Рішення

від 24.03.2015 по справі 295/12203/14-ц

БОГУНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЖИТОМИРА

Справа №295/12203/14-ц

Категорія 4

2/295/354/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.03.2015 року м. Житомир

Богунський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого - судді Полонця С.М.,

з участю секретарів с/з - Хитрич А.М., Яворської І.П., Слончак А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до Приватного підприємства "КІС", ОСОБА_5 про визнання права власності на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом, який у подальшому уточнив та в остаточному варіанті просить суд визнати його право власності на ? земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3, кадастровий №1810136300:08:009:0015, площею 0,0348 га та ? розташованого на цій ділянці об'єкта незавершеного будівництва офісного приміщення площею 263,8 кв.м., а також визнати право власності позивача на ? загальної площі 138,7 кв.м. в офісному приміщенні, переобладнаному з квартир АДРЕСА_1. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що він був директором та співвласником ПП "КІС", частка якого в підприємстві складала 1%, а частка ОСОБА_5 складала 99%. Між співвласниками у 2007 році виникла домовленість, відповідно до якої позивач мав придбати за власні кошти орендовану ПП "КІС" земельну ділянку по АДРЕСА_3 для будівництва нежилого комплексу під розміщення офісу вказаного підприємства, при цьому частка позивача повинна була збільшитись після придбання вказаного майна. Вказана земельна ділянка була придбана позивачем за власні кошти та оформлена на ПП "КІС". Будівництво нежитлового приміщення на вказаній ділянці велось також за рахунок коштів позивача та не завершено. Крім того, позивачем 08.11.2007 року за власні кошти було придбано квартиру АДРЕСА_1 з метою подальшого її переобладнання під комерційний об'єкт та оформлено по дорученню на ім'я відповідача ОСОБА_5 КвартириНОМЕР_1 та НОМЕР_3 за вказаною адресою було придбано ОСОБА_5, але всі роботи по переобладнанню вказаних квартир у нежитлове приміщення здійснювалися позивачем за власні кошти. Всього позивачем затрачено на придбання, оформлення необхідних документів та проведення реконструкції і будівництва вказаних вище об'єктів нерухомого майна 550000 грн., при цьому частка позивача у спільному майні ПП "КІС" збільшилась і позивач має право на половину спірного майна, як і передбачалося досягнутою з відповідачами угодою. Разом з тим, після виходу позивача зі складу учасників ПП "КІС", відповідачі не визнають за позивачем права власності на половину набутого майна.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позов з підстав, викладених у ньому та просив його задовольнити, не заперечував щодо вирішення справи в заочному порядку.

Представник відповідача ПП "КІС" в судове засідання повторно не з"явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 просив відмовити у задоволенні позову, після перерви відповідач ОСОБА_5 та його представник в судове засідання повторно не з"явилися, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, а тому суд вважає за можливе вирішити спір без участі відповідачів на підставі наявних у справі даних та доказів згідно ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що ОСОБА_5 з 2005 року став її клієнтом, коли вона працювала в агентстві нерухомості. Квартири №НОМЕР_1,НОМЕР_3 були придбані у 2005 році, квартиру НОМЕР_2 ОСОБА_5 придбав особисто. Клоли придбав квартиру НОМЕР_3 познайомив з ОСОБА_4 та його братом. Квартири №НОМЕР_3, НОМЕР_4 ОСОБА_5 купував через представника ОСОБА_4 за власні кошти.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача ОСОБА_5, покази свідка та дослідивши матеріали справи, з урахуванням меж заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з вимогами ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Судом встановлено, що згідно статуту Приватного підприємства "КІС", затвердженого 21.09.2007 року власниками підприємства були: ОСОБА_5, частка якого складала 99% та ОСОБА_4, частка якого складала 1%.

