Постанова

від 24.03.2015 по справі 908/1009/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" березня 2015 р. Справа № 908/1009/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - не з'явився;

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", Запорізька область, Якимівський район, с. Володимирівка (вх. №1496З/1-18)

на рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015р.

у справі № 908/1009/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кредобанк", м. Львів

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", Запорізька область, Якимівський район, с. Володимирівка,

про стягнення суми 2956118,03 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015р. у справі №908/1009/14 (суддя Боєва О.С.) позов задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" на користь Публічного акціонерного товариства "Кредобанк" суму 2718767 грн. 48 коп. заборгованості за кредитом, суму 207251 грн. 39 коп. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, суму 11000 грн. комісії за адміністрування кредиту, суму 5073 грн. 58 коп. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, суму 13760 грн. 13 коп. пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, суму 265 грн. 45 коп. пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту, суму 59122 грн. 36 коп. витрат зі сплати судового збору. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним, розрахунки здійснені вірно, а тому вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та штрафних санкцій є законними та обгрунтованними.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Україна", Запорізька область, Якимівський район, с. Володимирівка з рішенням суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015р. у справі №908/1009/14, шляхом зменшення стягнутої пені за несвоєчасне повернення кредиту на суму 188,51 грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом на суму 69,50 грн. і відповідного зменшення стягнутих судових витрат; в іншій частині оскаржуване рішення залишити без змін; судові витрати покласти на позивача.

В обґрунтування своєї правової позиції апелянт зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення в частині стягнення пені за несвоєчасне повернення кредиту в сумі 13 760,13 грн., пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом у сумі 5073,58 грн. належним чином не перевірив обґрунтованість позовних вимог у цій частині та вказує, що сума пені за прострочення сплати основної суми кредиту за стягуваний період має складати 13 571,62 грн., що менше від фактично стягнутої суми на 188,51 грн., а по простроченню відсотків 5004,08 грн., що є меншим від фактично стягнутої суми на 69,50 грн.

Автоматизованою системою документообігу Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (справу) призначено для розгляду судді-доповідачу Терещенко О.І.

Розпорядженням секретаря судової палати №1 Харківського апеляційного господарського суду для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2015р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Хачатрян В.С.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено її до розгляду на 24.03.2015р.

24.03.2015р. на адресу суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін. (вх.№4778).

У судове засідання 24.03.2015р. представник позивача не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102214693177, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Представник відповідача в судове засідання 24.03.2015р. не з'явився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення №6102214693169, проте не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні.

Враховуючи належне повідомлення позивача та відповідача про час та місце засідання суду, а також те, що явка представників сторін не була визнана судом обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами без участі представників позивача та відповідача, відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

21.12.2012р. між Публічним акціонерним товариством "Кредобанк" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (позичальник) укладений генеральний договір про здійснення кредитування № G 47/42, відповідно до розділу 1 якого, банк в межах встановленого ліміту кредитування надає позичальнику кредити (одноразові кредити, кредитні лінії, овердрафт, гарантії виконання зобов'язань позичальника, авалювання векселя/векселів позичальника) у розмірі та на умовах, обумовлених цим договором та додатковими договорами до цього договору, а позичальник зобов'язується повертати кредити, сплачувати проценти й комісії за користування ними, а також інші платежі, передбачені цим договором та додатковими договорами.

Відповідно до п. 11.1. генеральний договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов'язань.

Згідно п. 4.1. генерального договору за надання та користування кредитними коштами позичальник сплачує банку проценти та комісії, визначені цим договором та додатковими договорами до цього договору відповідно до діючих тарифів банку.

Пунктом 4.2. генерального договору передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом "факт/360" (фактична кількість днів у місяці, але, умовно, 360 днів у році) з моменту видачі кредиту.

Відповідно до п. 4.10.1. генерального договору на момент укладання договору сторонами значення процентної ставки передбачено п. 2.1.3 цього договору, яка діє протягом першого періоду дії ставки (первинна процента ставка), якщо інший розмір первинної процентної ставки не визначено у додаткових договорах.

28.12.2012р. між сторонами укладено Додатковий договір № G 47/42/2, яким визначено розмір кредиту та валюти кредиту - 2750000 грн. (п. 2.1. додаткового договору).

Для обліку виданих кредитних коштів банк відкриває позичковий рахунок № 2073001440281. Датою видачі кредиту вважається день перерахування кредитних коштів (в повній або частковій сумі) з позичкового рахунку на поточний рахунок позичальника (п.п. 5, 7 додаткового договору).

Сторони погодили, що позичальник зобов'язався повернути банку кредит у повному обсязі, сплатити комісії, проценти та інші платежі за цим договором шляхом перерахування у безготівковій формі та/або внесення готівки в касу банку на рахунок № 29097227440281 в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Повернення суми кредиту здійснюється відповідно до графіку повернення кредиту, який є додатком до цього додаткового договору. (п. 9 додаткового договору).

Додатком № 1 до додаткового договору сторонами погоджено графік погашення кредитної заборгованості.

У пункті 2.3. додаткового договору сторонами визначено змінну проценту ставку. На день укладання цього договору значення змінної процентної ставки - 22,34% річних. Маржа 3,1% річних.

Пунктом 8.3. додаткового договору сторони погодили, що за надання кредиту позичальник сплачує банку комісію за управління кредитом - 2750 грн. (0,1% від суми кредиту), що сплачується щомісячно.

