Рішення

від 10.08.2009 по справі 15/220

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/220

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

10.08.09 р.                                                                                     Справа № 15/220                               

Господарський суд Донецької області  у складі головуючого судді Богатиря К.В.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.Н.А.” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 35237970)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 33967456)

про стягнення боргу в сумі 64072,52 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Дяченко І.В. за довіреністю б/н від 01.12.2008 р., Доброрез А.О. – директор згідно довідки з ЄДРПОУ від 24.12.2008 р.,

від відповідача: Крещенко В.В. за довіреністю від 07.04.2009 р.

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.Н.А.” м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю “ТС Обжора” м. Донецьк про стягнення боргу в сумі 64072,52 грн.

Ухвалою суду від 05.12.2008 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/220, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 22.01.2009 р. до 02.02.2009 р.

Ухвалою від 02.02.2009 року строк вирішення спору продовжений до 03.03.2009 року. Ухвалою від 03.03.2009 року строк вирішення спору продовжений до 03.04.2009 року.

Ухвалою від 18.03.2009 року по справі 15/220 призначено судову економічну експертизу, проведення експертизи доручено Донецькому науково-дослідному інституту судових експертиз та зупинено провадження у даній справі.

Від Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз до суду надійшов висновок судової економічної експертизи № 1279/24.

Ухвалою від 30.07.2009 р. поновлено провадження у справі № 15/220 у зв'язку із відсутністю причин, що зумовили його зупинення, та призначено до розгляду в судовому засіданні 10.08.2009 р.

Представниками позивача та відповідача у судовому засіданні заявлено клопотання про ведення судового засідання без здійснення технічної фіксації, у зв'язку з чим відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України судом не здійснювалося фіксування судового процесу. Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши у судових засіданнях пояснення представників позивача та відповідача, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

01.12.2007 р. сторони уклали договір купівлі-продажу № 545 на умовах оплати за реалізований товар, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався поставити та передати у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах та в порядку, визначеному даним договором, згідно замовленню на поставку та товаросупровідній документації, що є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 1 „Бланк замовлення на поставку”).

Пунктом 1.2 договору передбачено, що покупець надає замовлення на поставку продавцю на підставі специфікації, затвердженої сторонами, в якій наведений асортимент (список) товарів, які поставляються по даному договору, їх ціни. Специфікація є невід'ємною частиною даного договору (Додаток 2 „Специфікація”).

Згідно п. 1.3 договору замовлення на поставку та поставка формуються на підставі затвердженого сторонами графіку поставок (Додаток 3 „Графік поставок”).

Відповідно до п. 2.2.2 договору замовлення на поставку товару є обов'язковим для продавця. Замовлення на поставку може надаватися продавцю в письмовій формі, усній формі, по факсу, електронній пошті за 1 день до поставки. Продавець зобов'язаний передати підтвердження виконання замовлення на поставку протягом 1 робочого дня з моменту отримання замовлення на поставку через представника продавця, уповноваженого приймати замовлення на поставку покупця.

Завірені копії договору та протоколу розбіжностей додані до позову.

Позивач надав до суду завірені копії наступних додатків до договору: додаток № 1 „Замовлення на поставку”, додаток № 3 „Графік поставок”, додаток № 5 „Про надання послуг по введенню товарів в каталог товарів покупця”. Жодний зі вказаних додатків зі сторони відповідача генеральним директором – Бурун Е.П. не підписаний.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

На виконання умов договору № 545 від 01.12.2007 р. купівлі-продажу на умовах оплати за реалізований товар з протоколом розбіжностей позивач у період з 24.12.2007 року по 07.07.2008 року згідно видаткових накладних передав відповідачу товар на загальну суму 187661,43 грн. В подальшому відповідач повернув отриманий товар позивачу на загальну суму 39476,75 грн. (підтверджується накладними на повернення товару). Крім того відповідач здійснив часткову оплату поставленого товару на загальну суму 84112,16 грн. (підтверджується платіжними дорученнями). За розрахунками позивача основний борг відповідача становить 64072,52 грн. (187661,43 – 39476,75 –  84112,16). Даний факт позивач підтверджує податковими накладними.

Актом звірки від 01.10.2008 року відповідач підтвердив суму заборгованості за отриманий товар у розмірі 64072,52 грн. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (поставлений товар своєчасно та повністю не оплатив), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до п. 5.3 договору з врахуванням погодженої редакції у протоколі розбіжностей до договору покупець зобов'язаний оплачувати кожну товарну накладну переданого продавцем товару по мірі її реалізації, не пізніше 10-ти банківських днів від моменту реалізації такого товару. Оплата повинна проводитися не менш одного разу на тиждень. Реалізація підтверджується у вигляді кількісних залишків на перше число кожного місяця.