17.10.2007 року між ОСОБА_7, який діяв від імені ОСОБА_8 та ОСОБА_4, який діяв на підставі довіреності від імені ОСОБА_5, було укладено нотаріально посвідчений договір про наміри, а 08.11.2007 року договір купівлі-продажу квартири, відповідно до якого ОСОБА_5 купив квартиру АДРЕСА_1 за 16135 грн., які представник продавця одержав від представника покупця ОСОБА_4 повністю до підписання цього договору.

Протоколом загальних зборів учасників Приватного підприємства "КІС" у 2009 році директора ПП "КІС" ОСОБА_4 було уповноважено провести всі необхідні дії та підписати договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 348 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 за ціною 305 грн. 62 коп. за 1 кв.м., загальною сумою договору 106356 грн.

19.06.2009 року між Житомирською міською радою та ПП "КІС" в особі директора ОСОБА_4 було укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу земельної ділянки вартістю 106356 грн. площею 0,0348 га по АДРЕСА_3, кадастровий №1810136300:08:009:0001 для комерційного використання.

01.09.2009 року на ім'я ПП "КІС" видано державний акт на право власності на вищезазначену земельну ділянку.

В судовому засіданні встановлено, що за домовленістю між власниками ПП "КІС" ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на земельній ділянці підприємства по АДРЕСА_3 вказаними особами за власні кошти було здійснено розроблення та погодження відповідної проектної документації, отримання необхідних дозвільних документів, а також будівництво магазину непродовольчих товарів без права встановлення гральних автоматів загальною площею 263,8 кв.м., вартістю 85402 грн., який є об'єктом незавершеного будівництва з відсотком готовності 11%, право власності на яке зареєстровано за ПП "КІС" у встановленому законом порядку. Крім того, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за власні кошти було здійснено розроблення та погодження відповідної проектної документації, отримання необхідних дозвільних документів, а також реконструкцію належних ОСОБА_5 квартир №НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в житловому будинку з прибудовою під офіс по АДРЕСА_1 та реконструкцію яких не було завершено у встановленому законом порядку.

Вказані обставини підтверджуються наявними в справі письмовими доказами.

Пунктом 5.1. Статуту ПП "КІС" визначено, що підприємство є власником майна переданого йому власниками у власність, як вклад до статутного фонду (капіталу). Згідно п.п. 5.2., 5.5. Статуту підприємства, джерелом формування майна і коштів підприємства є грошові і матеріальні внески власників. Власники підприємства мають право вносити кошти та матеріальні цінності на поповнення статутного фонду (капіталу). Пунктом 6.2. Статуту передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів власників належить встановлення розміру, форми, порядку внесення власниками додаткових внесків.

Згідно протоколу загальних зборів учасників ПП "КІС" №5 від 15.05.2009 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вирішили передати у власність ПП "КІС" квартири №НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_4 в житловому будинку з прибудовою під офіс по АДРЕСА_1 після їх реконструкції відповідно до робочого проекту.

Відповідно до протоколу загальних зборів учасників ПП "КІС" №6 від 26.05.2009 року, учасниками підприємства було прийнято рішення згідно якого, враховуючи придбання ОСОБА_4 за власні кошти квартири АДРЕСА_1, оплатою ним всіх матеріалів і робіт, використаних для переобладнання цих квартир, а також оплату ОСОБА_4 частини вартості земельної ділянки площею 348 м2 за адресою АДРЕСА_3, та будівництво будівлі за цією адресою, змінити розмір часток власників у майні підприємства на рівні частки, тобто по 50% у кожного з власників. Також було вирішено дозволити власнику, який вийшов з Підприємства, отримати половину зазначеного майна підприємства, а також іншого майна, яке буде належати підприємству на момент виходу власника.

Ухвалою суду від 25.12.2014 року по справі було призначено судову почеркознавчу експертизу з наданням експертній установі для дослідження оригіналів протоколів загальних зборів учасників ПП "КІС" №5 від 15.05.2009 року та №6 від 26.05.2009 року, наданих сторонами оригіналів документів з вільними зразками підпису ОСОБА_5 та відібраними судом експериментальними зразками підпису вказаною особи.