Відповідно до п. 5.9. генерального договору банк у випадках, передбачених п. 2.7 цього договору (зокрема, у випадку несвоєчасної сплати процентів та/або повернення кредиту (частини кредиту), має право вимагати дострокового повернення кредиту/кредитів, процентів, комісій та інших належних до сплати платежів за цим договором та додатковими договорами, про що письмово повідомляє позичальника.

Позичальник зобов'язаний протягом 10 банківських днів з моменту отримання письмової вимоги банку (п. 5.9.) достроково повернути кредити, проценти, комісії та інші належні до сплати платежі за цим договором та додатковими договорами (п. 5.10. генерального договору).

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов кредитного договору, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача суму 2 750 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 131047 від 03.01.2013р.

Проте, відповідачем свої зобов'язання по погашенню кредиту, сплаті процентів та комісії з адміністрування кредитом, у встановлений договором строк, порушено, у зв'язку з чим за ним перед позивачем станом на 18.03.2014р. утворилась заборгованість за кредитом в розмірі 2718767,48 грн., прострочену заборгованість по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 207251,39 грн. (за період з жовтня 2013р. по лютий 2014р.), прострочену комісію за адміністрування кредиту в розмірі 11000 грн. (за період з листопада 2013р. по лютий 2014р.).

21.02.2014р., позивач направив відповідачу повідомлення-вимогу про повне дострокове погашення заборгованості № 27-1704/14 від 17.02.2014р.

Матеріали справи не містять відповіді на зазначену вимогу.

Зазначене вище стало підставою для звернення позивача до господарського суду Запорізької області з позовною заявою, в якій останній просив стягнути з відповідача 2 718 767,48 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 207 251,39 грн. простроченої заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, 11 000,00 грн. простроченої комісії за адміністрування кредиту, 5 073,58 грн. пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, 13 760,13 грн. пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, 265,45 грн. пені по простроченій комісії адміністрування кредиту.

27.01.2015р. господарським судом Запорізької області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості та штрафних санкцій за кредитним договором.

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення господарських зобов'язань є укладення господарського договору та інших угод.

Зі змістом зазначеної норми кореспондуються приписи частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, відповідно до яких підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позивальнику у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як було зазначено вище, між сторонами у даній справі укладено договір про здійснення кредитування.

На виконання умов договору, позивач перерахував на поточний рахунок відповідача 2 750 000 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи меморіальним ордером від 03.01.2013р. №131047.

Однак, відповідач свої зобов'язання перед позивачем не виконав, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість.

Крім того, позивач звертався до відповідача з письмовим повідомленням-вимогою про повне дострокове погашення заборгованості, проте відповідач відповіді на зазначену вимогу не надав.

А отже, місцевим господарським судом вірно встановлено та меморіальним ордером підтверджено, що позивач виконав свої зобов'язання у повному обсязі, а саме перерахував на поточний рахунок відповідача суму 2 750 000 грн., проте відповідач в порушення умов договору про здійснення кредитування неналежним чином виконав свої зобов'язання, а саме оплату заборгованості по погашенню кредиту, сплаті процентів та комісії з адміністрування кредитом у встановлений договором строк порушив.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем ані під час розгляду в господарському суді першої інстанції, ані в апеляційному суді не надано доказів перерахування позивачу суми 2718767,48 грн. заборгованості за кредитом, суми 207251,39 грн. заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, суми 11000 грн. комісії за адміністрування кредиту.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом в розмірі 2718767,48 грн., заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами в розмірі 207251,39 грн., комісії за адміністрування кредиту в розмірі 11000 грн.

Крім того, позивачем до стягнення з відповідача за неналежне виконання зобов'язання нараховано пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту в розмірі 13760,13 грн. за загальний період з 30.09.2013р. по 17.03.2014р., пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом в розмірі 5073,58 грн. за загальний період з 18.09.2013р. по 17.03.2014р. та пені по простроченій комісії за адміністрування кредиту в розмірі 265,45 грн. за загальний період з 18.09.2013р. по 17.03.2014р.

З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з вимогами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як встановлено в п.7.1 договору, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань (повернення кредиту/кредитів, оплати процентів, комісій, інших платежів за цим договором та додатковими договорами) позичальник на вимогу банку сплачує йому пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, за весь час прострочки.

Отже, стягнення пені у разі неналежного виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем, передбачено умовами укладеного сторонами договору та узгоджується з приписами чинного законодавства.

Колегія суддів, перевіривши правильність наданого позивачем розрахунку пені, погоджується з висновками місцевого господарського суду про обґрунтоване стягнення з відповідача суми 13760,13 грн. пені за несвоєчасне погашення тіла кредиту, суми 5073,58 грн. за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом, суми 265,45 грн. по простроченій комісії за адміністрування кредиту.

Доводи апелянта про необхідність зміни оскаржуваного рішення шляхом зменшення пені за несвоєчасне повернення кредиту на суму 188,51 грн. та пені за несвоєчасне погашення відсотків за користування кредитом на суму 69,50 грн. не приймаються колегією суддів, оскільки апелянт в обґрунтування своєї позиції не надав жодного розрахунку, з якого б вбачалась обґрунтованість такої вимоги щодо зміни рішення в частині розміру пені.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського суду.

Відповідно до частини 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч.1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у зв'язку з чим апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", Запорізька область, Якимівський район, с. Володимирівка слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Запорізької області - без змін.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Україна", Запорізька область, Якимівський район, с. Володимирівка залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015р. у справі №908/1009/14 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складений 26.03.2015р.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Хачатрян В.С.