Будь-які кількісні залишки нереалізованого товару відповідач позивачу не направляв, про що заявлено у суді працівником відповідача категорійним менеджером Славгородським Д.А., відповідальним за виконання вказаного договору купівлі-продажу. Первісних документів, належним чином підтверджуючих наявність або відсутність залишків нереалізованого товару, сторони до суду не надали.

22.01.2009 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, яким позовні  вимоги не визнає в повному обсязі, та заявив про те, що строк оплати за отриманий від позивача товар не настав, оскільки вказаний товар до теперішнього часу не реалізований. Свою заяву представник відповідача підтвердив довідкою за підписом керівника та головного бухгалтера з додатком зведених даних у таблиці нереалізованого товару станом на 02.03.2009 р., які є в матеріалах справи.

Позивач вважає вказані доводи відповідача необґрунтованими, а дані про стан реалізації товару, викладені в бухгалтерській довідці та таблиці, неправильними. В обґрунтування свого сумніву достовірності бухгалтерської довідки відповідача позивач надав до суду письмові пояснення від 18.03.2009 року з конкретними та детальними розрахунками кількості поставленого товару, повернутого товару та залишків такого товару по кожній спірній накладній. На думку позивача його розрахунки є обґрунтованими, тому як засновані на конкретних видаткових накладних. Бухгалтерська довідка відповідача складалася без врахування конкретних даних по кожній спірній накладній.

18.03.2009 року від позивача надійшло клопотання про призначення по даній справі судової економічної експертизи, проведення якої доручити ДНДІСЕ.

Ухвалою від 18.03.2009 року по справі 15/220 суд призначив судову економічну експертизу.

Із висновку судової економічної експертизи № 1279/24, який в оригіналі міститься в матеріалах справи, вбачається, що за результатами фінансово–господарських операцій, здійснених між сторонами за період з 24.12.2007 р. по 11.09.2008 р., утворилася заборгованість відповідача перед позивачем за відвантажений товар станом на 01.05.2009 р. в сумі 108461,03 грн., в тому числі: поставлено непродовольчих товарів на суму 187661,43 грн.; здійснено повернення поставленого товару на суму 39476,75 грн.; оплата за поставлені непродовольчі товари не значиться; залишок нереалізованих непродовольчих товарів на суму 39723,65 грн.; сума заборгованості складає 108461,03 грн. (187661,43 – 39476,75 – 39723,62). Розбіжність складає 44388,51 грн. У зв'язку з тим, що у первинних та зведених документах бухгалтерського обліку позивача, операції відображені в розрізі первинних документів (за якими поставлялись непродовольчі товари (косметична продукція), а не договорів (рахунків), експерт не має можливості встановити в рамках якого договору між сторонами виникла спірна заборгованість. У зв'язку з невиконанням відповідачем клопотання експерта № 302 від 16.04.2009 р., експерт також не має можливості документально встановити – чи відображена вказана заборгованість в бухгалтерському обліку підприємства.

Сума заборгованості, яка значиться в бухгалтерському обліку відповідача по результатам фінансово–господарських операцій між сторонами за період з 24.12.2007 р. по 11.09.2008 р., складає 64072,52 грн.

Експерт не зміг документально встановити, чи відображені відомості згідно реалізації товару, отриманого по спірним накладним, в регістрах та інших документах бухгалтерського обліку відповідача. Внаслідок чого встановити розмір суми нереалізованого товару, що був отриманий відповідачем від позивача за спірними накладними згідно договору № 545 від 01.12.2007 р., на момент проведення експертного дослідження також неможливо.

В бухгалтерській довідці відповідача № 257 від 02.03.2009 р. та в „Таблиці нереалізованого товару, отриманого від позивача станом на 02.03.2009 р.” значиться, що по 14 видатковим накладним, залишок нереалізованого товару складає 4724 шт. (од.) продукції на суму 64074,52 грн.

Експертом встановлено, що станом на 02.03.2009 р. фактичний залишок нереалізованого товару повинен складати 3169 шт. (од.) продукції на суму 39723,65 грн.

Розбіжність результатів експертного дослідження з даними відповідача складає 1555 шт. (од.) продукції на суму 24348,87 грн. Докладно по кожній видатковій накладній викладено в таблиці № 6 та в дослідній частині даного висновку.

Експерт зазначає, що на дату проведення експертизи документально неможливо підтвердити або спростувати, чи фактично реалізований даний залишок непродовольчих товарів.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками судових експертів.

Суд, враховуючи викладене, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог посилається на те, що вказані передачі товару на спірну суму були здійснені на підставі договору купівлі-продажу № 545 на умовах оплати за реалізований товар від 01.12.2007 р.

Пунктом 1.1 договору передбачений обов'язок позивача здійснити поставки товару на підставі поданої покупцем заявки. Позивач надав до суду завірені копії замовлень на поставку, однак всупереч додатку № 1 до договору купівлі-продажу № 545 від 01.12.2007 р. „Бланк замовлення на поставку” жодне із замовлень представником відповідача не підписане. Крім того, вказаним пунктом договору передбачений обов'язок продавця (позивача) передати підтвердження виконання замовлення на поставку протягом 1 робочого дня з моменту отримання замовлення на поставку через представника продавця, уповноваженого приймати замовлення на поставку покупця. Жодних доказів наявності здійснення такої передачі підтвердження виконання замовлення на поставку позивачем також до суду не надано. Крім того, пунктом 2.2.3 договору передбачено, що продавець зобов'язаний вказувати у всіх документах, що стосуються поставки, інформацію, ідентичну замовленню, зокрема, дату та номер замовлення на поставку. В жодній із спірних видаткових накладних не вказана дата та номер замовлення, навпаки – у всіх спірних видаткових накладних в графі „Замовлення” зазначено „Без замовлення”. Додаток № 2 „Специфікація” до спірного договору, в якій наведений асортимент (список) товарів, до суду не наданий. Це свідчить про те, що неможливо співвіднести предмет поставки за спірним договором та фактично поставлений товар за накладними.

Згідно п. 1.1, 1.2 договору товаросупровідна документація та специфікації є невід'ємними частинами даного договору. Тобто спірні видаткові накладні та специфікації повинні містити конкретні вказівки на договір купівлі-продажу № 545 від 01.12.2007 р. За таких обставин при відсутності доказів фактичного оформлення замовлення на товар та підписання специфікації до договору, істотні умови такого договору щодо найменування, кількості, ціни на товар сторони могли погодити тільки під час підписання видаткових накладних. Такі видаткові накладні крім функції передатного акту виконують функцію специфікації до договору, тому є його невід'ємною частиною.

Однак, наявні в матеріалах справи накладні не можна розцінювати як первинні документи, складені на виконання умов договору купівлі-продажу № 545 від 01.12.2007 р., та як невід'ємну частину цього договору, оскільки жодного посилання в накладних на спірний договір не міститься.

Крім того, в наданих самим же позивачем податкових накладних, що також відображають відносини між сторонами, в якості підстави поставки зазначені спірні видаткові накладні.

Підписаний сторонами акт звірки також не містить вказівки на те, що відповідач визнає заборгованість за товар, отриманий згідно договору купівлі–продажу № 545 від 01.12.2007 р.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено зв'язок між видатковими та податковими накладними з умовами спірного договору, тобто не доведений сам факт передачі товару за спірним договором, на підставі якого позивач вимагає стягнути суму основного боргу за переданий товар.

Факт наявності між сторонами договору купівлі-продажу № 545 від 01.12.2007 р. не свідчить про те, що всі господарські операції купівлі–продажу товару між сторонами обов'язково регулювалися вказаним договором, а ні нормами діючого законодавства.

Суд при винесенні рішення згідно ст. 83 ч. 1 п. 2 ГПК України не може виходити за межі заявлених позовних вимог без наявності клопотання про це самого позивача.

Такого клопотання до суду не надходило. Позивачем протягом періоду розгляду справи в суді предмет або підстави позову не змінювалися.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки передача товару по спірним накладним на умовах договору купівлі-продажу № 545 від 01.12.2007 р. матеріалами справи не підтверджена, а позовні вимоги засновані на невиконанні відповідачем зобов'язання оплатити вартість товару на умовах вказаного договору, то за таких обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими, тому їх відхиляє.

Вартість судової економічної експертизи складає 8604,00 грн., що підтверджується рахунком № 1017 від 25.06.2009 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи.

Судові витрати (в тому числі вартість судової експертизи) згідно ст. 49 ГПК України покладаються на позивача у зв'язку з відмовою у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 12; 22; 32-34; 36; 43; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України,  господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні позову.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Ю.Н.А.” (юридична адреса: 83084, м. Донецьк, вул. Бірюзова, 32А/50; код ЄДРПОУ 35237970; розрахунковий рахунок 260086321 в АБ „Український Бізнес Банк”, МФО 334969) на користь Донецького науково-дослідного інституту судових експертиз (83102, м. Донецьк, вул. Лівенка, 4; код ЄДРПОУ 02883147; розрахунковий рахунок 35224001000122 в ГУДК у Донецькій області, МФО 834016) вартість витрат на проведення судової економічної експертизи в сумі 8604,00 грн.

У судовому засіданні 10.08.2009 р. оголошено рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя