Рішення

від 06.08.2009 по справі 32/49-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

32/49-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.08.09р.

Справа № 32/49-09

За позовом  Закритого акціонерного товариства "МТЕК", м. Київ 

до  Державного підприємства "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ 

про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу  4 241 176, 55 грн.

Суддя  Ліпинський О.В.

Представники:

  від позивача:  Хорішко А.В., дов. від 19.05.2009р.

від відповідача: Пащук В.В., дов. від 09.07.2009 № 720

                            Закіпна О.В., дов. від 23.03.2009 № 623 

СУТЬ СПОРУ:

Закрите акціонерне товариство “МТЕК” звернулось з позовом до Державного підприємства “Придніпровська залізниця” про стягнення заборгованості за договором фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р. у розмірі 4 241 176,55 грн., яка складається із суми заборгованості зі сплати лізингових платежів –4 225 127,18 грн. та пені за несвоєчасну сплату лізингових платежів –16 049,37 грн. В ході вирішення спору позивач уточнив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача 4 486 234,97 грн., в тому числі заборгованість зі сплати лізингових платежів за грудень 2008 року –лютий 2009 року в розмірі 4 451 763,96 грн. і пеня за несвоєчасну сплату лізингових платежів у розмірі 34 471,01 грн. Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на неналежне виконання відповідачем умов договору фінансового лізингу № Пр/У-061352/НЮ від 25.10.2006р. в частині сплати лізингових платежів.

Відповідач позов не визнає, у відзиві на позов посилається на те, що: - позивачем не дотримано досудовий порядок врегулювання спорів; - позивачем не надані докази належності йому предмета лізингу на праві власності; - позивачем не виставлено жодного рахунку відповідачу на сплату лізингових платежів, та як наслідок, у позивача не виникло право вимоги оплати по договору фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р., а з боку відповідача відсутній факт прострочення оплати; - вимога позивача про стягнення скорегованого на курсову різницю лізингового платежу не ґрунтується на нормах чинного законодавства; - позивачем не надано доказів на підтвердження факту понесення ним витрат у частині сплати сум податку на додану вартість до відповідного бюджету.

Ухвалою суду від 14.05.2009р. за клопотанням відповідача провадження у справі було зупинене до вирішення господарським судом Дніпропетровської області спору у справі № 18/122-09 щодо визнання недійсними положень договору фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р. та набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

09.07.2008 до суду надійшло клопотання про поновлення провадження у справі в зв'язку з усуненням обставин, що зумовили її зупинення.

Розпорядженням голови суду від 22.07.2009р. у зв'язку з відпусткою судді Васильєва О.Ю. справу № 32/49-09 передано на розгляд судді Ліпинському О.В.

Ухвалою від 22.07.2009 справу прийнято до розгляду суддею Ліпинським О.В. та  поновлено провадження у справі.

06.08.2009 Відповідачем подано клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи № 18/122-09 у Вищому господарському суді України.

За згодою представників сторін, в судовому засіданні 06.08.2009 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення, згідно ст. 85 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

25.10.2006р. між позивачем –Закритим акціонерним товариством “МТЕК” (лізингодавець) і відповідачем –Державним підприємством “Придніпровська залізниця” (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ, до якого в подальшому були внесені зміни згідно укладених сторонами додаткових угод № 1Пр/В-061352/НЮ-Д1 від 09.11.2006 р., № 2Пр/В-061352/НЮ-Д2 від 31.01.2007 р., № 3 від 27.06.2007 р., № 4 від 06.11.2008 р.

Відповідно до пункту 1.1 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008р.) лізингодавець зобов'язується на умовах, зазначених в цьому договорі, набути у власність 500 чотирьохвісних напіввагонів нового покоління моделі 12-7023-01 ТУ У 35.2-05763814-065:2005 у продавця (виробника) –ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод” –відповідно до встановлених лізингоодержувачем технічних вимог, визначених додатком № 1 до цього договору, та передати їх у користування лізингоодержувачу на умовах, передбачених цих договором, з наступним викупом на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до пунктів 1.3, 1.4 договору (в редакції додаткової угоди № 3 від 27.06.2007р.) вартість одиниці майна, що передається в лізинг згідно з графіком передачі майна в лізинг (додаток № 7 до договору) з листопаду 2006р. по квітень 2007р. у загальній кількості 290 напіввагонів, становить 254 400,00 грн. з ПДВ за один напіввагон, що в еквіваленті до долара США становить 50 376 доларів США за офіційним курсом НБУ до гривні на дату укладення цього договору, а майна, що передається в лізинг у серпні 2007р. у загальній кількості 210 напіввагонів, –281 000,00 грн. з ПДВ за один вантажний вагон, що в еквіваленті до долара США становить 55 643,56 доларів США за офіційним курсом НБУ до гривні на дату укладення цього договору.

