на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні зазначив, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, рішення господарського суду є законним та обґрунтованим, просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін.

В судовому засіданні 18.03.2015 року Дніпропетровським апеляційним господарським судом була оголошена вступна та резолютивна частини постанови у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до положень ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд встановив наступні обставини.

12.10.2012 року між Публічним акціонерним товариством "АктаБанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фадо" (клієнт) було укладено договір на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку №В04-0443/Т/307361 (а.с. 7-11).

Згідно п. 1.1.договору банк відкриває клієнту поточний рахунок у національній валюті для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта (надання послуг, які пов'язані з переказом коштів з/на рахунку/ок клієнта, видачею йому коштів у готівковій формі, а також із здійсненням інших розрахунково-касових операцій) за допомогою платіжних інструментів відповідно до умов цього Договору та вимог чинного законодавства України.

Відповідно до п. 9.1. договору цей Договір укладений на невизначений строк, набирає чинності з дня його підписання обома сторонами. Невід'ємною частиною Договору є також Додатки та Додаткові угоди до цього Договору, які в подальшому будуть узгоджені та підписані сторонами. Дія Договору припиняється за згодою сторін або у випадках, визначених законодавством та/або цим Договором.

Згідно п. 2.2 Договору банк здійснює обслуговування рахунку (і-в) клієнта і надає йому інші послуги відповідно до ліцензії Національного банку України на здійснення банківських операцій, вимог чинного законодавства України, нормативних актів Національного банку України та умов цього Договору.

Пунктом 2.2.1 Договору передбачено, що перелік, умови та/або вартість послуг (проведення операцій) за рахунком клієнта визначаються тарифами банку на розрахунково-касове обслуговування у національній валюті та/або іноземній валюті (далі - тарифи). Клієнт оплачує банку комісії за одноразові послуги (далі - разові комісії) та комісії за безперервні послуги (далі - щомісячні комісії) протягом 30 (тридцяти) днів із дня їх нарахування, але не пізніше дня закриття рахунку. Днем зарахування разових комісій є день надання одноразової послуги (проведення операції), днем нарахування щомісячних комісій є останній робочий день місяця, в якому надані безперервні послуги, але не пізніше дня закриття рахунку. Факт ознайомлення клієнта з тарифами та факт обрання клієнтом тих чи інших тарифів засвідчується цим Договором або Додатковою угодою до цього Договору, укладеною у випадках, визначених цим Договором, шляхом проставлення підпису клієнта на документі з обраними тарифами.

Пунктом 2.6. Договору встановлено, що клієнт доручає банку здійснювати меморіальним ордером договірне списання заборгованості клієнта перед банком за надані послуги (проведені операції) за цим Договором та/або іншими договорами, укладеними між банком та клієнтом

Відповідно до п. 5.1. Договору банк має право самостійно змінювати (встановити) тарифи та/або розмір процентної ставки по оплаті залишку коштів на рахунку (-ах) клієнта. Банк змінює тарифи (перелік тарифів, умови та/або вартість послуги/операції) та/або розмір процентів по оплаті залишків коштів на рахунку (-ах), повідомляючи про це клієнта за 10 (десять) календарних днів до вступу в дію змінених тарифів одним із наступних способів:

- п. 5.1.1. шляхом внесення відповідної інформації у виписки з особового рахунку (-ів) клієнта;

- п. 5.1.2. шляхом розміщення відповідних повідомлень на Дошці оголошень у приміщенні банку.

Зміни до Договору набирають чинності, а нові тарифи починають діяти з 11-го дня після повідомлення банком клієнта відповідно до п. 5. цього Договору.

За умовами п.п. 8.1.-8.3. Договору поточні рахунки закриваються на підставі заяви клієнта та/або за інших підстав, передбачених цим Договором та законодавством України. Рахунок не може бути закритий за заявою клієнта у випадку, якщо кошти, що знаходяться на рахунку (ках), накладено арешт або зупинено проведення операцій по рахунку з підстав та у порядку, передбачених чинним законодавством України. У випадку розірвання Договору й закриття рахунку за заявою клієнта, банк проводить взаєморозрахунки з клієнтом. У разі необхідності внесення змін, окрім змін, визначених розділом 5 цього Договору, банк надсилає клієнту Додаткову угоду поштою (рекомендованим листом з повідомленням про його вручення). Клієнт протягом одного місяця з лати направлення йому поштою Додаткової угоди повинен її розглянути та у разі згоди, направити до банку підписану Додаткову угоду.