Згідно висновку експерта №1/224 від 23.02.2015 року, підписи від імені ОСОБА_5 у протоколах загальних зборів учасників приватного підприємства "КІС" №5 від 15.05.2009 року та №6 від 26.05.2009 року виконані ОСОБА_5.

У 2012 році позивач вийшов зі складу власників ПП "КІС", разом з тим йому не було повернуто його частку, відповідно до досягнутої між учасниками домовленості, та відповідачі заперечують його право власності на ? частину спільно створеного майна.

За заявою ОСОБА_4 внесено відомості до ЄРДР №12013060380001265 від 04.04.2013 року, за ч.1 ст.190 КК України, за фактом заволодіння ОСОБА_5 його майном шляхом обману та зловживання довірою, а саме: документами на проведення ремонтних робіт та реконструкції квартир НОМЕР_1, НОМЕР_3, НОМЕР_4 по АДРЕСА_1; грошовими коштами, витраченими ОСОБА_4 на будівництво офісного приміщення по АДРЕСА_3; грошовими коштами, тощо. Як вбачається з листа СУ УМВС України в Житомирській області від 17.11.2014 року, у ході розслідування, а саме під час проведення слідчих дій, ОСОБА_4 було надано підтверджуючі документи щодо проведення останнім ремонтних робіт та реконструкції вказаних приміщень (квитанції, проекти, тощо).

Відповідно до ст.3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Аналогічна норма визначена статтею 15 ЦК України.

В пункті 11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року №14 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси (частина перша та друга статті 3 ЦПК України), то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Відповідно до ст.ст.316, 317, 319 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб; власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном; власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Згідност.392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Вказана стаття знаходиться в розділі 29 ЦК України "Захист права власності", тобто, стосується випадків, коли існуюче, належно набуте від попереднього власника та належне певній особі право не визнається, оспорюється іншою особою, або у разі відсутності в особи документів, що засвідчують належність їй такого права, у зв'язку з їх втратою.

Таким чином, відповідний позов пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав та підтверджується належними та допустимими доказами. З цим кореспондується стаття 11 Цивільного кодексу України, яка визначає підстави виникнення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.

Судом встановлено, що при набутті ОСОБА_4 та ОСОБА_5 прав власників ПП "КІС" їх частки були нерівними, визначеними у розмірі 1% та 99% відповідно.

Проте між учасниками підприємства існувала домовленість про розподіл зазначених часток в рівних долях та про можливість виділення ? частки в майні підприємства в разі виходу з нього співвласника.

Згідно ч. 3 ст. 357 ЦК України співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, яке не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна.

Судом досліджено та встановлено, що ОСОБА_4 надавав гроші на придбання спірного майна, проводив ремонтні роботи та реконструкції квартир, виготовляв всю документацію на здачу об'єктів, разом з тим, позбавлений можливості розпоряджатися вказаним майном, оскільки право власності у встановленому порядку не переоформлено.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 04.04.2011 р. у справі № 25/208-08.

За таких обставин, оцінюючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.

Також суд стягує з відповідачів в рівних частках на користь позивача судовий збір, сплачений при зверненні до суду пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст.88 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, ч.4 ст.169, 209, 212-215, гл.8 розд.3 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину земельної ділянки по АДРЕСА_3 загальною площею 0,0348 га, кадастровий №1810136300:08:009:0015 та на ? частину розташованого на цій земельній ділянці об'єкта незавершеного будівництва офісного приміщення загальною площею 263,8 кв.м.

Визнати за ОСОБА_4 право власності на ? частину офісного приміщення загальною площею 138,7 кв.м., переобладнаного з квартир №НОМЕР_2, НОМЕР_3, НОМЕР_4 по АДРЕСА_4.

Стягнути з Приватного підприємства "КІС" та ОСОБА_5 в рівних частках на користь ОСОБА_4 судовий збір в розмірі 1244 грн. 02 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя: