Ухвала

від 19.03.2015 по справі 826/11386/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/11386/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А.; Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінвест Пластик" до Державної реєстраційної служби України, державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича, Реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Промінвест Пластик" (далі - ТОВ "Промінвест Пластик") звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної реєстраційної служби України про визнання дій незаконними, зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно заяви про зміну предмету позову від 06.08.2013 р. позивач просив суд визнати незаконними дії Державної реєстраційної служби України з питання відмови в проведенні державної реєстрації об'єкта нерухомого майна за адресою: Луганська обл., м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Д, дії Реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції з приводу направлення документів, поданих ТОВ фірма "Промінвест Пластик" для проведення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: Луганська обл., м. Рубіжне, пл. Хіміків, 2Д до Державної реєстраційної служби України для прийняття рішення, а також неприйняття рішення за наслідками розгляду вищезазначених документів; зобов'язати Реєстраційну службу Рубіжанського міського управління юстиції - вчинити дії з внесення змін до Державного реєстру прав у відомості щодо об'єкта адресою: Луганська область, м. Рубіжне, площа Хіміків, 2Д, що є власністю ТОВ фірма "Промінвест Пластик" та зазначити форму власності: приватна, і видати витяг з Державного реєстру прав.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01 жовтня 2013 року позов задоволено частково.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2013 року постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 13 листопада 2014 року постанову та ухвалу суду першої та апеляційної інстанцій скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 грудня 2014 року залучено до участі у справі як відповідача - державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича.

Під час нового розгляду справи позивач просив розглядати справу у складі раніше заявлених позовних вимог з уточненням щодо визнання протиправними дій державного реєстратора ДРС України, а саме позивач просить:

- визнати дії державного реєстратора Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича з питання відмови в проведенні державної реєстрації об'єкта нерухомого майна за вищезгаданою адресою незаконними;

- визнати незаконними дії Реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції з приводу направлення документів, поданих ТОВ фірмою «Промінвест Пластик» для проведення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомого майна за вищезгаданою адресою до Державної реєстраційної служби України для прийняття рішення, а також неприйняття ніякого рішення за наслідками розгляду вищезазначених документів;

- зобов'язати Реєстраційну службу Рубіжанського міського управління юстиції вчинити дії із внесення змін до Державного реєстру прав у відомості щодо об'єкта нерухомого майна за вищевказаною адресою, що є власністю позивача, та зазначивши форму власності: приватна, і видати витяг з Державного реєстру прав.

Згідно заяви від 29.01.2015 р. позвач просив не розглядати його заяви від 14.01.2015 р. щодо зміни предмету позову.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року позов задоволено частково, визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича від 13.06.2013 р. №3142619 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень. В іншій частині позову відмовлено.

На постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року державний реєстратор прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєв О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати в частині задоволення позову та в цій частині ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 13 листопада 2014 року звернуто увагу суду, зокрема на необхідність залучення до участі у справі державного реєстратора Гуляєва О.О., з'ясування обставин, які послугували підставою для відмови у державній реєстрації права власності за заявою позивача, та дослідження правомірності застосування державним реєстратором положень ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», п.п.16 та 23 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. №703.

Задовольняючи позов в оскаржуваній відповідачем частині, суд першої інстанції виходив з того, що відмова державного реєстратора у реєстрації права власності позивача є необґрунтованою, оскільки не містить посилання на конкретні обставини, які зумовили прийняття такого рішення, та недоведеність обставин, які б зумовлювали висновок про наявність передбачених п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", підстав для відмови у державній реєстрації.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до матеріалів справи, 27.05.2013 р. представником позивача Бєлоголовою О.С. до Реєстраційної служби Рубіжанського міського управління юстиції Луганської області подано заяву в інтересах позивача, зареєстровану за №1319479, про державну реєстрацію права власності: колективна на об'єкт нерухомого майна, що розташований Луганська обл., м. Рубіжне, площа Хіміків, 2д.

Як вбачається з матеріалів справи, заява підписана на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 15.05.2013 р.

З картки прийому заяви №2610659 від 27.05.2013 р. вбачається, що з нею надано договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №1324 від 17.12.2003 р., укладений між ВАТ «Краситель» (продавець) та позивачем (покупець).

В подальшому подані позивачем матеріали передані у сканованих копіях до Державної реєстраційної служби України.

Державним реєстратором прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєвим О.О. 13.06.2013 р. прийнято рішення №3142619 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Така відмова була вмотивована тим, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до повноважень органу державної реєстрації прав належить проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень або відмова у їх реєстрації.

Пунктом 1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» зокрема передбачено, що державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно ч. 4. ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень або відмову в такій реєстрації.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують.

Згідно ч. 2 ст. 24 України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» за наявності підстав для відмови в державній реєстрації державний реєстратор приймає рішення про відмову в державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 26.12.2011 р. №3601/5 «Про затвердження форм рішень державного реєстратора прав на нерухоме майно та вимог до їх оформлення» у рішенні про відмову визначаються підстави для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень відповідно до статті 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", що, відповідно, передбачає зазначення вичерпного переліку обставин, які стали передумовою для їх застосування.

Однак, як вбачається з матеріалів справи в рішенні від 13.06.2013 р. №3142619 про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень відсутнє посилання на конкретні обставини, які зумовили його прийняття. Таке рішення містить лише загальне посилання на те, що подані документи не відповідають вимогам, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують, що обмежує заявника у можливості усунути недоліки та знову звернутися із заявою до державного реєстратора.

При цьому, необхідно зазначити, що частиною 7 статті 16 вказаного Закону передбачено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч. 13. ст. 15 Закону порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядок надання інформації з Державного реєстру прав встановлює Кабінет Міністрів України.

На час подання позивачем заяви діяв Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. №703 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 5 пункту 9 цього Порядку у разі подання заяви уповноваженою особою така особа пред'являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові, крім документа, що зазначений в абзаці другому або третьому цього пункту, документ, що підтверджує її повноваження.

Пунктом 12 цього ж Порядку встановлено, що під час розгляду заяви про державну реєстрацію і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо повноважень заявника.

Як вбачається із рішення про відмову у державній реєстрації від 13.06.2013 р. №3142619, заява про державну реєстрацію подана від імені позивача Бєлоголовою О.С.

У вказаному рішенні зазначено реквізити довіреності, на підставі якої діяв представник, №1564 від 15.05.2013 р., яка посвідчена приватним нотаріусом.

Таким чином посилання, зазначені державним реєстратором відносно відсутності підтверджень повноважень представника є необгрунтованими.

Також, необхідно зазначити, що вимога державного реєстратора, відносно надання підтверджень повноважень сторін (сторони) правочину , згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав, була передбачена у пп. 2 п. 12 Положення "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно" в редакції цього пункту, яка діяла до прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 р. №1156.

З прийняттям постанови Кабінету Міністрів України від 21.11.2012 р. №1156 (чинної на час виникнення спірних правовідносин) у підпункті 2 пункту 12 слова "та сторін (сторони) правочину, згідно з яким відбувається державна реєстрація виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав" були виключені.

Отже, посилання державного реєстратора на необхідність подання вказаних документів є безпідставним, як і посилання на обставини відсутності таких документів в обґрунтування відмови у державній реєстрації.

Крім того, є вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем по суті вирішувалось питання перенесення вже існуючих даних із раніше діючих реєстрів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а тому посилання відповідача щодо відсутності технічного паспорту та документу, що підтверджує факт надання згоди іпотекодержателем є необгрунтованим.

Відповідачем не доведено, що звернення позивача до органу реєстраційної служби було пов'язано з відчуженням або іншим визначенням юридичної долі майна.

Також, необхідно зазначити, що відповідно до п. 8-1 ч.2 ст. 9 вказаного Закону, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації прав, які виникли та зареєстровані в установленому порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент реєстрації законодавства проводили таку реєстрацію, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо зареєстрованих речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Таким чином, відповідачем не доведено суду наявність обставини, які б зумовлювали висновок щодо передбачених п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону підстав для відмови у державній реєстрації, а тому рішення від 13.06.2013 р. №3142619 є необгрунтованим та протиправним.

З огляду на викладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку щодо необхідності вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним і скасувати рішення державного реєстратора, як належного способу захисту прав позивача.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову в оскаржуваній частині, а тому апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича необхідно залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу державного реєстратора прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України Гуляєва Олексія Олександровича залишити без задоволення , а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 лютого 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.

Повний текст ухвали складено 24.03.2015 року

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Горбань Н.І.

Межевич М.В.