Відповідно до пункту 1.5 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008р.) сума цього договору станом на 27 червня 2007 року становила 199 747 210,42 грн., включаючи вартість майна –132 786 000,00 грн., у т.ч. ПДВ –22 131 000,00 грн. Зазначена вартість майна є базовою для розрахунку розміру лізингових платежів. Розмір лізингових платежів, які підлягають сплаті лізингоодержувачем, визначається відповідно до п. 3.2 цього договору. Остаточна сума цього договору визначається як загальна сума лізингових платежів, які лізингоодержувач зобов'язаний сплатити у порядку, визначеному у п. 3.2 цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору строк лізингу становить сім років з моменту передачі в лізинг першої партії майна, яким є дата підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі майна в лізинг за зразком, наведеним у додатку № 4 до цього договору.

Відповідно до пункту 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008р.) лізингові платежі за цим договором сплачуються лізингоодержувачем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця у розмірі, визначеному у загальному графіку лізингових платежів (додаток № 9 до цього договору) та скоригованому, у разі зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього договору. Розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням цього договору, визначається за наступною формулою:

Влд = Влдг/Куд*Кслп + (Сввм/Куд*Кслп - Сввм), де

Влд –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати, безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці), грн.

Куд –офіційний курс НБУ долару США до гривні на визначену дату при укладенні договору.

Кслп –офіційний курс НБУ долару США до гривні на момент сплати чергового лізингового платежу.

Сввм –сума відшкодування вартості майна у гривнях.

Влдг –відсотки та комісії лізингодавця, інші витрати безпосередньо пов'язані з виконанням цього договору (сума до сплати лізингоодержувачем у поточному місяці, зазначена у загальному графіку лізингових платежів), грн.

В разі, якщо на момент нарахування лізингового платежу розмір винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у складі такого лізингового платежу буде становити суму, що перевищує подвійну облікову ставку НБУ, встановлену на день нарахування такої винагороди (комісії) за період, який минув з дня нарахування попереднього лізингового платежу за цим договором, розраховану від загальної вартості майна, то сума такого перевищення є об'єктом оподаткування ПДВ. При цьому лізингодавець надає лізингоодержувачу відповідні податкові накладні.

Лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі з урахуванням вищенаведеної формули на підставі рахунків, що виставляються лізингодавцем. Всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу. В разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день.

Як убачається з матеріалів справи (том 1, а.с. 127-143), та не заперечується відповідачем, на виконання умов договору фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р. позивачем було передано відповідачу у користування на умовах фінансового лізингу 500 (п'ятсот) піввагонів моделі 12-7023-01. Належність позивачеві на праві власності переданого в лізинг майна, підтверджується копією договору № 7606/010 1209 від 25.10.2006р., укладеного ЗАТ “МТЕК” із ВАТ “Крюківський вагонобудівний завод”, та відповідними актами приймання-передачі до нього.

Починаючи з листопада 2008 року, відповідач здійснював сплату лізингових платежів згідно із загальним графіком лізингових платежів (додаток № 9 до договору), однак без їх корегування на підставі пункту 3.2 договору, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем. Згідно наданого позивачем розрахунку, доданого до заяви про уточнення розміру позовних вимог (том 2, а.с. 69), розмір заборгованості у частині сплати лізингових платежів за грудень 2008 року –лютий 2009 року становить 4 451 763,96 грн.

Згідно зі статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідач не надав суду докази належного виконання погоджених сторонами умов договору фінансового лізингу у зв'язку з чим суд вважає заявлені позивачем вимоги обґрунтованими.

Задовольняючи позовні вимоги ЗАТ “МТЕК” в частині стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р., суд виходить із факту настання строку виконання відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів.

Так, відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Пунктом 3.2 договору (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008р.) встановлено, що всі лізингові платежі сплачуються не пізніше 23 числа місяця сплати відповідного платежу, а в разі, якщо строк сплати припав на вихідний день, днем закінчення строку вважається найближчий, наступний за ним, робочий день. Наведене повністю узгоджується з загальним графіком лізингових платежів, викладеним в додатку № 9 до договору.

Таким чином, умовами договору чітко визначено строк виконання лізингоодержувачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів.

Суд не приймає до уваги доводи Відповідача щодо неотримання ним від Позивача рахунків на оплату лізингових платежів, адже умовами укладеного між сторонами договору, пред'явлення рахунку визначено лише як підставу для здійснення оплати, а ні подію, із якою пов'язано настання строку виконання зобов'язання.  

Також суд відхиляє доводи відповідача про те, що вимоги позивача про стягнення лізингового платежу, скорегованого на курсову різницю, згідно п. 3.2 договору, не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Як вище зазначено, згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 3.2 договору фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р. (в редакції додаткової угоди № 4 від 06.11.2008 р.) встановлено порядок визначення розміру лізингових платежів, який передбачає корегування визначених в загальному графіку лізингових платежів (додаток № 9 до договору) розмірів лізингових платежів у разі зміни офіційного курсу НБУ долару США до гривні на дату сплати відповідного лізингового платежу порівняно з цим курсом на дату підписання цього договору. При цьому розмір лізингового платежу в частині відсотків та комісій лізингодавця, інших витрат, безпосередньо пов'язаних з виконанням договору, визначається за наведеною у вказаному пункті договору формулою.

Встановлення в договорі такого порядку визначення розміру лізингових платежів не суперечить вимогам ч. 2 ст. 198 Господарського кодексу України, згідно з якою грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях, оскільки положення договору фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р. передбачають визначення всіх зобов'язань та закріплюють обов'язок їх виконання у гривнях. Одночасно, положення ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України надають сторонам право визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, а згідно з ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Суд вважає безпідставними посилання Відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін” в частині встановлення обмежень щодо визначення грошових еквівалентів цін в господарських договорах, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 92 Конституції України статус національної валюти та статус іноземних валют на території України встановлюється виключно законами України,  норми Цивільного кодексу України допускають визначення грошових еквівалентів зобов'язань в іноземній валюті. Фактичне встановлення постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.1998р. № 1998 “Про удосконалення порядку формування цін” обмежень щодо застосування іноземної валюти для визначення грошових еквівалентів зобов'язань суперечить закону. Згідно ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. Тому суд не знаходить підстав для застосування до спірних правовідносин положень цієї постанови Кабінету Міністрів України.

Твердження позивача про неправомірність нарахування позивачем сум ПДВ суд вважає помилковими, оскільки позивачем вимоги щодо стягнення сум ПДВ у складі заборгованості зі сплати лізингових платежів не заявлялися.

Враховуючи безпідставне прострочення виконання відповідачем зобов'язань зі сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу № Пр/В-061352/НЮ від 25.10.2006р., суд вважає правомірним нарахування позивачем на підставі пункту 10.3 договору пені за прострочення оплати лізингових платежів в розмірі 34471 грн. 01 коп. за період із 24.11.2008 по 18.03.2009.  

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Суд відхиляє клопотання Відповідача щодо зупинення провадження у справі до закінчення розгляду справи № 18/122-09 у Вищому господарському суді України, через ненадання належних доказів в підтвердження прийняття Вищим господарським судом України касаційної скарги в зазначеній справі.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі слід покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 34, 42, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Державного підприємства “Придніпровська залізниця” (49062, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 01073828) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МТЕК” (01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 код ЄДРПОУ 30603593) 4 451 763,96 грн. основного боргу, 34 471,01 грн. пені, 25 500,00 грн. витрат по сплаті державного мита, 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, видати наказ.

Суддя

 О.В. Ліпинський

Рішення підписано 10.08.2009