Відповідно до банківської виписки за період з 28.08.2014 року по 05.11.2014 року вихідний залишок на рахунку позивача становить 88 300,60 грн. (а.с. 12)

Позивач зазначає, що внаслідок невиконання банком своїх зобов'язань за укладеним між позивачем та відповідачем договором на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку № В04-0443/Т/307361 від 12.10.2012 року позивач звернувся до банку із заявою про розірвання даного договору та закриття рахунку, однак банк відмовився задовольняти, викладені у заяві вимоги позивача, у зв'язку з неоплатою позивачем комісії за обслуговування у розмірі 500 грн.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про незгоду із зміною тарифів банку щодо збільшення розміру тарифу на обслуговування у 500 раз, проте дана заява позивача залишилася без відповіді (а.с. 14).

Мотиви, з яких виходила апеляційна інстанція при винесенні постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 Цивільного кодексу України, що є переліком підстав з яких виникають зобов'язання.

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунку банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами.

Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Отже, укладений між сторонами договір № №В04-0443/Т/307361 на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку від 12.10.2012 року за своєю юридичною природою є договором банківського рахунку.

Положеннями статті 1071 Цивільного кодексу України визначено, що банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпорядження грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпорядження рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 1075 ЦК України договір банківського рахунка розривається за заявою клієнта у будь-який час.

Відповідно до ч. 3 ст. 1075 ЦК України залишок грошових коштів на рахунку видається клієнтові або за його вказівкою перераховується на інший рахунок в строки і в порядку, встановлені банківськими правилами.

Таким чином, звернення позивача до банку із заявою про розірвання договору банківського рахунку та закриття рахунку - це беззаперечне право клієнта, засноване на законі. З вищезазначеним правом клієнта кореспондується обов'язок банку видати клієнтові залишок коштів на рахунку або перерахувати кошти на інший рахунок.

Доказів повернення грошових коштів у розмірі 88 300,60 грн. відповідач не надав, доводи позивача щодо протиправної поведінки та наявності заборгованості у сумі 88 300,60 грн. шляхом надання належних доказів не спростував. У зв'язку з чим колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про правомірність позовних вимог.

Відповідно до п. 3.2.4. - 3.2.8. клієнт має право:

- вимагати своєчасного й повного здійснення розрахунків та надання інших послуг банка, відповідно до умов цього Договору;

- самостійно встановлювати та змінювати та змінювати строки здавання готівкової виручки (готівки) та ліміт каси з урахуванням вимог законодавства України та умов Договору;

- ознайомитись з тарифами банку;

- вимагати від банку надання обораних тарифів;

- у разі незгоди із зміною тарифів та/або інших умов обслуговування, відмовитись від послуг банку та розірвати цей Договір.

На підставі п. 5.1. Договору банк змінює тарифи (перелік тарифів, умови та/або вартість послуги/операції) по оплаті залишків коштів на рахунку, повідомляючи про це клієнта за 10 (десять) календарних днів до вступу в дію змінених тарифів одним із наступних способів: шляхом внесення відповідної інформації у виписки з особового рахунку клієнта (п. 5.1.1 Договору) чи шляхом розміщення відповідних повідомлень на Дошці оголошень у приміщенні банку (п. 5.1.2. Договору).

З наведених умов Договору вбачається, що в разі зміни тарифів банку, останній повинен повідомити про таку зміну клієнта протягом десяти календарних днів, однак відповідач не надав жодних доказів того, що позивач був повідомлений про зміну тарифів банку або ж доказів того, що позивач прострочив строк звернення до банку із заявою про незгоду із тарифами банку.

Щодо Дошки об'яв банку, з якої також можна дізнатися про зміну тарифів банку, господарський суд зазначає, що дане положення Договору не встановлює конкретного обов'язку позивача знайомитися з тарифами саме шляхом спостерігання за Дошкою об'яв банку, натомість, згідно вищенаведених положень спірного договору позивач має право бути ознайомлений із запропонованими тарифами та обирати саме ті, які вважає за необхідне та відповідно користуватися та вимагати від банку використання саме тих тарифів, які обрав клієнт.

Діяльність банку відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України повинна бути побудована на засадах добросовісності та розумності як із клієнтами банку, так і взагалі, а таке різке збільшення тарифів банку з 1 грн. до 500 грн. на дуку колегії суддів не є врівноваженим.

Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про порушення господарським судом вимог ч. 5 ст. 36 Закону № 4452 "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 90 від 16.09.2014 року на підставі постанови Правління Національного банку України від 16.09.2014 року № 576 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" до категорії неплатоспроможних" з 17.09.2014 року розпочата процедура виведення ПАТ "АКТАБАНК" з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком на три місяці з 17.09.2014 року по 17.12.2014 року включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ "АКТАБАНК" призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлію Вікторівну (а.с. 51).

Пунктом 16 статті 2 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом, а відповідно до пункту 6 статті 2 Закону ліквідація банку - це процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

Статтею 36 даного Закону врегульовані наслідки запровадження тимчасової адміністрації.

Так, відповідно до частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" під час тимчасової адміністрації не здійснюється: 1) задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку; 2) примусове стягнення коштів та майна банку, звернення стягнення на майно банку, накладення арешту на кошти та майно банку; 3) нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), а також зобов'язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов'язань банку; 4) зарахування зустрічних однорідних вимог, якщо це може призвести до порушення порядку погашення вимог кредиторів, встановленого цим Законом; 5) нарахування відсотків за зобов'язаннями банку перед кредиторами.

Обмеження, встановлене пунктом 1 частини п'ятої цієї статті, не поширюється, зокрема, на зобов'язання банку щодо виплати коштів за вкладами вкладників за договорами, строк яких закінчився, та за договорами банківського рахунку вкладників.

Однак, згідно з пунктом 4 частини 1 статті 2 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" у цьому Законі термін "вкладник" вживається у значенні "фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката".

Враховуючи дану норму, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та юридичні особи не підпадають під визначення поняття "вкладник" у розумінні вищевказаного Закону. Тому, на них не поширюється виняток з обмеження встановленого пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Разом із цим, указаний Закон не дає визначення поняття "кредитор банку". Визначення терміну "кредитор банку" міститься у статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність", та під яким розуміється - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

З огляду на викладене, колегією суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду встановлено, що на підставі укладеного 12.10.2012 року між Позивачем та Відповідачем Договору №В04-0443/Т/307361 на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку у Відповідача перед Позивачем виникли зобов'язання, зокрема, щодо зберігання грошей, здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнта за допомогою платіжних інструментів у межах залишку коштів на рахунку клієнта, а також за заявою клієнта розірвати договір банківського рахунку видати клієнтові залишок коштів на рахунку або перерахувати кошти на інший рахунок.

А тому, системний аналіз зазначених законодавчих норм а також укладеного між сторонами договору банківського рахунку дозволяє дійти висновку, що оскільки вимоги позивача стосуються зобов'язання виконати умови договору банківського рахунку, а не стягнення коштів за договором депозиту чи інше, отже не є вимогами виконати зобов'язання майнового характеру, у зв'язку з чим у даних правовідносинах Товариство з обмеженою відповідальністю "Фадо" не є кредитором Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК" у розумінні чинного законодавства України.

З огляду на викладене та враховуючи те, що вимога позивача до відповідача не є майновою вимогою, а є вимогою про зобов'язання відповідача вчинити певні дії, зокрема, розірвати договір банківського рахунку та повернути належний саме позивачу залишок грошових коштів на рахунку, а отже, позивач не є кредитором відповідача, на якого поширюються обмеження встановлені пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, а також того, що матеріалами справи підтверджується наявність на рахунку позивача грошових коштів у сумі, яку просить повернути позивач, станом на момент звернення позивача із заявою про розірвання договору (виписка по банківському рахунку позивача), відповідачем не доведено неможливість виконання заяви позивача про розірвання договору банківського рахунку, судова колегія погоджується з висновком господарського суду щодо задоволення позову про розірвання договору на розрахунково-касове обслуговування банківського рахунку та стягнення залишку коштів.

З огляду на обґрунтованість рішення господарського суду, відповідність висновків, викладених в рішенні, обставинам справи та чинному законодавству, вимоги скаржника про скасування рішення є необґрунтованими і не підлягають задоволенню.

З урахуванням зазначеного, колегією суддів апеляційної інстанції здійснений розподіл витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, відповідно до ст. 49 ГПК України.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "АктаБанк", м. Дніпропетровськ - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 06.11.2014 року у справі № 904/7237/14 - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Актабанк» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Шевченка, буд.53, код ЄДРПОУ 35863708) в доход державного бюджету України у рахунок відшкодування судових витрат, понесених у зв'язку з оплатою судового збору за подання апеляційної скарги - 913, 50 гривень.

Видачу наказу з урахуванням необхідних реквізитів доручити господарському суду Дніпропетровської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 23.03.2015 року.

Головуючий суддя О.Г. Іванов

Суддя І.М. Подобєд

Суддя А.Є. Прокопенко