Постанова

від 19.03.2015 по справі 20/358

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2015 р. Справа № 20/358

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - не з"явився

відповідача - не з"явився

Відділу примусового виконання рішень ДВС України- Фоміна В.І., дов. №314/4.1/1369 від 29.12.2014 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень ДВС України (вх. № 1491 З/3-11) на ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 р., винесену за результатами розгляду скарги Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 20/358

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ,

до Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа", м. Маріуполь,

про стягнення 28156065,82 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 року по справі № 20/358 (суддя Гандюкова Л.П.) задоволено скаргу вих. № 566/01 від 14.11.2014 р. Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» повністю. Визнано недійсною та скасовано постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедал О.О. від 23.10.2014 р. про стягнення з ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» виконавчого збору в сумі 2806463,00 грн., а дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Канцедал О.О. незаконними.

Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України не погодився з зазначеною ухвалою, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та прийняти нове рішенням, яким скаргу комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу з урахуванням додаткових пояснень, обгрунтовує тим, що згідно з листом стягувача - Дочірньої компанії «Газ України» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» за вих. № 31/15-8041, який надійшов до відділу 17.10.2014 року, встановлено, що заборгованість перед стягувачем у ККП «Маріупольтепломережа» станом на 10.12.2008 року відсутня. Тобто, боржником здійснювалась сплата заборгованості після закінчення строку на добровільне виконання протягом 6 місяців.

А тому, з урахуванням вимог частини 1 статті 28 Закону "Про виконавче провадження" виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документу без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема, шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Також вказує на те, що частиною 2 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначений перелік виконавчих документів, за якими не виноситься постанова про стягнення виконавчого збору, тобто не стягується виконавчий збір, при цьому, виконавчий документ, а саме наказ господарського суду Донецької області № 20/358 від 15.04.2008 року про стягнення суми заборгованості, до таких документів не відноситься.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 05.03.2015 року апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 18.03.2015 року на 15:30 год.

18.03.2015 року відповідач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав відзив на апеляційну скаргу (вх.№4403 від 18.03.2015 року).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.03.2015 року розгляд справи було відкладено на 19.03.2015 року на 12:00 год.

18.03.2015 року відповідач через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав письмові пояснення щодо хронології подій у справі №20/358 (вх.№4463 від 18.03.2015 року) та письмові пояснення (вх.№4464 від 18.03.2015 року).

19.03.2015 року Відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України через канцелярію Харківського апеляційного господарського суду надав письмові пояснення у справі (вх.№4547 від 19.03.2015 року).

Представник Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України у судових засіданнях 18.03.2015 року та 19.03.2015 року підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 18.03.2015 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що, виходячи з положень Закону України «Про виконавче провадження» та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012р. питання про стягнення виконавчого збору поставлено в пряму залежність від здійснення державним виконавцем заходів та дій з примусового виконання судового рішення .

Відповідно до статті 27 частини З Закону України «Про виконавче провадження» в діючий редакції закону від 4 листопада 2010 року N 2677-VІ, що набрав чинності 09.03.2011р., у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

При цьому, як вказує відповідач, державним виконавцем не здійснювались дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, а боржник добровільно виконав рішення в повному обсязі, у зв"язку з чим підстави для стягнення виконавчого збору були відсутні.

Представник позивача в судове засідання 19.03.2015 року не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявна в матеріалах справи телефонограма від 18.03.2015 року №09-71/320.

Представник відповідача в судове засідання 19.03.2015 року також не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить підпис його представника в розпиcці про оголошення судом в судовому засіданні 18.03.2015 рорку про відкладення розгляду справи на 19.03.2015 року на 12:00 год.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи Відділу примусового виконання рішень ДВС України та відповідача, заслухавши пояснення представника Відділу примусового виконання рішень ДВС України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення господарського суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, господарським судом Донецької області 28.01.2008 р. прийнято рішення у справі № 20/359, яким на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» було стягнуто з ККП «Маріупольтепломережа» 21912079,71 грн. - суму основного боргу, 1773300,79 грн. - суму пені, 3639177,71 грн. - суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, 831507,61 грн. - суму 3% річних, 25500,00 грн. витрати по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р. зазначене рішення суду частково змінено, на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» стягнуто з ККП «Маріупольтепломережа» 219,12079,71 грн. суму основного боргу, 1773300,79 грн. суму пені, 3552730,74 грн. інфляційних, 831507,61 грн. суму 3% річних, 24894,54 грн. витрати по сплаті державного мита, 117,51 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

15.04.2008 р. господарським судом Донецької області видано наказ № 20/358 про примусове виконання постанови апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р.

Постановою Вищого господарського суду України від 26.06.2008 року рішення господарського суду Донецької області від 28.01.2008 р., постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р. у справі № 20/358 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені в сумі 1773300,79 грн.

16.05.2008 року Державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу № 20/358, виданого 15.04.2008 р., якою постановлено: боржнику добровільно виконати рішення суду в семиденний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження (п. 2); при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк виконати його в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій (п. 3).

Копію постанови про відкриття виконавчого провадження направлено боржнику, стягувачу та господарському суду, про що свідчить наявний в матеріалах виконавчого провадження супровідний лист від 23.05.2008 р. № 25-50-291/3.

Листом від 03.06.2008 р. № 133 (отриманий 10.06.2008 р. згідно зі штампом вхідно: кореспонденції Міністерства юстиції України) боржник повідомив орган ДВС про отримання ним 30.05.2008 р. постанови про відкриття виконавчого провадження. Повідомив про подання 22.04.2008 р. касаційної скарги у справі № 20/358.

Згідно з листом від 15.05.2009 р. № 4079-0-33-08-25/15-30 орган ДВС вимагав від боржника негайного повідомлення про стан виконання рішення у справі № 20/358.

Листом від 18.05.2009 р. № 181/01 (отриманий 25.05.2009 р. згідно зі штампом вхідної кореспонденції Міністерства юстиції України) боржник повідомив орган ДВС про винесенні постанови касаційною інстанцією, якою частково скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р. у справі № 20/358. Зазначено, що на виконанні знаходиться виконавчий документ, який не відповідає дійсності, заборгованість перед стягувачем відсутня, відповідно провадження підлягає закінченню. Додатками до листа зазначено завірені ксерокопії рішення та постанову суду, платіжні документи, акт звірення розрахунків.

Листом від 29.05.2009 р. № 4079-0-33-08-25/15-30 орган ДВС повідомив стягувана про виконання боржником наказу № 20/358 в повному обсязі, просив в 3-денний термін з моменту одержання даного листа на підставі ст.ст. 5, 6 Закону України «Про виконавче провадження» направити на адресу відділу заяву про закінчення виконавчого провадження.

Постановою від 17.07.2009 р. зупинено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 20/358 в зв'язку з поданням до господарського суду Донецької області заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення від 15.04.2008 р. № 20/358.

24.07.2009 р. державний виконавець звернувся до господарського суду Донецької області з заявою (вих. № 25-50-29/15 від 17.07.2009 р. ), якою просив встановити спосіб і порядок виконання рішення від 15.04.2008 р. № 20/358, а саме: відкликати наказ по справі № 20/358 та видати новий з метою пред'явлення його стягувачем до виконання у разі необхідності. Заява мотивована тим, що на виконанні у відділі перебуває рішення, яке не вступило в законну силу та частково скасовано. В заяві міститься посилання на лист боржника від 18.05.2009 р. № 181/01.

Листом від 28.07.2009 р. (отриманий ДВС 05.08.2009 р.) господарський суд Донецької області повернув органу ДВС вказану вище заяву, роз'яснивши, зокрема, положення ст. 117 ГПК України, та повідомив, що у суду відсутні повноваження щодо відкликання наказів, виданих раніше.

Згідно із заявою від 16.10.2014 р. № 7484987/2.-85/12, адресованою господарському суду Донецької області, відділ відкликав заяву від 17.07.2009 р. про встановлення способу і порядку виконання рішення суду від 15.04.2008 р. № 20/358.

Постановою від 16.10.2014 р. було поновлено виконавче провадження з примусового виконання наказу № 20/358, виданого 15.04.2008 р., копія постанови згідно з супровідним листом від 16.10.2014 р. № 7484987/2.-85/12 направлена на адресу стягувача та боржника.

Листом від 17.10.2014 р. № 31/15-8041 стягувач повідомив відділ виконавчої служби про відсутність заборгованості за наказом № 20/358.

23.10.2014 р. старшим державним виконавцем на підставі статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП № 7484987 про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 28064663,00 грн. Супровідним листом від 24.10.2014 р. копію постанови направлено боржнику.

24.10.2014 р. старшим державним виконавцем на підставі п. 8 ч. 1 ст. 49, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову ВП № 7484987 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 20/358 (п. 1), постанову про стягнення з боржника виконавчого збору від 23.10.2014 р. № 7484987 виділено в окреме провадження (п. 2). Постанова мотивована тим, що до відділу надійшов лист ДК «Газ України», згідно з яким заборгованість по наказу від 15.04.2008 р. № 20/358 відсутня.

30.10.2014 р. до господарського суду Запорізької області надійшов супровідний лист ВПВР ДВС України з постановою про закінчення виконавчого провадження від 24.10.2014 р. ВП № 7484987 та оригінал наказу господарського суду Донецької області від 15.04.2008 р. № 20/358.

За вимогами статті 124 Конституції України та статті 115 ГПК України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України і виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Згідно зі статтею 18 Закону України "Про виконавче провадження" (далі - Закон, в редакції станом на 16.05.2008 р. - дата відкриття виконавчого провадження) державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувана або його представника про примусове виконання рішення.

Відповідно до ч.ч. 2, 5 ст. 24 Закону державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.

Постанова про відкриття виконавчого провадження була винесена державним виконавцем 16.05.2008 р., копію постанови боржник отримав 30.05.2008 р. Постановою про відкриття виконавчого провадження боржнику був наданий строк для добровільного виконання рішення суду - в 7-денний строк з моменту отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Боржник був попереджений, що при невиконанні рішення в наданий для добровільного виконання строк рішення буде виконуватися в примусовому порядку зі стягненням з боржника виконавчого збору та витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій.

Враховуючи отримання боржником постанови 30.05.2008 р., строк для добровільного виконання рішення сплив 06.06.2008 р.

ККП Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» в скарзі на дії Відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України щодо виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 20/358 посилався на те, що відповідно до частини 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в діючий редакції закону від 4 листопада 2010 року N 2677-VІ, що набрав чинності 09.03.2011р., у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

При цьому, як вказує боржник, державним виконавцем не здійснювались дії, спрямовані на примусове виконання рішення суду, у зв"язку з чим підстави для стягнення виконавчого збору були відсутні.

Місцевий господарський суд, визнаючи незаконними дії ДВС, виходив з того, що державному виконавцю стало відомо про прийняття Вищим господарським судом України постанови від 26.06.2008 р., якою частково скасовано рішення, на виконання якого видано наказ № 20/358 - 25.05.2009 р. (дата отримання листа боржника № 181/01 від 18.05.2009 р.). Даним листом боржник також повідомляв про повне виконання рішення -відсутність заборгованості з доданням до листа відповідних документів.

Таким чином, за висновком господарського суду першої інстанції, оскільки станом на 04.11.2010 р. (викладення Закону України "Про виконавче провадження" в новій редакції) боржник рішення суду виконав повністю, а рішення суду у справі № 20/358 примусово державним виконавцем не виконувалося, державний виконавець безпідставно застосував норми ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції станом на 04.11.2010 р. та стягнув з боржника суму виконавчого збору.

Однак, колегія суддів не може погодитися із таким висновком місцевого господарського суду, зважаючи на таке.

Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Як вже зазначалося, 16.05.2008 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду Донецької області від 15.04.2008 № 20/358 про стягнення з ККП «Маріупольтепломережа» на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» коштів.

Вказаною постановою державний виконавець, відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) (в редакції станом на 16.05.2008 року встановив боржнику строк для добровільного виконання рішення та попереджено боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, урегульовано нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 5 Закону (в редакції станом на 16.05.2008), державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом;- неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом

Так, з метою виконання судового рішення, державним виконавцем до Бюро технічної інвентаризації та регістрації об"єктів нерухомого майна м. Маріуполя, Державної податкової адміністрації у Донецькій області, ДАІ УМВС України в Донецькій області направлено запити №25-50-291/3 від 17.07.2008 року, №25-50-291/3 від 17.07.2008 року та №25-50-5981-96/3 від 17.07.2008 року про наявність зареєстрованого за боржником (ККП «Маріупольтепломережа») майна (а.с.82-84). На заначені запити були надані відповіді №14 від 08.2008 року, №13238/10/29-0/3-2 від 30.07.2008 року та інформаційні довідки (а.с. 68-81) щодо наявності у боржника майна.

17.10.2014 до відділу ПВР ДВС України надійшла заява ДК «Газ України» ЕАК «Нафтогаз України» № 31/15-8041, згідно з якою за наказом господарського суду Донецької області від 15.04.2008 № 20/358 на загальну суму 28 064 463,90 грн. -становить 0,00 грн.

Частиною 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції станом на 23.10.2014) встановлено, що у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи.

У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документу без виконання за письмовою заявою стягувана та у разі самостійного виконання боржником рішення після початку його примусового виконання, зокрема, шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача.

Таким чином, оскільки боржник виконав в повному обсязі рішення суду вже після спливу строку, встановленого для добровільного виконання рішення суду, а державний виконавець здійснюівав дії, спрямовані на виконання рішення, боржник не звільняється від сплати судового збору в порядку частини 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідач у скарзі на дії ДВС та у відзиві на апеляційну скаргу посилається на те, що відповідно до частини 3 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» в діючий редакції закону від 4 листопада 2010 року N 2677-VІ, що набрав чинності 09.03.2011р. у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання, державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, зважаючи на таке.

За № 2677-VІ зареєстрований Закону України "Про внесення змін до Закону країни "Про виконавче провадження" та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Згідно з частиною 2 статті 25 зазначеного Закону у постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Відповідно до частини 1 статті 27 вказаного Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з частиною 2 цієї статті у разі отримання документального підтвердження про повне виконання рішення боржником до початку його примусового виконання державний виконавець закінчує виконавче провадження в порядку, встановленому цим Законом. Виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій, у такому разі з боржника не стягуються.

Таким, чином, зі змісту вказаних норм випливає, що боржник звільняється від сплати судового збору у разі самостійного виконання рішення суду лише за умови, що таке виконання здійснено у строки, встановлені для добровільного виконання рішення.

Проте, боржник здійснив самостійне виконання рішення суду вже після спливу таких строків.

Що стосується посилання боржника на невідповідність наказу від 15.04.2008 року у справі №20/358 постанові Вищого господарського суду України від 26.06.2008 року, якою було частково скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р. у справі № 20/358 в частині стягнення 17733300,79 грн. пені, колегія суддів зазначає наступне.

Як вже встановлено з матеріалів справи, листом від 18.05.2009 р. № 181/01 (отриманий 25.05.2009 р. згідно зі штампом вхідної кореспонденції Міністерства юстиції України) боржник повідомив орган ДВС про прийняття постанови касаційною інстанцією, якою частково скасовано постанову Донецького апеляційного господарського суду від 01.04.2008 р. у справі № 20/358. в частині стягнення 17733300,79 грн. пені та невідповідність наказу цій частині стягнення.

Відповідно до частини 2 статті 117 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, який видав наказ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати наказ таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Згідно з частиною 4 зазначеної статті господарський суд ухвалою вносить виправлення до наказу, а у разі якщо його було видано помилково або якщо обов'язок боржника відсутній повністю чи частково у зв'язку з його припиненням добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин, господарський суд визнає наказ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Якщо стягнення за таким наказом уже відбулося повністю або частково, господарський суд одночасно на вимогу боржника стягує на його користь безпідставно одержане стягувачем за наказом.

Однак, заінтересована особа - стягувач протягом майже п"яти років (з моменту звернення з листом про невідповідність наказу постанові касаційної інстанції і до моменту закінчення виконавчого провадження) не звертався до суду із заявою про визнання наказу в частині стягненні 17733300,79 грн. пені таким, що не підлягає виконанню.

А тому у державного виконавця були відсутні підстави не стягувати з боржника виконавчий збір в розмірі 2806463,00 грн., який відповідає 10% від стягуваної суми.

Крім того, частиною 2 статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» чітко визначений перелік виконавчих документів, за якими не виноситься постанова про стягнення виконавчого збору, тобто не стягується виконавчий збір, а саме:

- виконавчі документи про конфіскацію майна;

- виконавчі документи про стягнення періодичних платежів;

- виконавчі документи про стягнення виконавчого збору;

- виконавчі документи про накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог;

- виконавчі документи про відшкодування витрат, пов'язаних з організацією та

проведенням виконавчих дій і стягнення штрафів накладених відповідно до вимог

цього Закону; а також у разі виконання рішень у порядку, встановленому Законом

України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Виконавчий документ, а саме наказ господарського суду Донецької області № 20/358 від 15.04.2008 року про стягнення суми заборгованості, до вищезазначених документів не відноситься.

А тому, 23.10.2014 року державним виконавцем цілком правомірно винесена постанова про стягнення виконавчого збору у розмірі 10% від суми, яка підлягала стягненню за наказом від 15.04.2008 року, а також наступного дня - постанова про закінчення виконавчого провадження відповідно до вимог п. 8 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржувану ухвалу, неповністю дослідив обставини, які мають значення для справи, порушив норми процесуального права, а тому вказана ухвала підлягає скасуванню, а скарга Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на дії Відділу примусового виконання рішень ДВС України щодо виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 20/358 - залишенню без задоволення.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1, пунктом 3 частини 3 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити.

Ухвалу господарського суду Запорізької області від 19.01.2015 року по справі № 20/358 скасувати.

Скаргу Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольтепломережа» на дії Відділу примусового виконання рішень ДВС України щодо виконання рішення господарського суду Донецької області у справі № 20/358 залишити без задоволення.

Стягнути з Комунального комерційного підприємства Маріупольської міської ради "Маріупольтепломережа" (87534, Донецька область, м. Маріуполья, вул. Гризодубової, 1, ЄДРПОУ 33760279) на користь Відділу примусового виконання рішень ДВС України 04053, вул. Артема, 73) 609,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Запорізької області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 24.03.2015 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.